ДУМКИ З НАГОДИ ДНЯ ЖАЛОБИу Києві, де росіяни вбили минулої ночі більше 30 киян серед яких діти. Більше півтори сотні отримали поранення різної складності.Більшість християн задається надпростим і надважким питання: доки Господи. І, оскільки чекання відповіді переступило четвертий рік, це може лише означати що Бог вчить нас страждати. Як це робив з пророками, апостолами, з численними відважними учнями і ученицями, зі Своїм Сином. Вчитись страждати — це вчитися плакати і волати до Бога від безнадії, це вчитися приймати власну безпорадність, це переживати виснаження і повне безсилля, це втішати тих, кому ще більше болить, або у кого біль і рани свіжіші. Досвід страждання багатогранний: він упокорює, вчить витривалості і терпеливості; а ще спустошує, виснажує, приносить глибинне розчарування. День скорботи за вбитими нагадує нам, що потребуємо більшої сили за ту, яка закладена в нас. Вона за межами нас і йде з хреста від Того, Хто зазнав найбільшого з існуючого у світі страждання від вселенського гріха. «Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами.» Євреям 12,3Для всіх виснажених, зранених і зломлених війною, втратами, фізичною і душевною біллю є відновлення, втіха та сила в спогляданні Розп'ятого...