Читаю книгу Деніела Гоулмана “Фокус” і тут є цікавий розділ про емпатію. Вимога бути емпатичним з’явилась у нашому житті відносно нещодавно і все ще поступається вимозі “бути ефективним”. Вважається, що емпатичність “потрібніша” професіям, чиї представники взаємодіють з людьми напряму, і не така важлива для тих, хто працює з технологіями. Є цікаве відео Сімона Сінека про морських котиків, яке сперечається з цим міфом. (це насправді рілс в інстаграмі)До чого я: виявляється, є кілька видів емпатії:  1. “емпатична турбота” — здатність піклуватися про інших і, за потреби, приходити їм на допомогу — те що вимагають від customer faced професій та, наприклад, лікарів хоча дослідження підтверджують, що здатність проявляти “емпатичну турботу” з часом знижується, як захисний механізм психіки. 2. “емоційна емпатія” — здатність “переймати” чужі емоції (позитивні й негативні) — те, чого психологи радять уникати при перегляді новин3. “когнітивна емпатія” — здатність розуміти цінності/спосіб мислення і мотивацію іншої людини й підібрати слова, які допоможуть порозумітисяОт останнє — саме те, що всім нам треба. Для розвитку когнітивної емпатії радять:  🌟

Постійно будувати позитивні гіпотези.  Один мій друг якось писав, що користується принципом “весь світ — моя команда”. Дуже хочу цьому навчитися🌟

Ставити більше уточнюючих запитань і увага! ставити під сумнів свою першу інтерпретацію. Це дуже складно🌟

Читати художню літературу, щоб "залізти" персонажу в голову🌟

Шукати модель світу через питання “яка модель світу робить поведінку цієї людини логічною?” (на це питання головне не відповідати "кончена")Коротше класна книжка! Складна, але цікава#цікавий_факт