Марʼяна Безугла

Вперше після призначення нового Головкома побувала на фронті. Ніколи не переставала відвідувати зону бойових дій, але це ставало дедалі екстремальнішим, адже доводилося мати справу не лише з фізичною небезпекою через обстріли, дрони та інші фактори війни, а й із гонитвою Сирського та його наближених за тим, щоб я не мала інформації про їхні зловживання, неадекватні накази та про те, що насправді відбувається. Врешті, наприкінці, оминала штаби та працювала безпосередньо на позиціях дронщиків, у фронтових містах тощо. Ніколи не переставала адвокатувати те, що і як відбувається. Зокрема, що проблеми з обороною Донецької області замовчувалися, а ресурси перенаправлялися на інші напрямки. Так, зокрема, ворог майже захопив Костянтинівку, вже не кажучи про Покровськ чи Селидове значно раніше. Це був складний і водночас максимально відвертий період, який залишив багато вражень від кооперації та пошуку істини. Також це був період інтенсивної роботи щодо евакуації цивільного населення зі спецпризначенцями Нацполу та опрацювання відповідного закону. Тут спасибі Клименку.Дякую всім і кожному, хто допомагав. Зараз, звичайно, у військах відчувається свіже повітря. Уже деякі репресовані командири, яких знаю і поважаю, повернулися із заслання, уже буквально за тиждень помітна інша динаміка рішень, бойовий дух. Люди менш затиснуті. Що і як буде далі — важко сказати, але надія у військах є.Із предметного: нарешті те, що відбувається з просуванням росіян до Краматорська, стало пріоритетом, і вже є певні системні зміни. А вигнання ворога з Дніпропетровської області дуже швидко довели до логічного завершення, що дало змогу приділити увагу іншим напрямкам. Для цього потрібно було буквально кілька рішень, які затягувалися й не приймалися.Фото: У Дружківці цього тижня. На жаль, місто вже не має жодної цілої будівлі.

Євген Хмара не розуміє, що таке демократичний цивільний контроль? У якому напрямку відбувається рух? Що спочатку має бути план війни в Міноборони, а військові — виконувати його? Що ЗСУ — це інструмент Міноборони, а Міністр оборони — не завгосп ЗСУ? Що він політично відповідальний за те, чи є розуміння, як вести війну та чи відповідають ЗСУ характеру цієї війни? Як перемагати? За КОНТРОЛЬ?Ще будучи тимчасово виконуючим обов’язки, він уже став говорити загальними фразами про «потреби фронту» замість плану війни та КОНТРОЛЮ Міноборони. «Потреби фронту» можуть бути різними: «Скеля», танки, застаріла артилерія тощо. Якщо це покладуть йому на стіл, він підпише?І навіть якщо нове військове керівництво не подаватиме таких пропозицій, під «потребами фронту» можна замаскувати різні «хотілки» лобістів оборонних компаній.Дуже сумно. Мабуть, остаточно розсварюся з Євгеном Леонідовичем. Залишилося лише, щоб він заблокував мене в месенджерах:)Звичайно, не голосуватиму за нього на посаду Міністра оборони. Вважаю таке голосування знущанням і підміною понять.

Про Умєрова і не тільки: роздуми щодо кадрової політики останніх років. Враження без однозначних відповідей.Рустем Умєров буде очолювати Службу зовнішньої розвідки України (СЗРУ). Насправді це планувалося ще тоді, коли Умєров був керівником Фонду держмайна. Проте 6 вересня 2023 року його конституційною більшістю (тобто понад 300 голосів, що дозволяє змінювати Конституцію), 338 народними депутатами, обрали міністром оборони України. Більше отримав тільки Степан Полторак 2 грудня 2014 року — 347 голосів. Чому? Бо за цих двох міністрів голосували фактично всі фракції: і більшість, і опозиція.Умєров прийшов до Верховної Ради України (ВРУ) від «Голосу» разом із Вакарчуком. Має дружні стосунки з нардепкою Устіновою, яка й досі його прикриває. А тоді Устінова, яка походить із Центру протидії корупції (ЦПК), вмовляла як ВРУ, так і різних громадських активістів та діячів підтримати Рустема. Мовляв, це буде найкращий міністр оборони.Опозиція голосувала й раділа, що під час повномасштабної війни ключовий напрям, оборону, очолить НЕ представник «Слуги Народу». А ще, враховуючи, що ЗСУ очолював тоді Залужний, який уже нерівно дихав до політичних бонусів, хитрий план виставити Президента разом із його Урядом і більшістю в Парламенті аутсайдерами, у яких Міністр оборони й Головнокомандувач «не їхні» і саме вони «рятують» державу, поки ті її «зливають», виглядав майже ідеально. Тож розкачування відбувалося дедалі більше. Але Зеленський пішов на такий крок і подав Умєрова — компромісну репутаційну фігуру для всіх.І...Рустем Енверович здивував. Опинившись у Міноборони, він виявився безпринципним, хаотичним та скритним керівником, а також дуже швидко перефарбувався під владу.Опозиція розчарувалася, громадські активісти плакали. Ті, хто так агресивно підняв його на вершини політичної репутації, знищивши репутацію попередника, Резнікова, тепер узялися нещадно знищувати й Умєрова. Антикорупційна спільнота націлилася на пошук схематозів, а Устінова розсварилася зі своїм громадським корінням і остаточно потрапила під вплив Єрмака.Так минуло два роки. Умєрова нещадно збивали, він усе більше «служив». У Міноборони розвивався управлінський хаос, через що міністерство за доби Рустема Енверовича навіть отримало прізвисько «мінхаос» — міністерство хаосу.Сирський, який прийшов після Залужного, вдало використав слабку наглядову функцію Міноборони й побудував власну вертикаль необмеженої влади у військах без контролю. Остаточним кроком, який нівелював роль міністерства, стало звільнення головного інспектора МОУ генерала Воронченка, перевіряючого, який відмовлявся мовчати. Це було зроблено за наполяганням Сирського, а Умєров швидко все підписав.Та хаос у міністерстві наростав, як і наростав тиск антикорупційних органів, які як через зливи журналістам, блогерам і нардепам, так і напряму давали зрозуміти, що Умєров буде фігурантом і має отримати підозру разом із Єрмаком.Тож урешті було ухвалено рішення замінити його на найдосвідченішого нейтрального управлінця, який був у Президента, — експрем'єра Дениса Шмигаля. Але такого цінного лояльного кадра, якого до того ж кошмарили такі надокучливі антикорупційні органи, не можна було викидати на вулицю. Щоб не втратити і попри його схильність до хаосу, йому дали посаду секретаря РНБО.Розбірки продовжувалися. Країна проходила «міндічгейт», постало питання, куди дівати все ще свого, але надто амбітного й упертого Федорова, який посмів допомагати антикорупціонерам, був найактивнішим у коаліції проти Єрмака й тепер претендував очолити ОП чи Уряд. А ще постійно наголошував на плані війни, опікуючись рядом оборонних проєктів, що де-факто виходило за межі повноважень його посади цифрового менеджера країни.Що ж, трохи зігравши на амбіціях Михайла Альбертовича обіцянками карт-бланшу у війні, його вмовили очолити Міноборони. А Шмигаля переставили на енергетику, попри його бажання, обірвавши започатковане впорядкування міністерства після хаосу Умєрова.Оскільки кума Сирського, генерала Іващенка, якого було призначено раніше до СЗРУ, а Сирський давно тягнув його до ГУР МОУ, таки перенаправили замість Буданова до ГУР МОУ, то СЗРУ відтоді залишилася фактично без управління.Дійсно, Федоров був загнаний у пастку. ГУР МОУ віддали куму Сирського, самого Сирського й Гнатова (начальника Генштабу) не збиралися звільняти, а Федорову не погодили жодного кадрового рішення у військах, крім одного — Єлізарова «Лазаря» (і то на початку, медійно).Пастка закрилася. Залишалося тільки вичікувати, як події будуть розвиватися за одним із двох сценаріїв: або Михайло залишиться доброзичливим цифровізатором і буде додавати бонусів, оцифровуючи та красиво показуючи оболонку, під якою продовжуватимуть діяти «Скеля», бусифікація й брехня на фронті, — система Сирського, якій не бачили альтернатив (і це теж має свою частку правди, адже зараз невідомо, як встоїть фронт без його методів), або ж спробує копати глибоко, і тоді «Скеля», бусифікація та брехня на фронті знищать його репутацію, знизять рейтинги, і міністра, якому «лишенько, дали стільки можливостей, а він не справився», можна буде звільнити.Сталося не зовсім так, як гадалося, і цьому сприяли кілька факторів: Федоров вирішив боротися й став дедалі більше втручатися у справи війська, зайшовши в жорсткий конфлікт із Сирським, закупівельниками (але там складніша історія, не ідеалізую жодну зі сторін) та, що найголовніше, — Михайло вписався в боротьбу за план війни, за те, як ми воюємо і як маємо перемогти росію.А Умєров не справлявся навіть із базовим функціонуванням РНБО, проте активно діяв на переговорних майданчиках. Водночас антикорупційні органи не змогли сформувати Умєрову підозру, не знайшовши достатньо доказів його корупційної діяльності, зокрема тому, що він не справився навіть з організацією запропонованих корупційних оборудок:) Або ж хитро пропетляв і не підтримав.Адже, за моїми спостереженнями, Рустем Енверович вміло прикидається значно дурнішим і поблажливішим, ніж є насправді. Насправді це один із найрозумніших чоловіків, яких зустрічала. Він сильний переговорник у специфічній, нехарактерній для нашої культури манері, має обширні зв'язки на Близькому Сході — аж до питання, чиї інтереси лобіює.Вважаю, він дійсно хаотичний в організації й не стягує управління великими системами. І от що цікаво: враховуючи ситуацію з розвідками в країні та його таланти й зв'язки, якби ще тоді, у 2023 році, його перенаправили до СЗРУ, то, можливо, це було б непогане рішення. «Відмотайте» мою розповідь і уявіть, якою могла б бути інша реальність. Чи мали б ми стабільніше Міноборони, менше розбірок, збережену репутацію купи людей, кращі зв'язки між владою та опозицією і ще багато чого іншого? У СЗРУ ситуація могла б бути кращою? Можливо...Можливо, він не тільки тоді, а й зараз буде непоганим очільником СЗРУ. Служба зовнішньої розвідки перебуває в глибокому занепаді. Потенційно головна зовнішня спецслужба країни (а не ГУР МОУ, яке перебрало на себе частину невластивих функцій) практично не існує. Якщо до цього додати переговорні здібності Умєрова, може вийти плюс.Але загалом вся ситуація виглядає... Як вона виглядає — робіть висновки самі.Мені особисто прикро, що можна було б ще надіятися, що Хмару перенаправлять до СЗРУ з Міноборони, повернувши Федорова. Та тепер ясно, що Зеленський Федорова повертати не хоче дедалі більше, а Хмару можуть винести на голосування вже наступного парламентського тижня.Для Міноборони це, ймовірно, справжня катастрофа. Чергова.Власними помилками вважаю те, що надто довіряла антикорупційному руху щодо оцінки міністрів. Коли закликали атакувати міністрів, я приєднувалася, хоча треба було більше розбиратися, чому атакували Резнікова, хвалили Умєрова, а потім почали атакувати й Умєрова. При всіх недоліках Резнікова, якби весь час повномасштабного вторгнення був один міністр оборони, можливо, стан міністерства та війська був би кращим? Можливо. Або ні. Можливо, часта зміна міністрів не дала сцементувати процеси і сприяла розвитку?Немає простих відповідей, білих і чорних. Такі справи.

Військові свідчать про 225-й полк. Розслідування Анни Калюжної для Texty.org.ua.• Запис розмови командира полку Ширяєва, де стверджується, що «ніяких своїх не існує», а всі, хто рухається без дозволу або тікає з позицій, оголошуються противником і підлягають ліквідації.• Щонайменше шестеро незалежних свідків (військові та родичі) повідомляють про побиття прив'язаних людей, які називаються «дерево правди», де жертв прикутують до дерев і б'ють трубами або палицями до тріщин на шкірі.• Свідки стверджують, що у полку існують «ями» — ями, куди кидають військових, які «завинили», а також практикується погроза розстрілами та фіксація стрільби по своїм.• За оцінками співрозмовників, між штурмами військових утримують в умовах, схожих на тюремні, без можливості відпусток.• Командир полку Ширяєв, за словами військових, викликає страх серед особового складу; популярною була фраза «командир кончить».• Сирський протягом 2025–2026 років посилював позиції полку та прикріплював до нього додаткові підрозділи.• Матеріали оприлюднені лише після того, як непублічні методи звернення до правоохоронців не принесли результатів.Посилання: https://texty.org.ua/articles/117979/nykakyx-svoyx-ne-sushchestvuet-zahorodzhuvalni-zahony-yamy-i-derevo-pravdy-vijskovi-svidchat-pro-225-polk

З Днем медика, колеги!Та не забуваю і чекаю на рішення щодо людини Сирського в медицині — генерала «ВЛК» Казмірчука, який усе ще займає посаду командувача Медичних сил ЗСУ.Це «паркетний» корупціонер, про якого багато писала і який, вважаю, має бути чи не серед перших, кого подасть на звільнення новий Головнокомандувач ЗСУ. Відмічу, що далі це погоджують Хмара та Зеленський, сподіваюсь, що новому Головкому не будуть блокувати! Зокрема нагадаю, що генерал Казмірчук має тенденцію списувати тих, за кого «порішали», а всіх інших залишати; загалом контролює систему ВЛК; створює та розширює кишенькові, фактично порожні госпіталі, куди направляють військових замість лікування в загальній системі охорони здоров’я. Робиться це для формального забезпечення завантаженості ліжко-місць і збереження, прилаштування людей на тилових посадах замість посилення військ медиками, тоді як найважчих поранених нерідко оперативно переводять до цивільних лікарень, щоб вони якщо що, то померли там.Свого часу він фактично вижив із посади Сухорукову, керівницю департаменту охорони здоров’я Міноборони, яка була чи не єдиною, хто намагався йому протистояти.За статистикою Казмірчука виживають майже всі, адже найважчих або не довозять до його системи (людей можуть не евакуювати днями, вони просто гинуть), або переводять до цивільних лікарень, як описала вище.Тим часом без належної стратегії, окрім госпіталів, створюються медичні батальйони, а все це супроводжується спробами запровадити нові генеральські та полковничі посади.І Шмигаль, і Федоров мені обіцяли розібратися, але Сирський їм блокував, нічого не вийшло. Зараз Сирського вже немає, аби не блокували Хмара та Зеленський.

Сьогодні на акцію не пішла. До цього була щовечора всі 8 днів по кілька годин. Єдина з народних депутатів у такому ритмі. Але подивилась учора на ситуацію і зараз не бачу сенсу. Чому?Парламент нереально зібрати до 18 серпня. Президент їде, отже, фізично нічого не подасть щодо міністра. Його не буде десь тиждень.Чи це хід з його боку? Безумовно.Чи це погано для протестів? Так.Водночас спостерігаю організовані хвилі дискредитації протестів, вкиди про Федорова; активні офіційні медіаспроби показати, що всі працюють і все прекрасно, у яких, звісно, бере участь Хмара як виконувач обов'язків міністра оборони.За цей час кількість людей може зменшуватися. Зокрема ще й тому, що проблеми у війську дуже болючі, а Головнокомандувача Сирського щиро ненавиділи. Зараз же вдалося, здавалося б, неможливе: Президент замінив його на Драпатого. А Федоров у нього був уже шостим міністром, і не всі люди в цьому розбираються. Не скрізь він мав однозначну підтримку. Якщо ж кількість хвиль дискредитації збільшуватиметься, це лише посилить тенденцію.Це все погано.Динаміка зменшення кількості людей на акціях спонукатиме інших втрачати фокус.Але є вихід, який пропоную.Відновити акції тоді, коли Парламент повертатиметься до голосування. Це буде орієнтовно 18 серпня. Шанси, що це станеться раніше, у поточній ситуації майже нульові.Тоді всі хвилі дискредитації протестів, Федорова та його ініціатив уже перезріють, і з'являться контраргументи.Можна буде апелювати і до Президента, і до народних депутатів, які голосуватимуть та належать до різних фракцій, і максимально мобілізувати людей під Верховною Радою України, як рік тому. Або і на площі Івана Франка, і під Верховною Радою. Адже подання на міністра оборони вносить Президент, а Верховна Рада голосує за нього окремою процедурою.У понеділок окремо напишу листа Зеленському щодо ситуації з подякою за звільнення Сирського і з проханням повернути Федорова. Запропоную підписати його ВСІМ народним депутатам. Подивимося, скільки підтримають. Це потенційно покаже, скільки депутатів готові голосувати за повернення Михайла до Міністерства оборони України.А далі, якщо акції максимально відновляться після повернення народних депутатів, тоді будуть шанси.Така моя думка.Підтримую повернення Федорова та протести й надалі. Долучаюсь усіма доступними мені методами. Буду час від часу приходити. Якщо звертатиметеся з проханням бути частіше — буду частіше. Я не пішла ні на які канікули, працюю. НЕ наполягаю саме на такому сценарії. Та все ж поділилася своїми враженнями і запропонувала, на мою думку, реалістичний варіант. Бо бачу, куди все це йде.НЕ хочу, щоб людей, які переважно щиро хочуть повернути надію і вже зробили неймовірне, ввели в оману, попередньо дискредитувавши їх повільними й хитрими методами.

І ще про кілька випадків хейту: Про підтримку Арестовича щодо поведінки полонених, яких вели на розстріл, і вони не чинили спротиву. Логіка моєї підтримки публікації була така: До чого довели військо, що люди в полоні йдуть як худоба на вірну смерть, навіть не пробуючи нічого зробити. Тоді якраз у нас було дуже багато випадків втечі з поля бою і здачі в полон без спротиву. Чи коректною була форма подачі? Очевидно, що ні. Зараз би написала інакше.У мене був період, коли перебувала в постійному стані злості через те, що ні влада, ні народ не чують про злочини в ЗСУ, про Сирського, а проблеми лише наростають. Вірніше, багато хто знає, військові щодня мені пишуть і просять допомогти, але все це потрапляє в зачароване коло атак, політичних розбірок і замовчування.Були ще інші випадки. Наприклад, особистий порученець Залужного в 2023 генерал Зубанич і його прихвосні, а також одна політсила, яка постійно захищала генералітет, «Європейська Солідарність», після того як я все ще тоді непублічно добивалася відповідей, що за жах твориться з південним контрнаступом... Вони поширювали фейк про нібито злив мною південного контрнаступу, бо сфотографувалася з технікою в зелених кущах.Речник Повітряних сил Ігнат, коли вже публічно розкривала брехню і безлад у Повітряних силах, а паралельно добивалась звільнення генерала Содоля з посади (чи не найбільшого м'ясника у війську, який потім звільнився через ВЛК), поширював фейки, що я нібито навела росіянам ракету на Дніпро, бо опублікувала, що Содоль у Дніпрі намагається втекти від відповідальності через "больнічку".Багато було всього. Сирського звільнили, але генеральська мафія залишилася. І Федорова не ще повернули. Тож боротьба має тривати. Інакше нового Головкома Драпатого система просто зжере.

Чому все ще потрібно повертати Федорова, до чого тут СБУ і чому наступний етап складніший, ніж здається?4 березня 2026 року я прийшла до новопризначеного виконувача обов’язків голови СБУ Євгена Хмари. Ми говорили про ситуацію в країні. Зокрема про Сирського, про його злочини, про роль військової контррозвідки, про штурмові полки. Звісно, і про реформу СБУ. Мені було пообіцяно, що будемо чистити і розбиратися. І що будуть регулярні зустрічі щомісяця.Наступного разу я була у Євгена аж у червні. За цей час жодного продуктивного зв’язку не сталося. Жодних кроків щодо реформи СБУ здійснено не було. Жодних кроків щодо Сирського теж. НІЧОГО.Цього разу я вже не мовчала і про корупцію в СБУ, і про кол-центри, і про кришування. Далі — нічого. Люди залишалися на своїх посадах. І якщо при Малюку, попри корупційні схематози, зберігалася сильна управлінська вертикаль з акцентом на протидію росії, а сам він БАГАТО РАЗІВ допомагав мені добиватися рішень щодо проблем у ЗСУ, то з приходом Хмари все це зникло.Загалом у СБУ сформувалося двовладдя, коли частина людей орієнтувалася на «покладівців» (Поклад), а частина — на «малюківців» (Малюк, Хмара). Чи спеціально так влаштував ситуацію Президент? Ймовірно, що так. За принципом: хай виживе сильніший — того і зробимо наступним головою СБУ.Як ви вже розумієте, сильнішим виявився Поклад. Зараз він єдиний і неповторний фактичний керівник СБУ, і у відомстві вже почалися чималі чистки. Чи матимуть вони продуктивний для держави характер, побачимо.Чи програли «малюківці»? Ну... Євгена Хмару перенаправляють у Міноборони.Чи знає він щось про систему оборони держави, окрім діяльності спецназу та далекобійних ударів безпілотниками? Ні.Чи чинив він опір корупції в СБУ? Ні.Чи розбирався він із безчинством і злочинами в ЗСУ, маючи в руках найпотужніший інструмент — військову контррозвідку, представники якої є в КОЖНОМУ підрозділі, зокрема і в «Скелі»? Ні.❗Євген Хмара — це безпілотник Президента: фотогенічний, героїчний, слухняний і без власної системи управління.А тепер розглянемо, що далі.Якщо Хмара залишається і не повертається Федоров? Не буду тут детально розписувати про повернення схематозів у закупівлях, доєднання схематозів СБУ, неможливість сказати «ні» керівництву і просте нерозуміння того, як працює система.Одного того, що всередині вікна можливостей у Міноборони опиняється новий міністр, якому навіть за умови наявності знань про систему потрібно МІНІМУМ три місяці на вникання, достатньо, щоб ми гарантовано втратили темп реформ і в передблекаутний період вийшли без жодного нарощування темпу.Навіть у роботі з партнерами Хмарі доведеться вибудовувати контакти НАНОВО, вже не кажучи про елементарне вивчення того, ЩО ТАКЕ ФРОНТ із стратегічної перспективи.Якщо ж Федоров повертається, то він одразу відновлює процеси і працює з Драпатим. Все. Темп наростає, помилки коригуються, а не перевинаходяться наново. Ми можемо вже в серпні-вересні дати росіянам чималого прочухана, продовжуючи позитивну динаміку змін.Зараз ситуація наступна: Федоров згоден повертатися тільки як міністр оборони, Зеленський категорично проти цього. У Президента на те є особисті причини, пов’язані, зокрема, з кількома епізодами, коли він вважає, що Федоров його сильно підвів.До цього додаються ревнощі, незадоволення деякими реформами і непряма участь Федорова та його оточення в протестах минулого та цього року.Вони дуже довго працювали разом, дуже багато один про одного знають, і відпустити один одного — це отримати політичного опонента, якого можна порівняти з колишньою, яка знає всі нюанси твого характеру. Але і в довірі, яка була раніше, залишатися вже не можуть.Люди, уявіть тільки: якщо Михайло вів SMM президентської кампанії, то ЩО і ЯК він знає? Він фактично один із тих, хто зробив Зеленського.Парадоксально, але в цьому партнерстві-протистоянні Президент ВЖЕ запустив президентську кампанію самого Михайла, яка може бути дуже успішною. І точно ми б отримали когось кращого за Залужного, що мені особисто імпонує.Але за цими розбірками легко загубити основне: щоб дожити до виборчих баталій, треба ПЕРЕМОГТИ РОСІЮ. А щоб перемогти, потрібна сильна система оборони, яка постійно випереджає ворога.Михайло, попри купу проблем і помилок, — найсильніший фахівець для цього на рівні міністерства. І якою б успішною не була його кар’єра як самостійного політика, для держави, для нас із вами, це знижує шанси на успішну війну. Бо діяти ВСЕРЕДИНІ системи він далі вже не зможе.Отже, поки обоє стоять на своєму, ми в пастці. І в пастці — новий Головком. Помиріть уже їх хтось. У мене не вийшло.І чи взагалі Федоров вже ХОЧЕ повертатись? P.S. З великою повагою ставлюся до Євгена Хмари як до спецпризначенця, але не мовчу про наслідки його роботи на високих посадах.Євгене Леонідовичу, вибачте. Не викидайте мій телефон. Можливо, це все змусить Вас по-справжньому замислитися про свою роль у розбірках і переосмислити себе як суб’єкта прийняття рішень.

Зараз «Українська правда» робить серйозні такі ефіри з лідерами протесту про кризу. Про Федорова. Про Сирського.А 2 роки тому, коли я їм розказувала про те ж саме, вони навіть поставили заставку з натяком, що несповна розуму. А під час розмови питали зі смішком, як це так — міняти Головкома ЗСУ.Шановні журналісти, у вас на руках трохи крові людей, які загинули за цей час в репресивній машині Головкома. Сподіваюсь, ви вже це зрозуміли. Бо треба було думати не про політичну кон'юнктуру, а про контекст і про те, про ЩО говорила.Але, судячи з того, що, з ким і як ви далі обговорюєте, і з того, що ніхто зі мною не зв'язався, не кажучи вже про те, що ніхто не вибачився, висновків зроблено небагато? Було б приємно отримати повідомлення від Севгіль Sevgil Hayretdın Qızı Musaieva. Адже до цього від мене був не один десяток особистих повідомлень їй про те, що треба звернути увагу: Сирський вбиває людей. КІЛЬКА РОКІВ. Головній редакторці «Українська правда». Особисто. Історія про Головкома Сирського — це ще й історія про те, як публічні люди, журналісти, політики занадто довго зважували й мовчали. І давали маргіналізувати поодинокі голоси, які не боялися. Поодинокі.Посилання на відео від 28 червня 2024 року: https://www.youtube.com/watch?v=jEqVkumka6w

Знову: я НІКОЛИ не підтримувала Сирського на посаду Головнокомандувача ЗСУ. Мене багато разів оббріхували, щоб виставити так, ніби «не все так однозначно». Зокрема, це робили Іванов і Петров, замовні Телеграм-помийки. Навіть військові з управління комунікацій Генштабу ЗСУ отримували такі завдання. Ну і, звісно, всілякі народні депутати та ще багато хто. І багато людей, які приєднувалися заради «ги-ги», не вникаючи.Дуже багато разів шукали в мене схеми, корупцію — не знайшли.Шукали, чия людина, — не знайшли. Поклеїли "ярлики".Але, по суті, єдине, що залишалося, — виставляти мене божевільною, дурочкою, щоб знецінити правду.Так, деякі мої висловлювання могли бути надто радикальними, але часто й це було наслідком вірусного поширення окремих шматків, а не повного тексту. За ті гроші, які витратили на те, щоб мене знецінити, можна було б побудувати, мабуть, балістичну ракету.А сама не маю своєї «медійки», щоб відбивати численні атаки. Чому? Бо не маю на це грошей! Мій інформаційний інструмент — лише пряме спілкування, а не цілий медіаофіс, як у багатьох блогерів, нардепів та інших.Так, робила багато помилок, але завжди була щирою. Робитиму помилки й надалі, але роблю висновки, щоб їх було менше.А щодо виразу обличчя, вигляду? Він ЗВИЧАЙНИЙ. НЕ «красівий», не гламурний, не «нардепський». То що кому не так? Хочете просту людину серед вас, то ось і маєте.