«Тож ревно дбайте про більші дари, а далі я вам показую ще кращий шлях.» 1 Коринтян 12:31 CUVЯкі такі дари більші? Мої знайомі пʼятидесятники і харизмати свого часу протуркали мені вуха, що то, звичайно, сто двадцять відсотків дар інших мов і пророкування (у їхньому, профетичному розумінні). Я з цим ніяк не хотів миритись не лише тому що баптист, а ще й тому, що весь 12 розділ Павло апостол намагається доступно, ніби на пальцях і прикладах пояснити, що немає якого «більшого» і обовʼязкового для всіх дару, як немає більшого члена в тілі. То що тоді може означати його заклик «ревно дбайте про більші дари»? Дві думки мені думається що цього. Перша думка опирається на значення слова κρείττων - більший чи кращий з відтінком такий, який «корисніший», «вигідніший», «досконаліший» веде мене до висновку, що Павло підкреслює наше старанне і розумне використання дарів - «ревно дбайте», тобто «більші дари» то результат нашої старанної підготовку і навчання, що зробило наше служіння дарами корисним і ефективним - тобто більшим. Ви точно помічали, якщо навіть у найпростішій справі служить віруючий ревно і творчо, старанно і постійно то це служіння одразу виглядає більшим і значимішим ніж воно є у іншій церкві де служителі інерційні і служать аби як, чи як дехто каже «в простоті», тобто ліниво і не творчо. Друга думка прийшла з урахуванням значення 1 Кор. 12,28: «Деяких Бог поставив у Церкві: по‑перше – апостолами, по‑друге – пророками, по‑третє – вчителями...» який перегукується з Еф. 4,11: «Він (Ісус) і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших благовісниками, а тих – пастирями та вчителями...». Тобто серед усіх дарів виділяють дари Слова, учительні, які мають у церкві надзвичайну вагу, бо їхнє завдання «щоби приготувати святих для справи служіння, для збудування Христового тіла...» Еф. 4:12. Тому якщо і є щось «більше» чи «краще» серед дарів, то це ось вони - дари, мета який передавати, пояснювати вчення Ісуса і суть Його місії з порятунку людства. І більші вони лише тому, що мають сприяти зрілішанню громади. Але все ж перша думка мені подобається більше. Треба йти коментарі почитати чи може хто має власне влучне пояснення?
Коли читав біографію пастора і проповідника, професора і письменника Тіма Келлера мене не покидала думка, що це обовʼязкова для прочитання книга усім деканам і викладачам семінарій, а також магістрам і докторам. Ну і начитаним думаючим пасторам. Чому? Бо автор дуже якісно представив, як богословське академічне середовище та практичне церковне служіння народжує хороших і видатних, вчених і богобоязливих служителів на кшталт пастора Келлера. Чим може бути цікавий Келлер і його пасторський досвід? Як на мене, то особливо ось цим: «Він обстоював християнство традиційне і водночас сучасне. Християни не просто не можуть відгородитися від світу. Вони мусять задіяти всі його аспекти — від мистецтва до бізнеса і політики, від сім’ї до освіти — з чітким світоглядом, сформованим на історичній, ортодоксальній доктрині.»
У книзі чимало і біблійно-теологічних думок, які корисні для міркування. Пропоную пʼять, для апетиту:1️⃣ «Лиш тоді, коли нашою найвищою любов’ю є сам Бог, ми можемо любити всіх людей, всі родини, класи, раси і служити їм. І лиш рятівна Божа благодать може наблизити нас до того моменту, коли ми любимо Господа і служимо Йому лише заради Нього, а не Його дарів. Поки ми не осягнемо Євангеліє, ми завжди коритимемося Богу заради себе, а не заради Нього».2️⃣ «Оскільки Бог є любов, без нього ми не можемо нічого любити як слід. Істинна любов підлаштовується під інших: коли вони радіють — радіємо ми, коли вони плачуть — плачемо ми. Ви не можете плакати з іншою сім’єю, якщо коштом їхніх збитків ваша власна сім’я має зиск. Ви не можете радіти з іншим народом, коли він знищує ваш народ.» 3️⃣ «Клавні пояснював: «Любі мої друзі, ви не приходите до Бога, пропонуючи виправити його план спасіння. Ви не приходите з пропозиціями. Вічна воля Божа не делегована підкомітетам. Вона належить Господу! Господь має свою мету, свій план і втілює їх. Все йде від Нього, все йде через Нього. Він — єдиний Володар спасіння!»4️⃣ Конн знав, що християни не засновуватимуть церков, якщо боятимуться міст, а якщо все ж наважаться, то одного проповідування Євангеліє буде замало для розвитку нової церкви в урбаністичному середовищі. Майкл Грін, один з найбільш хоробрих євангелістів епохи і взірець для Келлера, розумів, що церкви не можуть розділяти євангелізацію і місію допомоги нужденним, як це робили попередні покоління християн і лібералів. «Церкви, які спрямовують зусилля на задоволення соціальних потреб, розвиваються, — писав Грін у Evangelism through the Local Church («Євангелізація через локальну церкву»), книжці, в яку Келлер заглибився дорогою до Нью-Йорка. — Церкви, які живуть задля себе, помирають самі собою… Якщо ми прагнемо результативної євангелізації, церква мусить зосередитися на задоволенні зовнішньої потреби».5️⃣ «Тімоті сам передбачав, що страждання сприятимуть особистому пробудженню: міцнішому емоційному зв’язку з друзями, більшій святості і сфокусованості на вічність, а також глибшому молитовному життю. Говорячи у своїй книжці 2013 року про страждання, він писав, що «один з головних уроків Біблії полягає в тому, що майже ніхто не зростає духовно чи не знаходить Бога без страждань, без болю, що проникає в життя, мов нашатир, й пробуджує нас і відкриває нам очі на різні аспекти життя і наші серця, які ми раніше не бачили».Дякую видавництву «Кана», що можемо читати цю книгу українською.
Слово про служіння і боротьбу пасторам і церковним лідерам«Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви її здобули! Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони, – щоб одержати тлінний вінець, ми, – щоб нетлінний. Тому я не біжу в непевності та веду кулачний бій не так, аби тільки бити повітря. Але я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоби, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним.» 1 Коринтян 9:24-27 🔺Християнське служіння — то цілеспрямована справа, а не інерційний рух у економрежимі. 🔺Християнське служіння — то настільки значима справа, що служитель прикладає усі зусилля, аби бути кращим і успішнішим (про це також Павло пише у 1 Кор. 15,58 і 1 Тим. 4,15). 🔺Не має значення чи служитель звільнений для духовної праці чи він волонтер, який звершує служіння у вільний від роботи час: він служить старанно, осмислено, командно, якнайкраще. 🔺Ефективне служіння вимагає приготування. І це добре і важливо вчитися і переймати досвід від кращих. Тому служитель прикладає зусилля, щоб виокремити час для планування і приготування, для читання і навчання: він знає що робити, навчається як робити краще і постійно працює над виправленням помилок. 🔺Для християнського служителя важливий не просто сам процес служіння, а хороший результат для збудування Церкви і розширення Божого Царства. 🔺Найважче навчання і найболючішу боротьбу церковні лідери ведуть приборкуючи своє тіло, яке постійно проявляє свій гріховний потенціал — гордість і честолюбство, гнів і зазрість, самоправедність і лицемірство, спокуси фінансові і сексуальні. 🔺Приборкуючи своє тіло кожен зрілий служитель випрацьовує свою стратегію боротьби, розуміючи про власні сліпі зони і потребу в тісному оточенні співслужителів, які можуть обʼєктивніше виявити слабкі сфери. 🔺Якщо християнський служитель не займається, як Апостол, приборканням свого тіла, то він живе у гріхах і/або лицемірстві. Такий служитель наперед руйнує те, що мав би будувати. Подай Господи Ісусе кожному служителю стільки смирення, щоб в упокорі якнайкраще служили для Тебе і Твоїх людей і послідовно та постійно приборкували своє тіло. Дякуємо Тобі Батьку за явлену в Ісусі благодать для життя, служіння і боротьби заради Твоєї любові.
«Потрібно визначити, хто такий богослов. Його завдання — переконатися, що церква має, так би мовити, чисту систему водопостачання, якщо розглядати Боже Слово як воду життя. Тож його цілком можна описати як свого роду церковного сантехніка або інженера з каналізації.У церкві завжди буде каламутна вода, завжди будуть поширюватися хибні ідеї; і саме богослови — це ті, чия справа — підтримувати потік істини чистим і прозорим.Щоби виконувати цю роботу, вони повинні розуміти віру в цілому, а зазвичай це означає, що їм доводиться займатися чимось на зразок спеціалізованої праці — пояснювати біблійні істини. Бо ті, хто збурює багно, — теж займаються спеціалізованою діяльністю…Будь-яка частина церкви, яка не має богословів — як відповідальних осіб, сигналізаторів небезпеки, сантехніків і водних інженерів — рано чи пізно загрузне в каламутній воді.» J. I. PackerЦе просто розкішна цитата Джеймса Пакера — за свої трохи більше двадцяти років пасторського і викладацького служіння можу лише підтвердити, що це категорично влучно зформульована теза. Звичайно, багато хто скаже, що теологи принесли у церкву лібералізм, — і це також буде правда. Але таку кількість лібералізму (викривлення вчення Писання, викривлене тлумачення, привнесення не біблійних концепцій, викривлення поведінки), яка живе у маленьких (і не лише) міських і особливо сільських церквах я нігде не бачив. Цікаво, що у таких церквах лібералізмом називають свободу у богослужбових формах (музика, одяг, порядок)…До чого це я? Час вчитись... найперше пасторам...
James B. Janknegt (American, 1953–), Two Sons, 2002ШІСТЬ РИС ЛЮБОВІ СПРАВЖНЬОГО БАТЬКА. Євангелія від Луки 15,11-321. НЕНАСИЛЬНИЦЬКА — він не змушує себе любити, тому дарує свободу. 2. ОЧІКУЮЧА. Але не байдужа до долі сина: хоч заслужено страждає син, — серце батька болить і він очікує. 3. МИЛОСЕРДНА. Готовність прийняти постраждалого рухає серце тата і змушує бігти на зустріч. 4. БЕЗУМОВНА. Любов батька несправедливо милуюча без списку попередніх умов яким треба стати, щоб повернутись додому. 5. ЩЕДРА. Одяг — знак любові як Яків Йосипу; перстень — знак синівства; сандалі — уже не раби; бенкет — батько святкує, всі святкують. 6. Його любов ОБ'ЄДНУЄ. До святкового столу запрошений кожен. І щоб привести старшого батько теж вийде назустріч…ЛЮБОВ БАТЬКА — це розкриті обійми до кожної своєї заблудлої дитини, сина і дочки. Саме так нас, своїх блудних синів і дочок приймає Небесний Батько, який з любові відправив Сина Ісуса на землю аби це повернення зробити для можливим для нас. З ДНЕМ БАТЬКА! Бажаю кожному чоловікові щоб Батько Ісуса був нашим прикладом для наслідування.
⁉️Як зрозуміти, чи навчання на пасторській програмі — це моє, чи не моє? Чи варто вступати? А якщо я не пастор, але хочу більше знати і якісніше служити на тому місці, де я вже є? На ці та інші питання відповідає ректор семінарії Микола Романюк. Ірпінська Біблійна Семінарія запрошує братів поглибити знання про Бога, отримати міцний фундамент для практичного служіння, здобути богословську освіту бакалавра пасторського служіння. Реєстрація за посиланням👈Будемо раді вас бачити! Якщо маєте питання, звертайтесь за контактами вказаними на сайті📞Зважте, хороша духовна освіта — це не про диплом, 💯 це про тісні братерські стосунки, які дарують незабутню навчальну атмосферу та інтенсифікують і поглиблюють процес навчання; 💯 це про наставницькі стосунки, коли знаннями і мудрістю викладачів ви можете скористатися і в не лекційний час; 💯 це про формування серця біблійно освідченого і фахово приготовленого лідера-слуги, відповідного для актуального служіння, яке принесе збудування для церкви і славу Спасителеві.
«Він (Ісус) відповів: ―Справді блаженні ті, що слухають Слово Боже та виконують його.» Луки 11:28Дивлячись, на що Господь Ісус звертав увагу людей, друзів, учнів, то увага до Слова Бога входить в першу трійку. Чому Він так цінує і хоче, щоб Його учень а) мав постійний доступ до Слова і б) виконував те, що почув/прочитав? Ось декілька думок: 🔺Нас формує те, що чи ми чуємо/читаємо/міркуємо. Якщо нас не формують Слова Бога то розум наш залишається поганським. Християнізованим, але поганським. 🔺Думки, які потрапляють в розум можуть і стають "паливом" для міркування і висновків. 🔺Про все, що ближче до інстинктів і тіла нам думається лекше, інтенсивніше і цікавіше. все духовне і корисне вимагає прикладання зусиль розуму, який через гріх і не тренованість для цього лінивий. 🔺Життєвий досвід і вже здобуті знання формують в розумі базу упереджень, висновків і заблуджень. Особливо це властиво духовній/релігійній сфері. Найгірше, що це переплетено з нормальними і коректними знаннями. 🔺Таким чином молодий розум через поверхневість, дорослий через робочу марноту і лінь а зрілий через закостенілість, зарозумілість дуже не сприйнятий для Божого Слова. 🔺Представлена картина показує чому ґрунт серця віруючих людей часто твердий, кам'янистий і терниною зарослий (за Ісусовою притчею про сіяча). Знаючи це все, Ісус називає надщасливими тих, хто всупереч природному руху розуму чутливий до Божої благодаті та хоче чути Слово (читати, міркувати, досліджувати) і виконувати дотримуючись Божих істин. Чи можна розвивати у собі здібність чути Слово і виконувати? Так, у справді віруючої людини немає іншого шляху. На цій дорозі дуже допомагає💯усвідомлювати самого себе учнем, який потребує постійного навчання — це хороші ліки від гордості і зарозумілості;💯не забувати про гріховну зіпсутість серця, що потребує постійної сповіді і корегування; 💯розуміння потреби у відповідному оточенні: спільноті, де культивується нелицемірне слухання, вивчення і дотримання Слова.
«Тож ви, любі, знаючи заздалегідь про це, стережіться, щоб ви не були віддалені оманою беззаконних і не втратили своєї непохитності, але зростайте в благодаті й розумінні нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині, і в День вічності. Амінь.» 2 Петра 3:17-18«віддалені оманою беззаконних»🎯Ключовий метод праці сатани з божими дітьми з часів Єви не змінився — обман. 🎯Його генерують і передають люди, які зневажають/спотворюють/перекручують/ігнорують Бога, Його Слово, Його волю;🎯результат дії оманливих ідей релігійних і безрелігійних безбожників очевидний: він підживлює сумніви віруючої людини, запліднює думку на безбожне мислення і...🎯про них далі скажуть «втратили свою непохитність». Бо впродовж певного часу вірили омані безбожних, що призвело до зневіри;🎯лікувальний рецепт апостола неабияк простий і дуже не простий: «зростайте в благодаті й розумінні нашого Господа та Спасителя Ісуса»🎯щоб рости в благодаті і пізнанні я потребую повтореного досвіду покаяння і сповідання віри, засвоєння правди Божого Слова і відкритої спільноти Божих людей, яким це також цінно.
Твій Бог постійно провадитиме тебе, і навіть під час посухи насичуватиме тебе, — зміцнить твої кості, і ти будеш, як зрошений водою сад, і як джерело, в якому не висихає вода." Ісаї 58,11Вже тиждень як повертаюсь до цього благословення з Ісаї. Воно мене надихає. Надихає обітницею Господньої близькості, яка відживлює і утримує. Разом з Великоднем ця близькість Отця в Ісусі ще очевидніша. Підтримує і обнадіює у нападах безсилля і виснаження російськими обстрілами й убивствами чоловіків, жінок, дітей. Мислимими і немислимими катуваннями полонених. Рівномірним й послідовним руйнуванням більших і менших міст на Сході і Півдні України. Виключною невідомістю майбутньої долі моєї земної Батьківщини. «Посуха» - це коли все ускладнюється ще й тим, що всі багатообіцяючі хмаринки виявляються порожніми. І я не маю на що чи на кого надіятись. Тоді, нагадує Ісая, єдиний Хто зможе підтримати і зміцнити - це Батько Творець, який любить Свою дитину. Господнє благословення, записане пророком вказує, що відновлення не тимчасова, а докорінне і довготривале. Більше того: благословенний і відновленний Богом стає благословенням і відновленням усім, хто навколо. Дякую Батьку за таку неймовірну працю Твого Духа і Слова у мені... Дякую за Твою силу і любов. Ти йдеш поряд з Твоїми дітьми, через щоб вони не проходили. А часом і несеш нас, зранених і зневірених, розчарованих і виснажених. Бо Ти любиш нас, Ти не покидаєш нас, Ти там, де ми, Твої діти.
«Коли Божа любов сприймається як щось належне, ми заганяємо Його в кут і позбавляємо можливості любити нас на НОВИЙ, ДИВОВИЖНИЙ лад; відтак наша віра починає стискатися і маліти. Коли у своїх духовних пошуках заходимо так далеко, що слова Авви стають вже старою піснею, це означає, що Отця вже пізнали, Ісуса приручили, Духа загнали на стійло, а вогонь П’ятдесятниці погас. Євангельська віра — це антитеза літеплості: вона завжди означає глибоке незадоволення своїм поточним становищем.У вірі є рух і розвиток. Кожен день приносить щось нове. Щоб бути християнином, віра має бути нова — тобто жива, здатна до зростання. Бути статичною, завершеною, усталеною вона не може. Коли Святе Письмо і молитва, поклоніння і служіння перетворюються на рутину, значить, вони мертві. Коли я приходжу до висновку, що можу вже дати раду з незмірною Божою любов’ю, значить, я рушив на мілину, щоб уникнути глибини. Легше вмістити у чашці Ніагарський водоспад, аніж осягнути несамовиту, безмежну Божу любов.Бреннан Меннінг. Євангеліє обірванця. Добра новина для забруднених, побитих та вигорілих. Нард, 2020. 238 ст.
