Три кванти опівночі

🎁 Хизуюся новими книгамиОт ніколи такого не було, але до книжкового блогера знову приїхали чудові книги.😁📖 Після прочитання “Пісні бризів” Катерини Пекур я став палким прихильником цієї книги і мені захотілося мати в своїй колекції цю книгу з автографом письменниці. Тому я купив у пані Катерини ще один примірник з автографом, а свій, який мені надіслали з видавництва “Жорж” розіграю в нашій спільноті. Якщо хтось не бачив мій відгук про цю книгу, то почитати можна тут і тут.📖 “Нескінченна історія” Міхаеля Енде - одна з моїй найулюбленіших казкових історій. Мені подобаються як книга, так і екранізація. Книгу я читав кілька разів, ще російською, тому дуже хотів перечитати українською. То ж скористався знижками у видавництва та й придбав. Чудова фентезі-казка яка подобається людям будь-якого віку та повертає віру у добро.📖 Книгу “Дар Бога” мені прислав сам автор. Він писав мені ще коли була в наявності тільки електронна версія, але тоді я відмовився, бо зараз читаю тільки паперові. Та й ні на чому особливо читати, читалку побив, коли бігли ховатися в погріб, десь років зо 2 тому. нас тоді з С300 активно обстрілювалию. З телефону не читаю. Ну а тепер з’явилася паперова версія. В цілому навіть в ознайомчому уривку я бачу деякі проблеми (як мінімум редактури), але спробую почитати, чому б і ні. Сподобається - прочитаю всю книгу, а ні - значить прочитаю частково та напишу свої враження.#книжковіпокупки #книжковіподарункиЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

🚀 “Діти часу” Адріан ЧайковскіЯ недаремно часто згадую цю серію книг. Я читав першу книгу й частково другу англійською, але там складна мова, багато термінів, тому чекаю переклад українською. Тим більше, наче були чутки, що після перекладу першої книги російською і початку війни автор забрав права в росіян.В книзі описується могутнє розвинене людство, яке опанувало міжзоряні перельоти, вміє тераформувати планети тощо. Доктор Авраана Керн знаходиться на дослідницькій станції, вона планує запустити мавп на тераформовану планету і заразити їх вірусом, який прискорює еволюцію та розвиток розуму в мільйони разів. Але, все йде не за планом і доктор Керн опинилася в спеціальній капсулі для порятунку, а розум замість мавп отримали (це не спойлер!) павуки.Люди зруйнували свою цивілізацію і через сотні років залишки людства, які вже втратили технології та знання, але якось змогли запустити один корабель-ковчег “Гільгамеш”, протягом тисяч років на досвітловій швидкості летять до найближчої тераформованої планети, бо на Землі жити неможливо. Тим часом протягом цих тисяч років на планеті розвивається нове розумне життя - цивілізація павуків, яким допомагає хтось або щось, що називає себе доктор Керн і на самому початку є їх богинею, навколо якої навіть склалося щось на кшталт релігії. Вірус передає знання від однієї особи до нащадків і таким чином протягом тисяч років ми спостерігаємо за одними й тими самим павучими героями.Що мене найбільше вразило - автору вдалося майже неймовірне, він зміг виписати майже нелюдську цивілізації та її розвиток. За тисячі років павуки проходять шлях, на який нам знадобилися сотні мільйонів років. Розвиток їх технологій, суспільства, засобів зʼвяку та транспорту повністю залежить від їх біологічної основи і це дуже цікаво показано. Їх суспільство формується навколо жінок, самці неважливі, і цей етап людство тех проходило й проходить, але навпаки. Хоча, у павуків це все трохи по іншому. В книзі дві сюжетних лінії і одна з них показує розвиток цивілізації павуків від самого початку й до фіналу. Це одне з найкращих втілень чужої й водночас не зовсім чужої цивілізації, яке я зустрічав у фантастиці.Друга сюжетна лінія не менш цікава. Людство летить на досвітловій швидкості, їх подорож займає тисячі й тисячі років. Ті, хто вміє керувати корабелм сплять в анабіозі, для них проходять секунди, які створюють пустку в їх душах та психіці. А всі інші проживають життя цілих поколінь, деградують, поклоняються Першим, але продовжують ремонтувати та підтримувати корабель в належному стані. Залишки людства теж проходять еволюцію й це йде параллельно із павуками. І залишки людства забрали з собою не тільки все гарне з Землі, конфлікти та агресивність нікуди не поділися.А ще, на генетичному рівні в нас вбудований страх павуків та бажання їх знищити, бо вони небезпечні для людей. То чи відбудеться битва? Здається вона неминуча і можливо останні люди у Всесвіті та молода цивілізація павуків знищать один одного, або люди відберуть планету й навіть щось, що називає себе “доктор Керн” не зможе їм завадити. У павуків мало часу, щоб підготуватися до візиту людей та можливому зіткненню, у людей не залишилось ні часу ні людей, це їх останній шанс.Але, на мій погляд, головне тут не можливий конфлікт, а його вирішення та еволюція двох видів, їх намагання вижити та зберегти розумне життя у Всесвіті. Найбільше мені сподобалась сюжетна лінія розвитку арахно-цивілізації, але й сюжетна лінія людей не менш захоплююча.Якщо не читали - дуже рекомендую. А продовження ще краще та цікавіше, події будуть масштабнішими тощо.#КаджитЧитає #НФ #ДітиЧасу #АдріанЧайковскіЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

📖 Марʼяна Бекало “Мертва вода живого міста” #2Дуже могутні чарівниці Львова в тому числі захищають саме місто, яке дає їм сили. Але насправді все, що вони роблять - помирають одна за одною від вершників, не давши навіть бою, просто помирають та ходять на кладовище, сумно зітхають, утішають одна одну та пʼють каву. І це наймогутніші чарівниці Львова. А їх глава, Ольґерда, явно працює на ворога й нічого не робить, вони це знають, розуміють…й тупо помирають. Бойові сцени виглядають так (їх всього кілька) Господар зайшов в приміщення, чарівниця Аґнешка побилася з Ольґердою. Агнешка сидить з відірваною рукою, Ольґерда звалила. Фактично описів використання магії, магічних двобоїв немає.Логіка подій. Один приклад. Ольґерда десь всередині книги за допомогою заклинання приспала Аґнешку. У Львів приїхав ґазда Ґданська, побачив що Аґнешку приспали. Розчаклувати можна тільки кровʼю того, хто створив закляття. Він пішов до Ольґерди, випросив кров, за це вона стерла йому день памʼяті. Питання до Ольґерди - ти нахіба її приспала закляттям, щоб через 3 сторінки зняти його? Ну і я вже не беру до уваги дрібниці, коли Агнешці відірвало руку, а через кілька сторінок вона щось там бере рукаМИ.Яна, одна з головних героїнь, мріє бути детективом, Яною Холмс. І ось, вона познайомилася з Йозефом, дізналася про котів, що говорять, чарівний бік Львова, познайомилась з гарним хлопцем-привидом. А ще вона шукає одного співака, який безслідно зник. Здавалося б саме вона повинна вийти на те, хто такі ці вершники, куди зник співак і Господар (хоч це і різні люди). Але протягом книги Яна просто тупила, пила каву, ходила до привидів на кладовище. Трохи допомогла Аґнешці в справах, які не дуже вплинули на сюжет, хоча повинні були. У Яни немає не те що власного методу, немає самого розслідування. Так вона потрапила в деякі пригоди, але все воно завершилося по факту нічим.Ну а головна інтрига, чотири вершники не розкривалася так довго, що перестала цікавити. Нецікаво читати 90% книги не розуміючі навіть мотивів антагоністів, або хто вони, а чому вони погані. Наприкінці книги розкрилася і це виявилося абстрактне зле зло, без цілей, мотивації, минулого, яскравих здібностей, характерів тощо. в них навіть облич немає, бо вони сховані під масками. Це не персонажі, а просто гвинтик, який так-сяк рухав сюжет. Навіть ненависті до них немає, чи огиди чи роздратування, бо немає прикладів чим саме вони погані крім пари сцен крадіжки спогадів та вбивства чарівниць.Система магії не описана, використання магії описується вкрай скупо і не часто. Як між собою повʼязані місто Львів, чарівниці, ґазда, та як відбувається взаємодія майже не описано, а те, що прописано часто на різних етапах книги суперечить одне одному. Навіщо Львову потрібні чарівниці та ґазда, які за цілу книгу майже нічого не зробили - велика таємниця. Про деяких персонажів письменниця взагалі забула під кінець книги.З гарного можу згадати ще загальну атмосферу книги - письменниця багато розповідає про Львів, його історію, кавʼярні, каву, смаколики, традиції й відомих особистостей. Це реально непогано прописано й створює дійсно унікальну атмосферу старовинного міста Львів. І все настільки влучно та атмосферно, що під час читання хочеться сісти на потяг та поїхати до Львова.В цілому мої враження суперечливі, мені сподобались коти-персонажі, це реально сильний бік книги, їх пригоди, логіка їх дій а також атмосфера книг та Львова. Все інше викликало бажання просто швидше дочитати текст. Після настільки сильних персонажів-котів та цікавих динамічних ті яскравих глав з ними читати сюжету з купою проблем логіки та про пласких нецікавих нелогічних персонажів було дивно. Чи рекомендувати книгу, чи ні, я не знаю. Скоріше так, чим ні. Вона невелика за обʼємом, легка, смішна та попри всі недоліки дозволяє непогано розслабитися під час читання.#КаджитЧитає #фентезі #магічнийреалізм #МертваВодаЖивогоМіста #МарянаБекалоЮтуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

📖 "Затруєна чаша" Роберт Джексон Беннетт. Анонс та старт передпродажу від видавництва “Апріорі”Видавництво “Апріорі” відкрило передпродаж на книгу “Затруєна чаша” яка є першим романом трилогії “Тінь Левіафана”. Цей роман є фіналістом премії «Г'юго» за найкращий роман 2025 року, також він отримав «Всесвітню фентезійну премію», премію “Goodreads Choice Awards” та премію “Locus”. Видання The New York Times визнали "Затруєну чашу" найкращою книгою року.Моторошна досвітня година. Самотній слідчий прибуває до шляхетського маєтку, де сталося вбивство... Ось тільки смерть заподіяли не кинджал і не куля, а гіллясте дерево, що проросло з тіла жертви.Випадок надзвичайний, навіть за мірками Ханумської Імперії, де гриби охолоджують повітря в будинках, плоди дерев світяться у темряві, а з морських глибин щороку виринають велетенські чудовиська-левіафани й атакують узбережжя Імперії. Тож і слідчі до справи беруться незвичайні: молодий Дініос Кол, наділений надприродною пам’яттю, та його досвідчена наставниця – загадкова Анаґоса Долябра, чия геніальність межує з божевіллям. Незабаром вони починають підозрювати, що протятий деревом небіжчик причетний до страхітливої змови, здатної зруйнувати підвалини цілої Імперії. Я чув за цю книгу ще рік тому, або навіть більше, коли автор її ще писав та презентував і мене зацікавили досить цікаві та дивні особливості створеного автором світу. Ще тоді думав, що мені це цікаво і я хочу прочитати цю книгу. І ось воно! Після неймовірної серії “Вежа зеленого янгола” видавництво “Апріорі” відкриває передпродаж на нову цікаву книгу, яка вже стала популярною у світі та зібрала навколо себе солідну фанбазу. Скажу по секрету, що я вже прочитав ознайомчий уривок на 17 сторінок (переваги книжкового блогера:)) і це прям класно, я вже навіть можу зробити короткий відгук по першим 17 сторінкам, настільки це яскраво написано. Тепер би дочекатися, коли вийде книга, посуну всі справи та чергу з книг й буду читати.🛒 Замовити книгу (ціна передпродажу 476 грн)Ціна книги — 560 гривень; за передпродажем — 476.Переклад Лесі Чебан, обкладинка Марії Білінської.

Неприємні новини. Сподіваюсь, тимчасово, поставив групу на павзу, адже налетіло купу страйків абсолютно ні за що. Я вже і так запарився вичитувати кожне слово в кожному відгуку, який іде на затвердження, а тут немає ні тригерних слів "русня", "кацапи", "москалі", нічого з цього, деякі страйки взагалі приходять і їх навіть не оскаржити, але стратегічно не буду казати за що, аби не допомагати ворогам. Впевнений, що багато хто з вас знає нашу чудову українську книжкову групу ВРАЖЕННЯ UA, яка є у Фейсбуці та в Телеграм. Особисто я цю групу обожнюю, часто читаю в FB, інколи додаю туди й свої матеріали (відео, чи дописи), взалюбки читаю відгуки на книги від інших підписників групи. На жаль, в світі є багато людей, ну як людей, русні та їх любителів, які не хочуть бачити розвиток українського контенту й завалюють різними скаргами групи, особливо в FB. Я це знаю не з чуток, тому що отримував та постійно отримую погрози від русні, все обіцяють знайти, коли захоплять області. Захоплювалка не виросла ще в них, щоб щось захоплювати. Ось так буквально нещодавно купою лівих скарг русня та різні боти добилися тимчасового, але тривалого, блокування спільноти ВРАЖЕННЯ UA на Facebook. Тому я пропоную підтримати спільноту і підписатися на резервну копію спільноти ВРАЖЕННЯ UA в фейсбуці та на ВРАЖЕННЯ UA в телеграм. Разом переможемо всю російську наволоч, а наш контент вже витісняє російський і далі буде тільки краще.

​​«Війна чорної діри» Леонард Сасскінд🔥 Що буде, якщо закинути книжку в чорну діру?Це не жарт, а одне з найгостріших питань сучасної фізики. І саме воно стало причиною інтелектуальної війни, яка мало не зруйнувала основи науки. У 1976 році Стівен Гокінг припустив: усе, що потрапляє в чорну діру — безповоротно зникає. Але чи справді зникає? І що тоді із фундаментальним законом збереження інформації?⚡ Це твердження підірвало світ науки. Аби врятувати фізику від колапсу, інші вчені — зокрема Леонард Сасскінд — розпочали справжню битву: не на полі бою, а на сторінках наукових журналів, конференціях, у формулі за формулою.📘У книжці «Війна чорної діри» Сасскінд розповідає про цю наукову драму як про справжній трилер: із героями, конфліктами, розгадками і — так! — переможцем. Це розповідь про те, як народжуються нові ідеї, як наука переглядає сама себе і чому навіть чорна діра не така вже й чорна.📘Ця книжка — для тих, хто хоче зазирнути у серце космосу, зрозуміти, як працює світ, і дізнатися, що насправді сталося у війні, яка могла змінити фізику назавжди.

📚 BookHub - показуємо свої книжкові полиці!Неділя, вечір, саме час для перегляду фотографій на BookHub (то не я! то воно само відкрилося! то віруси відкрили й одразу купили книг!). В коментарях Ютубу давно писали, що на відео тільки частково видно що за книги стоять тому тема книг повністю не розкрита. Чому б і не зробити додаткових фото. Особливої системи за якою я розставляю книги в мене немає. До того, як став книжковим блогером, була, по авторам та серіям/циклам. А як став знімати відео, то багато людей писали, що поки подивилися ролик заразом і підібрали собі кілька книг з тих, що були в кадрі. З того часу я на перші полиці ставлю або прям топ мега серії які хотів зібрати (Станіслав Лем, або серії AD ASTRA, Чумацький Шлях тощо), або нові книги які нещодавно в мене з’явилися, така виходить непряма реклама книг. Ну і на стіл в кадрі часто ставлю або тематично, або щось з нових книг.На другий ряд я часто ставлю те що вже прочитав та про що розповів, якісь куплені мною книги, про які не планую відео та книги, по яким повний відгук був би скоріше негативним. Ну і те, що не планую прям от зараз читати та розповідати.Крім цього в мене зазвичай ще багато книг на столі плюс взагалі по кімнаті, такий книжковий лабіринт як в оселі радника Стася з книги “Діти вогненного часу”✔️ Так, нічого не знаю, показуйте свої книжкові полиці!Сюди можна додати тільки десять зображень, інші додав в коментарі до цього допису.⤵️Ютуб-канал “Три кванти опівночі” | Підтримка каналу

🚀 Найскладніша, найдивніша, найцікавіша, най- (підставьте слово) фантастика в моєму житті.Науково-фантастичний роман “Солпік” письменниці Олени Красносельської я вважаю одним із найдивніших та найскладніших представників жанру фантастики. Нічого навіть близько схожого на цю книгу я ніколи не зустрічав. “Солпік” - це роман в якому є елементи концептуальної фантастики, нанопанку, кіберпанку (без "панк" складових), утопії, езотерики, філософії та космічної опери. Й наче все це звичні жанри та їх складові, але, насправді “Солпік” - це протилежний підхід до фантастики або погляд геть з іншого боку та під іншим кутом. Тут використовуються теорії, концепції та гіпотези, які майже не поширені у фантастиці й на їх основі створено цілий Всесвіт. Наприклад - гіпотеза Піфагора про те, що в основі буття знаходяться Числа та їх комбінації, гіпотеза платонівської печери, етерналізм та концепція блок-всесвіту. І все це вписано в світ Шостої промислової революції, яка відбулася в Україні. Це людство, яке знаходиться майже на межі технологічної сингулярності, в якому мистецтво та наука переплелися так сильно, що стали одним цілим.❤️ За бажаннями ви можете підтримати автора та канал, що посприяє створенню якісного контенту українською: https://send.monobank.ua/jar/2kvZoMemiWhttps://www.youtube.com/watch?v=Yyji6sntLTE

Сьогодні до мене приїхала книга “Вокзал” Наталки Гомель. Книгу мені прислала сама письменниця і, скажу чесно, спочатку я навіть дума її не брати, оскільки це не фантастика. Головний герой книги безхатько Устим, який прийшов перебути ніч на вокзалі, залишився, ще на день, і ще…так вокзал став можна сказати його домом. Цей персонаж цікавий тим, що його ніхто не виганяв на вулицю, не забирав будинок чи гроші. І поступово читачі дізнаються його історію. І от є щось таке в історіях про Вокзали, дуже рідне для мене. Можливо в минулому житті один з численних вокзалів різних світів Мультивсесвіту був моєю домівкою. Хто знає, але метафоричне значення вокзалу як перехрестя доріг, або світів, або варіантів людського вибору я ціную та приймаю.Я бачив багато схвальних відгуків за цю книгу. Пишуть про поетичну мову та вміння захопити сюжетом, а також про те, що цей роман став лауреатом премії імені Ірини Вільде у 2022 році. Книга невелика, думаю десь в паузах між фентезі та фантастикою прочитаю її.#книжковіподарунки #книжковіпокупки

Сьогодні день народження Тараса Григоровича Шевченка. Моя бабуся дуже любила його творчість та могла цитувати “Кобзар” по памʼяті. Вона народилася та виросла в далекому селі Грині, що на полтавщині, і в часи її дитинства та юності мати власну паперову книгу було недозволеною розкішшю. Хтось з села мав доступ до книги з віршами Шевченко та вивчив їх на памʼять, потім розповідав у селі і його сусіди та друзі теж все запамʼятовували. Бабуся розповідала як вони довгими зимовими вечорами збиралися в них дома, вся велика сімʼя, приходили сусіди та друзі, хтось приносив трохи хліба, хтось цибулину, а траплялося, що й нічого було принести. Спочатку мій прадід розповідав смішні історії, в нього було гарне почуття гумору, всі сміялися та жартували, скидаючи напруження чергового дня. А потім хтось починав читати по памʼяті вірші Тараса Шевченка. Світилася лучина у віконці маленької хати в глухому селі, люди слухали вірші, а навколо вив та біснувався криваво-чорний буревій, в якому змішалися Голодомор, закон пʼяти колосків, сталінські репресії, Друга світова війна, знову сталінські репресії та знову голод. І як би не вив той буревій, йому не вдалося заглушити голосів українців, які в своїх домівках читали по памʼяті “Думи мої, думи мої” та “Тарасову ніч”, й особливо любили “Заповіт”Як умру, то поховайтеМене на могиліСеред степу широкогоНа Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий.Як понесе з УкраїниУ синєє мореКров ворожу... отойді яІ лани і гори —Все покину, і полинуДо самого БогаМолитися... а до тогоЯ не знаю Бога.В диктаторів були гармати та бомби, штики та мільйони катів й всі вони не змогли здолати Тараса Григоровича Шевченка й разом із ним багато, дуже багато інших українських митців. Мистецтво, культуру та мову неможливо знищити, жодному диктатору не вдалося. І творчість Тараса Шевченка - це один з титанів, який тримає на плечах всію нашу рідну неньку Україну.Спеціально до дня народження Тараса Григоровича Шевченка ми створили культурну добірку телеграм каналів, які розповідають про книги, історію, мову, музику, кіно та мистецтво.І щоб там не було, ми збережемо нашу культуру та ідентичність. Підписуйтесь на нашу культурну добірку - підтримайте українське та збережіть своє.