Марʼяна Безугла

Чому ефективне використання людських ресурсів визначить, хто виграє війну в Україні в 2026 році: аналіз Kyiv Independenthttps://texty.org.ua/fragments/116645/chomu-efektyvne-vykorystannya-lyudskyx-resursiv-vyznachyt-xto-vyhraye-vijnu-v-ukrayini-v-2026-roci-analiz-kyiv-independentВійна на виснаження перейшла в критичну фазу через гостру нестачу особового складу, проблеми мобілізації, зростання дезертирства та кризу довіри, що стало ключовим викликом для оборони України. За умов дефіциту людського ресурсу здатність перетворити мобілізованих на боєздатну, витривалу силу та ефективно розподіляти їх між підрозділами є критичною. Нерівномірний розподіл мобілізованих, пріоритетність поповнення штурмових військ через обмежений людський ресурс, недостатня підготовка та високі втрати спричинили зростання самовільного залишення служби і підривають довіру до мобілізації. На порозі 2026 року баланс сил на полі бою залишається визначальним; консолідовані збройні сили з ефективним використанням людських ресурсів могли б поставити опонента перед вибором зупинити війну або ще більше напружувати власні ресурси. Натомість хаотична оборона ризикує посилити позиції ворога. Вирішальними факторами є гідна мобілізація, поліпшення підготовки, розумний розподіл кадрів, формування командної культури, орієнтованої на захист людей, та узгодження стратегічного бачення військового керівництва з реальністю на землі.

Матеріал lb.ua "Програш по очках. Як начальник КМВА боровся з мером Кличком і чому не досягнув результатів"Рік тому Зеленський призначив в Київ нового начальника міської військової адміністрації. Ним став відносно невідомий загалу кадровий чиновник Тимур Ткаченко. Його неочікуване призначення наче анонсувало певну інтригу київському сюжету в 2025 році. І вона фактично відбулася, але не завжди так, як це було задумано.Верхівка КМДА сприйняла призначення Ткаченка своїм співначальником з певним роздратуванням. Це не дивно, бо раніше всі ролі були розподілені, і ніхто нікому не заважав. В медійному ж середовищі нового начальника дуже швидко почали іронічно називати «генералом свого фейсбука». Ткаченко спокійно на це реагував, говорячи, що офіційні канали в соцмережах – це чи не основні інструменти його роботи.І в минулому році він використовував їх досить вдало: його заяви не зникали зі стрічок новин, постійний фокус уваги на певних проблемах допомагав їх вирішувати, а управлінські чи медійні провокації не раз виводили з себе міського голову Віталія Кличка. Що напевне і було основним завданням «додаткового» начальника столиці.Але задум не спрацював ідеально. Загалом обіцянки Ткаченка весь рік мали певну сезонність або йшли за медійним трендом. Наприклад, в лютому, коли гучно лунала справа «Чисте місто», Ткаченко обіцяв звернутися до Мін’юсту задля ретельної перевірки та скасування незаконних реєстрацій і запобігання «туалетним схемам». Пізніше зʼявилася інформація, що звернень від нього не надходило. В березні, коли кияни дізналися, що керуючі компанії районів підняли їм тарифи на обслуговування будинків, Ткаченко обіцяв це підвищення скасувати. Цього, звісно, не сталося через особливості процедури проходження рішення. Тарифи лишилися на місці, підвищеними.Іншим прикладом є ініціатива Ткаченка з облаштування наземних пішохідних переходів: відкриття такого переходу через Хрещатик на розі з Прорізною начальник КМВА подавав як особисту боротьбу, але насправді облаштування цього переходу було закладене у відповідній міській програмі на рік і профільне КП його робило за планом. Найбільшою й обʼєктивною перемогою начальника КМВА в кампанії покращень і обіцянок стало рішення Ради оборони Києва про відміну зупинки громадського транспорту під час тривоги. Питання було давно перезрілим, але міська влада почула киян лише за допомогою Ткаченка. Хоча саме рішення все одно вийшло частковим. З Тимуром Ткаченком на чолі КМВА в Києві стало однозначно цікавіше і веселіше. Він додав актуальності безлічі столичних проблем, про які воліють не говорити посадовці КМДА і їх комунальні медіа. Та в цілому конструкція ідеального шторму не спрацювала. Більшість обіцянок лишилися обіцянками, і Тимур Ткаченко зустрічає річницю на своїй посаді в статусі начальника військової адміністрації з туманними перспективами. Повний текст Лесі Падалки:https://lb.ua/kyiv/2026/01/01/714584_progrash_ochkah_yak_nachalnik.html

Маленький олігарх Томаш Фіала через своє видання NV попереджає нас, що Залужний хоче йти з посади Посла, і йому стільки пропонували, стільки пропонували, просто чи не всі другі посади в країні, але він відмовився!Невже так втомився, що вже й пальми Домінікани не лікують?..🌴Подавати сигнал «візьміть мене» через NV — такий собі спосіб. І куди?Хіба що комбригом під Гуляйполе. Там до лінії суровікіна недалеко, туди ж і наступати змушував по мінах в 2023. Враховуючи, що Валерій Федорович ЖОДНОГО дня не воював на бойових посадах, це був би дуже цінний досвід, але він сам собі зробив непридатним, та й бригаду відверто жалко…Невже з такими амбіціями і талантами — лише в українські Президенти? Але ж виборів не буде. Миру не буде. Мир треба вибороти через війну.Без жартів, повернутися в країну та військо, показати, на що здатен, враховуючи, що започатковані ним же проблеми існують і зараз, — це був би, мабуть, найкращий вчинок. Не Головкомом, спаси і сохрани, звісно.Але він не для масштабу честі Валерія Федоровича. Та й дружина проти…

За ППО Одещини відповідає брат командувача Сил логістики Володимира Карпенка Дмитро Карпенко. Володимир Карпенко — один із найбільш наближених до Сирського генералів і відомий корупціонер, яким чомусь не займаються правоохоронні органи і який якраз утримує ту відсталу, беззмістовну систему постачання та формування потреб у війську, що далася взнаки у війні та все ще не відповідає її реаліям і запитам. Коли військовослужбовці за власний кошт купують речі першої необхідності, докуповують їжу і роблять боєприпаси до дронів у підвальних майстернях.Так от, його брат Дмитро Карпенко, командувач ПВК «Південь» Повітряних сил, якраз блокував більшість спроб упровадити системне застосування дронів-перехоплювачів навколо Одеси, систематизацію ППО тощо. І блокує, бо інакше не вміє. Братик і Сирський його прикривають. Усі мовчать. Верховна Рада України теж МОВЧИТЬ ПРО ГЕНЕРАЛІВ.Щось до Президента з інформації прорвалося...Але ні Карпенків, ні Сирського Ви звільняти не хочете, Володимире Олександровичу? Знову постраждають «стрілочники»?P.S. Вгадайте, хто з цих двох який Карпенко...

" Якби довелося складати рейтинг найбільш драматичних самітів Європейського Союзу в історії — не лише для нас, українців, а й для всього ЄС, — то боротьба могла розгорнутися лише за друге місце. Бо переможець є безсумнівним.Це — саміт, що відбувся у Брюсселі 18–19 грудня.Саміт, на якому головним було українське питання.Ще перед початком цього саміту від ключових керівників ЄС пролунала обіцянка, яку хтось міг сприйняти як напівжарт: мовляв, вони будуть домовлятися як завгодно довго і не вийдуть з приміщення, доки не ухвалять рішення про фінансування для України. Втім, саме так сталося на практиці. Зустрічі лідерів ЄС тривали безперервно майже добу, з будівлі Євроради вони вийшли лише під ранок.Втім, такий графік не є чимось унікальним. В останні роки європейці навіть звикли до самітів, що тривають до глибокої ночі. А от те, наскільки хаотично розвивалися події, як політики були змушені повертатися до опцій, які вони перед тим публічно відкинули — було дійсно безпрецедентним.Це відбувалося через те, що у ЄС нарешті усвідомили, що стоїть на кону. Зрозуміли, що йдеться не лише про гроші для України, а й про майбутнє Євросоюзу. Зрештою, у Брюсселі визнали: ЄС стояв на межі катастрофи з далекосяжними наслідками, яка би сталася у разі, якби домовитися не вдалося.Рішення, яке зрештою ухвалили, є цілком прийнятним для України.І байдуже, що Київ віддавав перевагу іншій схемі. Набагато важливіше те, що новий варіант відповідає усім українським вимогам.Євросоюз гарантував фінансування не лише бюджетного дефіциту, а й витрат на війну, обійшовши обмеження окремих столиць. Кошти гарантовані на тривалий період — вже є рішення про 90 млрд євро на два роки і намір ЄС продовжити допомогу після 2028-го. Україна не повинна буде віддавати цю позику, доки не отримає репарації від Росії.При цьому ЄС висунув Україні лише одну вимогу. Кошти йтимуть у Київ тільки у разі підтримки верховенства права та боротьби з корупцією.Ще одна сенсаційна деталь: схему фінансування України схвалили за згоди Віктора Орбана, хоча ще вранці він абсолютно виключав таку можливість. Водночас саміт засвідчив, що Україна "втрачає" Чехію, а також Словаччину.Про карколомний розвиток подій на саміті та про ухвалене рішення читайте у статті кореспондентів Європейська правда з Брюсселя 👇📖 https://www.eurointegration.com.ua/articles/2025/12/19/7227538/ "

Я почала свій протест, аби бути почутою. З відчаю. Аби були почуті тисячі військових, за яких болить. Аби ми врешті позбулися мертвої хватки "совка" в ЗСУ, уособленої в Сирському та його підопічних. Аби Парламент прокинувся як інституція.Вчора в першій половині дня показала, що один у полі воїн, як забуті поодинокі наші громадяни на спостережних пунктах перед ворогом без ротацій. Пів дня робота ВРУ була заблокована однією впертою нардепкою. Далі вчора ж показала, що протест може продовжуватися за відновлення голосування і розблокування важливих законопроєктів. Далі мала серйозну розмову з керівництвом президентської фракції, а керівництво фракції — з Президентом. Було досягнуто певних домовленостей:- активація роботи щодо військової юстиції, реформи СБУ, військових статутів та грошового забезпечення військових у Парламенті;- робота щодо зміни військового керівництва та управління;- голосування звіту ТСК щодо оборони, який довго не додавали до порядку денного;- відновлення спілкування Президента з Парламентом.Якщо домовленості будуть порушені, інтенсифікую протест. Зараз даю собі шанс повірити і послабити хватку трибуни та дати можливість колегам виступати і голосувати повноцінно.Слава Україні!

Експертка зі стратегічних комунікацій і гібридних загроз Любов Цибульська оцінює стан Росії як системно виснажений, але не на порозі колапсу, з можливістю тривалого затягування війни.Російський «суспільний договір» — гарантування порядку й стабільності в обмін на лояльність — розмивається: держава забезпечує менше безпеки, менше економічного комфорту й вимагає більшої жертви від населення, але ще не розпався повністю через адаптацію людей до страху й невизначеності.Росія стабільно виснажується війною економічно та людськими ресурсами, втім часткові пом’якшення санкцій і нові економічні партнери (Китай, Індія) дозволяють їй продовжувати агонію ще деякий час.Армія РФ кількісно та системно виснажена. Моніторинг військових спільнот фіксує глибоку втому, виснажені резерви та нестачу людського ресурсу без оголошення загальної мобілізації. Кремль уникає повномасштабної мобілізації через високу політичну ціну та обмежені резерви.Внутрішні настрої серед солдат і військових показують виснаження, страх перед командирами, бажання миру не через мотивацію, а через відсутність альтернатив, а також сподівання, що кінець війни може визначатися зовнішніми політичними рішеннями, а не діями Москви.Регіональні дані свідчать про обмежений набір добровольців, де тягар служби непропорційно лягає на бідні регіони, а фінансові стимули для вступу до армії скорочуються через бюджетні обмеження.Солідні ознаки виснаження системи та армії свідчать швидше про тривалий процес, ніж про швидкий колапс: стан базується на інерції, страху та внутрішній мобілізації, а не на впевненості чи стабільності влади.https://texty.org.ua/fragments/116499/mizh-kolapsom-i-zatyazhnoyu-vijnoyu-yaki-oznaky-vkazuyut-na-vysnazhennya-rosiyi-i-yaki-nastroyi-tam-panuyut-analiz-ekspertky/

❗Я прийняла рішення відновити свій страйк і блокувати ВСЮ діяльність ПАРЛАМЕНТУ в залі, поки не звільнять Сирського. Пояснюю. Після корупційних скандалів та звільнення Єрмака зараз нічого не відбувається:* Президент не прийняв рішення, що робити з ОП і хто далі його буде очолювати.* Антикорупційні органи припинили публікувати "плівки" і не дають підозри.* Умєров продовжує бути секретарем РНБО і після Єрмака став головою переговорної групи.* Усі люди Андрія Борисовича залишаються на посадах.* Плану у країни досі немає. ВРУ та Кабмін "заспокоїлися".* Військової реформи немає, безлад на фронті продовжується: росіяни просуваються. Ніякого аудиту, ніякого перегляду управління боєм, грошового забезпечення військовим; ніякого скорочення роздутих штабів, змін мобілізації, впровадження термінів служби. Знову лише ривкові й нереалістичні заяви про дорогі контракти не для всіх та "контрольовані ситуації" у вже захоплених ворогом містах.* Сирський на посаді, про нього наче забули, його підлабузники залишаються. "Зловили" випадково на фото хіба що старого Кузьмука, а скільки Кузьмуків там зараз??* ППО досі має критичні проблеми з упорядкуванням, ми пропускаємо російські безпілотники, не закриваючи повітряні коридори, які вони використовують місяцями.* Понад мільйон заброньованих, сотні тисяч не воюючих "прилаштованих" військових і лише десятки тисяч людей на фронті БЕЗ РОТАЦІЙ, але таку корумповану та несправедливу військову машину ніхто не збирається змінювати.* Військової юстиції немає, антикорупційна діяльність у війську мінімальна, військові статути та інші ключові закони не змінені.Коли минулого тижня виступала у ВРУ, навколо були сонні колеги, раді, що Парламент уже робить вигляд, ніби все як раніше. А до мене і після мене були доповіді НЕ про наступ на Запоріжжя та оточення Мирнограда, а розбірки в регіонах і соціальний популізм.❗Так не може бути!Війна триває, і чергові спроби США нас позбутися та змусити капітулювати не мають збивати з розуміння: пріоритетом, основою, захистом і майбутнім України є повна мілітаризація та військова реформа. А поки Сирський та його блазні на посаді це неможливо!Моя позиція послідовна: коли спалахнули антикорупційні протести, виходила з пріоритетною вимогою якраз щодо військової реформи, термінів служби, Сирського. Коли розгортався скандал щодо Міндіча та звільнення Єрмака, казала, просила і благала не втрачати фокусу з військової реформи та Сирського. Виступила проти Єрмака зокрема через те, що однією з червоних ліній для мене стала його цинічна прихована підтримка Сирського. Що ж, продовжую і закликаю КОЖНОГО не бути байдужим.Також звертаюся до колег: приєднуйтесь, дійте в міру можливостей, кожен знає військових і що насправді відбувається в ЗСУ. Невже ви готові далі ховатися від адвокації реальних змін?❗Попереджаю: блокування трибуни, правки на підтвердження, процедури — усе, безвідносно до законопроєктів, які ставляться, мої дії будуть однаковими. Кожен законопроєкт, який буде внесено на розгляд, не буде розглянутий, а як мінімум, розбитий на шматки, ДОПОКИ НЕ ЗВІЛЬНЯТЬ СИРСЬКОГО.У держави немає більше часу гратися в хованки. Володимире Олександровичу, почуйте. Не призначати керівника ОП хоч місяцями може бути навіть на краще та зменшити "тоталітарщину", але НЕ МОЖНА системно ігнорувати те, що відбувається з обороною країни!Фото: Сіверськ.P.S. Зазначу, що НІКОЛИ не підтримувала Сирського на Головкома ЗСУ та за МІСЯЦЬ до його призначення відкрито про це написала.

В День ЗСУ та Св. Миколая, окрім привітань, напишу думки про майбутні зміни в країні, пов'язані з потрясіннями як всередині української влади, так і в світі.Перше. Враховуючи, що і як розвивається та ризики із затягуванням рішення щодо призначення керівника ОП, зараз вважаю вже, що найкращим варіантом був би Михайло Федоров — людина непроста, молода та гаряча, проте з візією, бажанням змін та боротьби. З досвідом і конкретними результатами. Щоб бентежна атмосфера ОП його не зіпсувала, усі, як всередині влади, так і назовні, мають не зачаровуватись, бути уважними, стежити і контролювати. Тим не менше, Михайло — це надія, що ми боротимемось, не імітуватимемо, а справедливості стане більше. Наразі підтримуватиму в міру можливостей.Друге. Без військової реформи і зміни керівництва військом нам неминучий кінець як державному утворенню та народу, і саме це має бути першим пріоритетом найближчим часом. Військова реформа, відставка Сирського та його підлабузників! ПРІОРИТЕТ.Окрім військової реформи наступні пріоритети — це дійсно жорстка антикорупційна позиція без «своїх» і «чужих», гнучка міжнародна та інформаційна політика і ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ОП та гілок влади зі зняттям спроб «ручника» з правоохоронних органів, Парламенту, Кабміну.Очевидні конституційні пріоритети Президента, а отже і його офісу — це війна (оборона), нацбезпека (спецслужби), міжнародна політика (підтримка і мир), а ще модерація між гілками влади, контроль виконання, широкий зворотний зв'язок та інформаційний супровід. ОП — система підтримки прийняття рішень керівництва держави, аналітичний орган, а не заміна Кабміну чи Парламенту.Вищезазначеного добиваюсь в міру своїх скромних можливостей і закликаю всіх небайдужих докладатися до збільшення шансів держави.Щодо миру: вже багато про це писала і нічого не змінилось. Далі війна. Усвідомлюйте і шукайте свій шлях. Не дайте геополітичному розхитуванню збити вас з пантелику. Україна або перетвориться в умовний Ізраїль з економікою, освітою, технологіями, військом, залученням усього населення, переорієнтованою на ПОСТІЙНУ оборону, або ж нас роздеруть на шматки. Вкотре.Всіх зі святом, дякую і вірю в ЗСУ. Борюся за вас щодня. Слава Україні!💙💛

«Держава, верховний головнокомандувач, його команда, ставка мають — сподіваюся — мати стратегію ведення війни. Як і чого ми хочемо досягнути і якими способами. Бо Збройні сили – це всього лиш один із інструментів ведення війни. І він далеко не єдиний. Чи є в нас ця стратегія? Це величезне питання», — каже в інтервʼю Суспільному директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут.Ми говоримо про те, які проблеми — коротко-, середньо- і довгострокові — він бачить зараз у системі українського війська. Наявність стратегії ведення війни Чмут зараховує до середньострокових викликів. Нещодавно директор ПЖ написав, що на фронті наростає стратегічна криза. Запитую його, які вона може мати наслідки. «В найгіршому варіанті – це втрата державності. Як би це зараз не звучало, і як би ми не хотіли думати, що це неможливо. В більш, скажімо так, прийнятному варіанті – це активний російський наступ далі. Наскільки далі – залежить від багатьох факторів і чинників, тут важко прогнозувати, але динаміка не на нашу користь», — каже він. Які складові цієї кризи? Тут запрошую подивитися розмову. Всі посилання залишу в коментарях.У мене точно не було мети записати інтервʼю, яке налякало б. Прихильники Тараса Чмута в Х часто жартують про те, що його інтервʼю — як гірка криниця. Я сприймаю його публічні виступи дещо інакше. Він має здібність добре структурувати явища і проблеми. Також, через низку різних проєктів підтримки війська і військових, Тарас Чмут і його колеги розуміють зсередини ту систему, якій намагаються допомогти. «У нас ще є шанс не те, що не програти війну – у нас ще є шанс її виграти. Але треба щось для цього робити», — каже Тарас Чмут. Що? Про це багато в новому інтервʼю.Олена Ремовська📷 Олександр Брамськийhttps://suspilne.media/1175502-rosia-nablizaetsa-do-kolapsu-ak-i-mi-pitanna-v-kogo-vin-persogo-nastane-cmut-pro-perspektivu-peregovoriv/