Я почала свій протест, аби бути почутою. З відчаю. Аби були почуті тисячі військових, за яких болить. Аби ми врешті позбулися мертвої хватки "совка" в ЗСУ, уособленої в Сирському та його підопічних. Аби Парламент прокинувся як інституція.Вчора в першій половині дня показала, що один у полі воїн, як забуті поодинокі наші громадяни на спостережних пунктах перед ворогом без ротацій. Пів дня робота ВРУ була заблокована однією впертою нардепкою. Далі вчора ж показала, що протест може продовжуватися за відновлення голосування і розблокування важливих законопроєктів. Далі мала серйозну розмову з керівництвом президентської фракції, а керівництво фракції — з Президентом. Було досягнуто певних домовленостей:- активація роботи щодо військової юстиції, реформи СБУ, військових статутів та грошового забезпечення військових у Парламенті;- робота щодо зміни військового керівництва та управління;- голосування звіту ТСК щодо оборони, який довго не додавали до порядку денного;- відновлення спілкування Президента з Парламентом.Якщо домовленості будуть порушені, інтенсифікую протест. Зараз даю собі шанс повірити і послабити хватку трибуни та дати можливість колегам виступати і голосувати повноцінно.Слава Україні!