Космос політики | Частина 6— Це вже відбувається у Європі. Якщо кількість населення з ін...

Частина 6— Це вже відбувається у Європі. Якщо кількість населення з іншої країни набуває певного відсотку на території іншої держави, то ці люди, навіть, якщо вони не є її громадянами, впливають на внутрішню політику країни перебування.У Європі це дуже помітно у тих країнах, де багато мігрантів. Адже не всі з них мають громадянство Німеччини, Франції чи Італії, але на політику держави за фактом свого перебування вони впливають. Віддзеркаленням неправильної міграційної політики Європи є те, що зараз в багатьох країнах ЄС зростає популярність правих партій. І це не тому, що населення цих країн погане, чи вони там ксенофоби, це просто люди через вибори кажуть владі: ви не те робите, не тим шляхом йдете.Навіщо нам зараз повторювати ті помилки, які робили наші сусіди у Європі останні 40-50 років?Чому міграційні процеси краще не стимулювати— В той же час без міграційних процесів Україні не обійтись. Чи можливо взагалі їх контролювати?— Розумієте, міграційні процеси відбувались весь час існування людства. Люди переміщувалися та змішувалися, в тому числі, і в Україні. Є певна кількість людей, які народилися за межами України.До речі, за даними 2019 року, серед народжених 7,3% дітей в Україні, батько чи мати не мають українського громадянства — іноземці або не вказали громадянства (скоріш за все, це також іноземці). У 2020 році таких було 6,7%. Тобто відповідні процеси відбуваються і у нас.Тільки моя позиція полягає у тому, що не треба умисно стимулювати ці процеси. Одна справа, коли йде обмін населенням у невеликих відсотках, це дає можливість тим, хто приїхав до країни адаптуватися, а населенню країни сприйняти мігрантів. І зовсім інша справа, коли йдеться про великі числа (мова йде про мільйони), що може спричинити загострення ситуації всередині країни.Світова криза і відсутність додаткових людей— Як вирішити демографічну кризу в Україні?— В України погана демографічна ситуація — це факт. Особисто я бачу її вирішення розвитком всередині держави, а не залученням іноземців. Їх поки що можна залучати на тимчасовій основі, а далі після закінчення війни приймати рішення, можливо, більш зважено. Тим більше, по великому рахунку, ми не знаємо у яких кордонах закінчиться війна і скільки нам буде потрібно людей для розвитку економіки.Важливо розуміти, що зростання чисельності населення у світі зупиняється. Тому не варто сподіватися на залучення додаткових людей, а треба підвищувати продуктивність праці, сприяти збільшенню тривалості життя, залучати на певні роботи людей старшого віку, створювати нормальні умови для жінок, щоб вони могли виховувати дітей і бути залученими до виробництва, здійснювати комплексну і постійну підтримку сімей з дітьми тощо. Це і є комплексна соціально-демографічна політика, а ухил у міграцію, сильно зміщує всі акценти.