Три кванти опівночі

📖 Станіслав Лем про вторгнення СРСР у Польщу та росіян #2Жодна релігія не може нічого зробити для людства- Станіслав Лем Якось у Москві, в 1961 році, після 12 ночі я приїхав прямо з аеропорту в ресторан одного «ексклюзивного готелю», двері якого з вулиці атакував натовп росіян, охочих до веселощів. І хоча там ніхто нікого не гвалтував, не вбивав і не гадив, я побачив те, що справило на мене незабутнє враження, я назвав їх божевільним стадом, оскільки вони не вірять у Бога, тобто я бачив людей, яким відрізали Цінності, тотально ампутувавши етику; це було справді огидне видовище.Ці історії, ці діагнози відомі, а наша цивілізація робить, що тільки може, щоб їх приховати, затоптати, поховати, не помічати, не визнаватись у цьому, а якщо не вдасться, то explain away [пояснити якомога простіше]. Радянська система, як прояв corruptio optimi pessima [немає нічого гіршого, ніж псування найкращого] de facto є системою збереження тих рис, на які взагалі здатна підла людина. Зрада близьких, зрада друзів, брехня на кожному кроці, життя у фальші від колиски до могили, зневажання традиційних цінностей культури та бетонування певних формальних аспектів цієї культури; адже ясно, що насильство, катування й обгажування є однією стороною монети, інша її сторона — це радянське пуританство, вікторіанство, «вітчизняність», «патріотизм», «комуністична моральність» та інше. Що тут писати, що тут можна додати?! Й радикальному безвірному, такому, як я, думка про те, що Бога, мабуть, і немає, проте Сатана напевно все ж таки існує, якщо існують совети (СРСР), — ця думка нав'язливо повертається знову і знову.Величезна наддержава зі сфальсифікованою ідеологією (ніхто в неї не вірить), зі сфальсифікованою культурою, музикою, літературою, шкільною освітою, громадським життям — все сфальсифіковано від A до Я настільки сумлінно, під таким тиском репресій, під таким поліційним наглядом, що ця думка як сама собою: кому все це може служити краще, ніж Володарю Мух (Вельзевулу)??? Я знаю, що його немає — і в деякому сенсі це навіть ще гірше щодо постановки діагнозу, через відсутність негативного полюса трансценденції…»Оригинал: Lem S. Listy, albo opór materii, Kraków: W-wo Literackie, 2002, s. 261-263.Цей же текст однім дописом в ФБ #СтаніславЛем #СтаніславЛемПроРосіянЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

📖🎉Світлана Стольник “Літературна кав’ярня”Я не вірю, що це відбувається, але ось воно - я тримаю в руках книгу Світлани Стольник, яку ви знаєте як Лану з каналу “Книжкова божевільня”, з якою ми інколи робимо круті спільні відео. Колись дуже давно, здається ще до вторгнення русні, я читав ще сирий текст цієї книги у Word документі і тоді Лана казала, що, можливо, колись вона цей текст видасть. Але перспективи на це в той час були досить розмитими, тоді здавалося, що письменники та видавництва - це як Боги та Олімп, й нам, простим смертним туди не дістатися. І ось, книга вже в мене в руках! таке чудове пакування, яке Лана робила сама, що було жалко навіть відкривати. А всередині мене чекала підписана книга та листівка у стилі стімпанк.У світі парових технологій знайдеться місце кожному, чи то звичайний мешканець індустріального міста, детектив чи письменниця, яка одного разу покинула свій будинок та рідних. Еліс полетіла на дирижаблі назустріч новому життю, знайомствам та коханню. Що чекає на неї попереду? Чи принесе їй радість зустріч із давно втраченим батьком? І чи зможе вона розібратися у заплутаній історії разом із детективом? Пориньте в атмосферу світу стімпанку і розгадайте загадку графині разом із нашими героями. Я не дуже гарно пам’ятаю всі подробиці книги, але запам’ятав, що саме мені тоді подобалось - легкість тексту, він гарно сприймається та читається, головна героїня, вимушена починати нове життя з чистого аркуша й будувати його самостійно та атмосфера стімпанку, улюбленого жанру.У Лани я робив передзамовлення книги, звісно з автографом письменниці, а потім замовив ще одну копію книги (теж з автографом), щоб підтримати дебют української письменниці та розіграти цю книгу в нашій квантовій спільноті. І розіграш запущу буквально на днях.Звісно я буду нахвалювати цю книгу, а ви шо думали? В мене тут телемагазин на дивані (це наш локальний мем з чату, для тих хто не знає), а не якийсь там літературний блог! Нахабно використаю всі свої блогерські навички, щоб просувати книгу. І насправді я завжди так роблю для нових українських авторів, так було з “Аллервельт”, “Атраменти”, “Зніми VR-оки” тощо. Я їх просуваю, бо хто як не ми підтримає автора дебютанта? А наступного разу він чи вона напишуть ще краще, й ще й ще.#книжковіпокупки #книжковіподарункиЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

Поки в нас збивають шахеди - думки Каджита на ніч. А куди поділися всі ці таємні знаки на полях та чисельні фото НЛО, якими були забиті всі новини в 90-х та 00-х? Куди поділися цілі сімʼї "контактерів" з інопланетянами?Ну з контактерами ще зрозуміло, їх таки викрали інопланетяни, когось відвезуть на райську планету, а когось на досліди, бо людське тіло то велика таємниця для раси, що мандрує всесвітом📕А от щодо знаків та фігур на полях, я думаю то інопланетяни намагалися на своїй мові написати нам найростіше послання, типу "Привіт" або "Ну шо ви там?", а ми не зрозуміли, то ж вони вирішили, що ми занадто тупі й не пишуть більше.👽Головна загадка з фотографіями НЛО, але тут можливо, що в старих камерах стояла особлива оптика, яка дозволяла фотографувати та бачити кораблі прибульців, а зараз вже такої не роблять, тому ми й не бачимо ці НЛО👽Думаю, якби я відкрив канал про теорії змови, то він би був популярний) Ну а шо, невже весь цей час люди тупо брехали і викладали підробки? Та не, не може бути!👽P.S. фото справжні, я сам їх робив, присягаюся останнім снікерсом!😁

🐲 Найкраща у квантовому Мультивсесвіті фентезі тека!На моєму telegram-каналі та Ютуб-каналі дописів та відео про фентезі вже не набагато менше, ніж про наукову фантастику. І все це тому, що я дуже люблю цей жанр. В мене був проміжок часу, десь років 4-5, коли я читав тільки фентезі, від Глена Кука до Еріксона, Толкіна, Бутчера, Ле Гуїн тощо. І навіть у майстрів жанру наукової фантастики є окремі романи, або навіть серії які умовно можно віднести до фентезі, наприклад “Резервація Гоблінів”, “Братерство талисману”, “Зачароване паломництво” тощо, де автор намагається подивитися на світ магії з погляду науки, або альтернативных реальностей. Мені подобається такий підхід і я часто саме так і сприймаю фентезі. А ще, фентезі - це оповідь, у якій надприродне не пояснюють «наукою», а приймають як природну частину світоустрою: від повноцінних окремих світів, до «вторгнення дива» у наш побут (міське фентезі, магічний реалізм тощо). Магія тут - це не тільки фаєрболи та блискавки, а й мова метафор, якою письменники говорять про владу, війну, травму, співчуття чи дорослішання. Звідси і різноманіття піджанрів: високе фентезі, епічне, темне, грімдарк, меч та магія, міське та історичне фентезі, міфопоетика тощо.І якщо ви захоплюєтеся фентезі так, як і я, то пропоную вам підписатися на нашу спільну фентезі теку, в якій зібрані найкращі канали різної тематики, поєднаної фентезі темою. Ви можете підписатися як на всі канали одразу та і обрати найцікавіші особисто для вас.👍 Підписатися на фентезі теку: https://t.me/addlist/f-KsOV_R9YFiNzcy

📖 Бром “Викрадач дітей”. Темний бік вічного дитинства. #1Оригінальний персонаж Пітера Пена був створений шотландським драматургом і новелістом сером Джеймсом М. Баррі. Він уперше з'явився в романі для дорослих під назвою «Маленький білий птах» 1902 року, а потім став головним героєм у повнометражній п'єсі «Пітер Пен, або хлопчик, який не хотів вирости», яка дебютувала в Лондоні у 1904 році й відразу здобула успіх. Пізніше автор розширив цю п'єсу на роман «Пітер Пен і Венді», опублікований у 1911 році.Персонаж Пітера виріс з історій та ігор, які Баррі вигадував для п'ятьох синів своїх друзів, Сільвії та Артура Ллевеліна Девісів. Він розповів їм свої перші історії про Пітера Пена, деякі з яких були включені в глави роману «Маленький білий птах». Я читав історії про пригоди Пітера Пена, бачив екранізації, і навіть максимально добрі та чарівні Діснеївські перекази цієї історії все одно викликали в мене відчуття чогось трохи тривожного, якогось прихованого темного боку цієї історії. І саме це мене в ній приваблювало, якась похмура таємниця, що ховається між рядків тексту та між кадрами фільмів. Мені постійно здавалося, що ця історія, якби трохи її змінити, могла б стати чудовим атмосферним темним фентезі, або похмурою містичною казкою. І головне, я вважав і вважаю, що це історія для дорослих, а не для дітей.І не один я такий унікальний, хто відчував ще одну історію про Пітера Пена, приховану між рядків оригінального твору. Відомий американський художник-фантаст, знаменитий готичною темною естетикою своїх робіт, ілюстратор книг, письменник і художник-постановник фільмів у жанрах фентезі та жахів Джеральд Бром теж це відчув.Поштовхом для створення роману став один єдиний рядок з оригінальної казки, яку Бром перечитував вже будучи дорослим. Його сумніви викликав рядок, приблизний переклад якого звучить так: “коли вони, здається, дорослішають, що суперечить правилам, Пітер їх “проріджує””. І от тоді Бром замислився, ставлячи собі похмурі питання: “Чи Пітер їх вбиває, як проріджує стадо?”, “Скільки дітей він викрав, скільки з них загинуло?”, “Яку правду він приховує від них?”. Бром розповідав, що часто згадував це слово “проріджує” і воно постійно повторювалося в його голові.Це повністю змінило його уявлення про Пітера Пена, від безтурботного пустуна до чогось значно більш складного, похмурого та зловісного. Ця думка стала поштовхом для створення роману, де Бром намагався зняти “завісу доброї ліричної прози” Баррі та показати, що щастя для всіх, даром, не буває.Перший поштовх, або ідея, ще не значить, що книга буде написана. Взагалі нічого не значить. Але Бром не відступив і взявся за створення книги -це було довго та досить важко. Про це він пише у передмові до книги. До речі, в українському виданні є й звернення до українських читачів. Бром не тільки письменник, а й відомий у всьому світі художник, тому книга одночасно писалася і малювалася. Як він казав в декількох інтерв’ю, інколи першими з'являлися ілюстрації й саме вони штовхали вперед розвиток історії, а інколи навпаки, спочатку з’являлся текст який надихав на створення ілюстрації до відповідної сцени, або героя.У 2009 році Бром випустив свій роман “Викрадач дітей”, який став яскравим прикладом його творчого підходу. Ця робота є похмурою ревізією відомого міфу, що переосмислює добре відомих персонажів у абсолютно нових, часто дивних, химерних та похмурих обставинах.#КаджитЧитає #фентезі #темнефентезі #ВикрадачДітей #БромЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

"Повня Дурня" Джим Бутчер. Книжковий подарунок від видавництва Nebo BookLab PublishingДе мене приїхала ще одна чудова книга, а саме “Повня дурня” Джума Бутчера - це другий том циклу “Справи Дрездена”. Я читав 15 книг циклу, давненько, і читав так, що забував їсти та спати. Вважаю цей цикл одним з найкращих представників детективного міського фентезі, головна фішка якого - постійний розвиток світу та персонажів, а також висока динаміка подій. І якщо перші 2-3 книги сприймаються як цікаве легке гумористичне міське детективне фентезі то далі цикл стає серйознішим, інколи переходить навіть в темне, або епічне фентезі, а головне, що під дією обставин та досвіду змінюються й герої. В нашому виданні мені дуже подобається стиль ілюстрацій, вони гарно доповнюють атмосферу та сюжет. А якщо до кожної книги будуть додавати таку як на фото закладинку - я готовий брати їх в кредит!😂😁Як вийде третя книга циклу, то буду перечитувати, думаю багато часу це не займе, оскільки ці книги я читаю без перерв на сон, життя та їжу. Буквально провалююсь в цей неймовірний світ. І після перечитування буду робити окреме відео про ці книги, тому що хочу, щоб як можна більше українських читачів дізналися про “Справи Дрездена”. До речі, по книгам є старий непоганий серіал.#книжковіпокупки #книжковіподарункиЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

🎁 Неймовірний книжковий подарунок від видавництва Nebo BookLab PublishingНещодавно мені написала пані Валерія, менеджерка видавництва Nebo BookLab Publishing та запропонували співпрацю по книзі “Сади місяця” Стівена Еріксона - це перша книга серії темного фентезі “Малазька книга полеглих”. Ідеальний збіг, оскільки в коментарях я часто отримував прохання зробити відео про цю серію, але читав я її дуже давно, багато чого не пам’ятаю. То ж я з радістю погодився. Але це ще не все! Пані Валерія спитала, чи не цікавлять мене ще якісь книги видавництва…це було дуже необережно, питати фаната фантастики та фентезі, книжкового блогера щодо книг. В мені одразу почали боротися два Каджити. Злий Каджит Блогер казав “Бери все, все що є і що вийде незабаром!”, а Добрий Каджит Блогер відповідав “Май совість, обери те що тобі цікаво прочитати і не нахабній”. Я прислухався до доброго))📖 “Бронзовий пугач”, серія “Блакить” Владислав Бондарчук - мене давно вже цікавить ця книга, я читав декілька гарних відгуків і в мене склалося враження, що це український стімпанк, або стімпанк-фентезі чи щось близьке до цього. Тепер буде нагода прочитати і розповісти вам про книгу.📖 Книгу “Викрадач дітей” Джеральда Брома я вважаю найкращою книгою цього автора, чию творчість дуже люблю. Я її читав, прямо перед вторгненням, і дуже хочу перечитати хоча б частково, щоб зробити відео про цю книгу. Це гарний, похмурий та атмосферний ретелінг казки про Пітера Пена, і це саме ретелінг, тобто тут є спільні персонажі та місця, але це інша історія і фактично автор створював з нуля всіх відомих персонажів цієї казки, додаючи власне бачення та оригінальні риси характерів й частини біографій. Дуже люблю цю книгу і хочу зробити відео про неї.📖 Про роман “Червоне повстання” Пірса Брауна я майже нічого не знаю, але мене зацікавила анотація, в якій описується історія колонізації Марсу, антиутопічне, розділене по кольорам суспільство та помста однієї людини. Так буває, що навіть не знаючи відгуків, мене може зацікавити анотація або навіть обкладинка. На початку книги є зворушливе звернення автора до українців. Що ж, буду читати, мені цікаво.📖 Ну і звісно для мене надцікава серія “Малазька книга полеглих”, яку я читав дуже давно, зрозуміло якою мовою перекладу і тоді я перестав читати саме через переклад, бо складалося враження що я читаю не темне фентезі а “достоєвщину”, особливо бісили діалоги. Потім я читав першу книгу англійською, але моїх знань мови не вистачило. І ось нарешті я зможу прочитати цю неймовірну серію українською. Особисто я вважаю ці книги одними з найкращих представників епічного темного фентезі.Всі книги ілюстровані (крім “Блакить”), також до них прислали чудові закладинки, а це дуже актуально, бо я хронічно гублю свої (ще й коти допомагають “загубити”).Ще трохи по планам щодо книг саме цього видавництва. Я хочу бачити на каналі відео про “Елантріс” і можливо це буде спільночит з Ланою, також 100% буде відео про серію “Справи Дрездена”, звісно все це не одномоментно, за мірою читання.🤝 Дякую видавництву Nebo BookLab Publishing за надіслані книги і за те, що перекладаєте такі цікаві для любителів фентезі і фантастики романи та серії.#книжковіпокупки #книжковіподарункиЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

Сьогодні з самого ранку якось зі здоров’ям трохи не задалося, то влаштував собі читацький вихідний, а саме - лежав та читав. Ідеальне життя для книголюба, от би так весь час) Ще бі летіти на космічному кораблі при цьому)Дочитав “Втрачені зорі” Вадима Панченко. В цілому книга сподобалась, хоча вже ближче до фіналу виникли деякі питання щодо головного персонажа, якось все йому занадто легко вдалося, не без ризику, але все ж таки, і головне що при своїх можливостях не зовсім зрозуміло чого він грав в політичні ігри місцевих рас, хоча здається в самому фіналі я почав це розуміти. Тому другу частину відгуку одразу не пишу, треба ще трохи подумати. Але якщо не брати якихось не дуже суттєвих недоліків - книга мені зайшла, чекаю другу частину, бо в мене вже є купа здогадок щодо світу, а бо навіть світів, куди потрапив гекон Ал. Якщо хтось пропустив, ось тут перша частина відгуку🤝Почав читати “Атраменти” Уляни Кривохатько. Вже прочитав половину книги (вона невелика, всього 225 сторінок). Прям від самого початку сподобалась атмосфера антиутопічного світу, а саме України, Київської області й судячи з усього дія відбувається не в такому ж і далекому майбутньому, бо тільки відгриміла війна з росією, героїня ще пам’ятає, як часто зависала в тік-тоці чи інсті, як захоплювалася плівкової фотографією, а потім прийшли рудокосі “ельфи” з вузькими смарагдовими очима й світ змінився назавжди. Звісно вони все роблять для блага людства, як і всі тоталітарні режими. Але спочатку вони заборонили всі засоби “візуальної фіксації”, від фотоапаратів до смартфонів, камер, ноутів, комп’ютерів, телевізорів з камерами. І здається тут є якийсь секрет, який, можливо розкриє головна героїня. Мені сподобалось, що письменниця показує світ очима майже звичайної дівчини - не рембо, не спадкової революціонерки в 10-му поколінні, не супервумен, а звичайна мешканка Київщини. Фактично це погляд на антиутопічний світ очима звичайних людей, так собі, побутовий, максимально приземлений. І це виписано прям гарно. Читаю далі, відгук буде вже скоро.

📖 “Те, що тривожить мерців” Т. КінгфішерЦя книга одразу занурює в моторошну готичну атмосферу декадансу і вже з перших сторінок здається, що ти щось пропустив, щось лихе та химерне, що тривожить мерців та не дає їм заснути вічним сном. Алекс Істон їде повз невелике озерце з темною і нерухомою водою, яку не хоче пити навіть його кінь Гоб. Навколо озера росте сіра хирлява осока, а берег щільно вкритий грибами. “Зябра” під капелюшком такого гриба червоного кольору розірваних м’язів, майже фіолетові. І як Істон не прислухався, але навколо чув тільки моторошну тишу. Тут не співають птахи, не квакають жаби й навіть риба не скидається у воді.Будинок Ашерів височіє на пагорбі темною розвалиною, що дивиться проваллями вікон на Істона. Колись це був маєток багатого аристократичного роду, але зараз його нащадки збідніли й будинок занепав. Він лякає Істона, клятвенного солдата, який пройшов крізь запеклі бої, лякає так, що Істон намагається зайвий раз не дивитися на нього і хоче якнайшвидше дістатися до входу. Його зустрічає давній побратим Родерік, якого він впізнав тільки по голосу, бо той сильно схуд, має шкіру землисто-кістяного відтінку та бліді пучки волосся на голові. Але ще гірші справи в його сестри, Меделін, вона схудла так, що до неї страшно доторкнутися, можна зламати кістку. Вона вже не завжди розуміє, що відбувається навколо і схожа на людину, яка ось-ось помре. І чим тут може зарадити клятвений солдат, який з медицини вміє хіба що витягати кулі з побратимів? Письменниця створила в книзі неймовірну атмосферу в найкращих традиціях Едгара Алана По, але звісно зробила це по своєму. Вона постійно підкреслює занепад, який царить навколо. Моторошне мертве озеро, відсутність дичини навколо, моторошні зайці, будинок Ашерів, в якому пліснява з’їла всі книги в бібліотеці, а давно відомо, що в такому будинку бібліотека прямо асоціюється з родом аристократів, що тут мешкають. Але Істон відчуває, що тут є щось ще, бо навіть його, не обтяженого зайвою уявою солдата вкрай гнітить та навіть лякає це місце. Персонажів в книзі небагато, але всі вони прописані на гарному рівні. В кожного є щось своє, що його гарно характеризує і водночас деякі персонажі мають тонкі риси химерності або дивакуватості, що гарно вписується в загальну атмосферу книги. Цікаво, що сюжетно часто підкреслюється, що занепад, химерність та моторошність відчуваються саме навколо будинку Ашерів та озерця поруч, а вже в поселенні недалеко від них цього майже немає, там живуть звичайні люди, які дещо помічають, але не дуже хвилюються з цього приводу. А от Істон ще й як хвилюється, особливо коли помітив, що Меделін ходить ночами до озера, не впізнає його і говорить якимось чужим голосом. Вона навіть себе не впізнає. Так можна і в одержимість повірити.Т. Кінгфішер вдалося зробити майже неможливе, вона написала книгу яка постійно балансує між містикою на науковою фантастикою. Насправді, всі події, які там відбуваються, знаходяться в області химерного, того, що не може пояснити ні містика, ні наукова фантастика. Щось, що лежить за межами відомого і невідомого. “Щось за межами” - гарне визначення для химерного. Саме це “щось” заставляє Істона прокидатися серед ночі у холодному поті, через це нервує лікар Дентон та нечисельні слуги, навіть непрофесійна мікологиня міс Поттер і та щось відчуває. Це місто, з ним щось дуже, дуже не так. Якщо колись ви потрапите до будинку Ашерів, що стоїть на пагорбі біля озера з темною водою, будьте обережні. Особливо, якщо дорогою ви зустрінете зайця, так, звичайного дикого зайця, який стоїть стовпом, не кліпаючи дивиться на вершника, а потім повільно на задніх лапах дивною моторошною ходою йде до озера в якому втопиться - тікайте звідти якнайшвидше, бо повернулося те, що тривожить мерців.#КаджитЧитає #ХимернаФантастика #готика #ТеЩоТривожитьМерців #КінгфішерЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

Завершив сьогодні два сценарія. 🎬 Перший - для відео “Топ 5 науково-фантастичних книг про найвіддаленіше майбутнє людства”. Перед собою я ставив задачу зробити так, щоб книги й тема не перетиналися з жанром “Земля, що помирає” і це мені майже вдалося, книг про далеке майбутнє багато і не всі вони отримані в межах цього жанру. І була ще одна задача - знайти цікавих та популярних у світі авторів та їх цикли, про які не дуже часто говорять в Україні. І цю задачу я теж виконав. Тому сценарієм більш ніж задоволений, підібрав реально цікаві книги та цикли, і деякі з них взагалі охоплюють існування людства він перших секунд Великого Вибуху до теплової смерті Всесвіту. Планую в понеділок знімати відео.🎬 Другий - для відео ““AURORA BOREALIS” Максима Гаха. Неймовірна українська фантастика”. Сценарій робив на основі своїх дописів про книгу в ТГ, десь розширив, десь навпаки, скоротив. В цілому фінальним варіантом задоволений і скоріше за все теж зніму в понеділок.Думаю це будуть найближчі відео. Плюс, судячи з відповідей спонсорів, я відкрию для всіх відео про вкрай оригінальний жанр “Земля, що помирає”.📖 Поки робив сценарії, прочитав вже 200 сторінок “Втрачені зорі” Вадима Панченко, а може вже й більше прочитав, поки що мені все подобається, багато вайбів класичної фантастики та технофентезі, цікавий та незвичний герой який не є людиною і одночасно людяніший за людей і планета, яка мене дуже інтригує. Звідки на віддаленій закритій кимось чужим планеті могли взятися ельфи, орки та магія наче списані з земних книжок?📖 Також дочитав “Те, що тривожить мерців” Т. Кінгфішер і мені дуже сподобалась ця невеличка книга. Такі твори часто пишуться заради атмосфери, алюзій, відсилок та створення відповідного настрою, який наштовхує на роздуми. Так як було в того ж Алана По “Падіння дому Ашерів”, і тут письменниця дійсно створила неймовірну атмосферу химерної готики та декадансу але при цьому зробила дуже крутий, логічний та цікавий фінал. Завтра планую написати відгук про цю книгу.