🎭🍷ОТАКОЇ, АНДРІЙКУ! 🍷🎭

Товариство! В упорядника вишуканої книжкової серії «Приватна колекція» Василя Ґабора є останні примірники файнезного чтива в крутих перекладах, які вже стали раритетами.➡️ «Рукопис, знайдений у Сарагосі» – культовий філософсько-фантастичний роман польського письменника-самогубця Яна Потоцького, один із найхимерніших у світовій літературі. Понад 700 сторінок захоплюючих пригод, містики, жахів, витонченої еротики, несамовитих загадок і таємниць із сицилійськими бандитами, піратами, контрабандистами, монахами, лицарями, жебраками, арабськими шейхами, єгипетськими жерцями й перевертнями! У 1965-му році цю книгу екранізував Войцех Єжи Гас.📌 Ще є один примірник вартістю 780 гривень.➡️ «Антологія постмодерної сербської фантастики» – це 300-сторінкова збірка фантастичних оповідань сербських письменників кінця ХХ століття, зокрема таких культових персон як Мілорад Павич і Данило Кіш.📌 Є ще два примірники по 280 гривень.✅ Придбати ці видання можна, написавши пану Ґабору на електронну пошту 👉 [email protected]

Письменницькі душі часто розхитані і вразливі. Траплялося, що охоплені відчаєм письменники вдавалися до самогубства. В українській літературі є троє шалено талановитих письменників, які позбавили себе життя.Схвильований початком Червоного терору й арештом свого колеги Михайла Ялового Микола Хвильовий 13-го травня 1933-го року запросив до себе друзів у сумнозвісному харківському будинку «Слово», був радісним, грав на гітарі, потім вийшов із кімнати і вистрілив собі у скроню... Той постріл став кульмінацією Розстріляного Відродження.Радянська система вперто ігнорувала крутезного новеліста Григора Тютюнника. Йому погрожували звільненням з роботи, а на початку 1980-го, як знущання, дали премію Лесі Українки за найкращі дитячі твори. Через декілька днів Григір повісився, написавши у передсмертній записці: «мучте вже когось іншого, все, що я написав, спаліть»...Через рік аналогічним чином унаслідок такої ж безнадії пішов із життя й Король дитячої літератури, автор «Землі світлячків» Віктор Близнець...

«Оповідки про леніна і сталіна» хорватського хулігана Жарка Йовановського у перекладі Юрка Позаяка я читав давно. Щойно побачивши анонс цієї книжки, зрозумів, що дуже хочу її. Час плив рікою, а книги не було... Я надокучав видавництву «Люта справа» (саме там мала з'явитися книжка) повідомленнями: «Агов, пані та панове! Де ж обіцяне чтиво?!»Мене попросили залишити свої контакти й пообіцяли повідомити, як тільки книга вийде друком. І от влітку карантинного 2020-го мені зателефонував очільник «Лютої справи» Андрій Гончарук, сказавши, що «Оповідки» вже на складі і за моє довге чекання... він дарує їх мені.Тут Йовановський досхочу стібеться з недолугих совєтських вождів. Це 200 сторінок комічних, гротескних, абсурдних, саркастичних коротеньких історій, в яких ленін і сталін, ніби Том і Джеррі, гасають один за одним, влаштовуючи один одному всілякі капості. Вони то міняються головами, то перевдягаються у Троцького. На леніна падає трухляве дерево, а сталін мчить на ровері, по-дикунськи горлаючи щось несусвітнє.

Вам до вподоби творчість Джорджа Орвелла? У Видавництві Жупанського з 21-го до 25-го липня триває передпродаж книг публіцистики автора антиутопії «1984»! Обидві по 220 гривень, потім будуть по 300.➡️ «Дорога на Віґан-Пірс». Це талановитий опис англійського суспільства 1930-их років напередодні Другої світової війни, зі всіма його суперечностями та розбіжностями, ностальгією за добрими минулими часами й острахом і недовірою перед прийдешнім.➡️ «Як мені заманеться». Тут зібрані тексти щотижневої колонки політичної, соціальної та культурної хроніки, яку Орвелл вів із грудня 1943-го року до квітня 1947-го, перебуваючи на посаді літературного редактора газети «Tribune». Він із притаманними йому спостережливістю, глибиною та проникливістю фіксує напрочуд детальний портрет тієї непростої воєнної доби, а також її перших повоєнних років.Використовуючи есеїстичну форму, письменник веде з читачем відвертий діалог про тогочасний зворохоблений світ, охоплений найбільшою війною за всю історію людства.

Підніміть руки, хто читав «Віллу у Сан-Фурсиско» Ярослави Литвин? Тут уже видавництво «Фабула» оголосило, що можна передзамовляти на сайті продовження цієї історії – нова книжечка називається «Хрущі над вишнями».Як і попередня книга, вона дуже гарненька і з кольоровим зрізом. Можете дарувати цю красу мамі або коліжанці, але майте на увазі, що для розуміння сюжету спершу варто ознайомитися з «Віллою у Сан-Фурсиско».Це затишне, ненапряжне, дещо романтичне чтиво з колоритними героями для хорошого настрою. Кондитер Євген не лише допомагає Олі Синичці відновлювати її стару хатину, а й має щодо неї серйозні плани, тож старається сподобатися Олиним родичам – іноді це призводить до кумедних ситуацій.Текст «Хрущів над вишнями» я читав іще торік, адже авторка довірила мені побути бета-рідером її майбутньої книги. Особливу дискусію в нас викликало те, чи має у фіналі роману Євген бути в трусах, а якщо таки без, то яким чином 🙃 Тож цікаво, що ж Ярослава в підсумку вирішила зробити з Євгеновими трусами 😜

У «Листах із Парижа. Листах із Китаю» зібрані друковані в галицькій пресі 1920-1930-их років твори хапливої мандрівниці з гострим розумом і чудовим почуттям гумору Софії Яблонської, а також тогочасні рецензії на її творчість і згадки про зустрічі з авторкою. Пише вона дуже апетитно, вражаючи глибоким баченням краси та радості життя. Бігме, письмо Яблонської – почерк упертюхів!Надибав тут її настроєві авантюрні репортажі з мандрівок Мароко й Китаєм, сповна відчувши описане на запах, дотик і смак. Побував у гаремі, попив чаю з арабками під червоний захід сонця, яке залицяється до землі, почудувався ковтачами вогню й гадюкоїдами, поспівчував китаянці, котра продавала на площі свою дитину.А ще в цій книзі є зворушливі, людяні і безпосередні оповідання, етюди панни Яблонської. Буває, що вона «пробуджує в собі приспаний дух ґаздині» й розповідає, як господарює у власній китайській домівці, ділиться таємницями плекання жіночої краси, або ж навіть збунтовує своїм листом чоловіка та сина Ірини Вільде 😉

Романи «Дівчата з Новолипок» і «Райська яблуня» польської письменниці Полі Гоявічинської з'явилися у другій половині 1930-их. Авторка глибоко проникає в жіночу психологію.В першому романі розповідає історію подруг-ровесниць із робітничо-ремісничого передмістя Варшави, які напередодні Першої світової війни дорослішають, навчаються мистецтву кохання, піддаючись його страхітливим повелінням, намагаються вибратися зі злиднів і віднайти своє щастя. Для обдарованої, сором'язливої, замріяної Франі ці пошуки завершуються трагічно...У «Райській яблуні» – ті ж героїні, але вже дорослі, заплутані в тінях минулого й намаганнях обдурити власні самотності. Вони здаються чужими в цьому світі, непристосованими до життя. Амелія блукає в любовному трикутнику, що заводить її до в'язниці, Цехна залишається матір'ю-одиначкою, в обіймах Квірини помирає її чоловік, а Бронка розчаровується в коханні своєї юності.Книга наповнена болем, смутком, напругою, емоційним неспокоєм і написана у стилі «втраченого покоління» – 9 з 10-ти.

Бурлеск! Провокація! Комедія! 👯‍♀️ Се чудернацька й дуже французька книжка. В романчику на майже півтори сотні сторінок «Зазі в метро» Ремона Кено 12-річну гостру на язик шалапутку Зазі привозять до дядечка в Париж, і там їй кров із носа кортить побувати в підземці. Підземка страйкує, але дівча все ж потрапляє в світ підземний – світ дорослості.Втім, тут важливо не що пише автор, а як він це робить. Кено шалено експериментує з мовою – слова стрибають, набувають нових значень. Цей словесний гармидер – суцільний кайф! Перекладач Ярослав Коваль кльово українізував його експерименти: «Зазійчин чамайданчик», «процицеронив», «бісйогозабираї». Все замішано на жаргоні, просторіччі, карнавалі, поєднанні дійсного й химерного, смішного й сумного.А у «Вправах зі стилю» Кено 99-ма різними ориґінальними способами переказує дивну історійку про конфлікт в автобусі – страшенно цікаво спостерігати, як він щоразу смачно подає один і той же сюжет. Якщо любите мовні фокуси і викрутаси – то, бігме, залипнете в цьому чтиві! 😉

Декілька фактів про французького письменника Луї-Фердінана Селіна (справжнє прізвище Детуш), творчість якого обожнюю:✅ Брав участь у Першій світовій війні, де отримав серйозне поранення.✅ Після відвідин СРСР 1936-го року написав памфлет «Mea Culpa» (перекладений українською), в якому жорстко розкритикував радянську систему і комунізм. Водночас закликав до співпраці з гітлерівцями. До нього приклеїлося клеймо антисеміта й колабораціоніста. Через це у Франції його засудили до смертної кари з конфіскацією майна.✅ Дебютний роман Селіна «Подорож на край ночі» одразу став бестселером. Ця книга багатьох шокувала, адже руйнувала звичні цінності, тож Селін часто отримував листи з погрозами.✅ До смерті працював практикуючим лікарем. Його пацієнтами були робітники, пенсіонери, безробітні, злидарі, тож Селін не брав із них грошей за допомогу й медичні консультації. Зі слів Селіна, саме тотальне безгрошів'я змусило його писати.✅ Свій будинок він перетворив на притулок для хворих, поранених і покинутих тварин.

Ця книга мене шокувала (в хорошому сенсі). Я реготав, як ішак, від того, що чудять довірливий, схильний до випивки романтик Рома та його друг, невизнаний геній маркетингу Барік. Ромко написав, а точніше списав із Толкіна книгу і марить письменницькою славою, але видавництва морозяться Ромка.Хлопці вирішують видати книжку самотужки й вигадують легенду про смертельно хворого письменника-початківця, маніпулюючи на жалості потенційних читачів. Вони чудово доповнюють один одного: Рома постійно косячить, а Барік розрулює його халепи.Аж ось Роман закохується в свою читачку – і тут уже не до сміху, адже все летить шкереберть й авантюра перетворюється на кривавий трилер зі злочинцями, переслідуваннями і крінжовим інтимом.Гідний екранізації динамічний сюжет забарвлений смачним гумором (місцями чорним), характери персонажів яскраві, діалоги живі. Інтрига шалено закручена – страшенно цікаво, чим завершиться ця карколомна історія. Фінал логічний і щемкий. Круто, що в сучасній українській літературі є таке чтиво! 😎