З роками, особливо в політиці, для мене все більшого значення набуває цей день. І все більш нереалістичним стає слово «незалежність». Історично воно має колосальне значення, результат багатовікової боротьби за нашу державу. Але предметно жодна держава не є незалежною. Росія незалежна від цін на нафту? А США — від фабрик у Китаї? Франція — від імпорту урану? Китай — від імпорту нафти? Україна — від поставок ракет PAC-3 чи Starlink? Єгипет — від українського зерна? Міжнародні дилери та гравці, від яких ми всі ці роки залежали, годували нас історіями про нейтральність як повну незалежність, а насправді — залежну кабалу від одних; і про союзи як захист, а фактично — залежність від інших. І чи то брехлива нейтральність у рабстві росії, чи обіцянки далекого вступу до союзів — нічого з цього ніколи не було незалежністю. І не буде. У Стівена Кові щодо людини, що можна масштабувати на будь-яку спільноту, організацію і навіть державне утворення, є прекрасний термін «взаємозалежність». І від того, наскільки мудро суб’єкт вибудує такі відносини, залежать його сталий розвиток та успіх. А ще є слово «суб’єктність». Коли вирішуєш ти, а не вирішують за тебе. У цей день, віддаючи честь і шану всім, хто боровся і бореться за суб’єктність української держави, хочу побажати всім нам вибудувати такі взаємозв’язки України з навколишнім світом, щоб взаємозалежність мала сенс і тримала Батьківщину в добробуті, розвитку та безпеці. Без брехливих лозунгів і з конкретними наслідками. Зі святом! Фото: Сергій Гудзь