🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️— Мусаєв, така рання пташка. Я думала, ти насолоджуєшся компанією своєї новоспеченої нареченої. — Її голос звучить так, що створюється відчуття, наче хтось протягує ножем по склу. — Я по справі.— Ой, Мусаєв, ти мені з іншого приводу не телефонуєш. Я не пам’ятаю, щоб ми були друзями чи щось подібне.— Саме так, Караєва. На рахунках документи.— О, ти про цю папочку. Знаєш, що з нею сталося? Її вкрали.— Не грайся зі мною, Караєва. Ти знаєш, що я не люблю цих ігор.— А мені подобається. Але її справді немає. Так, як ми домовлялися.— Ми домовлялися не так.— Ні, Арсен. Ми саме так і домовилися. Я знищу інформацію, а ти віддаєш мені те, що я хочу. — Але де гарантії, що ти її знищив і не залишила собі… — Тобі просто доведеться повірити мені на слово.І так, Олівія Караєва точно та людина, якій хочеться просто вірити, але інших варіантів у мене немає.— Добре, але скажи, чому ти змінила свою думку? Чому погодилася на це?— Бо за тебе попросила одна хороша людина, яка запропонувала мені цікаву гру, а я більше, ніж ваші послуги, люблю цікаві ігри.— І можна поцікавитись, хто це?— Не важливо. Просто знай, Арсене, у тебе є друг, і, можливо, ти ніколи не дізнаєшся, хто це, але він дуже постарався, щоб я знищила ту інформацію. Бувай, хлопче, іди задовольняй свою принцесу і тримай її подалі від чужих чоловіків.— В сенсі?— Не важливо. Всього найкращого, Арсене, чекаю запрошення на весілля.Уже завтра о 22:00Псссс...десь тут і починається історія Олівії Караєвої😏