Estadísticas de telegram channel - @knygoterapiia

Іван Багряний "Чому я не хочу вертатись до СРСР?", АбукПотроху звикаю до аудіокниг — зрозуміла, що це дуже вдалий вибір в деяких обставинах. Наприклад, коли їдеш як пасажир в авто або в автобусі. Так я і прослухала цю книгу. «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» (інша назва — «Чому я не хочу вертатися на „родіну“?») — лист-памфлет Івана Багряного, у якому викладено політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в’язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені.Памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» був написаний у 1946 в еміграції — і одразу перекладений багатьма європейськими мовами — як відповідь на облудні заклики радянської пропаганди і безсоромні дії західних урядів, котрі сприяли насильницькій репатріації (поверненню на батьківщину) біженців до СРСР: прямо в концтабори.У памфлеті Союз Радянських Соціалістичних Республік був представлений як «родіна-мать», що влаштувала геноцид проти власного народу, звідси й виникає інша уживана назва памфлету — «Чому я не хочу вертатися на „родіну“»? Багряний написав цей текст в еміграції. Насамперед він звернений до європейського читача — як спроба протистояти радянській пропаганді й пояснити, чому повернення «додому» насправді означає небезпеку, знищення, втрату свободи. У книзі багато про Голодомор, про геноцид власного народу, про механізми радянського терору. Є й автобіографічні спогади — про родину, особистий досвід, життя в СРСР та поза Україною."Більшовики зробили для 100 національностей єдину "совітську родіну" і навязують її силою, цю страшну тюрму народів, звану СРСР. Вони її величають "родіна" і ганяються за нами по цілому світу, щоб на аркані потягти нас на ту "родіну". При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, в мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціалізмом, перед тою "родіною"." "Тую "родіну" я пройшов від Києва до Чукотки, до Берингової протоки й назад. Пройшов під опікою опричників з ДПУ-НКВС, переходячи поступово через всі митарства, поки не втік сюди, в Європу. Це тривало вісім років: цебто половина мого свідомого життя проведена в тюрмах і концтаборах большевії. Ціла молодість похоронена там." "Мати може вмерти під дверима НКВС, благаючи про звістку про сина, але їй не скажуть нічого і не дадуть побачення, а ще будуть свердлити її рану в серці брудними інсинуаціами й погрозами й вимагатимуть від нещасної матері признатися, з ким був знайомий син, тощо…І тероризуватимуть темну неписьменну стареньку жінку, зганяючи її зі світу. Так загинула моя мати." "...отже, беручи до в’язниці батька родини і ще не вияснивши його провини, викидали його родину геть на вулицю, таврували їх ворогами народу, організовували цькування їх в суспільстві, позбавляли праці і засобів існування. Так загинули мої діти, як і діти багатьох моїх колег по тюрмах." Так, ми наче вже багато знаємо і про Голодомор, і про злочини радянського режиму. Але я переконана: такі тексти ніколи не бувають «зайвими». Їх потрібно перечитувати й переслуховувати знову і знову. Попри біль і сльози 😭Також боляче слухати фрагменти про сотні тисяч українців за кордоном, які тиняються світом, але не можуть повернутися додому. Та європейців (та й що вже мовчати, і українців!), які не знають та не бачать моторошної правди. Багато в цьому тексті моторошно впізнаваного й сьогодні. Мені дуже подобається, як пише Багряний — чітко, жорстко, без прикрас. Але чудовою мовою. Книга невелика, слухається швидко. Але ці 40 хвилин ви запам'ятаєте надовго. Тож щиро раджу слухати або читати. Книга справді сильна й важлива.До речі, в додатку Абук вона безкоштовна. Користуйтеся!#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Кім Йонха «Мемуари вбивці», Видавництво Анетти Антоненко 🌟Це трилер, але нетиповий. Тут майже немає класичного екшену. Оповідач ненадійний — і саме це тримає напругу."У минулому він був серійним убивцею. Тепер йому сімдесят, і він страждає на хворобу Альцгеймера. Минуле розсипається на уламки, пам’ять стирається щодня, але раптом у житті з’являється нова загроза — небезпечна людина, що може завдати шкоди його доньці.Межа між реальністю та галюцинацією дедалі тоншає: чи справді він бачить майбутнього злочинця, чи це лише марення хворої свідомості? Чи зможе старий убивця, втрачаючи розум і контроль над собою, врятувати єдину близьку людину?" Книга доволі похмура, але водночас інтелектуальна. В ній багато роздумів про зло, час, пам’ять, сором і вину, про безжальність і страх. Тут іронія та чорний гумор співіснують з жорстокістю. Деякі повороти справді несподівані, особливо ближче до кінця. Саме там усе перевертається, змушуючи переосмислити прочитане. "Смерть — міцний трунок, який хилиш, аби забути про вбогі застілля, що зветься життям." "Незручність для того, хто довгий час є вбивцею: нема друга, якому можна вилити душу. Та чи є такий друг у кожної звичайної людини?" "Людина — в’язень у тюрмі під назвою Час. Людина з деменцією — в’язень у камері, стіни якої звужуються. Щомиті швидше й швидше." "Боятися треба не зла, боятися треба часу. От що людині ніколи не перемогти." Книга коротка — читається за пару годин, але після себе залишає багато думок. Окремий плюс — післямова літературознавця, яка допомагає глибше зрозуміти текст і його ідеї.Якщо вам цікаві психологічні трилери, ненадійні оповідачі й тексти, де важливіше не «що сталося», а як ми це інтерпретуємо — цю книжку варто прочитати 🔥#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Цікаво працює Всесвіт. Ксю почала читати Гаррі Поттера, і на цьому тижні мені одразу трапилось два відео в тему. Ну і ще два — не менш цікаві і актуальні 🔥“Гаррі Поттер і келих вогню” Джоан Роулінг - шедевр Поттеріани | Шалені автор(к)и | Агеєва, Семків"Наприкінці свят пропонуємо нашим глядачам розмову про ...Гаррі Поттера. А чому б і ні? Погодьтеся, що у багатьох із нас Поттеріана асоціюється якраз із Різдвяно-Новорічним періодом. Для цієї розмови ми вибрали четвертий том, оскільки саме починаючи з нього проблематика книжок про Гаррі Поттера значно розширюється і дорослішає. А ще... втім, дивіться самі. " Нова екранізація «Гаррі Поттера»: що відомо про серіал від HBO Max і чи справді він потрібен?"Історія Гаррі Поттера знову повертається на екрани — цього разу у форматі серіалу від HBO Max. Проєкт розрахований на десять років і має на меті повністю й детально екранізувати сім книжок Джоан Ролінґ.У цьому відео ведуча й сценаристка Роксана Тимків розповідає все, що наразі відомо про новий серіал: від формату й бюджету до кастингу, знімальних локацій і творчої команди." «Посібник з деколонізації»: як забути російську? | Зумерка і міленіал читають #9"Вітаємо у новому випуску подкасту «Зумерка та міленіал читають». Сьогодні обговорюємо книжку «Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації» Маріам Найем. " ПАВЛЮК: ПІШОВ ВОЮВАТИ, поки дружина чекала на 5-ту ДИТИНУ. ВТРАТА ДОНЬКИ й мільйони на книгахІлларіон Павлюк став найкасовішим українським письменником за доходами від роялті у 2023-2024 роках, підрахувало видання Forbes. Йдеться про 4 мільйони гривень завдяки бестселеру «Я бачу, вас цікавить пітьма». Видання врахувало продажі 164 000 примірників, що зробило Павлюка лідером, що обійшов Макса Кідрука та Ліну Костенко. А ви щось порадите?#кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись

Джон Бойн "Хлопчик у смугастій піжамі", Видавництво Старого Лева 🌟Про цю книгу я знала задовго до того, як взяла її до рук. Кілька років тому син читав її за програмою в українській школі — точніше слухав скорочену версію, і я тоді теж зачепилась і дослухала разом із ним. Сюжет, звісно, вразив."Дев’ятирічний Бруно разом із сім'єю переїжджає зі свого комфортабельного будинку в Берліні до нового дому в загадковому місці Геть-Звідси, де його батька призначають комендантом концтабору. Випадково він знайомиться з єврейським хлопчиком Шмулем, маленьким в’язнем. Між ними зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт.До чого можуть призвести різні погляди на світ, дивна логіка дорослих, а також сила долі й божевілля випадку? Про це і навіть більше розповідає дивовижна книжка «Хлопчик у смугастій піжамі»." Тож читала я цю книжку вже знаючи, до чого все йде (не спойлерю, але при першому прослуховуванні фінал вразив). І, мабуть, читала не стільки заради сюжету, цікаво було дізнатися детально, як ця історія розказана саме автором 💔Книга дуже зворушлива, щемка. Вона написана простою мовою, з погляду дитини. Власне, це й пояснює, чому роман в шкільних програмах: він справді може бути першим входом у надзвичайно важку тему."Нещодавно вона мала день народження, їй виповнилося тринадцять, і з того часу вона вважала, що сарказм — найвищий вияв витонченого розуму." "Будинок — не просто вулиця, чи місто, чи навіть будівля, складена з цегли та вапна. Будинок там, де знаходиться твоя родина." «Але мені здається, що куди б я не поїхав, я завжди буду сумувати за людьми, яких залишив». Водночас у мене виникало багато запитань. Часом було складно повірити, що Бруно може бути настільки наївним і зовсім нічого не розуміти. Так само дивувало, що єврейський хлопчик Шмуль не відповідає на прямі запитання і не говорить жорсткої правди. Уже після прочитання я почитала критику — і так, зауважень до достовірності там чимало 🤷‍♀️Але тут, мабуть, важливо дозволити цій історії бути художньою, а не документальною. Це не нон-фікшн і не спроба точно відтворити реальність Голокосту. Швидше — спосіб говорити про нелюдське через дитячий погляд.Для дорослого читача, особливо якщо вже багато читав про цю тему, книжка може здатися надто простою і неправдивою. Але для першого знайомство з темою вона ідеальна.«Звичайно, все це сталося дуже давно і ніколи більше не повториться. Не в наші дні і не в нашому столітті» Зараз я читаю продовження — «Усі ті розбиті місця», уже з перспективи сестри Бруно. І от там відчувається зовсім інша глибина й психологізм. Про цю книгу напишу окремо, коли дочитаю.#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні день народження Василя Стуса.Він народився 1938 року на Вінниччині, але виріс на Донеччині.За освітою Стус був філологом, працював учителем, літературним редактором, вступив до аспірантури. Його життя могло скластися цілком «нормально» за радянськими міркам, якби не одна риса — нездатність мовчати.У 1965 році він публічно виступив проти арештів української інтелігенції. Після цього — звільнення з роботи, виключення з аспірантури, постійний нагляд КДБ. Далі — арешти, табори, заслання. Загалом у неволі Стус провів близько 13 років.Він знав, що за принциповість доведеться платити. Йому пропонували «полегшити» долю в обмін на лояльність — і він відмовлявся. Як добре те, що смерті не боюсь яі не питаю, чи тяжкий мій хрест.Що вам, богове, низько не клонюсяв передчутті недовідомих верств.Що жив-любив і не набрався скверни,ненависті, прокльону, каяття.Народе мій, до тебе я ще верну,і в смерті обернуся до життясвоїм стражденним і незлим обличчям,як син, тобі доземно поклонюсьі чесно гляну в чесні твої вічі,і чесними сльозами обіллюсь.Так хочеться пожити хоч годинку,коли моя розів’ється біда.Хай прийдуть в гості Леся Українка,Франко, Шевченко і Сковорода.Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,уже не ремствуй, позирай у глиб,у суще, що розпукнеться в грядущеі ружею заквітне коло шиб.Василь Стус помер у 1985 році в таборі особливого режиму на Уралі. Похований спершу там, без імені, а вже згодом перепохований у Києві. Реабілітований посмертно. І визнаний вже після смерті.Я дуже хочу сходити на виставку, присвячену Стусу, про яку писала раніше. Якщо хтось із вас уже був — діліться враженнями.#кт_поетКниготерапія📗Підписатись

Якщо вчора був День наукової фантастики через день народження Айзека Азімова, то сьогодні цілком міг бути День фентезі через день народження Джона Роналда Руела Толкіна.Трохи фактів про цю цікаву особистість:✔️ Толкін не планував ставати письменником. За фахом він був філологом і професором Оксфорду, спеціалізувався на давньоанглійській та скандинавських мовах. Любов до мов була настільки сильною, що спочатку він вигадував мови, а вже потім — світи й персонажів, які могли б ними говорити.✔️ Він почав писати історії про Середзем’я задовго до того, як з’явилися «Гобіт» чи «Володар Перснів». Багато текстів створювалися «в стіл», для себе й близьких, і за життя автора так і не були опубліковані. ✔️Толкін був учасником Першої світової війни. Він пройшов через фронт, хвороби й втрату друзів — і дослідники часто вважають, що досвід війни сильно вплинув на похмурі мотиви його міфології.✔️ Перші історії про гобітів він розповідав дітям, а «Гобіт» почався буквально з фрази, записаної на полях студентського зошита під час перевірки робіт. ✔️ Успіх «Володаря Перснів» став для нього несподіванкою. Толкін не був публічною людиною, не любив ажіотажу й до кінця життя залишався радше вченим, ніж «зірковим» автором.Соромно зізнатись, але я досі не читала Толкіна, хоча наче саме він заклав основи того фентезі, яке ми знаємо сьогодні ☺️Книгу «Володар Перснів» маю, можливо варто і прочитати. Як гадаєте?Книготерапія📗Підписатись

Ну що, нарешті книжкові підсумки року! Вперше цілий рік рахувала прочитані книги. Їх вийшло 1️⃣3️⃣😯Ніяких планів я не ставила, тому багато це чи мало — не знаю. Просто рухалась в своєму комфортному темпі. ТОП-15 за перше півріччя зібрала тут, ТОП-15 за друге — ось тут.Як і обіцяла, обрала 10 най-найкращих книг року (порядок довільний):, ✔️Халед Госсейні "Тисяча осяйних сонць", відгук тут. Книга, яка вражає, захоплює і точно запам'ятається на все життя.✔️Вікторія Амеліна "Дім для Дома", відгук тут. Найкраща книга з сучукрліт для мене (взагалі, не в цьому році).✔️Володимир Винниченко «Записки Кирпатого Мефістофеля», відгук тут. А ця — найкраща з прочитаної класики.✔️Олена Пшенична «Там, де заходить сонце», відгук тут. Як каже авторка, "і сумне, і смішне". Важливе.✔️ Харукі Міракамі «Кафка на пляжі», відгук тут. Незвична для мене японська література, вайбова, дуже захоплива розповідь.✔️Елізабет Ґілберт "Природа всіх речей", відгук тут. Цікава, непересічна і глибока книга, яка мене збагатила. Теж з тих, які важко забути.✔️Крістін Генна «Велика Глушина», відгук тут. Важка, але цікава і сильна історія жінки. І прекрасна природа Аляски!✔️Чон Юджон «Семирічна ніч», відгук тут. Корейські трилери для мене — відкриття року. ✔️Владислав Шпільман "Піаніст. Надзвичайна історія виживання", відгук тут. А це — найкращій нонфік року.✔️Ольга Демчук «Замкнені зсередини», відгук тут. Книга з психології, яка вразила найбільше.Поділіться своїми підсумками. Скільки книг прочитали? Які запам'ятались найбільше?І звісно з прийдешніми святами! 🎄🎄🎄 #кт_підсумкиКниготерапія📗Підписатись

Перші книжково-літературні підсумки року ✍️Підсумки по прочитаних книжках будуть завтра та післязавтра. Я ще дочитую дві книги. А поки вирішила підбити інші підсумки, які стосуються тематики каналу.Щоб не плакать — я навчалась Я завжди багато вчусь, і цей рік не виключення. І от що вийшло: за 12 місяців я пройшла 12 курсів та інтенсивів у litosvita. Окремі лекції й дрібніші курси навіть не рахую. Якщо чесно, сама трохи здивувалась. За цифрами не гналась, просто вивчала те, що цікаво.Прочитане по роботіЩе підрахувала, скільки книжок прочитала як бета-рідерка. В звичайне "прочитане" їх не рахую. Вийшло 16 книг — і це теж несподівано. Думала, що десь в районі 10.Книжкові клуби та подіїХотіла ще порахувати всі проведені й відвідані книжкові клуби, але ліньки ☺️Точно більше 10 клубів провела і ще стільки ж, мабуть, відвідала. Події також не буду рахувати. Але набагато більше ніж в минулі роки — і цьому дуже радію, бо ще кільки років тому їх (у мене) було мало. Тож рік був насичений навчанням, роботою і подіями. І мабуть це те, що мене тримає в ці часи ❤️А як у вас?P.S. На фото мчу на події 😸#кт_підсумкиКниготерапія📗Підписатись

"Детектив Дупка. Загадка пані у фіолетовому. Книга 1" та "Детектив Дупка. Велетень, що зникає в пітьмі. Книга 2" від видавництва "Моя книжкова полиця"."Для детектива Дупки будь-яка складна справа — просто як один раз пукнути. Він буквально відчуває запах негараздів та віртуозно використовує дедуктивний метод. В будь-яких ситуаціях він поводиться як справжній англійський джентельмен.Він розплутує найзаплутаніші злочини та розгадує найзагадковіші таємниці. Детектив Дупка має вірного помічника Брауні, полюбляє солодку картопельку і складні справи.Ця книга містить безліч прийомів аби прокачати власні дедуктивні навички, майстерно вплетених у сюжетну лінію, ви не і зчуєтеєсь, як розвʼязуватимете хитромудрі детективні загадки." Сама я ці книжки не замовила б. Але нам їх надіслали на огляд — тож поділюся враженнями. Вони в мене… двоякі. Трохи тригерить ідея людини, в якої замість обличчя… дупка 🙈Але дітям такий гумор заходить. У певному віці — це просто безпрограшна тема. В Японії ця серія має мільйонні наклади і, за відгуками, реально допомагає зацікавити дітей читанням.Впевнена, що син свого часу був би у повному захваті. Ксю не настільки фанатіє від теми, але книжку прочитала швидко, сподобалась 👍З плюсів — це детектив. А значить, книжка працює і на мислення. Тут є завдання, лабіринти, елементи на уважність, логіку, спостережливість. У цьому сенсі — справді цікавий формат.Тож я не буду радити чи не радити цю книгу. Лише поцікавлюсь: як ви ставитеся до такого гумору в дитячих книжках?#кт_відгук#ксю_читаєКниготерапія📗Підписатись

Для тих, хто любить не тільки читати, але й дивитися та слухати про книжки, наша регулярна добірка відео на вихідні 📺Кохання, гідність та винагорода: "Гордість і упередження" Джейн Остін | Шалені автор(к)и"Щонайкласичніша класика. Роману Джейн Остін "Гордість і упередження" уже понад 200 років, а він досі захоплює читачів. У цьому випуску Віра Агеєва і Ростислав Семків пояснюють, що саме робить цей текст таким особливим. А ще - це чудова історія з хепі-ендом, яка прекрасно пасує до свят)" "Тарас Шевченко: Родовід. Книга "Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки". Батьки, родина.""Родовід Тараса Шевченка, як по батькові, так і по матері.Автори дослідили архівні документи, які раніше не були доступні для загалу, щоб детально описати переплетіння різних гілок роду Шевченків та з’ясувати, як він пов’язаний з іншими родами сіл Кирилівка (Шевченкове) і Моринці." «Ми купуємо права на книги, які писатимуть в 2027 році» — велике інтерв'ю CEO Vivat Юлії Орлової"AIN.UA – ваше настільне медіа про технології, бізнес і місця їхнього перетину. AIN.UA виходить з 1999 року. З того часу ми тримаємо у фокусі все, що відбувається в українському інтернеті: угоди й запуски, історії успіху і невдач. Ми випускаємо інструкції, огляди та розслідування, а також моніторимо головні світові новини." Книжковий клуб Litosvita – Павло Дерев'янко19 грудня 2025 року обговорювали роман Павла Дерев'янка «Літопис Сірого Ордену. Аркан вовків». РІЗДВЯНЕ СЕРЕДНЬОСТАТИСТИЧНЕ ЛІТ ШОУ | Нікуліна, Кулакова, Степанисько, Голубовський, Новік. 🎄Різдвяний випуск🎄Середньостатистичне літ шоу - це шоу, в якому четверо гостей змагаються у книжковій QI вікторині, відгадують каламбури, літературні цитати та вислови, а також приймають виклик ведучого в еліас. Діліться, що з цього зацікавило, і додавайте свої рекомендації!#кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись