Три кванти опівночі

📖 Наталія Пашинська “Викрадач планет: хроніки “Кассіопеї”” #3А ще дроїд Блюм дуже талановитий, саме він створив оформлення книги, від обкладинки до зоряної мапи та ілюстрацій. Ці ілюстрації додають книзі атмосфери, завдяки їм можна краще познайомитися з усіма головними героями оповідання. Не забув Блюм намалювати й себе, але Міку з Ліссою здається, що тут він трошки схитрував, бо по портрету помітно, що Блюм дуже хоче бути схожим на іншого відомого на всю Галактику дроїда. Ну і нічого, Мік і сам хоче бути схожим на генерала Алгоя, так що він готовий пробачити дроїду цю маленьку слабкість. До ілюстрацій в мене тільки одна претензія - їх мало й вони більше на початку книги, але я розумію чому так, бо це дуже дорого й в умовах війни незрозуміло, чи окупиться. Багато наших письменників вимушені економити на різних елементах книги, але я впевнений, що після перемоги вони все надолужать й ми побачимо ще тисячі гарних книг та чудових ілюстрацій.Протягом книги Міка та Ліссу чекає безліч пригод та різних див, а найголовніше - саме їм доведеться розгадати загадку планети Терра Імпрімера. Ця планета оповита міфами та легендами, святий грааль, який шукають всі в галактиці. Дехто взагалі не вірить в її існування, а хтось готовий розпочати зоряну війну, щоб отримати дані про її координати. Антагоністи в книзі є, ті ж примарники, або особистий ворог Міка в команді корабля, але письменниця якось так це хитро та легко виписала, що немає зайвих подробиць, які могли б налякати дитину. Але при цьому точно зрозуміло, чому Мік когось трохи побоюються. Також досить точно розставлені акценти, де добро, а де зло. Хоча, є там один такий трохи хитрий та підозрілий персонаж, буде над чим подумати, чи добрий він, чи злий. Бойові сцени теж є, але вони проходять десь на фоні, їх наявність більше впливає на рішення команди та курс корабля. Бойова сцена з участю Міка буде тільки одна й така, легка. Менш цікавою від цього книга не стає, пригод там вистачить на всіх.Книга “Викрадач планет: Хроніки “Кассіопеї”” Наталії Пашинської написана в найкращих традиціях дитячої пригодницької фантастики й має легкий вайб Зоряних Війн, причому це стосується саме загальної атмосфери твору. Письменниці вдалося це дуже тонко передати й, на мій погляд, це пішло книзі на користь. Особисто мені книга дуже сподобалася, крім того, вона вже зацікавила мою племінницю, то ж, на мій погляд, письменниці вдалося створити яскраву, атмосферну науково-фантастичну казку для дітей та дорослих. Дякую їй за приємні години, які я провів за читанням цієї книги.#КаджитЧитає #НФ #ХронікиКассіопеї #НаталіяПашинська

Гуляв я якось Харковом, люблю своє місто, багато цікавих місць та памʼяток й завжди є де відпочити та перекусити. Гуляв я гуляв й раптом побачив корчму, ні, не так, Корчму, і що дивно раніше я такого закладу тут не бачив. “Ну, може щось новеньке відкрилося” - подумав я та й зайшов. Всередині все автентично, дубові круглі столи, світло свічок. Народу багато, але вільний столик для мене знайшовся. По дорозі до нього я підрізав декілька гаманців із золотом, ну а шо, така каджитська природа, всі речі на землі нікому не належать, лише тимчасово змінюють власника. Годували смачно, а вино - такого я ще ніколи не пив, і от після третього келиха щось в мене блимнуло в очах й можу заприсягтися, що я побачив, як все навколо змінилося - замість звичайних людей в Корчмі були люди з різних епох та часів, за одним столом сиділи козаки-характерники, за іншим декілька солдатів древньому риму, а далі…інопланетяни, мандрівники у часі й навіть декілька чарівників й одна відьма. Й тілки я вирішив по тихому звідти втекти як на плече мені лягла чиясь рука, озирнувшись, я побачив за спиною 12 Корчмарів..робити нічого, прийшлося повернути гаманці пляшку вина. Але мене не сварили, потім ми ще довго розповідали історії, пили танцювали, а на прощання дівчина, на ім'я Катерина Новак подарувала мені дві копії книги “Корчма на перехресті світів”.Шикарно виглядають, ці книги прям витвір мистецтва, так матове покриття гарантує відбитки лап Каджита, але я обожнюю такі обкладинки, й в цілому дизайн та якість оформлення тексту мені прям дуже сподобалися. Той самий момент, коли я книгу ще не читав й ніколи про неї не чув, але вже в захваті від її вигляду. А сама книга це роман в оповіданнях й розповідає про Корчму, де збираються люди та істоти з різних світів та часів, вони розповідають один одному історії, а головує там новий Корчмар - звичайний український парубок. Анотація дуже інтригує, люблю такі історії, вже запланував читати після третьої книги “Фаренго” та “Кіберджанк. Неонові історії”.Купити книгу можна тут - https://www.ranok.com.ua/info-korcma-na-perexresti-svitiv-43825.html

Завершив зйомки другої частини відео про космоопери, першу вже частково монтую. В цілому мені подобається як вийшло, десь про якісь книги я розповів більше, десь зовсім трішки. Космічні опери - складний матеріал, бо часто там багато книг й всі події повʼязані. Та ж “Експансія”, фактично в фіналі книги знаходиться весь початок циклу, але якщо розповісти про протомолекулу, то це вже досить жорсткий спойлер.Історію космічної опери розбив на три глави, дві додав в першу частину відео й третю в другу частину, в цілому вийшло непогано, плюс там додатково згадую купу авторів та книг у жанрі.Олеся Бердника “Шляхи титанів” не додавав, все ж таки це досить специфічна книга, місцями вкрай застаріла, місцями може й не дуже зрозуміла сучасному читачу. Довго думав щодо “Стрибок у безодню” Андрія Ворона, вирішив, що вона піде в добірку сучасної української фантастики плюс буде окреме відео, або окремий топ української космічної фантастики, там же буде розіграш книги з підписом автора. Поки ще думаю як краще, я не можу про одну книгу розповідати в 3-4 відео, я просто почну повторюватися. Тому саме з української космоопери в добірку потрапила трилогія “Фаренго”, от цим книгам там точно саме місце. Буду намагатися встигнути з першою частиною відео на четвер, а там хто знає, невчасно захворів.До речі, питання тим хто читав “Експансію” та дивився серіал “Експансія” - наскільки серіал близько до книг? Я просто його не дивився ще, декілька серій тільки.

Що бісить КаджитаВідкрию вам таємницю, мене бісять зрівняння одних авторів з іншими. Почалося все з росії та росіян, що вже, мабуть, нікого не дивує. Нескінченні заголовки “Рязанський Пушкін 21 століття”, “Ніколай, новий Достоєвський нашого часу, навчається в школі усть-залупінська й вже написав два романи” “Чехов в світі детективів, вийшов бестселер нового автора” тоді мене дратувало..хоча ні, не те слово, вибішувало, пхання порівняння з російськими класиками, тому що я завжди ненавидів й ненавиджу російську класику.Але є ще дещо. Коли пишуть “Український Кліффорд Сімак, Такий Тутович випустив неймовірну гуманітарну фантастику” або “Така Такатовича написала неймовірний детектив за що її вже кличуть українською Агатою Крісті” то фактично нівелюють досягнення людини, кажучи що ця людина скопіювала стиль та текст того, з ким її порівнюють. ІНКОЛИ без цього не обійтися, я сам ІНКОЛИ цим грішу, але стараюся уникати. Й коли я кажу, що книга Андрія Ворона нагадує за атмосферою творчість Кліфорда Сімака, то це значить, що в автора є якісь частини тексту - атмосфера, персонаж, стилізація тощо СХОЖІ на аналогічних у Сімака. Але це саме СХОЖІСТЬ, а за нею стоїть розвиток жанру, розвиток стилю, ідей тощо. Це нормально в літературі, якби Гібсон не написав би “Нейроманта” то не було б розвитку атмосфери та ідей “Чи мріють андроїди про електричних овець” Ф. Діка.До чого я це пишу, сьогодні ютуб мені підкинув відео “Достоевский в мире фантастики. Кто такой Филип К. Дик?” , мені часто підкидає, бо бачить що я багато з відповідними тегами й назвами працюю, а ми та рф для ютуба все ще один регіон. Тут прям 2 в одному - пропихання “вєлікай” культури та зменшення таланту й вкладу в літературу відомого письменника фантаста.Можно ж писати так:Схожий за атмосферою на…розвиває ідею відомого письменника…атмосфера твору нагадала мені…це (підставити жанр) фантастика в найкращих традиціях…

Читаю зараз трилогію “Фаренго” Володимира Єшкілєва. Говорити предметно про неї ще не готовий, багато всього й мені потрібно десь днів 4-5 щоб зробити відгук та додати у сценарій про космоопери (а вона туди точно потрапить).Є така дилогія казкового фентезі-стімпанку “Ельфійський корабель” Джеймса Блейлока, я її читав й інколи згадую її у відео. Це книга або дилогія-парадокс. Першу книгу часто порівнювали з культовою історією гобітів, але критики зазначали, що придумати в цьому жанрі щось більш несхоже на Толкіна, ніж твори Блейлока, неможливо.Так от “Фаренго” для мене такий же парадокс, так я бачу дещо схоже на “Дюну” Френка Герберта, є навіть свій аналог Бене Гесеріт, бачу деякі елементи трохи схожі на “Гіперіон” Дена Сіммонса та на твори Гамільтона та навіть Вернора Вінджа, але при цьому складно придумати щось настільки несхоже на ці книги. Абсолютно унікальний Всесвіт зі складною та заплутаною історією, різними фракціями, політичними та військовими альянсами, тут же суттєву роль грають клони, расизм та сегрегація, є біоінженерія та ознаки біопанку й водночас кіберпанку. Причому все це дуже гармонічно поєднано між собою, так, що світ книги відчувається цільним та логічним.Мене дуже дивує, що раніше я взагалі ніколи не чув про цю українську космічну оперу й дякую нашому чатику, бо саме там я вперше побачив посилання на цю трилогію.До цього я вважав єдиною космооперою книгу "Шляхи титанів" Олеся Бердника. Ще був дует братів Авраменко та "книга Жменя вічності", але щодо цієї книги, скоріше дилогії, я не впевнений, й не знаю де зараз автори та на чиєму боці.

Завершила читання “Нагострених лез” Н. Ліщинської (видавництво: Навчальна Книга Богдан).Складно згрести докупи всі думки, але я спробую. Отже, що ми маємо. Майбутнє, в якому не все так райдужно, як хотілося б, але є два табори: люди, яких влаштовує реальне життя, і люди, які хочуть завантажитися в утопію ШІВа. Одна з героїнь у терористичній групі, що намагається протистояти вірті і влаштовує різні непримності. Але що, як усі помиляються? Що, як у вірті не так погано, але і не ідеально? Який прогрес або регрес чекатиме людство у майбутньому? У яких масштабах зможе прогресувати вірта?Питання постають цікаві. І досить цікаво побудована книга: кожен розділ йде від імені різних персонажів, які, врешті решт, стають пов’язаними один із одним. Це більше соціальна фантастика, ніж наукова, а наукової частини стає більше під завершення, як на мене. Щоб дістатися до наукової складової, доведеться продиратися крізь взаємовідносини, переживання, психологічні травми, соціальні питання, кохання у різних своїх проявах. Чи можливо, щоб завантажена свідомість через століття у вірті не загубила своєї людяності? Не знаю - це відкрите питання для розмірковування.Сама ідея і часткова реалізація мені сподобалися, але інша частина реалізації шкутильгає. Так, наприклад, є персонажі з якими нас знайомлять більш детально. З одного боку, ми розуміємо, що це, вірогідно, для того, щоб показати з якими людьми та оточенням стикаються герої. Але з іншого боку: мені не цікаво знати подробиці життя якихось персонажів від їхнього дитинства, з їхнім світобаченням, викладеними на декілька сторінок, якщо вони не грають особливої і ключової ролі в історії, а створені лише для фону, лише на якусь главу-дві. Достатньо було б в загальних рисах описати персонажа, щоб показати читачу якими людьми оточені головні діючі особи. Таким персонажам я не співпереживаю, бо на них байдуже. Тобто: з одного боку - книга прикольна, а з іншого - недопрацьована. Але це моя власна думка, у когось може бути інша. Тому я поставила трійку на гудрідз та рорк.#лана #божевільня #лана_читає #ліщинська

📖 Нік Лисицький “Кий і морозна орда” #3Ця книга нагадала мені про цикл “Ельфійський корабель” Джеймса Блейлока та “Мумі тролі” Туве Янссон, коли я читав, мені дуже хотілося хоча б на хвилиночку потрапити у світ цих книг, а ще, вони написані так, що будуть однаково цікаві дітям, підліткам та дорослим людям. Я б сказав, що коли ми читаємо такі книги, то всі стаємо дітьми, незалежно від віку.Те саме я можу сказати про книгу “Кий і морозна орда”. Вона розрахована на будь-який вік й буде однаково цікавою для маленьких дітей, підлітків та дорослих. Мені дуже хотілося потрапити в Явний світ книги, прогулятися разом з Києм по таємничім стежкам Великого лісу, відпочити у Біловодді, а потім зайти в гості до Шубіна, який проведе нас чарівними підземними стежками крізь Білі гори, а там вже й недалеко до Великого степу. Особливо туди хочеться зараз, на тлі подій в нашому світі. Ще хочу особливо зазначити дуже якісне оформлення книги. Мені сподобалось оформлення, від малюнків на обкладинці до детальної кольорової карти на розвороті. Крім того, протягом книги для глав та розділів є свої тематичні ілюстрації. Й все це виконано в одному стилі, якій додає атмосфери книзі. Поки що в плані настільки якісного виконання та друку я можу пригадати тільки “Колонію” Макса Кідрука.Книга написана гарною та водночас простою українською мовою з використанням (не частим) старовинних або рідкісних слів для яких є пояснення, й завдяки цій книзі можна не тільки поринути у пригоди Кия та його друзів у Явному світі, а й покращити свої знання української мови. Особисто я багато нових слів дізнався, а деякі просто згадав, бо їх використовували в селі під Полтавою, де я провів дитинство.“Кий і морозна орда” - це чудова атмосферна фентезі казка яка познайомить багатьох читачів з українською міфологією та старовинною культурою. І найголовніше, що ця книга стане для читачів справжньою пригодою, що захоплює дух, в дивовижному світі, зітканому з українських легенд і міфів.#КаджитЧитає #фентезі #Кийіморознаорда #НікЛисицький

📚 Поповнення каджитської скарбниціОсь такі дві книги до мене приїхали. “Вавилон-17” Семюеля Ділейні - це відомий науково фантастичний роман, який в 1967 році отримав премію Небʼюла. Сім з девʼяти розумних видів втягнуті у війну Альянсу проти Агресорів. Всі двадцять років безжальної війни жодна зі сторін не здатна була перемогти, допоки в агресорів не зʼявилася таємнича зброя - Вавилон-17. Зашифровані Вавилоном-17 повідомлення неможливо розшифрувати й зазвичай після таких повідомлень стаються неймовірні по своїм масштабам катастрофи, які є наслідком саботажу. І тоді військові звертаються до молодої та дуже відомої поетеси Ридри Вонг, яка до початку карʼєри працювала у відділі криптографії й вона має неймовірний талант до мов та майже містичну здатність ламати чужі шифри.Я хочу зробити окреме відео про цю книгу, але читав її давно, російською, тому хочу перечитати. Памʼятаю що в основу лягли події другої світової війни, шифрувальна машина нацистів “Енігма” та досягнення в криптоаналізі Алана Тьюринга, але автор все це переніс у далеке майбутнє, крім того, там суть винаходу зовсім в іншому. Цікаво буде перечитати.“Колонія” Макса Кідрука - це подарунок від Andrey, підписника моїх телеграм та ютуб каналів, за що йому велика подяка. “Колонія” точно буде в моїй добірці-топі української наукової фантастики, про неї та про “Дім солі” буде розповідати Лана (це буде спільне відео) і я так думаю, що “Колонію” я розіграю серед підписників каналу.

👽 Фантастична компаніяЗапросили мене якось на зустріч клубу анонімних любителів фантастики. Летіти було далеко - планета Юґґот, що знаходиться на краю Сонячної системи, може знаєте таку. Зустрітись домовилися рівно в три кванти опівночі біля Гриба з Юґґота, до речі, він першим і прийшов. Ох і гарно ж ми посиділи, скажу я вам. Хтось, підозріло схожий на людину, приніс свіжий номер альманаху фантастики, стільки цікавих новин там вичитали. Від читання новин фантастики нас змогла відірвати тільки дівчина, яка зіграла на флейті останню пісню наднової зірки, створивши тим самим потрібну атмосферу. Пісня привернула увагу книжкової драконки яка трохи заблукала та не могла нас знайти, разом з нею прилетіли ельф з ельфійкою, вони привезли новий випуск журналу “Світ фентезі”, і знову ми потрапили у квантову пастку новин фентезі. Врятував нас підозрілий чоловік у плащі та капелюсі, привітавшись та відрекомендувавшись як UAGeek, він дістав з квантової кишені пляшку рому, потім ще одну, й ми одразу пройнялися до нього глибокою повагою. Сиділи, пили ром, розмовляли про всіляке. Останнім часом в галактиці стало якось занадто багато представників гічі, Гриб Юґґота поділився секретом як впоратися з мі-го, книжкова драконка та ельфи розповіли рецепт, як ловити гобітів на перстень, ну а я похвастався своїм новим космічним кораблем. Не памʼятаю скільки в нас було рому, але в якийсь момент ми сиділи, дивились на зорі, слухали хропіння Ктулху та дійшли висновку, що хватить нам бути анонімним клубом любителів фантастики.Тому, ми обʼєдналися й створили власну теку з телеграм каналами, присвяченими науковій фантастиці та фентезі, запрошуємо всіх охочих приєднатися до нас, а ось і посилання на теку🔗https://t.me/addlist/2ar3CxHVNA41MzFi

🎁 Книжкові подарунки від українських авторів👍 Ага, зараз буду хвастатися. Ярослав Задоровьский надіслав мені 2 примірники книги “Небесний Ідол - Злодій” - це дебютне епічне фентезі від автора, книга посіла 1-ше місце в топі Арсеналу у видавництва Небо. Мені дуже цікаво, бо поки що українське фентезі мене прям неймовірно радує, готовий купувати все, що виходить. Одна копія книги буде розіграна в спільноті каналу, автор її підписав, крім того, він надіслав мені дві НЕЙМОВІРНІ мапи до цієї книги (обожнюю фентезі мапи), ще дві мапи буду розіграні разом з книгою.👍 “Навчи мене вбивати” Едуарда Лобаса я вже показував, в мене є короткий відгук про неї й буде відео. Книгу прислав автор, буду просити другу на розіграш) Свою не віддам! Моє!👍 “Кий і морозна орда” Ніка Лисицького - це фентезі для дітей і дорослих за мотивами української міфології. В центрі пригод – українські персонажі, натхненні міфічними героями та історичними постатями. Дуже цікаво, чув гарні відгуки про книгу, буду читати. Книгу теж прислав автор.👑 А ще майже разом з книгами мені прислали нову смачну каву від 25 Coffee Roasters. Вірніше, кава така як і завжди, а от упаковка нова. Це той самий момент, коли колір одразу буде багато казати про каву, бо під кожну обсмажку вони підібрали свій окремий колір.Тако ж мені прислали солону карамель, але я вам її не покажу, бо її хтось зʼїв, а банку побили коти (ви нічого не докажете!). Ледь не забув про головне - КАКАО, сто років не пив какао, дуууже смачно, смак дитинства, велика подяка компанії за неочікуваний приємний бонус. Зараз п'ю охолоджене з холодильника.☕️ А якщо ви теж хочете собі такої кави та смаколиків, то я вам підкажу, де купити! Якнайкраща кава, какао та найкращі смаколики у Мультивсесвіті зберігаються в трюмах космічного корабля “Quantum Midnight”, що належить Каджиту. А туди вони потрапляють з кавової планети компанії 25 Coffee Roasters. Й не забудьте найголовніше - мій промокод “Quantum” який дає знижку у 20% на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів. Промокод діє постійно.