«Свобода — не розкіш. Для нас це виживання».Ці слова Олександри Матвійчук — лауреатки Нобелівської премії миру 2022 року та членкині Міжнародної академічної ради Київської школи економіки — звучать як моральний вирок будь-яким спробам примирення з агресором. У своїй колонці для United24 вона нагадує: Україна не може здатися, бо ціна капітуляції — зникнення.Матвійчук наголошує: російська окупація не принесе миру, лише іншу форму війни — тиху, повільну, але системну. Її наслідки ми вже бачили: депортації, фільтраційні табори, катування, зґвалтування, викрадення дітей, масові поховання. Разом із фізичним насильством приходить духовне — насильство над пам’яттю, мовою, культурою.Окупація — це не кінець бойових дій, а перехід до війни проти самої ідентичності.Путін не воює за території — ні за Бахмут, ні за Авдіївку. Його мета значно ширша: стерти Україну з карти як націю, як цивілізаційний проект, і воскресити примару Російської імперії. За це він уже кинув у м’ясорубку сотні тисяч своїх громадян, бо його війна — не за землю, а за владу над свідомістю. І саме українська оборона сьогодні стоїть на шляху цієї імперської експансії, яка загрожує всій Європі.Те, що робить Росія, — не просто агресія. Це системний геноцид.Він проявляється не лише в бомбардуваннях, а й у спробах знищити українське слово, українську культуру, громадських лідерів. Чоловіків на окупованих територіях насильно мобілізують у російську армію. Українських дітей вивозять до “таборах перевиховання”, де з них вирощують «нових росіян». Це спроба стерти не лише життя, а й саму пам'ять про те, ким ми є.Суть цієї війни — не у володінні землею, а у знищенні української сутності.Мир через капітуляцію неможливий, бо мир не може існувати там, де тебе змушують забути, що ти існуєш.«Окупація — це та сама війна, лише в іншій формі. Країни, яким набридає доводити свою ідентичність, зникають. Опір — це умова виживання. Не лише для України, а й для всієї демократичної Європи», — наголошує Матвійчук.Справжня перемога України — не просто повернення до ліній на мапі 1991 чи 2014 року. Це остаточний розрив із “русскім міром” — з його культами сили, покори й зневаги до людини — і повернення до європейського простору, де діє право, підзвітна влада, свобода і гідність.Україна сьогодні бореться не лише за свою територію, а за сам принцип, що людина має право бути собою.І саме тому свобода для нас — не розкіш. Це питання життя і смерті.@nationalinterests