Ксю Бадб | Еротика на Букнет

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Добре, Марта, ти казала, що тобі не давали вибору, я дам його тобі.Я цього точно не очікувала. Дивлюся на Арсена, наче він говорить щось нереальне, щось таке, до чого я була не готова.— Що?Він витягує з внутрішньої кишені конверт. Червоний конверт, і я розумію, що всередині щось є. А потім із кишені штанів він витягує зовсім невелику коробочку червоного кольору.В таких зазвичай носять каблучки.— Арсена, що це?— Це вибір. Ти казала, що тобі ніколи ніхто не давав вибору. Хай я буду тією людиною, яка тобі цей вибір дасть.Він протягує мені конверт.— Твоє нове життя: документи на нове ім’я, банківський рахунок, квитки. Уже завтра зранку ти назавжди покинеш країну і станеш іншою людиною. Ти забудеш про цей світ, якщо він тобі такий зайвий і зможеш жити так, як хочеш, як вважатимеш потрібним.— А тут — Арсен простягає коробочку. відкриває коробочку — і там справді каблучка. Гарний перстень із маленьким зеленим камінцем, схожим на краплинку або сльозу, тільки зеленого кольору. — А це моя пропозиція залишитися зі мною назавжди. В якості моєї дружини, в якості людини, з якою я хочу прожити все своє життя. В якості тієї, хто готова розділити зі мною щасливі моменти і не дуже, хто готова чекати мене вдома вбо стояти поруч, коли мій світ буде руйнуватися. Я даю тобі вибір, Марта. Ти казала, що його тобі ніколи не давали. Тож нехай зараз він буде. Просто обери, що ти хочеш. Просто обери, що вважаєш потрібним.Чоловік не підходить ближче, не тисне на мене.Він навіть нічого не каже. Просто протягує мені конверт і коробку.Уже о 22:00 ми дізнаємося що обере Марта 🥺

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Чого втекла? — Він підходить позаду, а я завмираю.Не обертаюся з багатьох причин, бо боюся побачити його і заплакати. Боюся, що не витримаю і скажу щось зле.— Не втекла. Просто вийшла подихати свіжим повітрям.— Правда? А здалося, що ти прямо втекла від мене.Він стоїть точно позаду мене. Я відчуваю гарячий подих на своїй потилиці. Я не обертаюся. Він не відходить. Дивна картина, якби хтось побачив це зі сторони. Так ми стоїмо декілька хвилин.— Куди ти зник?— Були справи.— Зрозуміло.— Це все, що ти хотіла спитати?А я не знаю... справді не знаю.тБо всі від мене хочуть якоїсь рішучості, а я ж не така. Я не можу прямо спитати, бо боюся почути відповідь, оюся почути правду. Я просто боюся почути правду.— Марто.— Що?Я не встигаю навіть зрозуміти, як він опиняється переді мною. Різко обертаюся і залишаюся притиснута до перила Його руки з двох сторін і він явно не планує відходити або відступати.— Арсене, мені потрібно піти.— Куди?— Я думаю, що тебе чекають у залі. А я…— Ти що?Чоловік трохи нахиляється і від його гарячого подиху на моїй шкірі у мене перехоплює дихання. Мені потрібно піти; потрібно бігти і не обертатися; потрібно зробити все, щоб просто піти від нього. Я вже сказала достатньо дурниць; вже зробила достатньо дурниць іне потрібно їх повторювати.Все одно нічого не вийде. Все одно нічого не буде.Я дивлюся на нього тихо.— Арсене… відпусти, будь ласка.— Я тебе не тримаю.Він справді фізично мене не тримає, але я не можу. Я заплющую очі і відчуваю, як вони стають мокрими. Знову плачу.... Знову плачу через нього і це здається таким жалюгідним.Рука Арсена ковзає по моїй щоці, збираючи сльози.Я не очікувала такого, але відкривати очі не готова, бо здається, що тільки відкрию очі — і це все перестане бути реальністю. Це все стане чимось таким, чого не може бути, що не повинно бути, і так далі.— Арсена, будь ласка…— Марто, будь ласка, що?— Відпусти.— Так я ж тебе не тримаю.— Відпусти мене просто з цього міста. Я хочу поїхати. Я не можу, правда. Я намагалася. Я закохалася по самі вуха в тебе і не можу просто жити і робити вигляд, що нічого не відбувається.Я не можу бути поруч з тобою і не думати про те,що, поїхавши з дому, ти трахаєш когось іншого. Я не можу просто думати, що між нами секс і нічого більше. Зрозумій нарешті. Я так не можу.Я не одна із тих жінок, які можуть просто займатися сексом заради сексу. Я просто…ГРА НА МЕЖІ Єдине питання: відпустить?

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Я сказала, що кожен гість для нас особливий… але він не погодився. Сказав, що прийшов сюди не за цим.— Добре. Проведи його на п’ятий поверх.— На п’ятий?— Так. У шістдесят шосту кімнату.— Кого із дівчат?— Нікого. Я сама з ним поспілкуюся.— Пані, ви впевнені?— Впевнена. Моє обличчя все одно ніхто ніколи не знає і ніхто ніколи не знав. Тому немає сенсу хвилюватися.— Добре, пані, як скажете.Двері за нею зачиняються.— Цікаво, хто ж ти… і що ти хочеш?Так, я з тих людей, яких не знають в обличчі.Усі знають, що я існую. Усі знають, що я тримаю цей клуб, що я його створила, і що він належить лише мені. Але при цьому ніхто ніколи не бачив мого обличчя. Ніхто не знає, як я виглядаю, окрім дівчат, які на мене працюють, але вони мовчать.Навіть від мерця можна дізнатися більше, ніж від тих дівчат, які працюють зі мною. Ті, хто постійно поруч. Ті, хто знають мене в обличчі.Навіть не всі працівниці мого клубу бачили, як я виглядаю. Хоча я завжди тут. Хоча я не ховаюся.Я живу в цьому клубі. І все ж моє обличчя знають одиниці. І саме в таких випадках це грає мені на руку. Саме в таких випадках я можу увійти в гру і використати її на свою користь.Злегка поправляю сукню. Ну… або те, що я називаю сукнею. Золоті шнурочки, з’єднані між собою так, щоб хоч щось, хоч трохи прикривати.Тут не потрібен одяг. Тут нікого не цікавить мій одяг. Тут людей цікавить зовсім інше.І те, що я ходжу напівоголена… навіть якби я пішла оголеною, це навряд чи когось зацікавило б. І точно нікого не здивувало б. Тому що в цьому клубі трапляються речі набагато більш несподівані, ніж гола жінка.П’ятий поверх — це своєрідна лаунж-зона. Зона для VIP-персон, для особливих, для тих, кого ми впускаємо трохи далі, ніж інших.Тут шість кімнат, кожна має свою нумерацію — 11, 22, 33, 44, 55 і 66. Логіку я вам пояснювати не буду, але згодом ви і про це дізнаєтесь.Кожна з цих кімнат особлива і кожна має свої певні фішки. 66 — це, скоріше, кімната-виняток. Туди мало кого впускають, і там, зазвичай, мало хто працює з моїх дівчат.Але зараз, якщо клієнт хоче чогось особливого — нехай вважає, що він і є цей особливий. Нехай думає, що для нього створені ці умови.А я просто обираю найзручніше місце, щоб дізнатися більше. Просто обираю місце, де зможу не лише прощупати ґрунт — хто він, що він, чого хоче, навіщо приїхав — але й розговорити його якнайбільше.Такі не приходять самі, таких, зазвичай, хтось присилає. І мені цікаво, від кого прийшов саме цей, хто його прислав і навіщо. Я знаю, що все не так просто. Взагалі в цьому чортовому житті нічого не буває простим, як би мені цього не хотілося.Клуб Святий Валентин +7 сторінок ( тут розділи будуть великі) і в новому розділі 2 промо на «Гра на межі»💕

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Марта, про що ти задумалася? — Голос мами проникає трохи глибше, ніж мої думки, і я аж здригаюся від несподіванки.— Я… я…— Ой, вона взагалі постійно про щось думає. Я, звісно, здогадуюся про що, але...— Лея не починайте, будь ласка.— Неочікувано. А де ж пані Мусаєва? Чи, можливо, вже скоро буде, мамо?Моя мама підморгує мені, а її жарт викликає в мене почервоніння на щоках.— Ні, ні, яка мама? Ой, не починай. Твоя донька до цього ще не готова. Кіра жартує. Ну, точніше, мама твоя жартує. А може… хоча, хоча… Марта, ти знаєш, я тільки за. Ти мені прямо дуже подобаєшся. І якби ти була моєю невісткою…— Мусаєва… о боже, ти зараз доведеш мою доньку до інфаркту.— Та вона взагалі, коли чує про те, що я їх уже планую одружити з Арсеном, постійно виглядає так, наче їй кажуть, що вона помре через два дні.Вони знову хіхікають, наче все, що вони обговорюють, повністю нормально. Наче вони не сказали нічого такого страшного, а я дивлюся на них широко розплющеними очима і думаю: господи, як я сюди потрапила і що взагалі від мене хочуть?— Марта, дихай, будь ласка. Бо в тебе такий вигляд, наче ти зараз помреш.— Мамо, все добре, правда. Я просто… я… ой…— Все, ще не очікувала, що ми тебе будемо сватати до Арсена.Пані Мусаєва посміхається і кидає в рот сирник.— Вона, в принципі, напевно, не була до цього готова.— Я просто… я…— Видихай, доню, видихай. Давай помреш не сьогодні. Все-таки сьогодні у Мусаєва молодшого день народження.— Давай день твоїх похорон перенесемо на потім.Мама з Леєю знову сміється, а я просто сиджу і кліпаю на них очима. Бо що я їм повинна сказати? Що я взагалі можу їм сказати, якщо я сама нічого не розумію? Таке відчуття, що я потрапила в якусь комедію з не дуже невдалим сюжетом, де мене намагаються одружити — чи видати заміж, ну неважливо — влаштувати моє особисте життя без мого відома.НОВИЙ РОЗДІЛ «ГРА НА МЕЖІ» уже о 22:00😉

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Слухай, Арсене, я не знаю, що в твоїй голові. Я не знаю, яка у вас із Мартою домовленість і що у вас там взагалі відбувається. — Він зітхає. — І я тобі скажу чесно: мене це не хвилювало і не хвилює й зараз, але мені потрібна конкретика.Він дивиться мені просто в очі.— Ти просто втік з дому. Якщо ти не забув, ти втік з мого дому, а цей варіант мене взагалі не влаштовує.— Я не втікав. Я поїхав у справах, а ви самі запропонували їй залишитися.Батько робить два різких кроки до мене і буквально піднімає мене за комір сорочки.— Слухай сюди. — Його голос тихий, але від цього тільки небезпечніший. — Я не їбу, що у вас відбувається. Мене це мало стосується. Ти можеш робити, що, блять, захочеш.Він сильніше стискає тканину.— Але мій син не буде, блять, ховатися від того, що накоїв. Ти мене зрозумів? Чи мені ще раз пояснити?— Зрозумів.Я різко відштовхую його руку. Явно налаштований не менш агресивно, ніж батько.Ми з ним схожі. У нас обох дуже вибухові характери, але ми знаємо межу, яку не можна переходити і ніколи між собою її не переходимо.Розділ о 00:00 «Гра на межі»

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Він злегка підводиться зі ліжка і підходить до мене. Проводить рукою по моєму голому плечу.— Арсене, що ти робиш?— Нічого такого. А ти маєш щось проти?— Нас же чекають за столом.— Почекають трохи довше. І я не думаю, що вони будуть проти.Відчуваю, як кров приливає до моїх щік.Я реально червонію. Від його дотиків, від його погляду на мене. Не знаю, чому така реакція, але я не можу її контролювати.— Мені потрібно одягнутися.— Ти мені подобаєшся роздягнена.— Подобаюся? Це щось нове.— Марта, якби ти мені не подобалася, я б тебе не трахав.— А, ну, в такому плані, можливо, і подобаюсь.— А, можливо, і не лише в такому.— Що?— Так, думки вголос.— Арсене, будь ласка, не потрібно....— Чому? Що саме не потрібно?— Казати того, що насправді… Що насправді не має для тебе ніякого значення.— А звідки ти знаєш, що для мене має значення, а що ні? Марта, ти знову напридумувала щось у своїй голові і щиро в це віриш.— А що для тебе має значення, Мусаєв? Бо я вже взагалі нічого не розумію. І через те, що я не розумію, я гублюся у всьому, що відбувається. Я…Але він не дає мені доказати, притягує до себе і цілує. Не так, як у клубі Аріни, зовсім не так. Його поцілунок м’який і… смачний. Я просто не знаю, як правильно інакше описати. Він цілує так, як цілують людей, яких кохають.Уже сьогодні о 00:00 «Гра на межі»

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Підсовуюся під ковдру, притягаючи її до себе. Я не знаю, чого боюся, бо впевнена, що тут максимально безпечно, — чую знайомий голос, — але все одно реагую так, наче щось може статися.— Мала, не бійся, це я. — Голос Арсена звучить втомлено. Можливо, трохи випивши. — Можна?— Так, заходь. Він проходить, сідає на ліжко і починає поступово роздягатися.— Що ти робиш? — Я взагалі збираюся спати. Або у тебе є якісь інші пропозиції? Хочеш пограти в настільні ігри?Я дивлюся на нього як на неадекватного.— Так, а чого ти тут?— Бо я буду спати тут.— Арсена, я…— Тільки, будь ласка, не кажи, що ти соромишся мене. Марто, я буквально пару годин тому трахав тебе в клубі своєї сестри. У тебе точно нема чого соромитися.— Та ні, я просто…— Мала, давай просто спати, добре? А поговоримо вже завтра. Я втомлений не менше, ніж ти. Повір. Сьогодні був надто емоційний день, і нам обом просто потрібно поспати.Чоловік, залишившись у трусах, лягає під ковдру і повертається до мене спиною. Я ще кілька хвилин сиджу, а потім спускаюся на подушку і намагаюся лежати так, щоб не торкатися його— Арсен....— Що?— Пробач, будь ласка.— За що ти просиш вибачення?— За те, що я поїхала в клуб і за те, що сказала.Чоловік повертається до мене і кладе руку на талію, притягуючи мою спину до своєї грудей. Його гаряче дихання я відчуваю всім тілом.— Тобі нема за що просити вибачення. Ти доросла, самостійна людина і можеш їздити, куди хочеш.— А за інше…— Марта, просто все це складно. Дуже-дуже складно. Так, я не знаю, як реагувати, але давай поговоримо про це завтра. Спимо, а завтра щось вирішимо. З усім цим.Трішки мілоти від Арсена і Марти в новому розділі « Гра на межі»

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Ми заходимо в будинок, де нас одразу зустрічає… Боже, я точно не очікувала цього.Мама Арсена. Вона стоїть у домашньому шикарному халаті. Ця жінка завжди виглядає розкішно. Але я розумію, що зараз година півночі. А ми… Ми ось так приїхали посеред ночі.— Арсене, що ти з нею зробив? — Пані Мусєєва одразу підходить до мене і обіймає за плечі, забираючи від Арсена.— Та нічого я з нею не зробив, мама. Просто… — Господи… Марта, йди зі мною. Я думаю, тобі потрібен гарячий чай, можливо щось сильніше.— Ні, ні, тільки не алкоголь. — Не хвилюйся. Зараз ми все вирішимо. Йди до батька. Не псуй мені тут настрій. — Пані Мусєєва злиться на Арсена, і це відчувається в усьому.Арсен зникає на другому поверсі, а ми йдемо на кухню.— Пані Мусєєва, все добре. — Називай мене Лея. Просто Лея. Марта, заспокойся. Все добре. Я не знаю, що у вас там сталося. Не хвилюйся. Я не буду нічого запитувати. Те, що сталося між вами, це особисто ваші проблеми, і мене вони не стосуються.Тож можеш бути цілком спокійна.Я просто запрошую тебе на чай. У мене є чудовий чай. Я впевнена, він тобі сподобається. І якщо у тебе буде бажання, ми можемо поговорити.— Дякую.— Ти просто втомилася, дівчинко. Таке буває. У цьому шаленому світі це норма. Повір, коли я потрапила в усе це, я теж втомилася. І якби не твоя мама, то навряд чи я вибралася б із цього, як кажуть.— Правда?— Так. Уяви, я перспективний хореограф. У мене своя студія і тут я виходжу заміж за людину, якого буквально вважають серійним вбивцею. Про нього розповідають, що у нього руки в крові, що він вивозить людей у ліс, закопує живцем і так далі.Чекайте новий сімейний розділ «Гра на межі» о 00:00

🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Я ж приїхав сюди, особливо коли дізнався від своїх охоронців, що вона зайшла в «Парадайз».Особливо знаючи, що моя сестра тут робить і які послуги пропонує. І від думки, що до Марти може торкнутися хтось інший, всередині мене прокинувся демон. Демон, якого я не зміг контролювати.Ми виходимо на вулицю, і я відкриваю їй дверцята авто. Просто роблю це машинально, не через те, що хочу якось виправити ситуацію.Просто хочеться, щоб вона повернулася в нормальний стан, але, на жаль, це зробити не вдається.Жінка досі дивиться в одну точку, і я, бляха, не розумію, що відбувається.— Марта, скажи, що сталося? Ти змінилася за одну секунду.— Так, можливо.— Тільки не кажи, що це знову алкоголь.— Я не п’яна, Арсене, якщо ти питаєш про це.— Тоді що?Вона повільно переводить погляд на мене там щось незрозуміле. Щось таке… Бляха, в чому я не розбираюся... Та я багато в чому не розбираюся, але це мене зараз тривожить і бісить.— Я, здається, закохалася в тебе.Її слова звучать так просто. Ну, тобто так наївно, вільно. Наче вона сама не зовсім усвідомлює, що говорить і при цьому говорить це таким голосом.— Ти що?— Я, здається, закохалася в тебе.— Мала, ти серйозно?— Так. Я це ще усвідомила тоді, коли хотіла з тобою поговорити, а можливо раніше, але не знала, як тобі це сказати.Між нами падає тиша. Вона дивиться на мене буквально благим поглядом, а я не знаю, що їй відповісти. Любов у нашому світі звучить як вигадка, як щось нереальне, неможливе.Сьогодні о 00:00 розділ від Арсена в «Гра на межі»

▪️▪️▪️▪️▪️▪️▪️Чоловік різко встає і коли я хочу заперечити, він не дає мені це зробити. Підіймає мене та перевертає так, щоб я обіперлася на диван.Повернулася спиною до нього, а обличчям…О боже.Я дивлюся на тих жінок, які танцюють навколо шеста в кімнаті, яку видно через скло.Я не знаю, чи вони мене бачать, але від того, що я думаю, що нас хтось може бачити, в мене не виникає сорому, в мене виникає ще більше бажання.Відчуваю, як моя сукня підіймається. Різкий хлопок по моїх сідницях відлунює аж у голову.Пекучий біль змішується з жаром і ще більшим бажанням. Я стогну, а Арсен шепче мені на вухо:— Ти була неслухняною дівчинкою, Марта. Дуже, дуже неслухняною.Я хочу щось сказати, напевно, хочу сперечатися, але я не встигаю. Саме в цей момент один з його пальців проникає у мене. Відчуття незвичне. Я не відчуваю болю, але воно різке.Таке, що мені начебто не вистачає повітря хоч і намагаюся вдихнути, але вдихнути не вдається.— Дихай, маленька, дихай повільно, бо ми тільки починаємо.Він загинає пальці настільки правильно, що торкається найчутливішої зони. Відчуваю, як клубок всередині мене починає скупчуватися.Повільно. Це знову те відчуття, яке було вперше, але якось не надто швидко. Він рухається у своєму власному ритмі, дозволяючи мені просто відчувати те, що він робить.Уже сьогодні о 00:00 «Гра на межі»