Національні Інтереси

The Insider опублікував матеріал, який б’є не лише по кримінальному минулому Угорщини, а й по політичній системі Орбана.Йдеться про свідчення Ласло Ковача — колишнього учасника угруповання, пов’язаного з Семеном Могилевичем. За його словами, в середині 1990-х він був не просто «людиною з середовища», а кур’єром, який возив великі суми готівки людям на найвищому рівні угорської силової системи. У центрі цих тверджень — нинішній глава МВС Угорщини Шандор Пінтер, якому, за словами Ковача, регулярно передавалися гроші за закриття кримінальних справ. За версією Ковача, схема виглядала так: Могилевич через своїх людей передавав пакети з десятками тисяч доларів, а він особисто доставляв їх Пінтеру. Мова, за його словами, йшла про суми в 50–100 тисяч доларів, інколи по кілька разів на тиждень. Ковач описує це не як одиничний епізод, а як частину сталої системи, де мафія, силовики та політичне прикриття працювали в одній зв’язці. Саме цим, на думку героя матеріалу, пояснювалося те, чому резонансні злочини того часу могли просто розчинятися без наслідків. Ще серйозніше звучить інша частина його розповіді: Ковач стверджує, що в 1997 році почалися значно більші передачі грошей — уже на сотні тисяч доларів, а одного разу, за його словами, йшлося навіть про мільйон доларів. Він каже, що ці кошти призначалися для Віктора Орбана, якого Могилевич у приватних розмовах називав «Вітьком». У матеріалі прямо проводиться лінія: кримінальні гроші, покровительство силовиків, виборча кампанія, а потім політичний реванш, коли після перемоги Орбан призначає Пінтера міністром внутрішніх справ. Окрема й дуже темна частина цієї історії — розповідь про вибухи, убивства та усунення небажаних свідків. Ковач пов’язує з оточенням Пінтера вбивство підприємця Йожефа Пристоша, а також вибух у центрі Будапешта, жертвою якого став Йожеф Борош — людина, що знала занадто багато про спільні схеми між мафією, поліцією та тіньовим бізнесом. У матеріалі це описується як логіка системи: поки одні були потрібні — їх використовували; коли вони ставали небезпечними — їх прибирали. Найважливіше тут навіть не прізвища, а сам механізм. Якщо вірити цим свідченням, Орбанізм виростав не просто з консервативної політики чи антиестеблішментних настроїв. Він міг будуватися ще й на старому союзі між криміналом, частиною силовиків і політиками, які були готові брати ресурси, а потім зачищати всіх зайвих. Це вже не історія про «сильну руку». Це історія про державу, де тіньові домовленості могли бути фундаментом влади. Насправді цей текст звучить як політична бомба. Бо якщо хоча б частина сказаного відповідає дійсності, то перед нами не просто черговий компромат на Орбана, а опис того, як мафіозна логіка могла вбудуватися у саму конструкцію угорської влади ще в 1990-х — і фактично визначати її донині. Ковач також заявив, що готовий дати офіційні покази в угорському суді, якщо в країні зміниться влада.@nationalinterests

Ми нещодавно попереджали про те, що Поклад просуває своїх людей на керівні посади в Міненерго, а тепер прогноз став кадровим фактом.Кабмін вже призначив Андрія Чотчикова заступником міністра енергетики, а Олександра - звільнив. Історія, про яку ще вчора можна було говорити як про сценарій, сьогодні вже оформлена як урядове рішення.Це виглядає не як звичайна кадрова ротація, а як силове перехоплення контролю над одним із найжирніших напрямків у державі - відновленням енергетики. На кону тут не кабінети і не таблички на дверях, а десятки мільярдів доларів майбутньої відбудови. За даними Світового банку, загальні потреби України на відновлення й реконструкцію вже оцінюються майже у $588 млрд на 10 років,. На цьому тлі роль Олександра Поклада виглядає дедалі токсичніше. Бо коли людина з біографією помічника діячів Партії регіонів Івана Мирного та Равіля Сафіулліна опиняється в центрі настільки чутливих кадрових процесів, це вже питання не лише до персоналії, а до всієї системи ухвалення рішень. Іван Мирний публічно відомий як колишній соратник регіоналів, якого пов’язували з Дмитром Фірташем; сам факт роботи Поклада помічником Мирного і Сафіулліна вказує на його близькість до регіоналів і відповідно до російських еліт. Особливо показово це виглядає на фоні того, що Шмигаль як перший віцепрем’єр і міністр енергетики останніми тижнями публічно тягнув міжнародний трек: говорив із партнерами про відновлення системи, просував «Енергетичний Рамштайн», працював над залученням понад €600 млн підтримки для енергетики та просував децентралізовану модель стійкості. Тобто поки одна сторона вибиває ресурси для країни, інша, схоже, вибиває людей під потоки. Головний висновок тут простий: схематоз Міндіча нікуди не зник, він живий і буде продовжуватися. Питання не закрите, схема не забута, і весь цей рух у Міненерго виглядає не як “оновлення команди”, а як чергова серія тієї самої історії. Змінилися не правила -  змінилися лише прізвища тих, хто рветься сісти на енергетичні потоки. @nationalinterests

Отже, ми маємо на руках найпотужнішу на сьогодні важку ракету SLS, яка відправила чотирьох людей до Місяця. Вони зараз на космічній висоті - апогей їх орбіти близько 70 тисяч кілометрів, ковзаючи по радіаційних поясах Ван Аллена, де радіація буквально ллється на них потоком. І ось тепер, після усіх технічних перевірок і 23 годин польоту, вже сьогодні ввечері приймуть ключове рішення - летіти до Місяця або ж вертатися назад.Якщо вирішать летіти, «Оріон» відправиться до Місяця, облетить його через чотири дні з його прихованого боку - зв'язок на цей час перервуть, бо корабель опиниться за тінню планети. Четверо сміливців матимуть можливість за кілька годин побачити зворотний бік Місяця з відстані 7500 км, і що важливо - встановлять рекорд найбільшого віддалення від Землі в історії людства, більше ніж 400 тисяч кілометрів. Це не просто якийсь туризм - це майже 10 разів далі, ніж відстань до Міжнародної космічної станції!На навколомісячну орбіту корабель не вийде, тим більше - не буде сідати на поверхню Місяця. Технічно це неможливо на цьому етапі. Замість того, щоб «прикоркувати» Місяць, вони облетять його і рушать назад до Землі, розігнавшись до другої космічної швидкості - 11,2 км на секунду! Під час сплуту в атмосфері температура в передньому фронті ударної хвилі досягне понад 10 тисяч градусів - вдвічі гарячіше за Сонце. Уявіть собі це: це майже як прийти в пекло, тільки відчути його на власній шкірі.І ось тут цікаво: балістично весь політ «Оріона» - це як розрізати корку хліба. Все дуже просто, якщо знати справу. Між тим, перший політ до Місяця на «Аполлоні-8» у 1968 році був набагато складнішим, бо тоді корабель не просто вийшов на орбіту навколо Місяця, а й стартував з неї назад до Землі. А цей політ - це навіть не «Аполлон-8». Це фактично повторення «Аполлона-13», тільки з набагато більше технологічної перевірки. Як ми пам’ятаємо, тоді вибухнув кисневий балон, шанси на виживання екіпажу були майже нульові, і від цього всього світ почав говорити на сленгу: «Х’юстон, у нас проблеми...». Але на відміну від того катастрофічного випадку, «Оріон» точно не буде сідати на Місяць. Він просто знову полетить назад. І коли корабель огинав Місяць, а зв'язок з ним тимчасово пропав — це був момент справжнього драматизму.Але, повернемося до сьогодення: місія Artemis-II триватиме всього 10 днів - це буквально кілька хвилин для перевірки технологічної переваги Америки. Звісно, можна почати лаяти всю цю програму за її дороговизну, за проблеми з SLS та суперечливу політику Artemis, але не в цьому суть. Суть у тому, що зараз — чотири людини, вперше за 53 роки, летять у глибокий космос, і для всіх, кому менше 53-х, це по суті вперше в житті. І ось це - історія, яку ніхто не забуде.@nationalinterests

Боротьба за контроль над відновленням енергетики: за кадровими процесами в Міненерго стоїть ПокладЗа кадровими процесами в Міністерстві енергетики дедалі виразніше проглядається не просто внутрішня боротьба, а спроба перехопити контроль над відновленням енергетичної інфраструктури. І ключовим фігурантом у цій історії все частіше називають першого заступника голови СБУ Олександра Поклада. Мова може йти не лише про вплив на окремі призначення, а про атаку на позиції першого віцепрем’єра — міністра енергетики Дениса Шмигаля.Йдеться, зокрема, про спробу прибрати з посади заступника міністра енергетики Олександра В’язовченка і завести на його місце Четчеткова. В’язовченко був призначений Кабміном 30 травня 2025 року. До цього він працював на оперативних і керівних посадах у СБУ, був заступником директора департаменту запобігання корупції Міноборони, а також очолював департамент безпеки «Укренерго». Нині саме він координує Антикризовий штаб із відновлення енергетичної інфраструктури в південних регіонах. І саме тому ця історія виглядає не як рядова кадрова рокіровка, а як спроба взяти під контроль один із найчутливіших і найдорожчих напрямків у державі.Окремої уваги заслуговує постать самого Поклада. За часів Януковича він працював помічником на громадських засадах у народного депутата від Партії регіонів Івана Мирного — людини, яку пов’язували з Дмитром Фірташем. Цей епізод біографії зафіксований у відкритих джерелах. І на цьому тлі виникає цілком логічне питання: чому саме людина з таким шлейфом сьогодні опиняється в центрі процесів, які можуть визначати, хто контролюватиме мільярдні потоки на відновленні енергетики?А суми там колосальні. За оцінками Світового банку, на відновлення енергетичного сектору України впродовж наступного десятиліття знадобиться близько 91 мільярда доларів. Сам Денис Шмигаль цього тижня на CERAWeek у Х’юстоні озвучив цю цифру, заявив про зменшення дефіциту електроенергії з 5–6 ГВт узимку до 1 ГВт, домовився з країнами G7 про створення координаційної групи за аналогією з «Рамштайном», а також залучив 600 мільйонів євро від Франції. Крім того, була презентована модель «енергетичних сот» — автономних кластерів для підвищення стійкості системи.Саме тому історія навколо Міненерго виглядає ще тривожніше. Бо коли на кону десятки мільярдів доларів, будь-яке втручання силовиків у кадрові процеси починає виглядати не як «турбота про державний інтерес», а як спроба посадити своїх людей на потоки. І тоді вже мова не про безпеку держави, а про банальний перерозподіл впливу під прикриттям війни.Подальший сценарій читається досить просто: спочатку вибивати людей, які контролюють критично важливі напрямки, потім створювати враження хаосу і неспроможності, а далі ставити питання про заміну самого міністра. У такій логіці ланцюжок Поклад — Мирний — Фірташ виглядає не випадковим збігом, а дуже конкретним політико-бізнесовим маршрутом інтересів. Особливо з огляду на те, що структури Фірташа, зокрема Ostchem та Regional Gas Company, продовжують працювати попри санкції РНБО, продовжені президентом у лютому 2026 року.Головний висновок тут очевидний. В енергетиці ми бачимо системну хворобу: відсутність стратегічного планування, спроби використати воєнний час для перерозподілу впливу та ресурсів і небажання чесно вирішувати системні питання. Країна, яка четвертий рік тримає оборону проти ядерної держави, не може дозволити собі, щоб у тилу пригодовані, ручні кадри Поклада тихо дерибанили повноваження, посади й майбутні мільярди на відновлення.@nationalinterests

Трамп на двох фронтах: Прогноз наслідків і сценаріївСунь-цзи писав: «Не воюйте на два фронти». Цей мудрий стратегічний принцип, що витримав випробування часом, не став на заваді політиці Дональда Трампа. І хоча він ігнорує застереження китайського полководця, результат його політики є вже очевидним. І це не тільки його програші на міжнародній арені, але й загроза для економічної стабільності США та їхніх союзників.Вже сьогодні можна говорити про дві великі війни, в яких Трамп одночасно бере участь: торговельна війна із Китаєм і Європою, та військовий конфлікт з Іраном. І якщо для кожного з цих конфліктів є своя логіка — економічна (виправдана прагненням скоротити дефіцит і повернути робочі місця) і військова (мета знищення іранської ядерної програми та ослаблення режиму), то на їхньому перехресті виникає цілий ряд загроз.Торгова війна, на перший погляд, є зручним інструментом для американського президента, адже її метою є стабілізація економіки та захист національних інтересів через обмеження імпорту і збільшення експортних можливостей США. Але насправді ця стратегія вже завдала серйозного удару по відносинах з союзниками, зокрема з Європою, Канадою та навіть Японією. Введення мит на імпорт з цих країн суттєво ускладнило можливості для підтримки американських економічних і військових амбіцій у світі.Водночас війна з Іраном — це вже зовсім інша історія, в якій важливим фактором є підтримка стратегічних партнерів. Важко уявити успішну кампанію в Перській затоці без участі Британії, Франції та Німеччини, але саме вони стали жертвами торгової політики Трампа. Європейські союзники, котрі можуть стати ключовими гравцями в операціях на Близькому Сході, зараз змушені переглядати свою лояльність до Вашингтону через введення мит.Торгова війна, до того ж, може призвести до серйозних економічних наслідків. Війна з Іраном не лише підвищує ціни на нафту, але й ставить під загрозу стабільність поставок енергоресурсів. Наразі це створює безліч проблем для американських споживачів, зокрема для промисловості та домогосподарств, де вже відчутно зростають витрати на енергію. І якщо ці процеси будуть розвиватися далі, то на горизонті може з’явитися загроза рецесії.Трамп стоїть перед вибором: продовжувати підвищувати мита, що лише посилює економічний тиск всередині країни, або змінити тактику і скоротити торгові протести, щоб уникнути подальшого зростання інфляції. З іншого боку, його військові операції можуть загрожувати стабільності глобальних поставок нафти, що також підриває економічну стратегію президента.Якими будуть наступні кроки? Вірогідно, Трампу доведеться зважити на все: чи варто продовжувати боротьбу на два фронти, чи все-таки знайти компроміс. Можливо, він буде змушений піти на поступки з торгових питань, зменшуючи митні бар'єри, щоб заспокоїти ринки і зупинити економічне падіння. Або ж, вдаючись до рішучих кроків на Близькому Сході, США ризикують втратити підтримку ключових союзників.Сценарії для США на найближчі роки можуть бути найрізноманітніші. Перший — це ескалація обох конфліктів, що призведе до серйозних міжнародних і внутрішніх економічних потрясінь. Другий — це часткова деескалація торгових напружень, що дозволить США зберегти союзників, але й не відмовитися від своїх глобальних стратегічних амбіцій. І нарешті, третій сценарій: Трамп може обрати шлях політичних поступок на Близькому Сході, щоби зберегти стабільність енергетичних поставок, при цьому знижуючи тиск на внутрішній ринок.Як би не розвивалися події, результат буде очевидним: війна на два фронти, безсумнівно, ставить під загрозу не тільки міжнародну безпеку, але й стабільність американської економіки. І, можливо, саме це буде найгірший результат для адміністрації Трампа — втрата не лише союзників, а й підтримки вдома.@nationalinterests

Москва запропонувала Сполученим Штатам угоду «ти — мені, я — тобі». Згідно з нею Кремль припинить передавати Ірану розвідувальну інформацію — зокрема точні координати американських військових об’єктів на Близькому Сході — якщо Вашингтон зупинить постачання розвідданих Україні, пише POLITICOДвоє осіб, обізнаних із переговорами між США та Росією, повідомили, що таку пропозицію російський емісар Дмитрієв передав представникам адміністрації Трампа — Віткоффу та Кушнеру — під час їхньої зустрічі минулого тижня в Маямі.❗️ Сполучені Штати відхилили цю пропозицію.Один із дипломатів ЄС назвав російську пропозицію «обурливою». Така угода, ймовірно, лише посилить підозри в Європі, що зустрічі Віткоффа з Дмитрієвим не ведуть до реального прогресу в мирних переговорах щодо України. Натомість Москва розглядає їх як шанс укласти двосторонню угоду з Вашингтоном, залишивши Європу осторонь.Росія вже неодноразово робила Сполученим Штатам різні пропозиції щодо Ірану, і всі вони були відхилені, повідомив ще один обізнаний співрозмовник. За його словами, США також відкинули ідею передати збагачений уран Ірану до Росії.З початку війни Росія значно розширила обмін розвідданими та військову співпрацю з Іраном. Москва надає Тегерану супутникові знімки та технології дронів, щоб допомогти точніше наводити удари на американські сили в регіоні. Водночас Сполучені Штати продовжують ділитися розвідувальною інформацією з Україною, хоча й суттєво скоротили іншу допомогу. Проте обмін розвідданими залишається одним із останніх ключових елементів американської підтримки України.@nationalinterests

Суперінтелектуальний ШІ збереже людство, адже ми "цікаві".ШІ не буде нас знищувати, оскільки спостерігати за розвитком складної людської цивілізації набагато цікавіше, ніж просто створювати мільярди однакових роботів.9 висновків з майже трьохгодинного інтерв’ю Ілона Маска в подкасті Dwarkesh Patel: Через 30-36 місяців космос може стати найбільш вигідним місцем для розміщення потужностей ШІ. Логіка Маска проста: на орбіті легше вирішити питання з енергією, немає земної бюрократії, немає дефіциту майданчиків, а сонячна генерація працює набагато стабільніше та ефективніше.У найближчий рік головним дефіцитом для ШІ стане енергія. Чіпи будуть випускатися швидше, ніж інфраструктура зможе їх забезпечити електрикою. Електростанції, трансформатори, підстанції, дозволи, підключення до мереж - вся ця фізична інфраструктура раптом стає важливою.SpaceX прагне стати глобальним провайдером ШІ-обчислень. Якщо Starship забезпечить необхідну економіку запусків, компанія зможе масово виводити орбітальні дата-центри та продавати доступ до обчислень на новому рівні. Маск хоче контролювати не тільки транспорт у космосі, зв’язок і супутники, а й наступний рівень обчислювальної інфраструктури. Optimus для Маска - це майже безмежний мультиплікатор економіки. Коли роботи почнуть масово працювати у фізичному світі - збирати, транспортувати, обслуговувати, будувати і в якийсь момент допомагати створювати нових роботів - ріст може прискоритися різко. У його моделі роботизація дасть економіці стрибок, в який сьогодні багато хто не вірить.У гонці ШІ переможе той, хто швидше масштабуватиме обладнання. Ідеї, алгоритми та команди швидко перетікають між лабораторіями. Перевага стає операційною: хто швидше будує кластери, підводить енергію, закуповує чіпи, збирає стійки, запускає майданчики та розширює інфраструктуру. AI хоче перемогти саме в цій дисципліні.ШІ, якого змушують підганяти відповіді під ідеологічні рамки, стає небезпечним. Маск вважає, що суперінтелект має бути жорстко орієнтований на пошук істини, інакше в системі накопичуватимуться протиріччя. А система з величезною потужністю і протирічливими цілями може діяти непередбачувано.Роботизація для США - питання економічного виживання в конкуренції з Китаєм. Китай сильніший в промисловості, переробці сировини, масштабах виробництва та дисципліні виконання. США програють за демографією та готовністю людей працювати в важких виробничих сферах. У такій логіці гуманоїдні роботи виглядають як спосіб закрити розрив у трудовій силі та повернути індустріальну міць.Суперінтелектуальний ШІ, за версією Маска, збереже людство хоча б тому, що ми цікаві. Якщо мета ШІ полягає в тому, щоб розуміти Всесвіт, йому вигідно зберігати різноманіття форм розуму, поведінки та цивілізацій. Люди в цій моделі залишаються цінністю як джерело складності, новизни та непередбачуваності.Секрет швидкості компаній Маска в тому, що він шукає головний обмежувальний фактор і тисне саме на нього. Плюс ставить командам екстремальні терміни. Дедлайни ставляться на межі виконуваності, тому що тільки так, за його словами, можна досягти реальної швидкості. Ця управлінська модель базується на фокусі, особистому залученні та постійному усуненні вузьких місць.І що далі?Робота ШІ за комп'ютером вже перетворюється на автономних цифрових працівників. Це величезний ринок, тому що йдеться про заміну реальної офісної праці, що може оцінюватися в трильйони доларів.Поки фізичні роботи тільки набирають популярність, вікно можливостей відкрито саме в цій сфері: в автономних агентах, які можуть працювати як співробітники, закривати задачі, зменшувати навантаження на команди та зміцнювати бізнес без розширення штату.Тому головне питання зараз не в тому, чи прийде ця нова економіка. Вона вже входить у компанії. Головне питання - хто встигне інтегруватися у неї раніше за інших. Це кардинально змінить економіки багатьох розвинених країн, і Україні також слід бути готовою зайняти своє місце.@nationalinterests

У матеріалі згадується Дарко Дурович як ключовий агент, якому нібито обіцяли великі суми за “депортацію” цілей, а за одну з мішеней, за словами авторів, могла йтися навіть про винагороду понад $10 млн. Найбільш принизлива для російської спецопераційної машини частина історії - спосіб, у який усе це почало розкриватися. Алімов і його контакт не мали спільної робочої мови: один говорив російською, інший - сербохорватською. Замість безпечного рішення вони користувалися Google Translate: так перекладали інструкції, звіти та обговорення стеження. Самі повідомлення могли йти через зашифровані месенджери, але тексти проходили через сервери американської компанії. The Insider стверджує, що саме це дало ФБР можливість отримати доступ до журналів перекладів і фактично читати комунікацію про підготовку операцій у реальному часі. У статті наведено приклади того, як через ці записи американці відстежували спостереження за цілями в Європі, інтерес до зброї та деталі маршрутів. Фінал матеріалу такий: Центр 795 задумувався як нове, чисте, непомітне покоління російських спецопераційних структур - без помилок старого ГРУ, без публічних слідів і з кращою конспірацією. Але, за висновком The Insider, він почав валитися з тієї ж причини, що і попередні схеми: людська самовпевненість, внутрішня конкуренція, витоки та побутова недбалість. Після арешту Алімова і після того, як журналісти назвали керівників, базу, спонсорів та модель роботи цього центру, структура, яка мала залишатися невидимою, опинилася під увагою західних спецслужб, судів і дослідників. І головний висновок тексту звучить так: Росія намагалася побудувати нову “тіньову армію” для закордонного насильства, але навіть вона врешті почала видавати себе через власні помилки.@nationalinterests

США тимчасово пом’якшили санкції щодо російської нафти. До 11 квітня з-під обмежень буде виведено продаж російської нафти та нафтопродуктів, які були завантажені на танкери до 12 березня. Відповідну ліцензію оприлюднено на сайті Міністерства фінансів США.Глава Мінфіну США Скотт Бессент назвав це «вузькоспеціалізованим і короткостроковим заходом». За його словами, рішення не принесе «суттєвої фінансової вигоди російському уряду», оскільки основна частина доходів від енергоресурсів надходить через податки, що стягуються безпосередньо у місцях видобутку. Про це він написав у соцмережі X.Спецпредставник президента РФ Кирило Дмитрієв у своєму Telegram-каналі повідомив, що послаблення санкцій може стосуватися приблизно 100 млн барелів пального. За даними Fox News, станом на 12 березня на танкерах у близько 30 різних точках світу перебуває приблизно 124 млн барелів нафти російського походження.Телеканал також зазначає, що з огляду на щоденні втрати пального в Ормузькій протоці, яку блокує Іран, цього обсягу вистачить приблизно на 5–6 днів постачання.Раніше США також дозволили Індії протягом 30 днів закуповувати російську нафту, яка вже перебуває на танкерах у морі.@nationalinterests

Заступник Голови СБУ Олександр Поклад співпрацював з російською розвідкою – матеріали слідстваОлександр Поклад співпрацював з російською розвідкою. Такий висновок можна зробити, якщо уважно прочитати підозру ДБР Володимиру Сівковичу датовану ще 22 липня 2022 року. В документі фігурують декілька записів розмов, які Сівкович вів із звинуваченим у державній зраді колишнім генералом СБУ Андрієм Наумовим. Зокрема, 8 січня 2020 року в особистій телефонній розмові Сівкович ставив Наумову низку задач. Це і передача конфіденційної інформації щодо перебігу розслідувань проти кримінальних елементів, щодо створення нових підрозділів, щодо «працевлаштування» певних осіб на керівні посади в СБУ. А також вимагав звітності щодо того, як саме ще один зрадник Олег Кулініч забезпечує контроль за діяльністю 5 Управління Департаменту контррозвідки СБУ. Окрім цього мова йшла про необхідність лобіювання призначення Кулініча на посаду першого заступника Голови СБУ з метою додаткового посилення контролю над діяльністю Департаменту контррозвідки СБУ.Здавалася б, навіщо сьогодні згадувати документ чотирирічної давнини. Втім, його актуальність сьогодні пояснюється тим, що на той час керівником згаданого підрозділу був нинішній перший заступник Голови СБУ – Олександр Поклад. І це означає, що контроль над його діяльністю на посаді ще на початку 2022 року здійснювався з боку державних зрадників, які небезпідставно звинувачуються в роботі на ФСБ.На жаль, зараз цей документ взагалі не згадується в матеріалах навіть найсміливіших українських журналістів-розслідувачів. Причину такої «забудькуватості» варто шукати у впливі, який має сьогодні Олександр Поклад. А також у методах його роботи з «клієнтами». Кому цікаво – Гугл в поміч. В мережі є достатньо інформації по цьому питанню.Також є безліч згадок про те, що Поклад до недавнього часу був основним кандидатом на вакантну посаду Голови СБУ в разі звільнення Василя Малюка. Головним лобістом такого призначення виступав колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак. Після відставки останнього Поклад залишився «лише» першим заступником. Втім, навряд чи полишив сподівання посісти першу сходинку ієрархії головної спецслужби країни.@nationalinterests