Три кванти опівночі | Те, що тривожить мерців” Т. КінгфішерЦя книга одразу занурює в моторош...

📖 “Те, що тривожить мерців” Т. КінгфішерЦя книга одразу занурює в моторошну готичну атмосферу декадансу і вже з перших сторінок здається, що ти щось пропустив, щось лихе та химерне, що тривожить мерців та не дає їм заснути вічним сном. Алекс Істон їде повз невелике озерце з темною і нерухомою водою, яку не хоче пити навіть його кінь Гоб. Навколо озера росте сіра хирлява осока, а берег щільно вкритий грибами. “Зябра” під капелюшком такого гриба червоного кольору розірваних м’язів, майже фіолетові. І як Істон не прислухався, але навколо чув тільки моторошну тишу. Тут не співають птахи, не квакають жаби й навіть риба не скидається у воді.Будинок Ашерів височіє на пагорбі темною розвалиною, що дивиться проваллями вікон на Істона. Колись це був маєток багатого аристократичного роду, але зараз його нащадки збідніли й будинок занепав. Він лякає Істона, клятвенного солдата, який пройшов крізь запеклі бої, лякає так, що Істон намагається зайвий раз не дивитися на нього і хоче якнайшвидше дістатися до входу. Його зустрічає давній побратим Родерік, якого він впізнав тільки по голосу, бо той сильно схуд, має шкіру землисто-кістяного відтінку та бліді пучки волосся на голові. Але ще гірші справи в його сестри, Меделін, вона схудла так, що до неї страшно доторкнутися, можна зламати кістку. Вона вже не завжди розуміє, що відбувається навколо і схожа на людину, яка ось-ось помре. І чим тут може зарадити клятвений солдат, який з медицини вміє хіба що витягати кулі з побратимів? Письменниця створила в книзі неймовірну атмосферу в найкращих традиціях Едгара Алана По, але звісно зробила це по своєму. Вона постійно підкреслює занепад, який царить навколо. Моторошне мертве озеро, відсутність дичини навколо, моторошні зайці, будинок Ашерів, в якому пліснява з’їла всі книги в бібліотеці, а давно відомо, що в такому будинку бібліотека прямо асоціюється з родом аристократів, що тут мешкають. Але Істон відчуває, що тут є щось ще, бо навіть його, не обтяженого зайвою уявою солдата вкрай гнітить та навіть лякає це місце. Персонажів в книзі небагато, але всі вони прописані на гарному рівні. В кожного є щось своє, що його гарно характеризує і водночас деякі персонажі мають тонкі риси химерності або дивакуватості, що гарно вписується в загальну атмосферу книги. Цікаво, що сюжетно часто підкреслюється, що занепад, химерність та моторошність відчуваються саме навколо будинку Ашерів та озерця поруч, а вже в поселенні недалеко від них цього майже немає, там живуть звичайні люди, які дещо помічають, але не дуже хвилюються з цього приводу. А от Істон ще й як хвилюється, особливо коли помітив, що Меделін ходить ночами до озера, не впізнає його і говорить якимось чужим голосом. Вона навіть себе не впізнає. Так можна і в одержимість повірити.Т. Кінгфішер вдалося зробити майже неможливе, вона написала книгу яка постійно балансує між містикою на науковою фантастикою. Насправді, всі події, які там відбуваються, знаходяться в області химерного, того, що не може пояснити ні містика, ні наукова фантастика. Щось, що лежить за межами відомого і невідомого. “Щось за межами” - гарне визначення для химерного. Саме це “щось” заставляє Істона прокидатися серед ночі у холодному поті, через це нервує лікар Дентон та нечисельні слуги, навіть непрофесійна мікологиня міс Поттер і та щось відчуває. Це місто, з ним щось дуже, дуже не так. Якщо колись ви потрапите до будинку Ашерів, що стоїть на пагорбі біля озера з темною водою, будьте обережні. Особливо, якщо дорогою ви зустрінете зайця, так, звичайного дикого зайця, який стоїть стовпом, не кліпаючи дивиться на вершника, а потім повільно на задніх лапах дивною моторошною ходою йде до озера в якому втопиться - тікайте звідти якнайшвидше, бо повернулося те, що тривожить мерців.#КаджитЧитає #ХимернаФантастика #готика #ТеЩоТривожитьМерців #КінгфішерЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу