📖 “Солпік” Олена Красносельська #4Я помилявся щодо промислового планктону та нанороботів в книзі "Солпік", не так зрозумів. Ось ще трохи про промисловий планктон та персонажів вже з мого сценарію до книги.Мені дуже сподобався Новіков, це персонаж який втілює собою ідеальне поєднання митця та науковця. Він створює неймовірні арт-обʼєкти, дуже тонко відчуваючи цей світ й водночас він працює з промисловим планктоном. Це мікроорганізми, що живуть у межах технологічних зон, побічний результат взаємодії між собою кіберфізичних систем виробництва на глобальному рівні. Це вже не живі організми але й не нано-роботи. Жива енергія. Саме завдяки крухтам, як стали називати одну одиницю цього кіберфізичного пилу став можливим синтез числа. Він хоче навчити людей літати. Ікар, який боїться впасти, але все одно робить спробу за спробою. Бо ні митець ні науковець інакше не можуть. Тільки поєднання уяви та наукових знань здатне призвести до чогось абсолютно нового. Таким був Ейнштейн, я недаремно використав його цитату про уяву. Марія Кюрі, Ньютон, Фермі, Тесла…де вони зараз? Я часто чую, що останні сто років ми лише поглиблюємо вже відкрите, крок вліво, крок вправо й трохи вверх а не кардинальних відкриттів, здатних перевернути всю науку немає. Частково, але я згоден з цим. Де наші ейнштейни? В 19 та 20 століттях фантасти описували початок двохтисячних років як еру, коли людство побудували космічні кораблі, вийшло у космос, має ідеальну медицину та довгий строк життя, познайомились з іншими расами Всесвіту. Де наші космічні кораблі? Лежать погребені під кілотоннами бомб, ракет, снарядів, танків та кулеметів які ми приготували для себе, а зверху схожі один не одного телефони, планшети, ноутбуки. На них стоїть чергова людина яка обіцяє, що наступного року людство точно буде на Марсі, а зараз пропонує купити айфон зі знижкою або піжаму з пінгвіном та труси з підсвіткою.Але я вірю, що попереду ще є час для Новікова, Шарпа, Матео й мадам Гогенської, яка готова вкласти в них гроші. Неймовірні персонажі, митці й науковці, погані й гарні, які колись обовʼязково змінять наш світ.#КаджитЧитає #НФ #Солпік #ОленаКрасносельська
⚛️ Квантовий контент-планПоки космічний корабель несеться незнано куди і я навіть не знаю, чи не прийдеться всім пасажирам тікати на рятувальних капсулах та висаджуватися на невідомій планеті, хочу трохи розповісти про свій контент план. А виглядає він так:📖 Найцікавіші похідні кіберпанку - сценарій готовий 📖 Історія жанру «Земля, що помирає» (окреме відео для спонсорів) - готово, знято📖 Ірина Червінська «Світи й лабиринти» - сценарій готовий, буде розіграш книг з автографом📖 Роман Воронков «Аллервельт» - готово, частково знято, буде розіграш книг з автографом📖 Катерина Пекур, Мія Марченко «Діти Вогненного Часу» - сценарій в процесі📖 Ганну Раяніемі «Квантовий злодій» - сценарій в процесі📖 Олена Красносельська «Солпік» - читається📖 Роберт Веґнер "Оповістки з Меекханського прикордоння" - читається📖 Роджер Желязни «Володар Світла» - в черзіВсе це на найближчі кілька місяців, виходити буде не по черзі. Наприклад, “Квантового злодія” я хочу випустити першим з цього списку, зараз пишу сценарій й одразу знімати. Паралельно з ним, або одразу після, вийде окреме відео для спонсорів, потім, скоріше за все - “Аллервельт” Романа Воронкова. Черга на знімання часто змінюється залежно від пріоритетів каналу. Ну і як завжди план приблизний, бо є ще речі які інколи хочеться або прочитати, або зняти позачергово. А ще ж бувають ГЕНІАЛЬНІ ІДЕЇ КАДЖИТА які от прям необхідно негайно реалізувати, або відкриття серед самвидаву чи авторів-початківців, які вражають мене в саме серденько.
👏 У видавництві “Нова книга Богдан” відкрилося передзамовлення на абсолютно легендарну книгу “Володар Світла” Роджера Желязни.Сказати у двох словах про цей роман дуже складно. Це точно один зі стовпів, на яких стоїть фантастика. Сам Желязни зазначав, що «Володар Світла був навмисно написаний так, що він може сприйматись як наукова фантастика чи фентезі» Екіпаж та колоністи з корабля «Зірка Індії» опинилися на незнайомій планеті, в оточенні ворожих корінних рас, там їм довелося битися за своє місце, інакше вони б загинули. Щоб збільшити свої шанси на виживання люди покращили себе за допомогою хімічних препаратів та біотехнологій, що зрештою зробило їх майже богами. А використовуючи завантаження копії свідомості, фактично цифрову реінкарнацію, вони стали безсмертними. Це дозволило колишнім членам екіпажу запровадити індуїстську кастову систему з собою на вершині. У цьому романі індуїстська міфологія поєднується з науковою фантастикою, а головний герой кидає виклик так званим "богам", намагаючись звільнити людство від їхньої влади.Дуже раджу, одна з найкращих фантастичних книг, прочитаних за життя✔️
🎁 Хвастаюся книжковим подарункомПро “Кіберджанк” Сергія Пильтяя я вже розповідав на своєму Ютуб каналі, й після цього відео підписниця на імʼя Женя купила цю книгу й вона їй не зайшла. Таке буває, тому що сприйняття книг (як і музики, картин тощо) це винятково питання власних вподобань і смаку. Тому не факт, що книги, про які я розповідаю, сподобаються прям абсолютно всім. Тим більш, що ця книга представник класичного кіберпанку, який існував до 1995-1997 року й був досить специфічним жанром, який потім замінив посткіберпанк, більш звичний сучасним читачам. Цю книгу підписниця прислала мені, щоб я її розіграв, за що їй велика подяка. Я планую розіграти цю книгу в телеграм каналі. Поки що проблема - не можу знайти перевіреного бота для розіграшів, хоча бачу, що деякі українські канали чимось цікавим користуються.Комікс “Пісочний чоловік: Безмежні ночі” мені подарувала підписниця, на ім'я Natalka. Наскільки я зрозумів це окремі історії в цьому всесвіті. В одному з відео я казав, що мені подобається цей комікс і в мене були перші 2 чи 3 книги, але під час переїздів з-за вторгнення вони десь зникли (пісочний чоловік забрав своє!:)) а тепер збираю гроші, планую взяти всі тому, почитати та зробити відео. Natalka прислала мені один з томів для майбутньої колекції, за що їй велика подяка.#книжковіпокупки #книжковіподарунки
📖 Наталія Пашинська “Викрадач планет: хроніки “Кассіопеї”” #3А ще дроїд Блюм дуже талановитий, саме він створив оформлення книги, від обкладинки до зоряної мапи та ілюстрацій. Ці ілюстрації додають книзі атмосфери, завдяки їм можна краще познайомитися з усіма головними героями оповідання. Не забув Блюм намалювати й себе, але Міку з Ліссою здається, що тут він трошки схитрував, бо по портрету помітно, що Блюм дуже хоче бути схожим на іншого відомого на всю Галактику дроїда. Ну і нічого, Мік і сам хоче бути схожим на генерала Алгоя, так що він готовий пробачити дроїду цю маленьку слабкість. До ілюстрацій в мене тільки одна претензія - їх мало й вони більше на початку книги, але я розумію чому так, бо це дуже дорого й в умовах війни незрозуміло, чи окупиться. Багато наших письменників вимушені економити на різних елементах книги, але я впевнений, що після перемоги вони все надолужать й ми побачимо ще тисячі гарних книг та чудових ілюстрацій.Протягом книги Міка та Ліссу чекає безліч пригод та різних див, а найголовніше - саме їм доведеться розгадати загадку планети Терра Імпрімера. Ця планета оповита міфами та легендами, святий грааль, який шукають всі в галактиці. Дехто взагалі не вірить в її існування, а хтось готовий розпочати зоряну війну, щоб отримати дані про її координати. Антагоністи в книзі є, ті ж примарники, або особистий ворог Міка в команді корабля, але письменниця якось так це хитро та легко виписала, що немає зайвих подробиць, які могли б налякати дитину. Але при цьому точно зрозуміло, чому Мік когось трохи побоюються. Також досить точно розставлені акценти, де добро, а де зло. Хоча, є там один такий трохи хитрий та підозрілий персонаж, буде над чим подумати, чи добрий він, чи злий. Бойові сцени теж є, але вони проходять десь на фоні, їх наявність більше впливає на рішення команди та курс корабля. Бойова сцена з участю Міка буде тільки одна й така, легка. Менш цікавою від цього книга не стає, пригод там вистачить на всіх.Книга “Викрадач планет: Хроніки “Кассіопеї”” Наталії Пашинської написана в найкращих традиціях дитячої пригодницької фантастики й має легкий вайб Зоряних Війн, причому це стосується саме загальної атмосфери твору. Письменниці вдалося це дуже тонко передати й, на мій погляд, це пішло книзі на користь. Особисто мені книга дуже сподобалася, крім того, вона вже зацікавила мою племінницю, то ж, на мій погляд, письменниці вдалося створити яскраву, атмосферну науково-фантастичну казку для дітей та дорослих. Дякую їй за приємні години, які я провів за читанням цієї книги.#КаджитЧитає #НФ #ХронікиКассіопеї #НаталіяПашинська
Гуляв я якось Харковом, люблю своє місто, багато цікавих місць та памʼяток й завжди є де відпочити та перекусити. Гуляв я гуляв й раптом побачив корчму, ні, не так, Корчму, і що дивно раніше я такого закладу тут не бачив. “Ну, може щось новеньке відкрилося” - подумав я та й зайшов. Всередині все автентично, дубові круглі столи, світло свічок. Народу багато, але вільний столик для мене знайшовся. По дорозі до нього я підрізав декілька гаманців із золотом, ну а шо, така каджитська природа, всі речі на землі нікому не належать, лише тимчасово змінюють власника. Годували смачно, а вино - такого я ще ніколи не пив, і от після третього келиха щось в мене блимнуло в очах й можу заприсягтися, що я побачив, як все навколо змінилося - замість звичайних людей в Корчмі були люди з різних епох та часів, за одним столом сиділи козаки-характерники, за іншим декілька солдатів древньому риму, а далі…інопланетяни, мандрівники у часі й навіть декілька чарівників й одна відьма. Й тілки я вирішив по тихому звідти втекти як на плече мені лягла чиясь рука, озирнувшись, я побачив за спиною 12 Корчмарів..робити нічого, прийшлося повернути гаманці пляшку вина. Але мене не сварили, потім ми ще довго розповідали історії, пили танцювали, а на прощання дівчина, на ім'я Катерина Новак подарувала мені дві копії книги “Корчма на перехресті світів”.Шикарно виглядають, ці книги прям витвір мистецтва, так матове покриття гарантує відбитки лап Каджита, але я обожнюю такі обкладинки, й в цілому дизайн та якість оформлення тексту мені прям дуже сподобалися. Той самий момент, коли я книгу ще не читав й ніколи про неї не чув, але вже в захваті від її вигляду. А сама книга це роман в оповіданнях й розповідає про Корчму, де збираються люди та істоти з різних світів та часів, вони розповідають один одному історії, а головує там новий Корчмар - звичайний український парубок. Анотація дуже інтригує, люблю такі історії, вже запланував читати після третьої книги “Фаренго” та “Кіберджанк. Неонові історії”.Купити книгу можна тут - https://www.ranok.com.ua/info-korcma-na-perexresti-svitiv-43825.html
Завершив зйомки другої частини відео про космоопери, першу вже частково монтую. В цілому мені подобається як вийшло, десь про якісь книги я розповів більше, десь зовсім трішки. Космічні опери - складний матеріал, бо часто там багато книг й всі події повʼязані. Та ж “Експансія”, фактично в фіналі книги знаходиться весь початок циклу, але якщо розповісти про протомолекулу, то це вже досить жорсткий спойлер.Історію космічної опери розбив на три глави, дві додав в першу частину відео й третю в другу частину, в цілому вийшло непогано, плюс там додатково згадую купу авторів та книг у жанрі.Олеся Бердника “Шляхи титанів” не додавав, все ж таки це досить специфічна книга, місцями вкрай застаріла, місцями може й не дуже зрозуміла сучасному читачу. Довго думав щодо “Стрибок у безодню” Андрія Ворона, вирішив, що вона піде в добірку сучасної української фантастики плюс буде окреме відео, або окремий топ української космічної фантастики, там же буде розіграш книги з підписом автора. Поки ще думаю як краще, я не можу про одну книгу розповідати в 3-4 відео, я просто почну повторюватися. Тому саме з української космоопери в добірку потрапила трилогія “Фаренго”, от цим книгам там точно саме місце. Буду намагатися встигнути з першою частиною відео на четвер, а там хто знає, невчасно захворів.До речі, питання тим хто читав “Експансію” та дивився серіал “Експансія” - наскільки серіал близько до книг? Я просто його не дивився ще, декілька серій тільки.
Що бісить КаджитаВідкрию вам таємницю, мене бісять зрівняння одних авторів з іншими. Почалося все з росії та росіян, що вже, мабуть, нікого не дивує. Нескінченні заголовки “Рязанський Пушкін 21 століття”, “Ніколай, новий Достоєвський нашого часу, навчається в школі усть-залупінська й вже написав два романи” “Чехов в світі детективів, вийшов бестселер нового автора” тоді мене дратувало..хоча ні, не те слово, вибішувало, пхання порівняння з російськими класиками, тому що я завжди ненавидів й ненавиджу російську класику.Але є ще дещо. Коли пишуть “Український Кліффорд Сімак, Такий Тутович випустив неймовірну гуманітарну фантастику” або “Така Такатовича написала неймовірний детектив за що її вже кличуть українською Агатою Крісті” то фактично нівелюють досягнення людини, кажучи що ця людина скопіювала стиль та текст того, з ким її порівнюють. ІНКОЛИ без цього не обійтися, я сам ІНКОЛИ цим грішу, але стараюся уникати. Й коли я кажу, що книга Андрія Ворона нагадує за атмосферою творчість Кліфорда Сімака, то це значить, що в автора є якісь частини тексту - атмосфера, персонаж, стилізація тощо СХОЖІ на аналогічних у Сімака. Але це саме СХОЖІСТЬ, а за нею стоїть розвиток жанру, розвиток стилю, ідей тощо. Це нормально в літературі, якби Гібсон не написав би “Нейроманта” то не було б розвитку атмосфери та ідей “Чи мріють андроїди про електричних овець” Ф. Діка.До чого я це пишу, сьогодні ютуб мені підкинув відео “Достоевский в мире фантастики. Кто такой Филип К. Дик?” , мені часто підкидає, бо бачить що я багато з відповідними тегами й назвами працюю, а ми та рф для ютуба все ще один регіон. Тут прям 2 в одному - пропихання “вєлікай” культури та зменшення таланту й вкладу в літературу відомого письменника фантаста.Можно ж писати так:Схожий за атмосферою на…розвиває ідею відомого письменника…атмосфера твору нагадала мені…це (підставити жанр) фантастика в найкращих традиціях…
Читаю зараз трилогію “Фаренго” Володимира Єшкілєва. Говорити предметно про неї ще не готовий, багато всього й мені потрібно десь днів 4-5 щоб зробити відгук та додати у сценарій про космоопери (а вона туди точно потрапить).Є така дилогія казкового фентезі-стімпанку “Ельфійський корабель” Джеймса Блейлока, я її читав й інколи згадую її у відео. Це книга або дилогія-парадокс. Першу книгу часто порівнювали з культовою історією гобітів, але критики зазначали, що придумати в цьому жанрі щось більш несхоже на Толкіна, ніж твори Блейлока, неможливо.Так от “Фаренго” для мене такий же парадокс, так я бачу дещо схоже на “Дюну” Френка Герберта, є навіть свій аналог Бене Гесеріт, бачу деякі елементи трохи схожі на “Гіперіон” Дена Сіммонса та на твори Гамільтона та навіть Вернора Вінджа, але при цьому складно придумати щось настільки несхоже на ці книги. Абсолютно унікальний Всесвіт зі складною та заплутаною історією, різними фракціями, політичними та військовими альянсами, тут же суттєву роль грають клони, расизм та сегрегація, є біоінженерія та ознаки біопанку й водночас кіберпанку. Причому все це дуже гармонічно поєднано між собою, так, що світ книги відчувається цільним та логічним.Мене дуже дивує, що раніше я взагалі ніколи не чув про цю українську космічну оперу й дякую нашому чатику, бо саме там я вперше побачив посилання на цю трилогію.До цього я вважав єдиною космооперою книгу "Шляхи титанів" Олеся Бердника. Ще був дует братів Авраменко та "книга Жменя вічності", але щодо цієї книги, скоріше дилогії, я не впевнений, й не знаю де зараз автори та на чиєму боці.
Завершила читання “Нагострених лез” Н. Ліщинської (видавництво: Навчальна Книга Богдан).Складно згрести докупи всі думки, але я спробую. Отже, що ми маємо. Майбутнє, в якому не все так райдужно, як хотілося б, але є два табори: люди, яких влаштовує реальне життя, і люди, які хочуть завантажитися в утопію ШІВа. Одна з героїнь у терористичній групі, що намагається протистояти вірті і влаштовує різні непримності. Але що, як усі помиляються? Що, як у вірті не так погано, але і не ідеально? Який прогрес або регрес чекатиме людство у майбутньому? У яких масштабах зможе прогресувати вірта?Питання постають цікаві. І досить цікаво побудована книга: кожен розділ йде від імені різних персонажів, які, врешті решт, стають пов’язаними один із одним. Це більше соціальна фантастика, ніж наукова, а наукової частини стає більше під завершення, як на мене. Щоб дістатися до наукової складової, доведеться продиратися крізь взаємовідносини, переживання, психологічні травми, соціальні питання, кохання у різних своїх проявах. Чи можливо, щоб завантажена свідомість через століття у вірті не загубила своєї людяності? Не знаю - це відкрите питання для розмірковування.Сама ідея і часткова реалізація мені сподобалися, але інша частина реалізації шкутильгає. Так, наприклад, є персонажі з якими нас знайомлять більш детально. З одного боку, ми розуміємо, що це, вірогідно, для того, щоб показати з якими людьми та оточенням стикаються герої. Але з іншого боку: мені не цікаво знати подробиці життя якихось персонажів від їхнього дитинства, з їхнім світобаченням, викладеними на декілька сторінок, якщо вони не грають особливої і ключової ролі в історії, а створені лише для фону, лише на якусь главу-дві. Достатньо було б в загальних рисах описати персонажа, щоб показати читачу якими людьми оточені головні діючі особи. Таким персонажам я не співпереживаю, бо на них байдуже. Тобто: з одного боку - книга прикольна, а з іншого - недопрацьована. Але це моя власна думка, у когось може бути інша. Тому я поставила трійку на гудрідз та рорк.#лана #божевільня #лана_читає #ліщинська
TGLIST.COM.UA
