Чи-то осінь, чи-то мало сонця, чи-то шквал новин про прокурорів-мсеки-мільйони доларів на ліжках-розповіді тома купера на ніч, але оце дізнався про Вовіну тисячу… і от не повірив… пішов гуглити.Таки правда.Ви знаєте, саме ця тисяча просто зриває мені дах.Останній, так би мовити, гвіздок. Шиферину. Аж згадались слова відомого у вузьких колах класіка, які я почув від нього сьогодні:«Таке враження, що наша країна з усіх сил намагається програти цю війну» (с).Тільки не кажіть нікому, бо це демотивує.Але треба бути геть притрушеним телемарафоном (скажіть, а на біса його взагалі досі крутять? Для кого?), щоб не бачити системних проблем в усьому.Наскільки ж очевидною стає відсутність справжніх професіоналів у владних елітах.Не тих, хто навчилися грати професіоналів, а саме тих, що вміють в економіку, соцпроцеси, слухають власних експертів та не роблять популістичної дичини.І проблема ж не в тому, що все погано.Ні, важко, але не погано.В березні 2022 року було гірше.Проблема в тому, що накриває від усвідомлення, як ми раз за разом після зробленого кроку вперед від прірви системно знову на крок до неї повертаємось.І це ж при тому, що ми маємо фору у вигляді фантастичного стрибка, який здійснили для нас люди, що своїми життями закрили прорахунки тих, які вважають, що ми забудемо, хто про..бав початок війни, позиції, міста і села, евакуацію цивільних (шо там з «сидіть вдома, росіяни нікого не чіпатимуть»? Думали, ми забули?).Хто замість кидати сили на оборону і військо, або хоча б на підтримку ВеПеО будували дороги, клумби, стадіони.Курва, якщо Ви починаєте передвиборчі перегони з оцього популістичного трешу, то хоча б згадайте, що при Юлі тисяча гривень - це було більше 100 баксів (може й ще більше, не пам‘ятаю).Нині…А нині Ви смієтесь з росіян, які масло ховають з прилавків, бо його крадуть, і скромнєнько мовчите, що в наших супермаркетах на масло теж почали клеїти магнітні стікери.Магнітні стікери на пачках масла.Це вже російське іпсо чи ще ні?Господи, краще б ти був, аніж усвідомлювати, що нікому і ніяк впхати мізки в ті черепні коробки, які звикли всі процеси в країні розглядати лиш з двох точок зору: будуть аплодувати/не будуть аплодувати.«Антон, актори страшні люди» (с) - інша дуже розумна людина.Але нічого.Ми цей кухоль маємо досьорбати до кінця.Такий шлях. І велике щастя, що ми можемо сперечатися про цю дичину, а не про «в якому підвалі в батареях ще лишилась вода, щоб попити».Тримайтесь своїх.Донатьте на Сили оборони, коли накриває зрада.Ми - виключно завдяки Вам - щойно повернули в стрій до 48 артбригади Додж Нітро.От прям тільки шо.У машини дуже цікава історія, але розкажу якось іншим разом.Сили оборони і Україна продовжують чинити опір.І іншого шляху у нас немає.Майте тиху ніч.
Ну, на шо тут дивитись?Бус - він і в Африці бус. Один і дев'ять ТеДеАй, вантажний, монопривід, дорестайл.У якихось там ТеЦеКашників знайшли десяток ілітних автівок по 100 тисяч доларів кожна.Працівники МСЕК можуть викупати ексклюзивні тачки прямо з конвейєра ще до їх офіційної презентації.А оцей звичайний бус Один і Дев'ять ТеДеАй вояки чекали рівно місяць з моменту, як він приїхав в Україну.Останні два тижні телефонували чи не через день з питанням "ну шо там?".Бо поки держава віддає конфісковані російські активи на мільярд в приватні руки, якихось потворних депутаток-корупціонерок беруть на поруки такі само лицемірні депутати, а прокурори відслюнявлюють собі фантастичні пенсії, звичайні бійці дуже хочуть воювати і нищити ворога.І Ви їм у цьому допомагаєте.Дякуємо Вам.Тачка 57/42 рушила у війська до ППОшників і стала 54-ю переданою завдяки Вам машиною.Taras Herasymchuk, дяка за пошук і доставку тачки.Sergiy Grishyn, Александр Барабошко, спасибі, що допомогли з документами.Олександр Радченко, дяка за корисні ніштяки до авто (кстаті, я б ще килимків набрав).Дякуємо, що попри весь сюр подій у країні, Ви продовжуєте підтримувати свої Сили оборони.Реквізити для підтримкиПриват 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів!PayPal
[email protected]Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))Детальні реквізити для оплати через IBANУстанова банку ПриватБанкМФО банку 305299Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧIBAN UA953052990000026201691360906Рахунок отримувача 26201691360906Валюта картки UAHРНОКПП отримувача 3136215494Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУПринагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:Моно 4441114443028624PayPal
[email protected]Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)Установа банку МоноБанкМФО банку 322001Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧIBAN UA843220010000026209305820349Рахунок отримувача 26209305820349Валюта картки UAHРНОКПП отримувача 2951302916Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУМайте тихий вечір.
унікумів не отримує взагалі нічого).Загалом, пропадає в мені бізнесмен, філантроп та поборник урбанізму.Якщо ж серйозно, навіть в тому апокаліпсисі, на який перетворився трафік в Києві, можна було б легко додати ладу.І мова якраз не йде про створення відеокамерного концтабору.Ніякий анархіст чи лібертаріанець не їздить на червоне світло, бо законам фізики при пружному чи непружному зіткненні глибоко по барабану, наскільки ти вільна особистість і які у тебе є права бути громадянином світу.Подушка просто стріляє в твоє начитане світле обличчя, а підголовник просто рятує шию від травми.Так і тут. Або повільно, але впевнено, їдуть всі, або ж і далі стоїмо в фантастичних заторах, гортаючи книгу про юних атлантів та успішний успіх.В коментарі запрошуються всі прихильники ідей "нафіга набудували стільки смуг для громадського транспорту", "в місті мало розв'язок", "нащо ті обмеження швидкості", "приберіть наземні пішохідні переходи", "автор - мудак, купі собі машину/котись на своєму велосипеді" та інша фауна.Вибачте, просто накипіло.Майте гарний день.P.S. Завдяки Вам ремонтуємо повнопривідний течик для 38-ї бригади. Дякую.
Мартін просто пішов вперед по потрісканому асфальту між старезних корпусів з червоної цегли. Деякі були вивернуті назовні потужними прильотами нашої арти, деякі - просто погорілі від вторинної детонації.Пахло згарищем, мокрим залізом і осіннім листям.- Альо… А тут були сапери? - кинув я вслід, - Макс, тут же саперів не було?- Нє, не було, - задумливо сказав Музика і ми вдвох витріщилися, як Брест повільно, але впевнено суне до заводоуправління, видмухуючи синій дим, наче той паровоз. Звісно, традиційна цигарка вже була в роті.Ми з Максом відпустили його метрів на сімдесят і повільно пішли слідом, підбадьорюючи один одного фразами на кшталт «у нас родини і діти, а він просто Брест».За нагоди я зазирав у величезні темні розкриті ворота ангарів і в світлі проламів в дахах бачив погорілу бронетехніку, розкурочені вантажівки.Довкола валялися речі росіян, які вони не встигли взяти при панічному відступі.- Слухай, це ж вони тут ще й помінувати все могли…- Та навряд. Бач, як тікали. Але, кхм… Побачимо, - Макс кивнув головою на маленьку фігуру Мартіна, який зупинився і роздивлявся якийсь розкурочений прилад, що вгруз у родючий український звільнений чорнозем.———————————- Ого, диви, тут цілий комлект форми, - гукнув Макс.Я покинув величезну гільзу і обережно сунув на голос. Танкова позиція росіян на шляху з нізвідки в нікуди була сповнена купою артефактів, механізмів незрозумілого призначення, сухпаїв, капонірів.- Агов, я повторюю, у нас спускає колесо! Ми пробили колесо! Зараз вечір! Нам ще їхати 100 кілометрів! Агов! - гукав нам Мартін від машини, яку ми лишили на дорозі. Взагалі-то, ми зупинилися до вітру і зовсім випадково з‘ясували дві речі: у нас спускає заднє ліве (як потім було встановлено, ми його ушкодили скалкою міни), а також що поруч є щойно покинута позиція росіян.- Диви, як він смішно стрибає довкола авто, - зашкірився я Максу, передаючи йому для ознайомлення стріляну гільзу якогось великого калібру.- Ага, за колесо хвилюється. Хоч щось його в цій мандрівці бентежить. - усміхнувся у відповідь Музика, - Мартіне, іди до нас! Тут цікаво!———————————-Сьогодні у Мартин Брест День народження.Важко описати цю людину в двох нарисах, але навіть вони щось про нього говорять.Ще важче порахувати кількість людей, яких:а) Мартін послав до біса.б) Яким Мартін допоміг на всі гроші, зв‘язки і зусилля.Фантастично глибока і самодостатня особистість, внесок якої у наш спротив росії історикам ще варто буде дослідити.З Днем народження, Олеже Олександровичу (зараз читачі напружились, бо 99% не знають, що тебе звати саме так).Будь здоровий і завжди дивись під ноги.Дякую, що поруч.Майте гарний день.За шедевр дякую Сергій Мельничук.
Коли історики описуватимуть розділ про реформу і стан науки в Україні в проміжку 2014-202... років, вони напевне неодноразово згадуватимуть прізвище Безвершенко.Мені справді байдуже, чи здається цей абзац комусь дуже перебільшеним чи що я хочу Юлії - яку я знаю давно і добре - зробити комплімент.Безвершенко не потребує моїх компліментів.Тут справа в іншому - оскільки мені українська наука небайдужа, а героїня цього інтерв'ю була і є однією з ключових осіб в прийнятті купи рішень щодо траєкторії розвитку наукової сфери, створення та розбудови нових інституцій, написання та імплементації законодавства, то так і виходить, що з Юлею я дуже часто і упроджовж тривалих періодів перетинався, співпрацював і комунікував.Був у перших рядах, так би мовити.Від моменту, коли ми разом сиділи в Інституті теоретичної фізики та креативили Раду молодих вчених Відділення фізики і астрономії, через купу зустрічей з міністерством фінансів, комітетом з питань освіти, науки, інновацій, мітинги на вулицях і аж до її останнього візиту в Україну вже як керівниці напрямку роботи з Україною в Національній академії наук США - Юлія демонструвала свою доброчесність, фаховість і виключну сконцентрованість на досягненні результату.(За рахунок першого і третього, до речі, вона здобула собі величезну кількість недоброзичливців, які хотіли, щоб воно ніби було по-новому, але щоб нічого не змінювалося).Я дуже раджу цей матеріал.І єдине, про що щиро шкодую - що Юля надзвичайно рідко виходить з публічною комунікацією щодо усього, що робиться, планується чи втілюється.Скажу більше.Якби не Безвершенко і ще невеличка когорта небайдужих до долі науки, в т.ч. в високих кабінетах - українські дослідники почували б себе ще гірше, ніж є зараз (хоча, куди вже сумніше...).Посилання на інтерв'ю https://life.pravda.com.ua/society/vchena-yuliya-bezvershenko-v-ukrajini-ne-isnuye-ponyattya-kar-yeri-naukovcya-304329/.Майте тиху ніч.P.S. Фото зроблено під час Юліного візиту в Україну пару місяців тому. Ото у нас в руках - лоти з США для нашого майбутного мистецького розіграшу, аби збирати кошти на тачку для ЗСУ.
Існує легенда, що машини на фронті довго не живуть.Так, дійсно, інколи таке трапляється.Але досвід вже третього року війни показує, що в умілих руках автотранспорт з року в рік вивозить, вивозить і вивозить.І я зараз спираюсь не на статистику нашого проєкту, де з півсотні переданих авто незворотно знищено лише дві, а решта працює, бо бійці за ними стежать.Оскільки я буваю на СТО частіше, ніж хотілося б, то вже «пристріляв» оком купу машин, які постійно повертаються з пекла, ремонтуються і вертаються на фронт.Між цими фото різниця трохи більше двох років.Цю тачку для одного з підрозділів завдяки Вам придбав і передав Мартин Брест.У машини такі пробіги, що вона щомісяця (а інколи і частіше) робить ТО.У неї вже повно нерідних кузовних панелей - їй і морду відривало, і стекла мінялись.Підвіска перебрана по колу вже кілька разів.З часів 2022 року машина змінювала тактичні знаки, обросла обладнанням, а тепер ще й РЕБом.Але завдяки бійцям, які бережуть майно, надане їм небайдужими громадянами, авто служить, тягне, рятує.Моя повага.І бійцям, і всім Вам.Майте гарний день.
Нобелівка з літератури особисто для мене кожного року чи не цікавіша за фізику.Бо її присудження щоразу підкреслює мою власну обмеженість.Якщо за щось в фізиці, хімії чи біології дають нагороду - за ефект, роботу, відкриття - то я або принаймні про це чув, або ж можу відносно швидко скласти уявлення: чи-то спершись на популярні пояснення колег-науковців, чи-то самостійно погортавши статті в оригіналі.З літературою так не вийде.Це статтю з фізики можна прочитати «по-діагоналі», абстракти-висновки і вже де треба - заглибитись в деталі, пропустивши повз очі усі зайві слова і фрази.В літературі ти мусиш проковтнути твір цілком. Від рядка до рядка. Сторінку за сторінкою.Ти або читаєш повністю і тоді маєш шанс зрозуміти автора, або ж відкладаєш книгу, як нудну.(Виключенням для мене був - це Собор Паризької Богоматері, де я пропустив всі сторінки опису Парижа, бо нащо то читати, я там ніколи не буду.Але потім багато разів про це шкодував, бо біля того Собору працював).Без занурення в оповідь скласти справжнє уявлення про текст в літературі - неможливо.І тому для мене люди, які шарять в літературних Нобелівках - напівбоги.Це ж вони не просто розуміють, за що ту чи іншу авторку/автора відзначили.Вони те все читали, взагалі знають про кого і про що мова, і, о жах, здатні порівняти ці твори з десятками інших подібних і сказати: ага! Тут же все ясно за що!Ох…Карочє, нам пощастило.Нам пощастило, що у нас є Bogdana Romantsova, котра здатна тисячі прочитаних сторінок в своїй голові скласти у короткий текст та пояснити, хто ті всі люди, про що вони пишуть та за що їх так високо оцінили.Богдано, дякую.І ще окремо подякую, що твій батько продовжує тримати небо над нашими головами, поки ми тут маємо змогу длубати Нобелівські новини.А Вам всім ми дякуємо за то, що майже рік тому для підрозділа тата Богдани Ви зробили і відремонтували авто.Ви чарівні коти (с)Майте гарний день.https://tyzhden.ua/za-shcho-khan-kanh-otrymala-nobelivsku-premiiu-z-literatury/
- Я вибачаюсь, у Вас не знайдеться кулькової ручки?Дядько в робочому комбінезоні із плямами масла, бруду і чогось незрозумілого, що ідеально вписувало його в місцевий колорит гаражного кооперативу, розвернувся до мене в півоберта і примружив очі крізь окуляри.- ... я поверну... потім...,- ніяково додав я, намагаючись зробити якомога респектабельніший вигляд, наскільки це було можливо зробити в замазюканому худі із зображенням Лабораторної миші і розтягнутих штанях 5.11, які мені колись підігнав Мартін.Дядько повернувся повністю, подумав і сказав:- Так-так, зараз знайду.З цими словами він методично як робот бостон дайнемікс почав обшарювати кожен закуток припаркованого поруч фольксвагена транспортер п'ятої серії - бардачок, кишеньки дверей, торпеду, нішу під пасажирськими сидіннями.- Нема... Ви знаєте, немає. - з трагізмом в голосі протягнув він.- От блін, так всігда, - випалив Сайгон, що стояв позад мене зі своєю-вже моєю книгою у руках. - у мене теж як на зло нема.- А Вам нащо? - спитав дядько- Та підписати книгу. Не завжди автора зустрінеш, - якомога простіше відповів я, щоб уникнути зайвих питань і втрати часу. - Сайгон, я он туди (показую) збігаю, там спитаю.Дядько на іржавому додж вояджері якраз задкував, щоб дременути з цього нескінченного лабіринту іржавих воріт, коли я постукав до нього у вікно і так само попросив ручку.Імовірно, доджі з конвеєра ручками комплектують, на відміну від фольксвагенів, тому вже за десять секунд я мчав до Сайгона, який вже про щось гомонів із дядьком.-... так ми і видали книгу. А ви теж щось написали? - вловив я залишки дядькового монологу.- Та це ж Сергій Сергійович Saigon, автор Кіна дикого степу, - з ходу випалив я і простягнув ручку Сергію.- А де її купить?- Ніде, - відрізав Сайгон, паралельно розмазуючи чорнила на титулці.- В смислі? Книгу як купить? Де її взять? - Та ніде. Тільки у мене. Але з собою зараз немає, то ніде. - продовжував сопіти Сергій, хитро усміхаючись.- ...ось, - втрутився я і простягнув дядькові смартфон з відкритим фейсбуком, - сюди вводите ім'я автора, ось його сторінка, тут можна і замовити.- О, дякую. А Ви, до речі, не чули, я тут розповідав. Я ж теж автор. Ми написали "Хроніка війни в чорноморській та азовській операційних зонах 2023".- Як-як? - перепитав я, намагаючись швидше нагуглити. - Ніколи про таку не чув.- Хроніка війни в чорноморській та азовській операційних зонах 2023... Мене звати Анатолій Бондарук. На жаль, з собою не маю книги, щоб Вам подарувати....- Та нічого, я знайду, - усміхаюсь.- Так а шо тут відбувається? - підкотив водій на доджі і витріщився на те, як Сайгон підписує книгу, - автограф сесія чи шо?- Не повірите, так. Я б сказав, що тут цілий літературний гурток. Осьо (тицяю пальцем на Сергія і Анатолія) - зібралися два автори, один мені книгу підписує, інший свою презентує.Обличчя вояджеровода витягнулося і я тим часом повернув йому ручку:- Дякую. Дуже виручили.- Прошу.Штош. Тепер в мене колекція селфі вже з двома авторами, книжок яких я не читав.Треба буде ще ті Хроніки купити і можна відкривати бібліотеку.А чого ми з Сайгоном зустрічались?Нє, не через книгу.Він нам позашляхової гуми підігнав два комплекти. Один - з дисками.Тищ на 50.Чо він нас так любе?Він-то каже коротко "гума має служить пацанам", але я-то знаю, що він просто пронікся моєю думкою, що у Мартин Брест несмішні жарти.І тепер шукає привід зі мною зустрічатися, пити на заправці каву і обсмоктувати цю геніальну глибоку мисль.А так шо...МИ продовжуєм завдяки Вам крутити гайки на військових корчах і топити їх у багнюці.Скоро буде багато хороших новин.Вони вже, насправді є, але їх анонсувать поки ніззя.Майте тихий вечір.
Як сказав сьогодні один співробітник Головного управління розвідки (а може і не він, але яка різниця, бо істина є істина) - вихователі дитячих садків - то біороботи.І зразки їхньої крові треба ретельно вивчати, щоб врешті виробити вакцину для людей від усього.Бо таке враження, що тільки вони не хворіють.Воно ж нині як.Марк тиждень ходить у садочок - потім тиждень хворіємо.Всі троє. Я, Марк і дружина.Знов садочок - знову привіт шмарклі, кашель, виламування спини, хвоста і випадіння шерсті.Мене попереджали, що найскладніший етап в житті - це коли дитина носитиме бацили додому, і порівняно з цим підлітковий період чи перші кохання дитини то є дрібниці.Може це і спрощений погляд на життя.Але оце лежу цілий вечір на ліжку колінками до стіни, героїчно пускаю слину на подушку, продумую кому і шо лишити, і таки важко.Єдино що розумієш, що все не дарма….Це коли Марк заходить в кімнату, підходить до мене, стає поруч, починає гладити по голові і тихенько примовляти: - Бідний мій татко… Бідний татко…Це щось таке… Словами не передати.Обійміть своїх дітей.Це щастя.А до вихователів я б придивився.Майте тиху ніч.
Сьогодні від одного бійця Сил оборони отримав вітальну листівку. З Покровська. Чесно кажучи, мабуть дуже рідкісна річ в нинішній непростий час.Дмитре, дякую :)Мені важко пригадати, коли я взагалі отримував такі теплі лампові штуки, підписані вручну, а з самого фронту - тим більш.Ми продовжуємо працювати в інтересах Сил оборони і завдяки сьогоднішньому розіграшу "Військовий" ми зібрали 634 610 грн та еквівалент 3543 у.о. на пейпал.Спасибі Вам.Нижче я навожу перелік переможців і лотів, які вони виграли:1. Прапор з підписом Редіса - Олена Устінова2. Тубус від ПЗРК Стінгер. - Павло Безверхий3. Тубус від протитанкового гранатомета Матадор з автографами бійців. - Костянтин Жилін4. Тубус від гранатомета Bullspike-AT з автографами бійців. - Михайло Рудий5. Тубус транспортно-пусковий контейнер до ПТРК Стугна - Oleh Fishchuk6 Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Радченко Д.7. Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Tomashevs'kyi Dmytro8. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Oleksandr Liubenko9. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Tomashevs'kyi Dmytro10. Тубус від заряду 155 мм, малий - Bibikov Yevhenii11. Автентична гільза 122 м, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro12. Автентична гільза 122 м, сталь. - Yuriy Golovatenko13. Автентична гільза 122 м, сталь. - RUSLAN (донат 27.09.2024)14. Ущільнююча стрічка Remove Before Firing - Гой Л.15. Гільза 152 мм, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro16. Латунна гільза 122 мм. - Tetyana Lutsyk17. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, без ручки. - Bohoslovs'kyi Oleksii 18. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, чорний. - Bohoslovs'kyi Oleksii 19. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, з ручкою. - Antropov Anton20. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - GAZNYUK MAKSIM21. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - переказ 28.09.2024 23:31 RONLINE 22. Тубус від заряду 155 мм, темно-зеленийї з чорною наліпкою. - KRAVCHUK VALERIJ23. Тубус від заряду 155 мм, високий. - Tomashevs'kyi Dmytro24. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - Antropov Anton25. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - DVORNICHENKO IRINA26. Гільза 30 мм - Tomashevs'kyi Dmytro27. Гільза 60-мм, жовта - Bohoslovs'kyi Oleksii28. Гільза 60-мм, жовта - переказ 01.10.2024 13:59 RONLINE29. Гільза Олега Сабадаша - Бондарчук Т.30. Гільза-підсвічник - Antropov Anton31. Гільза-підсвічник - переказ 23.09.2024 22:17 32. Гільза-підсвічник - Bohoslovs'kyi Oleksii Ми з Мартин Брест щиро вітаємо переможців і просимо зв'язатися зі мною, щоб обговорити, як переслати виграні лоти.Фуф.Готуємось до розіграшу "Мистецький".Майте тиху ніч.P.S. Посилання на розіграш тут https://www.facebook.com/senenkoanton/videos/2960528804112209Посилання на таблицю виграшів https://docs.google.com/spreadsheets/d/1uxRanp0YsZlrlU3g0yNu5ZLcJ72cYT3439tpLlbzLpU
TGLIST.COM.UA
