Estadísticas de telegram channel - @movnyydoshch

🐕‍🦺«Зоряний міст», Олена Гостілова🔗Сторінка виданняАнотація від видавця:Є легенда про міст, що розтинає небо. Ніхто не знає, куди він веде, й ніхто не намагався дізнатися. Ніч, що кишить монстрами, накрила півсвіту, і довгий час люди не наважувалися залишати свої безпечні місця під сонцем заради старих історій.Та знайшовся один сміливець, який вирішив будь-що розкрити таємницю Зоряного моста. Це достатньо стильна робота, яка у більшості випадків сама технічно знаходить способи оминати свої ж недосконалості й шорохуватості. Гостілова чудово працює із контрастами кольорів для зображення світла й пітьми (чого не вистачило на обкладинці), вдало використовує динаміку постатей і композиції панелей для зміни темпу оповіді у подієвих чи гнітюче повільних сценах. Навіть за обмеженого обсягу (до якого мальопис ледь відчутно, що розтягався додатково) мандри двох головних героїв зчитуються масштабними, а простори, крізь які вони мандрують — лячно порожніми.Гадаю, тут однаково є над чим працювати: прямолінійна експозиція світу, досить поспішний фінал, через який хотілося б сказати, що «цього світу хотілося більше», бо ж мандри химерним лімінальним простором а-ля «Блам!» тощо є буквально невичерпним джерелом для випадкових зустрічей і дивакуватих локацій, а утім, протягом усього мальопису навіть й небезпек, які зустрічають герої, не так вже й багато. Малюнок, знову ж, хай не досконалий технічно (зокрема трішки й в анатомії), але вже достатньо виразний для того, щоб світ відчувався живим.Тобто: «цього світу хотілося більше», без перебільшення. Й це вже робить роботу вартісною. Зауважу також, що колір виглядає значно краще у фізичному примірнику, ніж у цифрових прев’ю, й фактура графіки теж відчувається на папері краще, ніж з екрана.#мальописроку2025 🐈‍⬛ всі дописи

👨‍🦳«Пожирач гріхів», Олександр Михед (сценарій), Андрій Дяків (малюнок), Ігор Жеведь (колір), обкладинка Тані Примич🔗Сторінка виданняАнотація від видавця:Наприкінці ХІХ століття бізнесмен із Вельсу Джон Г’юз вирушає до України, аби започаткувати підприємство, з якого згодом виросте місто, що називатиметься Донецьк і яке стане епіцентром російсько-української війни. Наприкінці XX століття, після розвалу Радянського Союзу, в містечку на сході України люди мають зробити вибір – ким вони хочуть стати. Можливо, навіть посіпаками загарбників своєї землі. Безсмертний древній бог із Вельсу, який приплив на кораблі разом із шукачами кращої долі, все ще тут. Він живиться гріхами кількох поколінь. І, здається, це коло вже не розірвати… Це досить поетизований нарис із долі регіону, який знов подається як «завжди такий, для якого бізнес — понад усе» (включно з ріднею, з покоління в покоління, й обкладинка Примич цілком відповідає загальній атмосфері, що панує у творі), й то подається як наче це не є правдою для будь-якого регіону, якщо правильно те висвітлити. Зі сторони Михеда тут файне не «що», а «як».Мальопис є цікавою, най і дуже натягнутою сценарною паралеллю між велльським звичаєм «пожирача мертвих» й поминальними традиціями нашого язичництва, що поволі трансформувались у цвинтарні бенкети з цукерок на могилах. Та ж хай із дуже напористою й патосною образністю, мотив не пом’янутих мерців, яким ніхто не відпускає/не забирає гріхи, плетиво із кривавої історії пошуків нової долі колонізаторами із їхніми віруваннями й (не щоб прям раптово) поезії Сосюри тут певним чином працює.Малюнок Дяківа тут помірковано брутальний, але часто губить плановість, через що кольору Жеведя почасти буває навіть ні за що вхопитись. Не щоб така мінімалістичність не була частиною стилю для твору, знов-таки, включно із рисами персонажів, які й мали б зливатись у єдине, як кшталтовані протягом багатьох поколінь, а все ж, певних емоційних акцентів усе ж бракувало. Зокрема це стосується й бога, який є оповідачем історії й черговою рамкою «вибраності у містичній жорстокості» регіону, в якому це божество вільно приживається й навіть почувається файно.Титульна сторінка мальопису, зібрана з окремих панелей твору, у підсумку є експресивнішою за сцени із цими панелями у тому контексті, в якому вони перебувають у першоджерелі, й це, мабуть, цілком описує те відчуття недотягнутої експресії у, між тим, досить міцному містичному етюді.#мальописроку2025 🐈‍⬛ всі дописи

Нещодавно ви допомагали нам з ремонтом корча для співзасновника видавництва Vovkulaka.Нажаль, корч знову постраждав після ворожого обстрілу.Орієнтовна сума ремонту: 100 000 ₴Тому ми знову відкриваємо збір. Хочемо віддячити вам за донати, тому пропонуємо наступні "благодійні бокси":• Бокс 150 грн. - "Вдовичка"• Бокс 250 грн. - "Вдовчика" та "Ікла"• Бокс 400 грн. - "Вдовичка", "Ікла", "Кур'єр" та "Двері Агари"Серед усіх, хто придбає один з боксів розіграємо кастомний світильник "Відьмак. Дім зі скла"А ще, серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 200 грн, розіграємо інший кастомний світильник "Відьмак. Дім зі скла".‼️ Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.🤗 Прохання підтримати збір донатом, дружньою банкою, лайком й поширенням інформації про збір.Придбати бокси: https://www.ideo-grafika.com/product/dopomoha-zsu/Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/xfk79ZZWj

Друзі, відкриваємо допоміжну банку на збір Роршаха на допомогу в купівлі зарядних станцій, планшетів і рацій для 169 БТГр. Наша мета — 20000 грн.Для досягнення мети розігруємо набір книжок, пін та магнітик. Розігрується все, що на фото, однією позицією. ✅ Переможців: 1 людина.✅ Розігруються: 9 томів «Токійські месники», «Квалія під снігом», «Шпигунки з притулку "Артеміда"», «Заколот», магнітик з Доракеном та пін з Росомахою і Дедпулом.ПРОСИМО ПОШИРИТИ ІНФОРМАЦІЮ ТА ДОЛУЧИТИСЯ БУДЬ-ЯКИМ СПОСОБОМ••••• УМОВИ РОЗІГРАШУ •••••1. Перерахувати 50 гривень (або більше) на реквізити, зазначені у кінці публікації.2. Донатити кошти можна будь-яку кількість разів. Або один великий донат, а ім’я буде вписано кілька разів у список. Для прикладу, задонативши 500 грн будете мати 10 шансів виграти.2.5. Хто задонатить від 200 гривень — також прийме участь в розіграші від Роршаха.3. Донат може складати й менше 50 грн, але у розіграші брати участь не будете. Та ви допоможете важливій і потрібній справі.4. Розіграш через Monobank. Якщо ви не користувач Monobank, під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, пошту чи інші контактні дані, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.5. Як допомогти без участі у розіграші? Поширенням інформації будь-яким способом.6. Список учасників буде зі всіх соцмереж: Facebook, Instagram, Twitter, Telegram, Threads, Bluesky.7. Розіграш і оголошення результатів проведемо після досягнення мети.🎯 Ціль: 20000 ₴🔗 Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/AQK5XsB982Дякуємо за надані для розіграшу примірники пану Владиславу та поличкам адміна №1.

Протягом всієї другої половини фінального сезону «Сендмена» на глядачів тиснули щодо співчуття Морфею, й то досить прямолінійно. Зустріч із Часом та Ніччю й потому діалог із Люсьєн щодо «але ви, володарю, кращий від своїх батьків» у контексті Морфея — нонсенс. Ба більше, оскільки фінал історії вони, все ж, залишили коміксний (він же «Сон каже сестрі що втомився від цього всього й фактично вкорочує собі віку перед Фуріями, бо намагався змінитись, але із відчуттям провини визнає, що не може цього зробити»), усі потуги прямим текстом окреслити зміни Сну у вічних діалогах і монологах роблять серіял млосно нудним. Адаптація йде у цьому так далеко, що цілий том «Поминання/Бдіння» замість аналогічних за вмістом, а все ж окремих історій, буквально перетворюється на одинадцятий завершальний епізод із купою промов у закритій залі. Звісно, принцип «покажи, а не розкажи» тут геть не працює.Якщо коротко підсумувати сезон, то Netflix обісрались у тому, що викинули усі побічні сюжети, й натомість неймовірно розтягнули у діалогах сюжети основної арки. І так, навіть за такого само фіналу історія від цього неймовірно багато втратила.Отже, про різницю в сюжетах.Коли замість файного представлення фурій та їхнього впливу на жіноцтво у «Грі в тебе» із Тессалією задля зв'язку сюжетів ми маємо Божевільну Гетті, це... дивно. «Гру в тебе» вони, все ж, викинули, як і всі ті побічні історії із «Кінець світів» та «Притчі і відображення», які мусили не тільки продемонструвати зв'язок Морфея зі смертними, але й показати масштаби світу. Яким малим здається Пекло через економію на спецефектах і хронометражі, таким само незначним здається Час у його темній кімнаті із голими стінами все з тих же причин. Але знаєте, я навіть не хочу перераховувати усе, що було викинуто, і через що глобальна історія тепер виглядає незначною й пласкою. Типу, коли у вас «Короткі життя» й уся арка Орфея, що буквально є роадмуві, виглядають масштабніше, ніж Люцифер, який залишає Пекло, чи Сон, якого ось-ось порішать Милостиві, це вже свого роду проблема.Доданого поза оригіналом теж було, але найсуттєвішим вважаю два романтичних поєднання, одне з яких ще й не працює. Я назву вам дві пари, а ви вже самі здогадайтесь, яке з них надумане:❤️Пак і Локі❤️Джоанна Константин і КоринтянинУ підсумку: основною проблемою для адаптації очікувано стало не «що», а «як». Арка «Милостивих» у другому томі другого сезону зайняла неймовірно багато часу із абсолютно невиправданих причин проговоріння мотивацій та сюжетів у прямій мові. Вже 31 липня на нас чекає ще й бонусна серія про Смерть (якщо там буде тільки половина із сюжетів, бо для повноти треба було представити одну героїню з «Гри в тебе»), то воно має майже нуль сенсу. Зате ж їм знадобиться Гетті, хоч тут не прогадали із заміною героїні.Якщо бажаєте закриття, ліпше читати, аніж додивлятись, але це була істина, зрозуміла ще з другого акту першого сезону.

🅱️«Пані з нескінченного замку», Каґо ШінтароНе вірте цитатам про сайфай: ця манґа не є науковою фантастикою, хоча й бавиться із концептом паралельних світів/часових ліній. Каґо Шінтаро, як один із найексцентричіших мальописців (або ж як ероґуро манґака, який хай не так широко, але досить помітно влетів до авдиторії не-ероґуро), створює сюрреалістичну химерну фантастику про помсту, випадок, долю, бажання й вибір, що розгалужують реальності у їхньому нескінченному розширенні, й то бавиться із цим, вміло застосовуючи можливості мальованих історій.Манґа про жорстоке повстання Міцухіде проти правителя вежі Нобунаґи спершу має всього два сюжетних розгалуження: заколотник перемагає чи ні, дружина володаря Нохіме починає мститись чи ні... Після визначної події зі смертю володаря вежа починає ділитись на дві гілки, що ніколи не мають торкатись одна одної, які зростатимуть у власному темпі, матимуть власні умови розвитку й розширення, насилля, насолод й негараздів. Коли розгалужуються вежі, розгалуження відбувається не тільки з приміщеннями-світами, але із людьми, що їх населяють.Але що як:➿хтось захоче перейти до іншої вежі в місці розгалуження?➰процес розгалуження буде перервано?➿хтось захоче притягнути одна до одної дві розгалужені вежі?Саме швидкі композиційні роздуми щодо цих запитань разом із загарбницьким хижацтвом людей, яке й призводить у манзі до ґуро (гротескно-еротичних та огидних, із кривавим насиллям й тілесним жахом) сцен між населенням різних поверхів (соціальних прошарків) та веж (історичних передумов). Спершу паралельні панельні сітки на сусідніх сторінках чимдалі зближуються, переплітаються, починають впливати одна на одну.У своїй графіці Каґо водночас посилається на класику (й я маю на увазі: дуже, бо й на графіку, й із відтворенням декорацій працює) й бере максимально круті й кінематографічні ракурси із крупними планами персонажів. Злизана-спрощена деталізація близьких об'єктів тут межує із неймовірним штрихуванням задників, влучним тушуванням для тіней, цікавими загальними сценами, ізометричною проєкцією для зображення поверхів вежі у розрізі, скурпульозним до енциклопедичності зображенням вузлів та приладдя...Для багатьох читачів в Україні видання «Пані з нескінченного замку» може бути стрибком поза межі власного комфорту у мальописному мистецтві, який водночас ще й покаже, що «то можна й так» (так, навіть за наявності Іто, із яким, я вже бачив, порівнюють Каґо). Гри із концептами і майстерного візуалу тут значно більше, ніж сюжету, але я сміятимусь із кожного, хто братиметься за прочитання Каґо задля фабули: він дуже про форму й обставини, але коли береться за певний концепт, то виходить щось неймовірно виразне й пам'ятне. Та й вірд фікшену в нас не надто багато, а настільки кмітливого у своїй відвертості не так вже й багато у світі узагалі, тож ви знаєте, що робити.

🅱️«Хлоп'я у масці кота», Лінус ЛівЛінус Лів у своїй маньхві змальовує досить просту історію-амаркорд (надто гарна кінематографічна асоціація на позначення «сюжету про дітей, що скеровано на дорослу авдиторію»), яка дещо поверхнево занурює читачів до побуту індустріального Хьонґону (Гонконгу) сімдесятих років із усіма вуличними забавками й страхами дорослішання у невизначеному суспільстві, яке водночас навішує тобі власну мораль, і не готове тебе надто підтримувати на шляху до її осягнення. Тобто, з однієї сторони ми маємо максимально просту фабулу з мандрівкою у лячну частину міста із ворожими явищами суспільства, якими Дова Фу лякають у дні, коли він заслуговує різок від матері за погану поведінку чи оцінки, й то все припорошене згори подекуди прямолінійним екскурсом до побуту міста-фортеці Ґовлун й міською культурою епохи, а з іншого ж ми маємо дуже динамічний та вивірений у контурах, композиції й кольорі малюнок, що не має півтонів, все на контрасті, все із глибокими тінями й яскравими барвами.🐈‍⬛Конкретно занурення до епохи мені у подорожі хлоп'я в паперовій масці кота не вистачило: Одіссея Дова Фу до Ґавлуну за власним табелем, що випадково потрапив до торби дядечка на його шляху до дешевої трущобної стоматології, могла б відбуватись хоч і у Мумбаї, й розкидані культурні маркери зразку п'ятитравного чаю, рибних кульок чи маджонґу тільки трішки допомагають у визначенні сетинґу. Найяскравішим образом самого кварталу Ґовлун у маньхві мені видались раптові відключення світла, які занурювали провулки в пітьму. Й знову ж, це зокрема тому, що конкретно вони були вплетені до канви сюжету. Якщо ви очікуєте від «Хлоп'я в масці кота» саме культурного занурення, для вас й зауважу, що конкретно мені маньхва того занурення не надала, особливо як врахувати, як грамотно занурює читачів до епохи «Кіндерланд», що також виходив українською у «Видавництві». Навіть із такою простотою, історія однаково мені зайшла, хай ті сетинґові елементи й відчувались почасти надто умисно вставленими. Найімовірніше, це через те, що сюжетна рамка дорослішання (особливо з огляду на фінальний текст маньхви піля повернення Дова Фу із чужинського світу страхів у безпеку власного) тут не скільки доповнює, скільки акцентує на експозиційних деталях, бо саме різниця у побуті різних районів Хьонґону є засобом для змалювання хвилювань героя, а не тлом. 🐈‍⬛Все із тим же «Кіндерландом» я можу порівняти цю маньхву з погляду на динаміку й виразність малюнку. Дивитись за грою в колекційні картки чи біганину від бандита хлопців у паперових масках-шоломах коцурів мені було неймовірно приємно. Експозиційні панелі-вставки тут теж мають прекрасні композиційні рішення. А колір, що різко змінюється відповідно до емоційного забарвлення сцени, вигідно підкреслює історію двох дітей з різних районів, що обоє слідують кредо супергероя. Якщо у контурі й виборі палітри мальована історія спирається у методах на азійську традицію, то вже стилістикою явно найбільше тяжіє до європейців, й то сучасних. Помірковано спрощена, гарна у змалюванні руху, навіть без фактури, яка є на обкладинці, дуже крута у кольорах, маньхва Лінус Лів є візуальною цукеркою, й вже за це варта місця на полиці.

🐈‍⬛ Настав час оприлюднити список переможців та подякувати всім, хто зробив цьогорічне дійство під назвою «Мальопис року 2024» можливо. Окрема подяка видавцям, які вже четвертий рік поспіль довіряють нашій ініціативі.Найкраща обкладинка🤖 «Залізний Ідол. Випуск 1» (Максим Солнцев)Найкращий автор🤖 Максим Солнцев («Залізний Ідол. Випуски 1-3»)Найкращий сценарист📚 Остап Українець («Коротка історія української літератури»)Найкраща художниця🏛 Людмила Самусь («Символи незламності»)Найкращий мальопис для дітей🍯 «Джем для малих чудовиськ. Том 1» (Роман Кепкало, Богдан Циганок, Ігор Даровський, Катерина Лисенко, Мирослава Свірідова, Ярослава Гайдамашко, Павло Какула, Дарія Халаєва)Найкраща коротка історія🛡 «Viribus Unitis! Розділ 1» з «НеКанон. Випуск 1» (Антон Палич)Найкращий мальопис. Мала форма🤖 «Залізний Ідол. Випуск 2» (автор Максим Солнцев)Найкращий мальопис. Велика форма🪐 «Фаетон. Том 4. Архіпрот» (авторка Марія Ланцута)Найкраща ліцензія. Азія😈 «Проводжальниця Фрірен. Том 1» (Канехіто Ямада, Цукаса Абе / NashaIdea)Найкраща ліцензія. Америка4️⃣ «Усаґі Йоджімбо. Колекційне видання. Книга 1» (Стен Сакаі / Видавництво 46)Найкраща ліцензія. Європа🕹 «Замок тварин. Том 3» (Фелікс Делеп, Ксав'є Дорісон / Nasha Idea)Особлива відзнака🌞 Роман Зарічний (@tripwithbook) за просування мальописної культури та активну волонтерську діяльність

🐈‍⬛«МАЛЬОПИС РОКУ» ВІДКРИВАЄ ЗБІР ДЛЯ 1️⃣0️⃣3️⃣ ОБрТрОДодатковий збір для батька Люди Самусь. Вони потребують авто для виконання бойових завдань. Після збору коштів усю суму перекинемо на банку брата Люди.🆘 Потреби: Машина для виконання бойових завдань.🎁 Серед усіх донатерів, які задонатять на БАНКУ ЗБОРУ від 200 грн розіграємо подарунки через Monobank після його завершення.✅ Всього буде один переможець який отримає:1️⃣ Набір номінантів «Найкраща ліцензія» + бонуси від видавців🔝 Подарунок для топ донатера:1️⃣ Збірка «Символи незламності» з автографом художниці Людмили СамусьВсі мальописи на подарунок надані нам видавцями, які подавались на категорії «Найкраща ліцензія» в межах відзнаки «Мальопис року 2024». Дякуємо: «Видавництво 46», «ARTBOOKS», «Lantsuta Publisher», «MOLFAR», «NashaIdea», «VARVAR Publishing», «Vivat», «Vovkulaka», «UA Comix Publishing»‼️ Під час донату залиште ОБОВ'ЯЗКОВО комент із посиланням на соцмережу, щоб знати, як із вами зв'язатися у разі перемоги.🤗 Прохання підтримати збір донатом, лайком й поширенням інформації про збір. Дякую за допомогу.🎯Ціль: 30 000 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/5wggxbsUpP💳Номер картки банки5375 4112 0385 5080

📣 "Перший том" відкриває важливий збір!Наші друзі з 140 ОРБ Морської піхоти потребують підтримки. Ми долучаємося до збору коштів на обладнання, яке допоможе їм ефективніше боронити нашу державу й повертатися живими. Наразі пріоритет — запакувати додатковим обладнанням РБпАК (кабелі, антени, пульти, чохли та ін.) ⚔️Наша ціль — 15 000 грн. Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/9q7RwFXfSf(Також QR-код доступний на зображенні в каруселі)📚 Подарунок за донат від 200 грн:Серед усіх, хто зробить внесок від 200 грн, ми розіграємо Книжковий бокс «Замок із кришталю» — атмосферний набір для справжніх фанатів фентезі. Тепла історія — в обмін на добру справу 💛💙Розіграш буде проводитись функціоналом Монобанку через два тижні. Якщо донатите не з Моно — вкажіть ім'я та номер телефону в коментар до платежу. Обов'язково відзвітуємо по результату.Це шанс долучитися до спільної справи. Підтримайте збір зручним способом: донат, поширення, реакції — будемо вдячні за вашу допомогу!P.S.: також додаю посилання на власника оригінальної банки. По лінці також вже є звіт, що вже було закуплено за гроші спонсорів.https://linktr.ee/kthul