Національні Інтереси

Корупційний скандал довкола Єрмака й новина про «мирні» домовленості під тиском Трампа — це не лише про те, «добрий» чи «поганий» Зеленський. Це про те, яку саме державу ми будуємо на четвертому році повномасштабної війни. Парадокс у тому, що звільнення Єрмака одночасно демонструє і силу, і слабкість української системи. Сила — в тому, що навіть «права рука» президента може опинитися під прицілом антикорупційних органів, а не навпаки. Слабкість — у тому, що розслідування починаються не тоді, коли з’являються перші ознаки схеми, а коли вона вже встигає проїсти сектор оборони й енергетики, поки країна сидить без світла під ракетами. Зовні від нас зараз вимагають одного: «Підпишіть мир, хай навіть болючий». Усередині суспільство вимагає іншого: «Перезавантажте владу, зламаєте корупційні вертикалі, поверніть суб’єктність антикорупційним інституціям, а не Офісу президента». І найбільший ризик не в тому, що Зеленський «втратить посаду», а в тому, що він може спробувати вирішити обидві задачі старим методом — перестановкою прізвищ при збереженні самої моделі лояльності замість професійності. Тому питання сьогодні не «чи впорається Зеленський без Єрмака». Питання інше: чи використає він цей момент як шанс демонтовать створену ним самим надконцентрацію влади в ОП — чи просто знайде нового «Єрмака» й заведе нас у наступний, ще дорожчий цикл скандалів посеред війни. Бо справжня антикорупційна реформа в умовах переговорів — це не красивий сигнал Заходу, а страховка від того, що майбутній мирний договір не буде підписаний від імені держави, яку вже тихо приватизували.@nationalinterests

За обшуками легко не помітити кілька маркерів, які вказують на важливі і повʼязані між собою події. Ще станом на вчора, за нашою інформацією, в ОП планували дуже різкі кадрові зміни в керівництві держави: звільнення заступника ОП Татарова, директора ДБР Сухачова та переведення Василя Малюка на місце Татарова.До чого тут усе це? На нашу думку, це був «подвійний хід».По-перше, потрібно було забезпечити безумовне виконання завдання з дискредитації САП — зокрема, вручення підозри Клімєнку.По-друге, «спустити пару» та медійно підсилити АБ новим заступником - Героєм України паном Малюком.Також, за нашими джерелами, на посади директора ДБР та голови СБУ розглядали Олександра Поклада та ще кілька кандидатур. Але САП, як ми бачимо, випередила Офіс. Тепер ця конструкція, на нашу думку, або прискорюватиметься в реалізації — від підозри до підозри, або ж уже почнуться переговори зі слідством.Переконані, що найближчим часом ми побачимо розв’язку цього серіалу, хоч усі вже втомилися від нового сезону. Хочемо побажати лише одного: робити свою справу і - Боже, бережи Україну! 🇺🇦@nationalinterests

П’ять копійок про висадку військово-дипломатичного десанту вищого рівня в Абу-Дабі:Кирило Буданов неодноразово демонстрував свою здатність діяти поза стандартними рамками, і його участь у переговорах в Абу-Дабі — ще одне підтвердження того, що роль переговорника може надати йому найвищий статус на дипломатичній арені. Це вже не просто військовий лідер чи розвідник, а гравець, який здатен впливати на глобальні процеси. Якщо розглядати його участь у дипломатії через призму геополітики, то Буданов наближається до рівня, де його статус майже прирівнюється до президентського або міністрів закордонних справ, ключових гравців на геополітичній арені.Незважаючи на те, що Буданова складно віднести до однозначних персонажів, його ефективність визнають як союзники, опоненти всередині країни, так і вороги. Це дозволяє йому стати не просто важливим гравцем, а тим, хто може змінювати стратегічні вектори та диктувати умови, що були б неможливі для традиційних дипломатів. Його здатність поєднувати розвідку, військову стратегію та дипломатію робить його унікальним гравцем на міжнародній арені.Участь Буданова в таких переговорах — це також сигнал того, що Україна змінює свою роль на світовій карті, набуваючи не тільки військової, але й дипломатичної потуги, здатної торгуватися на рівних із ключовими світовими гравцями. Ця нова матриця, де Україна відіграє важливу роль, вже стає реальністю.@nationalinterests

У неділю виборці в Боснійській автономії Республіці Сербській обрали нового президента на дострокових виборах, що відбулися після усунення колишнього президента Мілорада Додіка, який був позбавлений посади та заборонений займатися політичною діяльністю на шість років. Додік, відомий своєю проросійською сепаратистською позицією, був засуджений у лютому за непокору конституційному суду, що спричинило одну з найбільших політичних криз у Боснії після завершення війни 30 років тому. Хоча він неодноразово оскаржував вирок, підтриманий апеляційною радою в серпні та конституційним судом у листопаді, у жовтні він несподівано призначив свого вірного союзника Сінішу Карана своїм наступником.Післявоєнна Боснія складається з Республіки Сербської та Федерації Боснії і Герцеговини, яка розділяється між боснійцями та хорватами, з ослабленим центральним урядом. Повноваження президентів регіонів, хоча й здебільшого церемоніальні, на практиці значно розширювалися за рахунок Додіка, який впродовж 25 років обіймав провідні посади в сербському регіоні. Серед шести кандидатів на пост президента основними фаворитами є Сініша Каран, союзник Додіка, який представляє правлячий Альянс незалежних соціал-демократів, та Бранко Блануша, кандидат від опозиційної Сербської демократичної партії. Президентський термін буде коротким — менше року, оскільки загальні вибори заплановані на наступний жовтень.Додік активно підтримував Карана, який нині є міністром науки і технологічного розвитку Республіки Сербської, і вів кампанію під гаслом «голос за Карана — це голос за Додіка». Плакати з їхніми усміхненими обличчями можна було побачити по всьому регіону. У свою чергу, Бранко Блануша, професор університету і нове обличчя на політичній сцені, обіцяє боротися з корупцією та "державним захопленням" у Республіці Сербській, і має підтримку більшості сербських опозиційних партій.@nationalinterests

The Telegraph опублікував повний 24-пунктний європейський план миру для України. У документі викладені умови припинення війни, пропозиції щодо гарантій безпеки та деталі майбутніх переговорів з Росією.1. Кінець війни та створення механізмів, які гарантують, що вона не повториться, формуючи постійну основу для довготривалого миру та безпеки.2. Обидві сторони зобов’язуються до повного й безумовного припинення вогню — на землі, у небі та на морі.3. Обидві сторони негайно починають переговори щодо технічної реалізації моніторингу припинення вогню за участю США та європейських країн.4. Запроваджується міжнародний моніторинг під проводом США та партнерів України. Моніторинг буде переважно дистанційним — за допомогою супутників, дронів та інших технологічних засобів — із гнучким наземним компонентом для розслідування можливих порушень.5. Створюється механізм, через який сторони можуть подавати повідомлення про порушення режиму тиші, а також інструмент для розслідування порушень і вироблення коригувальних заходів.6. Росія безумовно повертає всіх депортованих і незаконно переміщених українських дітей. Процес здійснюється за підтримки міжнародних партнерів.7. Сторони проводять обмін усіма військовополоненими за принципом «всіх на всіх». Росія звільняє всіх цивільних заручників.8. Після забезпечення стабільності режиму припинення вогню сторони запроваджують гуманітарні заходи, включно з родинними візитами через лінію зіткнення.9. Суверенітет України визнається та підтверджується. Україну не примушують до нейтрального статусу.10. Україна отримує жорсткі юридично зобов’язуючі гарантії безпеки, включно зі США — гарантії, подібні до статті 5 НАТО, для запобігання повторній агресії.11. На Збройні сили України та оборонну промисловість не накладається жодних обмежень, включно з міжнародною співпрацею.12. Країнами-гарантами стає спеціальна група європейських держав і охочих неєвропейських країн. Україна вільно визначає присутність, озброєння та операції союзних сил на своїй території.13. Членство України в НАТО залежить виключно від консенсусу всередині Альянсу.14. Україна стає членом Європейського Союзу.15. Україна підтверджує, що готова надалі залишатися без’ядерною державою відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.16. Територіальні питання обговорюються та вирішуються лише після повного й безумовного припинення вогню.17. Початковою точкою територіальних переговорів є поточна лінія контролю.18. Після узгодження територіальних питань обидві сторони беруть зобов’язання більше ніколи не змінювати їх силою.19. Україна відновлює контроль над Запорізькою АЕС (за участі США), а також над Каховською ГЕС. Створюється механізм їх передачі Україні.20. Україна отримує безперешкодний прохід Дніпром і контроль над Кінбурнською косою.21. Україна та її партнери здійснюють економічну співпрацю без будь-яких обмежень.22. Україна має бути повністю відбудована. Росія компенсує завдані збитки. Російські суверенні активи залишаються замороженими доти, доки Москва не компенсує повну шкоду.23. Санкції, накладені на росію після 2014 року, можуть бути частково та поступово послаблені лише після досягнення стійкого миру, з можливістю автоматичного повернення санкцій у разі порушення угоди.24. Окремі переговори починаються щодо нової європейської архітектури безпеки з участю всіх держав ОБСЄ.@nationalinterests

Здається, Зеленський таки погодився на проведення виборів і вже не претендує на участь у них. Але з умовою: гарантії безпеки для себе і свого вузького кола від західних партнерів. Захід може пообіцяти підтримку особисто йому, але щодо посіпак — домовлятися доведеться вже самостійно.І це дуже непросто, коли ти вже «кульгава качка» — відправляєш «Алібабу» на переговори з людьми, яких він чотири роки намагався «вичавити» з політики. Майже всіх, окрім Залужного, з яким у нього за останній рік якраз налагодився діалог. Натомість із Будановим стосунки серйозно зіпсувалися, і навряд чи вони вже відновляться.Так, «Алібаба» цієї ночі полетів у Лондон і буде намагатися «обміняти» щось на гарантії. Питання лише в тому, чи захочуть партнери на це піти. Дивно, що Залужний взагалі погодився на ці перемовини. Він, схоже, діє за рекомендаціями Гриніва-Порошенка: жодного слова про корупційний скандал, зате чіткий сигнал, що готовий до домовленостей.Чи вийде в «Алібаби» зустрітися з Будановим — побачимо. Буданов уже чітко позначив свою позицію: хто є хто, і що всі винні мають сісти за ґрати.Та загалом, яка поважаюча себе людина буде серйозно домовлятися зі збитим льотчиком? Домовляються з тим, хто міцно тримається за крісло і може щось гарантувати. А коли ти вимушений тікати з власної країни, то це така собі стартова позиція в складних перемовинах. Але це лише наша думка. У Залужного, напевно, вона своя, якщо він погодився на зустріч з колишнім сірим кардиналом. @nationalinterests

ТРИ ЧОРНИХ ЛЕБЕДІСьогодні стало відомо, що Єврокомісія розраховує план фінансування України, виходячи з припущення, що активна фаза війни завершиться у 2026 році.Цей прогноз виглядає реалістичним: очікується, що наближення до завершення активної фази війни відбудеться, ймовірно, у другій половині 2026 року.Ключовий чинник — зупинка російської економіки. У грудні в росії прогнозується бюджетний дефіцит на рівні 7–8 трлн рублів. Закрити таку діру неможливо, навіть якби сьогодні було зупинено війну, а завтра з росії зняли всі санкції.Такий висновок спирається на офіційні російські дані щодо стану економіки, а також на оцінки незалежних російських економістів, які говорять про масштабний бюджетний розрив.Продовжувати війну за умов, коли економіка фактично “лежить”, об’єктивно неможливо. Жоден політичний режим не може довго йти проти цього закону.У цьому сенсі росія частково повторює шлях кайзерівської Німеччини, яка програла Першу світову війну, не маючи жодного ворожого солдата на своїй території, але зазнавши економічного виснаження, а також шлях СРСР. Радянський Союз розвалився через падіння світових цін на нафту, гонку озброєнь та війну в Афганістані, що й “поклало” радянську економіку.Сучасна росія слабша і за СРСР, і за кайзерівську Німеччину.Водночас в Україні зберігаються серйозні проблеми. Над країною кружляють три “чорні лебеді”.Перший — корупційні скандали. Вони деморалізують суспільство та армію, підривають довіру до влади, дають додаткові козирі ворогу для розхитування ситуації всередині країни. Цей “чорний лебідь” має внутрішнє походження: мова про розкрадання ресурсів представниками так званої еліти.Другий “чорний лебідь” пов’язаний з першим. Українська економіка перебуває у стані критичної залежності від зовнішньої допомоги. Невідомо, які нові компрометувальні матеріали можуть з’явитися завтра. І якщо вони виявляться достатньо потужними, заклики “відключити Україну від ШВЛ” можуть зазвучати набагато гучніше й знайти більше прихильників.Третій “чорний лебідь” — це ситуація на фронті та обстріли тилу. Нині росія витрачає всі наявні ресурси, намагаючись досягти саме військового успіху, подібно до того, як Німеччина діяла у першій половині 1918 року. Деморалізація, демотивація через корупцію та внутрішні чвари працюють на користь ворога.Без спроб давати детальні фронтові прогнози можна констатувати: кульмінація цієї війни, ймовірно, припаде саме на цю зиму.@nationalinterests

Жорстока битва за Покровськ свідчить про остаточні цілі Путіна у цій війні — і пояснює, чому мирні зусилля Трампа досі не дали результату, розбирається The Wall Street JournalДля Путіна війна стосується значно більшого, ніж регіону на сході України, де відбувається основна частина бойових дій. Росія готова терпіти колосальні людські втрати, сподіваючись, що це виснажить Україну в ресурсах і волі до опору. Зрештою, кремлівський лідер прагне відновити політичний вплив над Києвом, повернути Росії статус великої держави та закріпити своє місце в історії.💬 Трамп намагається розв’язати проблему, але Путін, як нам відомо, радиться з Петром Великим, Іваном Грозним та Катериною Великою щодо свого бачення, — зазначив Вільям Кортні, старший науковий співробітник Rand Corporation і колишній посол США.Він [Путін] мислить категоріями імперії У недавніх переговорах США зосередилися на Донбасі як на одному з елементів можливого мирного договору, сподіваючись, що Путін погодиться припинити кровопролиття, якщо Київ поступиться рештою території на сході України.Проте вузький акцент на території недооцінює значення домінування Росії над Україною для Путіна. За кілька місяців до початку вторгнення Путін написав есе, стверджуючи, що росіяни та українці — «один народ». Він ставив під сумнів державність України, заявляючи, що країна є творінням Леніна.💬 Путін веде цю війну з принципу, аби скасувати підсумки Холодної війни та повернути Росії визнане становище великої держави, — зауважив Руслан Пухов, засновник московського аналітичного центру з питань оборони та озброєння «Центр аналізу стратегій і технологій».Не дивно, що за Путіна відродився культ Сталіна. Сталіну вдалося перетворити військові успіхи Москви на більші територіальні претензії та західне визнання сфери впливу, яка простягалася далеко за межі кордонів країни з низкою комуністичних сателітів у Східній Європі.Коли Трамп і Путін зустрілися в Алясці, російські ЗМІ подали саміт як ще одну зустріч великих держав. Путіну вдалося переконати Трампа, що припинення вогню має йти другим планом на фоні довгострокового політичного рішення — саме такого, яке б вирішило претензії Росії.Зеленський попередив Трампа, що амбіції Путіна не обмежуються лише захопленням території. Одностороння анексія Криму у 2014 році не задовольнила його, і східний Донбас, який Путін тепер вимагає, також не задовольнить його, заявив він, доводячи необхідність гарантій безпеки.Бажання Трампа укласти угоду з Росією не залишилося непоміченим у Москві. Хоча Путін може не бути готовим до поступок щодо України, Росія намагається спокусити адміністрацію США скасуванням санкцій. Будь-яке серйозне дипломатичне залучення має враховувати деякі занепокоєння Кремля щодо майбутнього України та кордону з НАТО, зазначив Семюел Чарап, експерт з питань Росії та старший політичний аналітик Rand Corporation.💬 Питання не зводяться фундаментально до захоплення території, — сказав він. «Потрібно мати певну принципову угоду щодо цих великих питань».@nationalinterests

«Свобода — не розкіш. Для нас це виживання».Ці слова Олександри Матвійчук — лауреатки Нобелівської премії миру 2022 року та членкині Міжнародної академічної ради Київської школи економіки — звучать як моральний вирок будь-яким спробам примирення з агресором. У своїй колонці для United24 вона нагадує: Україна не може здатися, бо ціна капітуляції — зникнення.Матвійчук наголошує: російська окупація не принесе миру, лише іншу форму війни — тиху, повільну, але системну. Її наслідки ми вже бачили: депортації, фільтраційні табори, катування, зґвалтування, викрадення дітей, масові поховання. Разом із фізичним насильством приходить духовне — насильство над пам’яттю, мовою, культурою.Окупація — це не кінець бойових дій, а перехід до війни проти самої ідентичності.Путін не воює за території — ні за Бахмут, ні за Авдіївку. Його мета значно ширша: стерти Україну з карти як націю, як цивілізаційний проект, і воскресити примару Російської імперії. За це він уже кинув у м’ясорубку сотні тисяч своїх громадян, бо його війна — не за землю, а за владу над свідомістю. І саме українська оборона сьогодні стоїть на шляху цієї імперської експансії, яка загрожує всій Європі.Те, що робить Росія, — не просто агресія. Це системний геноцид.Він проявляється не лише в бомбардуваннях, а й у спробах знищити українське слово, українську культуру, громадських лідерів. Чоловіків на окупованих територіях насильно мобілізують у російську армію. Українських дітей вивозять до “таборах перевиховання”, де з них вирощують «нових росіян». Це спроба стерти не лише життя, а й саму пам'ять про те, ким ми є.Суть цієї війни — не у володінні землею, а у знищенні української сутності.Мир через капітуляцію неможливий, бо мир не може існувати там, де тебе змушують забути, що ти існуєш.«Окупація — це та сама війна, лише в іншій формі. Країни, яким набридає доводити свою ідентичність, зникають. Опір — це умова виживання. Не лише для України, а й для всієї демократичної Європи», — наголошує Матвійчук.Справжня перемога України — не просто повернення до ліній на мапі 1991 чи 2014 року. Це остаточний розрив із “русскім міром” — з його культами сили, покори й зневаги до людини — і повернення до європейського простору, де діє право, підзвітна влада, свобода і гідність.Україна сьогодні бореться не лише за свою територію, а за сам принцип, що людина має право бути собою.І саме тому свобода для нас — не розкіш. Це питання життя і смерті.@nationalinterests

"Тут робиться Україна, або ми помремо" – Буданов про ситуацію на фронті та стратегію на майбутнє 🇺🇦Цікава розмова, італійської газети Il Foglio з керівником української розвідки, в якій він підкреслює, що війна проти Росії — це боротьба за існування країни та її майбутнє. Основні тези інтерв'ю:"Ми або будуємо Україну, або помираємо" – на думку директора розвідки, існування держави залежить від нашої здатності протистояти ворогу та зберігати незалежність.Російська агресія — Росія розглядає Україну як частину свого "історичного простору", що робить війну екзистенційною для нас.Засоби для перемоги — необхідність продовжувати розвивати і адаптувати стратегію, зокрема використовуючи новітні технології та зміцнюючи співпрацю з міжнародними партнерами.Необхідність підтримки від Заходу — без постійної допомоги союзників Україна не зможе витримати цього тиску.Моральний дух на фронті — українські війська продовжують чинити опір завдяки високому моральному духу, незважаючи на труднощі та втрати.Відновлення після війни — важливо вже зараз думати про відновлення України, оскільки країна повинна бути готова до майбутнього після перемоги.Україна не просто воює, вона виборює своє право на існування, і кожен з нас є частиною цього процесу. Перемога — це не просто мета, це необхідність.@nationalinterests