Світло, що об’єднує: Вифлеємський Вогонь Миру у Макарівській громадіДо Макарівської громади завітав Вифлеємський Вогонь Миру — символ Різдва, надії та незламної віри в добро. Різдвяне світло засяяло у Макарівській селищній раді та ветеранському просторі «Серед Своїх», наповнивши ці місця особливою атмосферою тепла й єдності.Традиційно Вогонь передали представники Макарівського осередку національної скаутської організації «Пласт». Під час зустрічі пластуни виконали «Пісню Вифлеємського Вогню Миру» та привітали громаду з прийдешніми святами, нагадавши: навіть у найскладніші часи світло здатне перемагати темряву.«Сьогодні цей вогонь — не просто різдвяний символ. Це знак нашої віри в мир, подяки українським Захисникам і підтримки їхніх родин. Він нагадує, що сила громади — в єдності та взаємній підтримці», — зазначив Макарівський селищний голова Вадим ТОКАР.Для України Вифлеємський Вогонь Миру є знаком шани тим, хто боронить державу, і тим, хто тримає надійний тил. Нехай це світло зігріває серця, додає віри та наближає мирне майбутнє Макарівської громади й усієї країни.t.me/makariv_media 👈наш Telegram-канал
Результати футбольних матчів за участі команд МакарівщиниЗИМОВИЙ ЧЕМПІОНАТ «СПОРТ ДЛЯ ВСІХ»2011/2012 р.н. (тренер О. Жгут)1-й турФСК МАКАРІВ – ФК БІЛГОРОД-СІТІ 7:0 (Назар Бондар (дубль), Влад Бондарчук (дубль), Максим Тарасенко, Михайло Василенко, Назар Литвин)2-й турСК КИЇВ-2 – ФСК МАКАРІВ 3:0ТУРНІР «ПАМ’ЯТІ ТРЕНЕРІВ АКАДЕМІЇ «ДИНАМО» КИЇВ 20252017 р.н. (тренери Я. Шалон та О. Жгут)Група F1-й турФСК МАКАРІВ – ВИШГОРОД 0:142-й турФСК МАКАРІВ – ДАФ ДНІПРО 0:93-й турФСК МАКАРІВ – ЮНІСТЬ Одеса 1:8 (Осименко)Матч за 29-те місцеФСК МАКАРІВ – ВАЛКИ Харків 1:2 (Осименко)Матч за 31-ше місцеФСК МАКАРІВ – ЗАСПА Київ 2:2 (по пен. 4:3) (Годецький, ???)Юні футболісти, які лише роблять перші кроки на змаганнях подібного рангу посіли 31-ше місце. Кращим гравцем команди став Ярослав Цілепа.2016 р.н. (тренери Р. Головатюк та О. Жгут)Група D1-й турФСК МАКАРІВ – ЧАЙКА ВИШГОРОД 1:5 (Всеволод Гедз)2-й турФСК МАКАРІВ – ДФК БЕРЕЗНЯКИ 2:2 (Ярослав Очеретяний, Данііл Леоненко)3-й турФСК МАКАРІВ – АФК КРИВБАС-2 Кривий Ріг 4:1 (Всеволод Гедз (хет-трик), Андрій Шевченко)Лише по різниці забитих і пропущених м’ячів наші футболісти посіли третє місце і не потрапили до Ліги SilverМатч за 17-те місцеФСК МАКАРІВ – КОЗАК Київ 2:8 (Михайло Нестерчук (дубль))Матч за 19-те місцеФСК МАКАРІВ – ДИНАМІК ВЛ Київ 1:7 (Андрій Євтушенко)Футболісти, які вдруге беруть участь у цих змаганнях посіли 20-те місце при 32 учасниках. Кращим бомбардиром і гравцем команди став Всеволод Гедз.Підписуйтесь на Інформаційне агентство MKV
IN MEMORIAM…Війна увійшла в наше життя як щоденний біль і щоденна втрата. Вона не рахує років, не зважає на плани й не залишає часу на прощання. Вона торкається кожної родини, кожної громади, змінюючи долі й забираючи найцінніше — людські життя. З кожним таким прощанням ми ще глибше усвідомлюємо, якою дорогою ціною виборюється наша свобода.Війна забирає не лише молодих, а й зрілих, сильних, сформованих чоловіків — тих, хто вже мав життєвий досвід, родину, плани й відповідальність. Вона вириває з життя людей, які могли ще довго бути поруч зі своїми близькими, але свідомо обрали стати на захист своєї країни. 19 грудня Макарівська громада схиляла голови перед пам’яттю мешканця Мотижина Олександра Васильєва.Олександр Владленович Васильєв народився 5 березня 1979 року в місті Березань на Київщині. Ще в дитинстві разом із родиною він переїхав на постійне місце проживання до міста Боярка. Саме там минули його шкільні роки, там він формувався як особистість, вчився відповідальності й робив перші самостійні кроки в житті.Атестат про загальну середню освіту Олександр отримав у Боярській середній школі № 5. Він прагнув знань і розвитку, тому у 1995 році вступив до Київського міжнародного університету, де здобув диплом за спеціальністю «юрист». Олександр був людиною дисципліни й сили духу. Важливе місце в його житті посідав спорт — він серйозно займався боксом і досяг високого результату, отримавши звання майстра спорту з боксу.У мирному житті Олександр працював в охоронній фірмі «Грин-Таун». Проживав у селі Мотижин, де його знали як спокійну, врівноважену й надійну людину — того, на кого завжди можна було покластися.У липні 2025 року Олександр ухвалив непросте, але свідоме рішення — стати на захист територіальної цілісності України. Він не відвернувся від війни й не переклав відповідальність на інших. Солдат Олександр Васильєв із позивним «Блекмор» служив номером обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2-го штурмового батальйону 425-го окремого штурмового полку ЗСУ. Він був там, де найважче і найнебезпечніше, де щодня перевіряється мужність.22 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Затишок Донецької області, Олександр отримав вибухове поранення. Він до останнього боровся за життя. Перебував на лікуванні в госпіталі та в Черкаській обласній лікарні. Лікарі робили все можливе, але поранення виявилися надто тяжкими. 4 грудня 2026 року серце Захисника зупинилося.Олександр не повернувся додому живим, але повернувся Героєм. У нього залишилися дружина, тітка та сестра — рідні люди, для яких він був опорою, підтримкою і частиною життя. Для них ця втрата — біль, що не має меж. Для нашої громади — ще одне нагадування про страшну ціну свободи.Сьогодні ми прощаємося з Олександром Васильєвим зі скорботою в серці й глибокою вдячністю. Він прожив свій шлях чесно. Він виконав свій обов’язок. Він залишив по собі пам’ять людини, яка не відступила.Світла пам’ять тобі, Олександре.Поховали Героя на кладовищі у с. Мотижин.https://www.facebook.com/makrikm – джерело фото та інформації
Дякуємо передплатникам, які обрали газету «Макарівський вісник»Ми прагнемо зробити нашу співпрацю зручнішою й кориснішою для Вас і готові надалі максимально задовольняти Вашу потребу в оперативній та корисній інформації.Але також ми звертаємося до потенційних передплатників. Ви ще можете передплатити «Макарівський ВІСНИК» на 2026 р. Може інет-новини і швидші, але у газеті – перевірені. І якщо в соцмережах часто ганяють одну й ту ж інформацію, переставляючи з одного сайту на інший, то ми даємо оригінальні новини. Самі їздимо до героїв публікацій, де б що не сталося, і привозимо новини звідти. Отже, йдемо в найближче поштове відділення і виписуємо улюблену газету «Макарівський ВІСНИК» у оператора. Можна виписати у листоноші. А краще – інтернетом, через сайт «Укрпошти». Так дешевше, бо не треба платити 35 гривень за паперову квитанцію. Вартість приймання передплати через сайт – 20 гривень. Економимо 15. Електронну квитанцію потім можна зберегти на телефон і надсилати куди треба. Не ксерокопіюючи. Або видрукувати на принтері. Коротка інструкція: заходите на сайт «Укрпошти», тиснете кнопку «Передплатити». Вона четверта внизу жовтої смуги. В новому вікні давите на кнопку у верхньому правому кутку «Передплачуйте місцеві медіа». Відкриється карта, шукаємо на ній Київську область. Натискаємо. Тепер обираємо «Макарівський ВІСНИК». Якщо помітити один місяць, то вартість – 56 грн. З оплатою передплати – 76 грн.Якщо помітити 3 місяці, то вартість – 168 грн. З оплатою передплати – 188 грн.Якщо помітити 6 місяців, то вартість – 336 грн. З оплатою передплати – 356 грн.Якщо помітити весь рік, то вартість – 672 грн. З оплатою передплати – 692 грн.Виписали – вітаємо! Тепер ви отримуватимете найцікавішу газету громади! Найсвіжіші та найцікавіші новини, гумор, новинки спорту, дивовижні людські долі, моторошний кримінал – все це на сторінках «ВІСНИКА». І про війну, загиблих – теж є... На жаль...Щоб швидко та зручно передплатити наше видання на наступний рік, залишаємо посилання
IN MEMORIAM…13 грудня наша громада зібралася на центральній площі Макарова, щоб провести в останню дорогу людину, чия мужність і любов до України стали її долею. У такі миті особливо відчуваєш, як крихко тримається світ, як швидко змінюється наше сьогодення, і як багато залежить від тих, хто стоїть на передовій, закриваючи нас собою від темряви війни.Кожна смерть захисника — це не просто нова рана в тілі країни. Це біль, який торкається кожного з нас, бо за кожним ім’ям стоїть життя, сповнене мрій, турбот, любові та надій.І сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю воїна, який віддав найдорожче — своє життя — щоб ми могли і далі жити, виховувати дітей, працювати, мріяти.У цей скорботний день ми проводжаємо Назара Василенка — нашого земляка, нашого захисника, нашого Героя.Назар Сергійович Василенко народився 5 вересня 1997 року в селі Липівка на Макарівщині. Він ріс у великій багатодітній родині й мав трьох братів. Домашня теплота, братерська підтримка та родинні цінності стали для нього міцним фундаментом на все життя.Середню освіту Назар здобув у Липівській школі, де його добре пам’ятають як спокійного, доброзичливого та щирого хлопця.Ставши дорослим, Назар побудував свою власну родину. Одружився з Мариною — жінкою, яка стала його надійною опорою. Разом вони виховали двох дітей. Згодом родина переїхала до Макарова, де й розпочалася їхня нова життєва сторінка.Коли Україна потребувала своїх синів, Назар не залишився осторонь. У грудні 2024 року він став на захист територіальної цілісності держави. Служив солдатом, водієм-електриком та мотористом 2-го взводу ударних безпілотних комплексів роти безпілотних систем 3-го десантно-штурмового батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.Побратими згадують його як відповідального, відданого, спокійного і водночас рішучого воїна, який завжди був там, де найважче.У березні 2025 року Назар отримав поранення під час виконання бойового завдання на Курському напрямку. Пройшовши лікування, він повернувся назад — до своєї бригади, до своїх побратимів, до свого обов’язку.6 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Світле Покровського району Донецької області, Назар Сергійович Василенко загинув.Він загинув як воїн. Як син України. Як людина, яка робила все можливе, аби ми могли жити у мирі.На нього чекали мати, брати, кохана дружина Марина та двоє дітей, які тепер нестимуть його світлу пам’ять через усе життя.Захисник повертається додому, але вже як Герой. Його шлях завершився, але його відвага, його любов і його подвиг житимуть у серцях усіх, хто знав Назара, і тих, хто завдяки йому має майбутнє.Ми дякуємо Герою. Пам’ятаємо Назара.І молимося, щоб Господь подарував його душі вічний спокій.Поховали Захисника на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.https://www.facebook.com/makrikm – джерело фото та інформації
Зміцнюємо культуру пам’яті, поваги та підтримки Захисників і Захисниць🔷Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію вшанування пам’яті загиблих Захисників і Захисниць України та формування культури поваги й підтримки ветеранів війни до 2028 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації.Це дорожня карта, що визначає, як ми як суспільство маємо вшановувати тих, хто віддав життя за незалежність України, і як будувати гідні можливості підтримки для наших ветеранів і ветеранок.🇺🇦 За роки війни у кожній громаді України є Герої, чиї імена не можна загубити, забути чи стерти. Ми маємо зробити все можливе, щоб про них знали й через сотні років, щоб вони були прикладом відваги та хоробрості для юних поколінь українців, а для нащадків – нагадуванням про ціну існування нашої нації і їхньої можливості жити в мирі та незалежності.Саме тому держава вперше системно визначає, як має будуватися культура пам’яті й культура підтримки тих, хто захищає Україну.❓ Що передбачає Концепція?У документі визначено головні принципи, за якими Україна буде:▪️ вшановувати загиблих Захисників та Захисниць, щоб їхні історії, імена й подвиги були збережені не лише в родинах, а й у пам’яті всього суспільства;▪️ будувати культуру поваги до ветеранів й ветеранок, щоб люди, які повернулися з війни, відчували себе потрібними;▪️ створювати сталі традиції пам’ятних подій, щоб кожна громада мала зрозумілі формати й підтримку для таких ініціатив.🔧 Що саме робитиме держава?Окремий операційний план з реалізації Концепції передбачає конкретні кроки:▪️ оновлення законодавчих правил і процедур, які стосуються вшанування памʼяті загиблих Захисників та Захисниць;▪️ проведення державних та місцевих заходів, повʼязаних із вшануванням ветеранів, ветеранок, захистом цілісності України;▪️ підтримку комеморативних проєктів по всій країні: від меморіальних просторів до освітніх та культурних ініціатив;▪️ залучення ветеранів й ветеранок до просвітницьких, виховних та культурних заходів.🤝 Це не просто тимчасовий алгоритм дій та рекомендації, а довгострокова політика пам’яті, яка має об’єднувати країну, зміцнювати нашу національну ідентичність і давати чесну відповідь на питання: як ми шануємо тих, хто віддав найдорожче за нашу можливість жити на своїй землі?
💡Оновлений графік відключення світла на сьогодні.📆Субота 08.11.2025💡Підгрупа 1.1 відключення:❌з 03:30 до 07:00 ❌з 14:00 до 21:00 💡Підгрупа 1.2 відключення: ❌з 03:30 до 07:00❌з 14:00 до 21:00 💡Підгрупа 2.1 відключення:❌з 04:00 до 07:00❌з 10:00 до 10:30 ❌з 14:00 до 17:30 💡Підгрупа 2.2 відключення:❌з 04:00 до 07:00❌з 10:00 до 10:30 ❌з 14:00 до 21:00 💡Підгрупа 3.1 відключення:❌з 07:00 до 10:30❌з 17:30 до 00:00💡Підгрупа 3.2 відключення:❌з 07:00 до 10:30❌з 17:30 до 00:00 💡Підгрупа 4.1 відключення:❌з 07:00 до 14:00❌з 17:30 до 00:00💡Підгрупа 4.2 відключення:❌з 07:00 до 14:00❌з 17:30 до 21:00💡Підгрупа 5.1 відключення:❌з 00:30 до 03:30❌з 10:30 до 14:00❌з 21:00 до 00:00💡Підгрупа 5.2 відключення:❌з 00:30 до 03:30❌з 10:30 до 17:30❌з 21:00 до 00:00 💡Підгрупа 6.1 відключення:❌з 10:30 до 17:30❌з 21:00 до 00:00💡Підгрупа 6.2 відключення:❌з 10:30 до 17:30❌з 21:00 до 00:00
❗️Попереджаємо, що протягом дня можливі зміни часу та обсягу обмежень. Радимо стежити за нашими повідомленнями.Відправляйте друзям, багато хто не знає де переглянути графік!єСвітло 🅱️Київська область
IN MEMORIAM...Знову над Макаровом звучав скорботний дзвін…Знову наша громада провела в останню путь свого Захисника.Сьогодні громада стояла на площі — у тиші, сповненій болю й подяки, — щоб схилити голови перед воїном, який не пожалів найціннішого — свого життя — заради нас із вами, заради вільної України.Кожен день цієї війни — це історія мужності й втрат.Молоді й дорослі, сини, батьки, чоловіки — всі вони стають у лави захисників, щоб не допустити ворога на нашу землю.І коли втрачаємо таких людей, ми усвідомлюємо, що саме на їхніх плечах тримається наша держава.Їхні імена — це не просто рядки в офіційних списках, це — живі історії любові до рідної землі, до своїх родин, до України.Сьогодні ми віддали останню шану Олексію Матею — воїну, трудівнику, добрій і щирій людині, яку з вдячністю і болем згадуватиме кожен, хто його знав.Олексій Олександрович Матей народився 8 червня 1981 року в мальовничому селі Дідівщина на Фастівщині. Дитинство його минало серед тихих сільських краєвидів, у родині, де цінували працю, чесність і добро.Після закінчення 9-ти класів місцевої школи у 1995 році родина переїхала до села Болячів на Брусилівщині, де Олексій розпочав свій трудовий шлях у місцевому колгоспі.У 2022 році Олексій з матір’ю Етелою Гейзівною переїхав до села Почепин на Макарівщині.Тут Захисник працював у фермерському господарстві «Світанок» — працьовитий, сумлінний, доброзичливий. Його поважали колеги, цінували за щирість і спокійну вдачу.Він жив звичайним, чесним життям українського селянина — поки не настав день, коли серце покликало йти боронити рідну землю.У листопаді 2024 року Олексій став на захист територіальної цілісності України.Він служив у лавах 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, обіймаючи посаду номерa обслуги гранатометного взводу стрілецького батальйону.Солдат Матей був прикладом витримки, спокою і відповідальності. Побратими згадують його як людину, яка завжди підтримувала інших, ніколи не скаржилася і не відступала.Але війна не щадить навіть найсвітліших…29 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Залізнянське Бахмутського району Донецької області, Олексій Матей загинув унаслідок ворожого удару FPV-дроном.Він до останнього залишався на своєму місці — вірний присязі, побратимам, Україні.Сьогодні ми попрощалися не лише з воїном, а з людиною, у серці якої жила любов — до родини, до праці, до життя.Його шлях обірвався на фронті, але пам’ять про нього житиме серед нас — на Макарівщині, у родині, серед друзів, у серцях тих, хто вдячний йому за мирне небо.Вічна слава і шана Герою!Хай Господь прийме його душу у свої обійми, а ми бережімо вдячну пам’ять про Олексія Матея — воїна, який стояв за кожного з нас, за Україну, за наше майбутнє.Герої не вмирають. Вони живуть у серцях свого народу.Поховали Героя на кладовищі у с. Почепин.https://www.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото
‼️Тривають пошуки зниклого у лісі чоловіка У лісі на Бучанщині, поблизу села Юрів Макарівської територіальної громади, тривають пошуки зниклого літнього чоловіка.За попередньою інформацією, ще 23 жовтня дідусь вирушив до лісу по гриби й планував повернутися за дві години. Однак він не повернувся. Його донька повідомила про подію до місцевої Служби порятунку.🟡Попри густі хащі, небезпечні ділянки та складний рельєф, 22 рятувальники з кінологами та п’ятьма службовими собаками, за допомогою двох безпілотників ДСНС і п’яти одиниць техніки, а також військові та поліцейські наполегливо прочісували кожен метр лісу.📍Було обстежено близько 345 гектарів лісових масивів, однак зниклого чоловіка не виявлено.Сьогодні на місці події працюють підрозділи Національної поліції.🚨Надзвичайники наголошують на важливості обачності: обирати ділянки, перевірені саперами, пересуватися у спецодязі, мати засоби зв’язку та орієнтування, а також супроводжувати тих, хто потребує компанії.🆘 ДСНС Київщини • Сайт • Fb • Insta • YouTube • TikTok
Наш земляк Павло Науменко посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя»У Києві відбувся зворушливий захід на честь Героїв 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської, які віддали своє життя, захищаючи Україну.Захід організували група психологічної підтримки персоналу та підрозділ цивільно-військового співробітництва бригади під керівництвом майора Сергія Мельничука.Під час церемонії родинам загиблих воїнів урочисто вручили бойові нагороди — ордени «Хрест Героя», що стали символом відваги, самопожертви та вічної пам’яті про тих, хто не повернувся з поля бою.Серед нагороджених посмертно — наш земляк солдат Павло Науменко, кулеметник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.Воїн загинув 18 січня 2025 року під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області.Майор Сергій Мельничук, який особисто долучився до організації заходу, звернувся до родин полеглих із теплими словами підтримки та подяки за синів і чоловіків, що стали прикладом мужності для всього українського народу.Захід завершився хвилиною мовчання, покладанням квітів і спільною молитвою за полеглих воїнів.Вічна пам’ять Героям 155-ї окремої механізованої бригади!Їхня мужність, гідність і любов до Батьківщини — приклад для всіх поколінь.Підписуйтесь на Інформаційне агентство MKV
