Маша умничает

Ментальний свербіжТиждень тому почула по радіо класну пісню, але ніяк не могла її знайти. Увесь цей час вона грала в моїй голові, як незакрита вкладка з ютубом десь в глибинах браузера. Поки мучилася з пошуком, довелося гуглити, як розумні люди пояснюють таке завзяття і чи не є це, раптом, симптомом якогось розладу 😅Виявляється, цей феномен називається Information Gap, або «ментальний свербіж».Він виникає там, де ми відчуваємо сіру зону: ніби щось знаємо, але не до кінця. Мозок сприймає цей розрив як дискомфорт і змушує нас діяти.Але важливо: щоб відчути «розрив», треба мати якусь «зачіпку» — знати хоч щось на цю тему. Моєю зачіпкою були уривки тексту, але це мені нічим не допомогло, бо там купа сленгу і різних культурних відсилок, в яких без пояснення не розібратися. Знайшла пісню випадково, бо гортала TikTok перед сном.Ну і спробуйте тепер мені довести, що TikTok — це марна витрата часуЦе пісня: https://music.youtube.com/watch?v=7zZXNHaeZmg&si=Y88F-d-_uwu6SCyLЦе рятівний TikTok: https://vt.tiktok.com/ZSQrcDd68/Чула її в цьому серіалі https://www.imdb.com/title/tt31510819/#цікавий_факт

Соціальні пристойності змушують нас ігнорувати "тривожні дзвіночки". Щоб не здаватися грубими, боязливими чи "накрученими", ми заходимо в ліфт з підозрілим незнайомцем, продовжуємо дивну розмову з таксистом, а ще романтизуємо «наполегливість».Якщо після чіткого "ні" залицяльник з Тіндера продовжує чекати вас під роботою — це навряд початок красивої історії, скоріше привід задуматися чи все з ним ок.«Дар страху» про те, що інтуїція має значення і вона не якась езотерична штука, а сукупність попереднього досвіду, інколи неусвідомленогоКнига буде корисною:Дівчатам (або батькам дівчат-підлітків) бо досі очікується, що дівчина має бути рада будь-якій увазі та залишатися відкритою.Хайрінг-менеджерам, тому що єокрема глава присвячена звільненню потенційно агресивних співробітниківТим, хто проявляється публічно. Одна моя знайома написала у Threads про шумних мотоциклістів і почала отримувати погрози. Класно, що вона поставилась до цього серйозно.Класна книга. ПочитайтеІ бережіть себе ❤️#психологія

Моя подружка сьогодні задала мені таке питання.Я обрала погану — і задумалась, чи є цьому пояснення. Так от, є. Більшість людей обирають погану новину першою, бо це знижує тривогу. Ми дуже погано переносимо невідомість, тому спокійніше дізнатися погане одразу, спіймати відчуття «гірше вже не буде» і жити далі. Ті, хто обирають хорошу, хочуть трохи підстелити собі емоційну соломку і легше пережити негатив.Якщо ж подивитися на це з боку того, хто повідомляє новини, то усе залежить від мети.Якщо ми хочемо, щоб людина пішла з хорошим відчуттям, краще повідомляти погану новину першою. Є теорія психолога і нобелівського лауреата з економіки Деніела Канемана — правило «пік–кінець». Її суть у тому, що наше враження від події залежить від найяскравішого моменту та кінця, а не від усього досвіду. Власне, тому нам складно залишатися об'єктивними, оцінюючи минуле.Якщо ж ми хочемо змінити поведінку людини — краще починати з хорошої. Закінчивши на поганій новині, ви залишите людину трохи занепокоєною, і саме це занепокоєння змушує її діяти.До речі, «правило сендвіча» (похвала — критика — похвала), яке багато років вважалося золотим стандартом менеджменту, не завжди працює. Похвала на початку часто сприймається як фальшива прелюдія до «удару», а в кінці — як спроба замаскувати критику.Якщо ми хочемо дати людині відчуття контролю над ситуацією — попросіть її вибрати, з чого почати.Вдалих вам маніпуляцій 😂#цікавий_факт

Я почала читати збірки коротких історій після “Той, хто полюбить тебе у всій твоїй жалюгідній славі”.Це була найкраща книга за минулий рік, я вперше в житті взагалі перечитала книжку, і мені хотілося знайти щось таке ж дивне і таке ж щемливе.У пошуках цього я прочитала:1.Ліляна Д. Чук — “Умови не мають значення” — зовсім малесенька, буквально на вечір. Про самотність у різних проявах.2. Етгар Керет — Bus Driver Who Wanted to Be God — збірка історій про все на світі — від невдалого побачення до апокаліпсису (один крок?)))Дивне — 100 %. Якщо ви таке любите, придивіться до видавництва "Грушка"Щемливе — ну якось не знаю, чогось мене не пройняло.Хоча Bus Driver я б могла порадити.Чи, може, з дивними щемливими історіями це був одноразовий досвід? І буде, як в оповіданні "Того, що ..." «І ми усвідомимо, що цей день, як і будь-який день в історії перед ним, був лиш моментом, кількагодинним спалахом світла, тим, що сталося один раз і ніколи не повториться знову.І ця сумна правда проковтне нас цілком».

Нова культура скаргЄ така книга: «Скарга — це подарунок».У ній йдеться про те, що клієнт, по суті, приносить тобі недолік твого процесу й дає шанс це виправити. І ти маєш бути вдячним, бо можеш стати кращим.Але скарги вийшли на новий рівень.Зараз найшвидший спосіб вирішити проблему — не звернутися напряму в компанію, а написати Threads із клікбейтним заголовком. І компанія сама до тебе прийде: з розгорнутою, красивою відповіддю, а може, ще й з подарунком.Можна спішити звинувачувати покупців у «тероризмі», але насправді людині властиво йти шляхом найменшого спротиву. І мені здається, що тут є дві ключові причини:1. Непублічний і публічний способи вирішення проблем сильно відрізняються.До вас важко достукатися, ви довго відповідаєте, відповідаєте без пояснень, не розбираєтеся в ситуації або просто відмовляєте, посилаючись на «політику компанії». Але варто з’явитися публічній скарзі — і все змінюється миттєво. Плюс у публічних кейсах дуже часто вмикається операційна вага власника.2. У клієнта, окрім бажання вирішити проблему, може бути й прихована потреба — «запозичити» напрацьовану медійність бренду і впіймати свою хвилину слави.І якщо з другим пунктом зробити щось складно, то з першим — точно можна.Мені здається, дуже важливо вкладати більше зусиль у внутрішні процеси обробки запитів, у якість продукту, у чітку комунікацію очікуваного результату й бути обережними з маркетинговими обіцянками. Ну не гріє полієстер так, як вовна) А сервісним командам потрібні прості й зрозумілі інструменти та заздалегідь визначені ліміти повноважень: що, коли й у яких межах вони можуть замінювати, повертати чи компенсувати.Усе, що ви готові давати людині публічно, ви маєте бути готові давати й непублічно.Це як з організмом: здоровʼя починається зсередини.А нам, як користувачам, варто пам’ятати, що прямої залежності «ціна = якість» може й не бути. І якщо перевірити будь-який склад на будь-які потенційні проблеми з чатом GPT, то можна зберегти багато нервів і грошей.#клієнтський_сервіс

Banu Mushtaq у "Heart Lamp" пише про життя традиційних мусульманських сільських громад в індійському штаті Карнатака.Мусульманство тут сформувалося у XV–XVI століттях, коли регіон був під владою султанатів: іслам був вірою правлячих еліт і поширювався через торгівлю з Аравією.Кожна з історій описує побутове життя сімей і місце жінки в сімʼях і суспільстві.Так от: жінка тут - частина інтер’єру.“Getting nothing from the world, nameless, less than a person.”А слова «Бог», «слухатися», «мовчати», «догоджати» занадто часто стоять в одному реченні зі словом «чоловік».We listen and don’t judge, поки це свідомий вибір жінки.А героїні цих історій, не маючи освіти, а часто й права вийти з дому, цього вибору не мали.Цікаво, що не вся Карнатака така. У цьому штаті розташована IT-столиця Індії - Бангалор. І якщо ви спілкувалися з індійськими сейлами, дуже ймовірно, що дзвонили вони саме звідти.Одним словом, увесь цей madness ближче, ніж здається.Мати вибір - класно. Бажаю нам його побільше ❤️#художня

Послухала інтерв’ю засновника Revolut Миколи Сторонського.Дисклеймер: він росіянин, інтерв’ю російською мовою, тому посилання не даю. У 2022 році Сторонський відмовився від російського громадянства й отримав британське.Інтерв’ю класне, бо він не продає «успішний успіх» і не читає проповіді, а говорить про щоденну рутинну роботу та ділиться дуже прикладними речами.Перемішаю його думки зі своїми інсайтами й залишу тут.1. Найм — ключовий процес, який має опанувати менеджер.Що варто шукати в людях:🌟 End-to-end doer — людина, здатна забезпечити повний цикл: від ідеї до реалізації.🌟 Can-do attitude — людина, яка шукає шляхи досягнення цілі, а не причини, чому це неможливо.Не просто виконати задачу, а саме досягти цілі — це інколи різні речі.Цитата Сторонського:«Класний менеджер говорить: “У нас є проблема, ось як ми плануємо її вирішувати і як оцінимо результат через N тижнів”.Посередній менеджер говорить: “У нас є проблема. Що робити?”»🌟 Готовність регулярно підвищувати рівень складності своїх задач.Ця навичка похідна від навчання. Якщо у 18 років ти не завжди можеш напряму впливати на якість своєї освіти, то у 30 — можеш. І цим варто займатися.Dream Team формується з таких людей2. У Dream Team є метрика — і це не «дружня атмосфера в колективі», а Net Performance.За результатами performance review людина потрапляє в одну з трьох категорій: - Above expectations - Amid expectations - Below expectationsNet Performance Score = (Above − Below) / сума трьох категорій.Сторонський каже, що для Revolut цей показник становить 70%.3. Не вся плинність — зло.Найбільше значення має strong attrition — відсоток людей з категорії Above expectations, які покидають компанію.У Revolut це 1–1,5%.Але, як на мене, цей показник варто адаптувати під реалії конкретної функції.Хороша сторона плинності — швидка карʼєрна драбина. Звільняючи посередніх людей, ви відкриваєте шлях для більш талановитих, розумних і ефективних.А для цього потрібно будувати систему, засновану на показниках. Бо в KPI-driven системі складно сховатися за красномовством.Не можеш зробити ти — будь готовий дати спробувати іншим.Усе це звучить дуже просто й навіть очевидно, але ви спробуйте зробити 🙂P.S. Усі співпадіння в часі зі скандалами навколо закриття рахунків Revolut — випадкові. Чесне слово 🤞🏻#лідерство