ПОДІЇ ДНЯ: ЗГАДУЄМО...29 березня 2022 р. ворог, з району Андріївки, продовжив артилерійський обстріл Макарова. На відео, яке нещодавно було передане до фондів Макарівського музею, можна побачити як в один з березневих днів російські танки проводили обстріл Макарова.З радіоперехоплення, які ГУР надав Радіо Свободі, відомо, що ще 28 березня «Іртиш» (попередньо начальник артилерії 5-ї окремої танкової бригади) віддав наказ своєму підлеглому «Єнисею», перед відступом, використати всі снаряди, які були вивантажені з автомобілів. Єнисей погодився виконати наказ після того як отримає цілі. Нагадаємо, що російська 5 ОТБр знаходилася на шосе Київ – Житомир, зокрема в Березівці… А тому існує версія, що це були переговори про обстріли Фасової та Калинівки, які 29 березня, другий день поспіль, потерпали від російських «Градів».Одночасно з тим підрозділи ЗСУ уже продовжували просування з Мотижина на Северинівку та Копилів.29 березня бійці 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України звільнили село Северинівку. Гвардієць з позивним «Стяжик» поділився спогадами про той день: «Звільнили, мабуть, гучно сказано. Адже незадовго до нашого приходу ворог просто втік, тож вуличних боїв як таких не було. Коли зайшли у Северинівку, перше що вразило, це руїна, яку залишили по собі окупанти. Загиблих мирних жителів я, на щастя не бачив, але на багатьох подвір’ях лежали застрелені собаки. Коли триває зачистка села, штурмові групи мають оглянути кожну кімнату, кожний дах чи підвал у всіх будинках. Тому доводилося заходити в покинуті місцевими оселі. Картину там спостерігали сумну. В одному будинку я побачив простріляний з автомата плазмовий телевізор – він був завеликий, росіяни не змогли його забрати з собою, тому просто пошкодили техніку»... Підготовлено Інформаційним агентством МКВ за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)При використанні посилання на авторів обов’язкове
28 березня цивільні з Колонщини знову зробили спробу виїзду, але ситуація повторилась, їх знову обстріляли поблизу Березівки. Повернулися в Колонщину, перечекавши годину, місцеві мешканці втретє рушили в невідоме – і цього разу їм пощастило більше. Окупанти ніби погодились пропустити, але показово провокували паніку. Стояли напоготові зі зведеною зброєю, і як тільки остання машина проїхала повз них, демонстративно відкрили вогонь в повітря.У Калинівці під час руху в напрямку Копилова загинуло 5-ть бійців 95-ї бригади: Олександр ГАВАНЮК, Михайло НАСТАЩУК, Ігор ІГНАТЕНКО, Михайло ЛИТВИН, Володимир ХОМЮК. Деталі бою і до сьогодні невідомі. Проте є свідчення, що в Олександра Гаванюка під бронежилетом були численні поранення отриманні внаслідок мінометного обстрілу.У російських радіоперехопленнях, які ГУР надав для Радіо Свободи, 28 березня «Звено» (командир 64-ї ОМСБр рф Азатбек Омурбеков) пропонує вчергове вдарити по «Хасав’юрту». Зрозуміло, що це закодована назва одного з населених пунктів Макарівщини. Дізнатися про що йшла мова допоміг документ, який рашисти залишили в Андріївці (Фото 1. Знімок наданий Дмитром Джулаєм). З нього ми дізнаємося, як бійці 64-ї бригади називали в радіопереговорах населені пункти нашої громади: Макарів – Хасав’юртАндріївка – БарнаулЛипівка – ГрознийЛозовик – АргунЧервона Гірка – ШаліНаливайківка – НальчикКомарівка – МамадишПочепин – ІркутськКоролівка – ЯрославльБуян – КомсомольськЗабуяння – ЗеленогорськФерма – Новосибірськ.Але найдивніші назви у Ніжилович і Кодри:Ніжиловичі – БостонКодра – Чикаго.Що ставало причиною тієї чи іншої назви наразі не відомо…28 березня для населених пунктів Макарівщини став найважчим днем за 33 дні активних бойових. Обстріли громади не припинялися протягом всього дня. Рашисти нещадно били мінами і градами.Під вогонь російської армії потрапили Макарів, Фасівочка, Калинівка, Фасова, Людвинівка, Вітрівка, Забуяння, Королівка.У Забуянні під час обстрілу загинули двоє добровольців: Ігор БРАЦЕЙКО та Дмитро СИДОРЕНКО.У Макарові рашисти повністю знищили будівлю, щойнозбудованої амбулаторії сімейної медицини. Були поранені серед цивільних.Підготовлено Інформаційним агентством МКВ за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)При використанні посилання на авторів обов’язкове.
23 березня 2022 року ворог продовжував обстрілювати Макарів та інші населені пункти громади. Під прицілом було село Королівка. Тут унаслідок артилерійського обстрілу здійсненого противником, поранення несумісні з життям отримав боєць 10-ї гірсько-штурмової бригади Григорій КЛЮКТакож російська артилерія обстріляла Калинівку «51-й».У Макарові зафіксовано як мінімум 5 артилерійських обстрілів. Під російський вогонь потрапили вулиця Садова та лікарня.23 березня у Макарівській громаді розпочали виплату пенсій людям, які отримували їх через відділення Укрпошти. Також почали відновлювати освітлення в населених пунктах, де це було можливо і безпечно.23 березня 2022 року в американській газеті «The Washington Post» було вміщено статтю «В українському містечку реальність не збігається з вихваляннями уряду перемогою над російськими військами» про події в Макарові журналіста Сударсана Рагавана. Вона була як своєрідна відповідь на повідомлення ГенШтабу про звільнення Макарова 22 березня. У ній автор розповідає про втрати серед захисників Макарівщини: «За останній місяць 12 бійців підрозділів територіальної оборони загинули і 15 отримали поранення, у тому числі троє загинули під час обстрілу росіянами у вівторок під час евакуації жителів. Близько 30 мирних жителів загинули під час обстрілів або були смертельно поранені російськими військовими. Більшість днів хтось гине в Збройних силах» (Фото 1. З газети «The Washington Post»).Підготовлено Інформаційним агентством МКВ за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)При використанні посилання на авторів обов’язкове.
11 березня 2026 року, між населеними пунктами Лісне та Підгаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області, під час виконання бойового завдання Андрій Оразбаєв загинув.Для своєї родини він був не лише захисником ай джерелом тепла, доброти та впевненості в завтрашньому дні. Його серце завжди билося за рідних, і ця любов житиме в їх спогадах вічно. Його життєвий шлях, відданість родині та Батьківщині назавжди залишиться світлим прикладом мужності , чесності та людяності. Втрата Сина і брата для рідних — це невимовний біль, який важко описати словами. Його ім’я назавжди залишиться не просто в документах чи нагородах — воно житиме в серцях тих, хто його любив, знав і чекав. Андрій віддав найдорожче — своє життя — заради миру, заради майбутнього, заради кожного з нас. І цю жертву неможливо виміряти жодними словами. Світла пам’ять про Андрія назавжди буде у тиші спогадів, у сльозах і в силі жити далі так, щоб бути гідними його подвигу. Герої не вмирають — вони залишаються з нами назавжди.Андрія Оразбаєва поховали на Алеї Слави на кладовищі у с. Калинівка.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото
Війна безжально змінює долі людей. Вона забирає найцінніше — життя тих, хто ще тільки починав свій шлях, хто мріяв, будував плани, любив і був опорою для своїх рідних. Вона залишає по собі тишу в домівках і біль у серцях, який не стихає з часом.Особливо боляче, коли йдуть молоді — ті, у кого попереду було ціле життя. Ті, хто ще мав здійснити свої мрії, створити сім’ю, виховати дітей, прожити довге і щасливе життя. Але війна не дає цього шансу.19 березня Макарівська громада з глибоким сумом і болем прощалася із Захисником України — Євгеном Новіченком. Молодим воїном, щирою людиною і світлою душею, яка назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав і любив.Євген Олександрович Новіченко народився 11 серпня 1999 року в Макарові, де пройшли його дитинство та юність.Атестат про базову середню освіту здобув у Макарівському ліцеї №2. У 2014 році вступив до Немішаївського фахового коледжу НУБіП України, де отримав диплом за спеціальністю «електрик».Євген був доброю, щирою та життєрадісною людиною. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував, підтримував рідних і друзів у складні моменти. Умів реально оцінювати свої можливості, відповідально ставився до справ і завжди доводив розпочате до кінця.Його характер вирізняли працелюбність і цілеспрямованість. Змалку прагнув розвиватися, мав великий хист до електрики, захоплювався автомобілями. Усе, за що брався, робив власноруч — з нуля створював технічні речі, майстрував, вдосконалював.З самого дитинства Євген був оточений любов’ю своєї старшої сестри Руслани. Вона чекала на нього, дбала, підтримувала і фактично виховувала як рідну дитину. Була для нього опорою, підтримкою і другою мамою. Їхній зв’язок був особливим — сповненим тепла, турботи і щирої любові.Особливе місце в його житті займали і молодші сестрички. Він дуже любив їх, оберігав і завжди був поруч. Дбав про них, підтримував, допомагав у повсякденному житті — водив Іринку до школи, Наталку до садочка. З Іринкою мав особливо теплі й близькі стосунки — разом проводили час у дитинстві, а згодом залишалися такими ж дружніми і в дорослому житті.Сестрички щиро любили свого брата. Для них він був захистом, опорою і прикладом. І хоча його сильні плечі вже не поруч, у їхніх серцях він залишиться назавжди. Тепер він оберігатиме їх з небес.У 2024 році Євген став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Євген Новіченко служив розвідником-санітаром 4-ї розвідувальної групи спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення 1-го загону спеціального призначення 71-ї окремої єгерської бригади.29 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Веселий Гай Донецької області, Євген Новіченко зник безвісти.Родина жила надією на диво — на його повернення живим. Кожен день був наповнений тривогою, вірою і молитвами.Та, на превеликий жаль, диво не сталося.12 березня 2026 року на підставі постанови про ідентифікацію було встановлено, що солдат Євген Новіченко загинув у бою 29 листопада 2024 року.Ця звістка стала нестерпним болем для рідних, близьких і всіх, хто знав Євгена.Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, прощаючись із молодим Захисником, який віддав своє життя за Україну.Його життя було коротким, але світлим. Він залишив після себе пам’ять про доброту, щирість, турботу і любов до людей.Його подвиг — це частина великої боротьби українського народу за свободу.Його ім’я назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всієї громади.Пам’ять про нього житиме у кожному спогаді, у кожному доброму слові, у кожній миті, яку він подарував своїм близьким.Наш обов’язок — пам’ятати.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку він віддав життя.Наш обов’язок — жити так, щоб його жертва не була марною.Схиляємо голови у скорботі.Дякуємо за мужність і самопожертву.Вічна пам’ять Герою.Вічна слава Захиснику України.Євгена Новіченка поховали на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото
18 березня, після обстрілу штабу Роти охорони, «Бродяга» запросив вихід з Макарова. У розмові зі своїм куратором він підтвердив «успіх» проведеного обстрілу. Також тероборона Макарова перехопила шлях виходу вночі «Бродяги» з Макарова. ГШР «Дика качка» були проведені дії із облаштування засідок на цьому маршруті, але, на жаль, щура бійцям не вдалося вистежити і відпрацювати.Після звільнення Макарівщини, в с. Калинівка, поблизу АЗС ОККО, був знайдений вбитим мешканець Копилова Олександр КОСТЕНКО. Дата загибелі була встановлена – 18 березня.Мешканець Колонщини Михайло КОВАЛЬЧУК пішов шукати на вулицях села зниклого брата Дениса, і також не повернувся додому. Згодом Михайла також знайдуть вбитим. Орієнтовна дата смерті – 18 березня.18 березня в окупованій Колонщині своє 85-річчя святкував Володимир ЖУВАК. Для дідуся це уже була друга ворожа окупація у його житті. Ще зовсім дитиною він на Сумщині пережив гітлерівську, а тапер у такому похилому віці пережив – рашистів. Усі свої враження від російських окупантів Володимир Лукич занотовував і, зокрема, описав як проходило святкування ювілею…Підготовлено Інформаційним агентством МКВ за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)При використанні посилання на авторів обов’язкове.
Війна змінює життя цілих поколінь. Вона залишає у серцях людей глибокий біль і водночас відкриває справжню силу людського духу. Кожен день цієї боротьби нагадує нам про високу ціну свободи — ціну, яку Україна платить життями своїх синів і дочок.Серед тих, хто став на захист держави, — звичайні українці: працьовиті люди, турботливі батьки, надійні друзі, добрі сусіди. Вони жили мирним життям, будували родини, працювали на своїй землі, мріяли про майбутнє для своїх дітей. Але коли Батьківщина опинилася у небезпеці, вони зробили свідомий вибір — стати на її захист.16 березня, під звуки повітряної тривоги, Макарівська громада з болем у серці прощалася із Захисником України — Андрієм Зінченком. Людиною, чия доля була тісно пов’язана з нашою землею, з життям громади і з любов’ю до своєї родини та України.Андрій Вікторович Зінченконародився 9 червня 1977 року в селі Буряківка Чорнобильського району Київської області. Його дитинство припало на непростий час — у квітні 1986 року, після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, родина змушена була залишити рідну домівку. Так Андрій разом із сім’єю переїхав на постійне місце проживання до села Королівка на Макарівщині.Саме тут пройшли його юнацькі роки. У Королівській середній школі він отримав атестат про повну середню освіту, тут формувався його характер, його любов до землі і праці.Після закінчення школи Андрій пішов працювати до місцевого колгоспу. Він був людиною, яка не боялася роботи і завжди сумлінно виконувала свої обов’язки.У Королівці Андрій знайшов і своє сімейне щастя. Він одружився з дівчиною Валентиною. Подружжя створило родину, разом виховали доньку Олену та сина Петра, для яких Андрій був турботливим батьком і надійною опорою.Коли у 2014 році Україна стала на шлях боротьби за свою свободу, Андрій не залишився осторонь. У березні 2015 року він став на захист України.Після демобілізації у 2016 році повернувся до рідного села. Влаштувався на роботу до підприємства «Аґрус розсадник», де продовжив працювати і жити мирним життям разом із родиною.Та коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій не зміг залишатися осторонь. У грудні 2022 року він знову став на захист територіальної цілісності та незалежності України.Солдат Андрій Зінченко служив лінійним наглядачем відділення зв’язку батальйону матеріального забезпечення 67-ї окремої механізованої бригади. Він сумлінно виконував свої обов’язки, забезпечуючи зв’язок і підтримку для військових підрозділів.10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області Андрій Зінченко зник безвісти.Родина жила надією на диво — на його повернення живим. Кожен день очікування був сповнений тривоги, віри і молитви.Та, на превеликий жаль, диво не сталося.9 березня 2026 року на підставі постанови про ідентифікацію було встановлено, що солдат Андрій Зінченко загинув у бою 10 вересня 2024 року.Ця звістка стала важким ударом для родини, рідних, друзів і всієї громади.Його життя було життям звичайного українця — працьовитого, чесного, відданого родині та своїй землі. Але у вирішальний момент він став воїном і до кінця виконав свій обов’язок перед Батьківщиною.Його подвиг — це частина великої боротьби українського народу за свободу.Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всієї нашої громади.Минають роки, але пам’ять про таких людей не зникає. Вона живе у наших серцях, у наших спогадах, у кожному мирному ранку, який став можливим завдяки їхній жертовності.Наш обов’язок — пам’ятати.Наш обов’язок — бути гідними їхньої жертви.Наш обов’язок — берегти Україну, за яку вони віддали своє життя.Дякуємо за мужність і самопожертву.Вічна пам’ять Герою.Андрія Зінченка поховали на кладовищі у с. Королівка.https://www.facebook.com/makrikm - джерело інформації та фото
ПОДІЇ ДНЯ: ЗГАДУЄМО...7 березня 2022 р. о 5-й ранку на Макарів рашисти, після проведення розвідки «Орланами», скинули чотири авіаційних бомби. Було зруйновано дитячий садок «Барвінок», житлові будинку (фото 1) та хлібзавод.Відразу було повідомлено про 13 загиблих на хлібзаводі. У квітні 2022 р., після розбору завалі, з’явилася цифра – 48. Станом на березень 2026 р. встановлена імена 16 бійців, які загинули на хлібзаводі: Дмитро ЛЕВКІВСЬКИЙ, Дмитро КУЛЯВЕЦЬ, Андрій ТКАЧУК, Віктор ОСАДЧУК, Олександр СУРІН, Дмитро ЯКОВЕЦЬ, Любомир КОРОНСЬКИЙ, Олександр РАКОВСЬКИЙ, Олександр ШЕРОВ, Тарас ІВАНИЦЬКИЙ, Микола ОРЕХІВСЬКИЙ, Олег ФОМЕНКО, Сергій КУЗЬМЕНКО, Михайло СОПОВ, Володимир АНДРІЙЧУК, Єдуард КОЛЦУН. 3 бійці на сьогодні вважаються зниклими безвісті:Богдан БАРАНОВСЬКИЙ, Володимир ЖОЛУДЬ, Анатолій ХАЛІМОНЧУК.Також на вул. Ярослава Мудрого від осколкових поранень загинула Тетяна ЄГОРЧЕНКО. Її загибель пов’язували з авіаударом по хлібзаводу. Проте сьогодні було встановлено, що жінка загинула від артобстрілу 6 березня. Її тіло військовослужбовець Юрій Вареник з побратимом переніс до будинку її сина. Там жінка і була тимчасово похована.7 березня в Макарів зайшли бійці 10-ї гірсько-штурмової бригади. Захисники розташувалися в приміщенні санстанції, поруч з лікарнею Цього ж дня рашисти здійснили один з перших обстрілів с. Забуяння. У цей день мішенню для ворогів стали приватні будинки. О 6:50, у власному будинку, внаслідок прямого влучання снаряда з «Граду», (фото 2) загинула місцева мешканка Лариса ТКАЧЕНКО.Цього ж дня рашисти в чергове обстріляли Королівку. Від артобстрілу по вул. Єдності, 32 загинув Євген ВАЩЕНКО. Спочатку був похований на власному подвір’ї, а потім перепохований.7 березня з Макарова було організовано першу офіційну евакуацію цивільного населення. Евакуаційними пунктами стали Будинок культури та продуктовий магазин на Зарічці. Також цього дня було евакуйовано працівників лікарні.Цього ж дня бійці 95-ї бригади, які перебували на блок-посту поблизу вулиці Польова, були передислоковані на позицію «Промка» і мали контролювати дорогу з Гавронщини.Підготовлено Інформаційним агентством МКВ за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)Перепост вітається, копіпаст, в стилі Сергія Яценка, – ні. 🚫
Однією з найгостріших проблем Макарівщини у ті дні став критичний дефіцит продовольства: регулярне постачання перервалося, а кількість людей у громаді зросла через прибуття військових. У цей складний час на допомогу прийшли волонтери з інших регіонів. Зокрема, з 3 березня продукти до Калинівки (на "51-й кілометр") регулярно доправляла Алла ЖИЛІНА зі Ставищ у супроводі військових.На той час Алла очолювала дитячий садок, який у березні 2022-го перетворився на стратегічний гуманітарний хаб. Установа стала прихистком як для мешканців Макарівщини, що евакуювалися на захід країни, так і для захисників, які тримали шлях на фронт.Сьогодні наш текст буде супроводжуватися лише однією фотографією, яку 3 березня 2022 року в Макарові зробили бійці 95-ї окремої десантно-штурмової бригади в знак подяки для Алли Жиліної.4 роки тому в Макарові пахло не квітами, а порохом і горілою землею. Світ навколо здавався сірим і понівеченим, як це поле на фоні. Але саме тоді, посеред запеклих боїв, бійці 95-ї бригади знайшли хвилину, щоб зупинитися і побачити — життя триває.Ці вербові котики, прикрашені шевроном, стали символом вдячності жінці, чиє серце билося в унісон із передовою — волонтерці Аллі Жиліній.Підготовлено Інформаційним агентством МКВ за активної участі журналіста Дмитра Джулая (Радіо Свобода)Перепост вітається, копіпаст, в стилі Сергія Яценка, – ні.🚫
ПОЗИЧИТИ ГРОШІЯ отримав повідомлення в телеграм від свого знайомого, який просить позичити кошти на зазначений номер картки в повідомленні, я без вагань здійснив переказ коштів, після зателефонував цьому знайомому – виявилось, що шахраї зламали його телеграм.Знайома людина просить позичити грошей в особистому повідомленні в месенджері соціальної мережі. Це може бути хтось, із ким ви давно не спілкуєтесь, але є ризик, що сторінку людини зламали шахраї.Знайомою людиною може бути друг, родич, колега тощо. Вона надсилає Вам особисте повідомлення в месенджер*, у т.ч. соціальної мережі.*Месенджер — це безкоштовний мобільний додаток для обміну повідомленнями, який використовується для обміну миттєвими повідомленнями, обміну фотографіями, відео, аудіозаписами та для групових чатів. Приклади месенджерів: viber, whats app, telegram, messenger facebook, direct instagram та ін.Та просить Вас позичити їй грошей (зазвичай, перерахувати на вказану нею банківську картку чи поповнити рахунок номеру мобільного телефону). Це може бути хтось, із ким ви давно не спілкуєтесь чи навпаки, спілкуєтеся дуже часто. Головне, у цьому випадку Ви повинні завжди пам’ятати те, що, можливо, акаунт* месенджеру чи соціальної мережі* цієї людини зламали шахраї (підпорядкували собі управління акаунтом) та від імені вашого знайомого просять у вас гроші.*Акаунт — обліковий запис людини у якійсь системі реєстрації та інформація пов'язана з таким записом.*Соціальна мережа — це сервіс (інтернет майданчик) для підтримки соціальних зв’язків в Інтернеті. Важливим елементом соцмережі є контент (зміст, інформація), створений користувачами (власниками акаунтів у даній мережі).Якщо дійсно таке трапилося, то дії даних осіб називаються шахрайством. Шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.Відповідальність за вчинення шахрайства регулюється ст. 190 Кримінального кодексу України та передбачена від штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, в залежності від суми завданого збитку та кількості осіб, які вчинюють шахрайські дії. Пам’ятайте:✅ Зв'язатися з людиною через інший канал (телефоном, поштою, іншим месенджером) і запитати про повідомлення.Якщо людина не надсилала повідомлення:✅ Розповісти, що її акаунт зламали.✅ Порадити змінити пароль до месенджера та увімкнути двофакторну аутентифікацію.✅ Попросити повідомити про інцидент Кіберполіцію та CERT-UA.❌ Не довіряйте особі, яка телефонує, тільки тому, що вона знає про вас персональну інформацію (шахраї можуть знайти її в інтернеті).На замітку:• Друзі не просять грошей у месенджерах — перевір двічі!• Чужий акаунт може стати шахрайським інструментом!• Не поспішай допомагати онлайн — це може бути пастка!• Переконайся, що це дійсно твій знайомий!• Позичати в мережі — ризик втратити більше!Управління протидії кіберзлочинам в Київській області
