У матеріалі згадується Дарко Дурович як ключовий агент, якому нібито обіцяли великі суми за “депортацію” цілей, а за одну з мішеней, за словами авторів, могла йтися навіть про винагороду понад $10 млн. Найбільш принизлива для російської спецопераційної машини частина історії - спосіб, у який усе це почало розкриватися. Алімов і його контакт не мали спільної робочої мови: один говорив російською, інший - сербохорватською. Замість безпечного рішення вони користувалися Google Translate: так перекладали інструкції, звіти та обговорення стеження. Самі повідомлення могли йти через зашифровані месенджери, але тексти проходили через сервери американської компанії. The Insider стверджує, що саме це дало ФБР можливість отримати доступ до журналів перекладів і фактично читати комунікацію про підготовку операцій у реальному часі. У статті наведено приклади того, як через ці записи американці відстежували спостереження за цілями в Європі, інтерес до зброї та деталі маршрутів. Фінал матеріалу такий: Центр 795 задумувався як нове, чисте, непомітне покоління російських спецопераційних структур - без помилок старого ГРУ, без публічних слідів і з кращою конспірацією. Але, за висновком The Insider, він почав валитися з тієї ж причини, що і попередні схеми: людська самовпевненість, внутрішня конкуренція, витоки та побутова недбалість. Після арешту Алімова і після того, як журналісти назвали керівників, базу, спонсорів та модель роботи цього центру, структура, яка мала залишатися невидимою, опинилася під увагою західних спецслужб, судів і дослідників. І головний висновок тексту звучить так: Росія намагалася побудувати нову “тіньову армію” для закордонного насильства, але навіть вона врешті почала видавати себе через власні помилки.@nationalinterests