Estadísticas de telegram channel - @knygoterapiia

Сьогодні день народження Габріеля Гарсія Маркеса — одного з найвідоміших письменників ХХ століття, нобелівського лауреата й автора роману «Сто років самотності».Кілька цікавих фактів про нього:✔️Він виріс серед історій.Маркеса виховували бабуся і дідусь у колумбійському містечку Аракатака. Бабуся розповідала дивовижні історії про духів, передчуття і чудеса — але так, ніби це звичайні речі. Саме цей спосіб розповіді пізніше став основою магічного реалізму.✔️Першою професією була журналістика.До слави письменника Маркес багато років працював журналістом. І навіть коли став знаменитим романістом, він казав: «Журналістика — найкраща професія у світі».✔️ «Сто років самотності» могли не з’явитися.Коли Маркес писав роман, родина жила майже без грошей. Подружжя навіть закладало речі, щоб оплатити поштову відправку рукопису видавцеві. У результаті роман став одним із найвідоміших у світовій літературі.✔️ Він писав повільно, але дуже точно.Іноді Маркес працював над одним абзацом цілий день. Йому було важливо, щоб текст звучав природно, майже як усна розповідь.✔️ Його книги перекладено десятками мов.Твори Маркеса читають у всьому світі, а деякі з них входять до списків найважливіших книг ХХ століття.🏆 У 1982 році він отримав Нобелівську премію з літератури, а в промові говорив про історію та самотність Латинської Америки.А ви читали Маркеса? Я не так давно читала "Кохання під час холери". Колись візьмусь за "100 років самотності".Книготерапія📗Підписатись

Лєна Лягушонкова "Мій прапор запісяв котик", видавництво УрбіноОдні кажуть — це шедевр. Інші — «жах, навіщо писати таку депресивну чорнуху». Я десь посередині 🤷‍♀️"«Мій прапор запісяв котик» - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети «СПІД-Інфо» чи «Факти», а над усім цим упевненими териконами височіють: «Бо ми всігда так робили», «Бо ти ж дєвочка», «Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував», «Не жили харашо – не треба й починать». " Читати періодами було важко. У тексті багато темряви — пострадянське дитинство, життя в СМТ, меншовартість, дитячі травми, бідність, токсичне дорослішання. "Коли я на щось жалілася: хотіла пісять, шоколадку, котика чи топіки з сердечком, батя кривився. — Недоколихана. Недоколихана не перекладається жодною мовою. Це наче та, хто не отримала достатньої турботи, але батя мав на увазі, що я трохи недорозвинена розумово." "Що я знаю вже про себе? Я — погана спортсменка, у мене немає совісті, я вся в батька й народжена, щоб бути мамі почмічницею, але досі невідомо — у чому? Я не загартована і квола. Прикрасити мене може лише скромність. Та й це не факт. "Моя мама хотіла для мене кращого. Тільки не "най", щоб люди не заздрили. Моя мама хотіла для мене стабільної роботи і щоб чоловік не пив. Багато вона від мене не очікує, максимум двох діток. Старшу дєвочку, щоб нянька, і хлопчика, щоб з Москви шпалери привозив. ПТУ і панчішна фабрика в плані освіти і роботи її б улаштували." Іноді здавалося, що відбувається суцільний треш. Але якщо таким і було життя героїні, то воно має право бути так описаним. Без прикрас і з великою кількістю ненормативної лексики.Я багато впізнавала. Не буквально — на щастя, моє дитинство в 90-х було набагато щасливішим. Але деякі відголоски пострадянського виховання, деталі побуту та дозвілля, бажанки тієї дівчинки — все це знайоме ☺️"Щонеділі ми ходимо до діда дивитись на Скруджа Макдака, качине обличчя капіталізму." І знаєте, що мене найбільше здивувало і сподобалось? Гумор.Я чомусь очікувала повної безпросвітності. А тут — най і чорний, самоіронічний, але дуже влучний гумор, який не дає провалитися в суцільну темряву."Це десь у Нью-Йорку жінка в 45 починає заново відкривати свою сексуальність. У нас жінка в 45 починає відкривати диван, щоб збирати туди похоронне." Це дуже відверта книжка. Подекуди провокаційна 😱Це не читання «для задоволення» — принаймні для мене. Чи раджу я читати? Якщо не лякає те, що я описала вище — звісно. Якщо шукаєте тепла й світла — це точно не та книжка.Мені скоріше сподобалося. Принаймні, я впевнена, що не забуду цю книгу ніколи.#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Фріда Мак-Фадден "Служниця спостерігає", слухала в LibrariusЦе третя книга серії трилерів про служницю Міллі. Для мене вона виявилась слабшою за першу й другу частини ☺️"«Служниця спостерігає» — це психологічний трилер від Фріди Мак-Фадден, що занурює читача у світ, де спокійне життя однієї жінки руйнується через таємничі події. Головна героїня, яка раніше працювала прибиральницею в чужих будинках, тепер має власний дім у тихому провулку з величезним подвір'ям для дитячих ігор і затишною кухнею. Разом із чоловіком вони роками відкладали гроші, щоб забезпечити своїм дітям краще життя. Проте їхня мирна рутинна життя змінюється після того, як нова сусідка, місіс Ловелл, запрошує їх на вечерю. Це шанс завести нових друзів, але те, що відбувається після цього запрошення, змінює все." Тут Міллі вже не в епіцентрі подій, а радше справді спостерігає. І якщо чесно, трилер «розганяється» дуже довго — десь після 60% тексту я нарешті відчула хоч якусь напругу. До того моменту було якось… не трилерно.«Раніше я прибирала в чужих будинках — тепер не можу повірити, що в мене є власний. ... Я думала, що залишила свої найтемніші таємниці позаду». «Двері відчиняє її покоївка в білому фартуху, із зібраним у тугий пучок волоссям. Я точно знаю, як це — бути на її місці. Але від її холодного погляду у мене шкіра береться сиротами...». Багато сюжетних ходів я передбачила заздалегідь (хоча кілька деталей усе ж здивували). І якщо в перших книгах на певні недостовірності легко закривалися очі — бо історія захоплювала — то тут цього не сталося. Деякі пояснення здалися мені надто притягнутими за вуха (а особливо фінал).Як окрему книгу я б, мабуть, не радила. Але як продовження серії — можна. Все ж таки звикаєш до героїв, і цікаво дізнатися, що з ними відбувається далі. Тож, можливо, послухаю в Librarius і четверту книгу "Весілля служниці". До речі, це вже не продовження, а збірка короткої прози, яка слугує "містком між 2 та 3 частинами". Цікаво!Хтось читав третю частину? Чи збігаються наші враження?#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні день народження у Джона Ірвінга 🎉Люблю цього письменника, тому підшукала цікаві факти про нього:✔️ Його справжнє прізвище — Воллес. Псевдонім «Ірвінг» він узяв на честь свого літературного кумира — Вашингтон Ірвінга.✔️Дислексія в дитинстві. Ірвінг мав труднощі з читанням, через що довго вважав себе «поганим учнем». Саме це змусило його дуже свідомо ставитися до мови та структури тексту — він буквально «конструює» свої романи.✔️ Пише, знаючи фінал із самого початку. На відміну від багатьох авторів, Ірвінг завжди спершу придумує останню сцену роману — і тільки потім починає писати від початку до кінця.✔️ Над кожною книжкою працює роками. Один роман може писатися 5–7 років. Він педантичний у роботі, багаторазово переписує тексти.✔️ Був борцем (реслінг) у юності. Боротьба стала важливим мотивом у його романах, зокрема у "Світ очима Гарпа" та "Молитва за Овена Міні".✔️Фільм за романом "Правила будинку сидру" отримав «Оскар» за найкращий адаптований сценарій, який написав сам Ірвінг.✔️ Жив не лише в США. Тривалий час мешкав у Канаді та Європі, і багато його романів мають «міжкультурний» контекст — персонажі часто мігрують, тікають або шукають себе між країнами.✔️ Не читає відгуки на свої книжки. Свідомо уникає рецензій і критики, щоб це не впливало на стиль письма та наступні тексти.А ви любите Ірвінга?#кт_письменникКниготерапія📗Підписатись

Підсумки лютого ❄️Місяць короткий, з плану прочитала не все. Але натомість прослухала багато незапланованого!Всього вийшло 12 книг:Томас Манн «Будденброки. Занепад однієї родини», відгук тут.Ольга Кобилянська «Valse melancolique», відгук тут.Ірена Карпа "Він повертається в неділю", відгук тут.Аліна Дихман «Сніжний Ізюм», відгук тут. Стівен Кінг «11/22/63», відгук тут.Ребекка Маккай "Я маю до тебе кілька запитань", відгук тут.Фріда Мак-Фадден "Служниця", відгук тут.Фріда Мак-Фадден "Секрет служниці", відгук тут. Ольга Бондар «Шукай всередині», відгук тут.Наталочка Биховець «Ти можеш все! Я в тебе вірю!», відгук тут.Віра Агєєва, Ростислав Семків "Гострі каблуки. Настільна книга з літературного фемінізму", відгук тут.Софія Яблонська "Чар Марока", відгук згодом.В процесі:"Криваві землі" Тімоті Снайдера. "Мій прапор запісяв котик" Лєни Лягушонкової.Провела офлайн обговорення у власному клубіБуквально сьогодні відбулося обговорення книги "Сніжний Ізюм" Аліни Дихман разом з авторкою! 🔥Готую допис про те, як це було.НавчанняПочала навчатися на курсі "Українська література XX–XXI століття: ключі до прочитання"А як ваш читацький лютий?#кт_підсумкиКниготерапія📗Підписатись

"Секрет служниці", Фріда Мак-Фадден, слухала в LibrariiusЦе друга книга серії, і той випадок, коли продовження бестселлеру не розчаровує 🔥"Міллі Келловей намагається знайти роботу. Це непросто. Адже наївно сподіватися, що прискіпливий роботодавець не поцікавиться минулим дівчини. Проте казкова вдача таки на боці Міллі. Нині вона — служниця у неймовірному пентхаусі багатіїв Дугласа та Венді Гарріків. Прибирання коштовних інтер’єрів та готування вишуканих страв майже не обтяжує. А господар не висуває зайвих умов. Крім однієї. Не турбувати місис Гаррік… Щось у цьому домі не так. Чому господиня не виходить зі спальні? Чому звідти долинає плач? Що це за кров?.. Запитань більше, ніж відповідей. Це штовхає Міллі до дії, спонукає допомогти…" За відчуттями стиль дуже близький до першої книжки «Служниця»: та сама напружена атмосфера трилеру, моменти, коли все раптово перевертається з ніг на голову.Місцями ця книга навіть сподобалась мені більше за першу — тут не було відчуття «провисання» в середині, де в першій частині я трохи занудьгувала."У цьому домі лише одне правило. Тримайтесь якомога далі від зачинених дверей ..." «Я завжди хочу допомогти людям, які того потребують. На жаль, це часто додає неприємностей...» Це не психологічна проза і точно не книга, яку будеш перечитувати. Але як трилер для відпочинку від реальності працює чудово: мозок не перенапружує, увагу тримає, слухається/читається швидко. Але не варто чекати ідеальної правдоподібності. Будуть моменти з серії «занадто вдале співпадіння» або рішення, в які не дуже віриш. Як-от, наприклад, в фіналі. Хоча він досить несподіваний 😳Важливо: цю частину можна читати як самостійну, без першої. Ну і якщо ви читали «Служницю» і вона вам зайшла — «Секрет служниці» з великою ймовірністю також сподобається. Щодо мене, планую продовжити слухати третю та четверту частину у Librarius. Бо цікаво і зручно ☺️Діліться враженнями, якщо читали!#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні день народження Лесі Українки, нашої найвидатнішої письменниці 🇺🇦Але сьогодні захотілося написати не про її твори. Колись мені дуже сподобалось, як сказав Ростислав Семків:«Леся Українка була найпотужнішою тревел-блогеркою в українській культурі свого часу. Щоправда, для поширення мандрівницького контенту доводилось використовувати єдину доступну тоді мережу – листи». Я колись писала про те, як вона відвідувала Ірпінь.А якщо серйозно, Леся Українка:✔️багато подорожувала: Італія, Єгипет, Грузія, Австро-Угорщина. Подорожі були і вимушеними (через хворобу), і внутрішньою потребою — бачити світ ширше за межі імперських рамок. ✔️володіла кількома мовами й читала європейську літературу в оригіналі. Тому її тексти — не «провінційні», а дуже вписані в європейський контекст.✔️писала листи — не просто побутові нотатки, а повноцінні тексти про мандри, людей, культуру і стан душі. Дійсно, той самий контент, який ми сьогодні шукаємо в блогах.Радію, що у нас була і є Леся Українка!Ось тут є цікава інтерактивна мапа місцями життя і творчості Лесі Українки 🔥#кт_письменницяКниготерапія📗Підписатись

Нещодавно питали, чому електронні книги такі дорогі. Ось з чого формується вартість електронної книги 1. Комісія платформ продажуМайданчики, де видавці купують файли — Google Books, Apple Books, Amazon — забирають значну частину ціни. Комісія може сягати до 60% від вартості книги.2. Роялті авторуАвтор отримує 25–40%. Для порівняння: у паперових книжках роялті зазвичай 8–12%.3. Витрати на створення книги нікуди не зникаютьЕлектронна книга — це не «скопіювати текст у файл». У ціну закладаються: авторський гонорар / ліцензія прав, переклад, редактура і коректура, верстка, дизайн обкладинки, менеджмент проєкту.4. Податки + зарплати команди + маркетингПросування, робота видавництва, податки, зарплати — усе це є і в електронному форматі.5. Комісії та податки на цифровий контентНа електронні книги часто діє повний ПДВ. Там, де паперові книги мають пільги, цифрові файли — ні.6. Захист від піратства (DRM)Технічні рішення, які ускладнюють нелегальне копіювання, теж коштують грошей.7. Цінова стратегія видавцяВидавці не можуть сильно демпінгувати ціну на e-book, бо це знецінює паперову версію. А ще опосередковано впливає на вартість легальних електронних книг піратство, оскільки видавці змушені закладати ризики та додаткові витрати в ціну продукту.У середньому e-book дешевший приблизно на 30–40% — фактично мінус вартість друку.Книготерапія📗Підписатись

Не втрималась і таки взяла "Не закохуйся, Єво!" від видавництва Лабораторія 🌟Чула про неї дуже-дуже багато захоплених відгуків. Навіть один книжковий клуб, у який я раніше ходила, майже повним складом прочитав цю книжку — і всі були в захваті. Ну як тут не піддатися стадному інстинкту колективній рекомендації? 😸"Валіза, розбите серце і шалене бажання жити — це все, що залишилося в тату-майстрині Єви після втечі з рідного Сіверськодонецька. Новий дім, село Кунча на Хмельниччині, зустрічає дівчину безробіттям, туалетом на вулиці, холодним тазиком для купання і ще холоднішими поглядами людей. І коли здається, що гірше бути не може, у сусідній будинок заселяється колишній. І не сам, а разом із мамою, яка ненавидить Єву, і новою нареченою.Трішки імпровізації — і Єва з місцевим хлопцем Марком вдають закоханих: усе просто, без почуттів і з одним непорушним правилом — не закохуватись. Але серце, той ще волелюбний орган. І в час, коли здається, що війна забрала все — рідне місто, роботу, впевненість у завтрашньому дні — чи варто відбирати ще й кохання?" Ромкоми читаю рідко, але якщо вже братися — то за щось перевірене й таке, що зайшло жінкам мого віку. Прибережу книжку на випадок втоми від непростої літератури. Дуже сподіваюсь, що вона мене розважить і трохи розрадить у наші непрості часи.Хтось із вас уже читав? Як вам?#кт_поповненняКниготерапія📗Підписатись

Що радять підписники КниготерапіїЛовіть свіжу добірку рекомендацій від вас — перевірені, емоційні й дуже різні історії:1. "Чаклунка і культ" Валерія СавотінаУкраїнське фентезі з пригодами й приємними персонажами. Окремий плюс — гумор авторки: легкий, влучний, без крінжу.2. Дилогія "Туди, де пінгвіни" та "Пінгвіни кличуть" Гейзел ПрайорЩемка, добра історія з дуже світлим післясмаком. Та з тих книжок, що тихо нагадують: у світі ще не все втрачено.3. "Чорноязикий Злодій" Крістофер Б’юлманТопова пригодницька історія у світі, де мечі довелось узяти до рук жінкам. Динаміка, гумор, темне фентезі — читається на одному диханні.4. "Леобург" Ірина ГрабовськаПросто ТОП. Атмосферний світ, напруга, сильна історія — для тих, хто любить масштабні фентезійні всесвіти.5. "Роман про Трістана та Ізольду" Жозе Бедьє (переклад Максима Рильського)Поетична мова, сильні емоції героїв і дух середньовічної легенди. Ілюстрації Олександри Нечипоренко дуже підсилюють відчуття епохи.6. "Енциклопедія фейрі" Гізер ФосеттІсторія у форматі записника дослідниці: фейрі, дивні істоти, жива взаємодія персонажів. Атмосферно й дуже затягує.7. "Коли зацвіте каштан" Ярко ЛюбичКнига, про яку зараз багато говорять. Відверті відгуки, сильні теми, а сценарій за романом отримав відзнаку на конкурсі «Коронація слова».8. "Беладона" Адалін ҐрейсГотична атмосфера, містика, детективна лінія й класна хімія між героями. Легко читається й одразу затягує. Це перша частина серії — чекаємо продовження.Як вам добірка? За що б узялися в першу чергу — фентезі, готику чи щось щемке й тепле?#кт_добіркаКниготерапія📗Підписатись