Якщо вас паралізує страх невдачі і веде до нічоногонероблення — то варто покаятись і зайнятись ділом. Дуже категорично згідний з Джокко Віллінк (Дисципліна — це свобода):«Але я не хочу, щоб ви долали страх невдачі.Я хочу, щоб ви боялися невдачі.СТРАХ НЕВДАЧІ ХОРОШИЙ.Страх невдачі не даватиме вам спати вночі, поки ви будете планувати, репетирувати й розроблятиальтернативи.Страх невдачі примусить вас інтенсивніше тренуватися.Страх невдачі не дасть вам зрізати кути. Завдяки страху невдачі ви будете працювати, думати, прагнути й невпинно намагатися стати більш підготовленими до бою.Тож я хочу, щоб ви боялися невдачі.Я боюся невдачі.Але що важливіше, я хочу, щоб ви жахалися, сахалися сидіння осторонь і нічогонероблення.Я хочу, щоб вас лякало саме це: що, прокинувшись за шість днів, шість тижнів, шість років чи шістдесят років, виявите, що ні на крок не наблизилися до своєї мети.Що ВИ НЕ ПРОСУНУЛИСЯ ДАЛІ.Ось це — справжній жах. Це — кошмар.Стагнація — ось чого вам слід найбільше боятися.Отож.ВСТАВАЙТЕ.РУШАЙТЕ ВПЕРЕД.Ідіть на ризик, хапайте свій шанс, робіть перший крок. Дійте.Не дайте ще одному дню пролетіти намарно».