in book we trust

🕯 «Чи боїшся ти темряви?»Горор-спільнота «Бабай» запрошує на третю зустріч у межах проєкту «Засідання товариства опівнічників» 👻 — серію відвертих обговорень горорних книжок, готики, химерних текстів українських та зарубіжних авторів.«Жорж» знову долучився як партнер 🐦‍⬛Тема третьої зустрічі — «Лихі дива» за романами «Убивця лісу» Прімі Мохамед та «Будинок Старлінгів» Алікс І. Герроу (видавництво ARTBOOKS). 🗓 27 липня, неділя, 14:00📍Київ 📍Львів 📍Івано-Франківськ Київ • Валентина Комар — книжкова блогерка in book we trust• Серафима Біла — літературознавиця, письменниця, редакторка спільноти «Бабай» • Саша Павлова — письменниця, книжкова блогерка Запекла книгожерка • Сергій Мартинюк — поет, вокаліст «Фіолет», Kolos & Bro• Олена Бражник — книжкова блогерка knygodzungli• Дарʼя Карпенко — книжкова блогерка dolliteraturneЛьвів • Тамара Залюбовська — книжкова блогерка• Володимир Кузнєцов — письменник, сценарист, розробник ігорІвано-Франківськ Ольга Панченко — перекладачка «Будинку Старлінгів»Ігор Антонюк — письменник, горорист, історик Анна Нянько — письменниця, книжкова оглядачкаУчасть безкоштовна, але прохання зареєструватися. Зверніть увагу, що одразу після заповнення форми — на вас чекає приємне повідомлення. Не пропустіть 😉Прочитання книжок бажане, бо можливі спойлери та важлива ваша залученість 🧟🧟‍♀️Форма — тут. Деталі на зображеннях.

«Хорт. Перший характерник» — це перший фентезі-роман від фентезі-всесвіту про українську силу «Хроніки Сили», створеного Ольгою Навроцькою та Аланом Бадоєвим.Історія головного героя Хорта — це епічна сага про одвічну війну зі злом та пізнання свого коріння. На своєму шляху Хорт об’єднує язичницьких богів та міфічних істот для боротьби з кривавою темрявою з Північного Сходу, яка загрожує всьому світу. Події розвиватимуться у серії книг та коміксів, фільмів та ігор, що дозволить зануритися у захопливий світ української магії та історії.Перша книга вже написана і готується до друку цього вересня. Це пам’ятка, що залишиться з вами як те, що створено своїми для своїх. Те, що ми передамо майбутнім поколінням українців. Стародавні міфи, новітня історія та дрібка магії сплітаються тут у новий український епос під фентезі-обгорткою.Передзамовлення книги «Хорт. Перший характерник» триває. Встигніть отримати свій лімітований примірник першого накладу із підписами творців Всесвіту. Залишилося лише 200 примірників.Розповідаймо світу разом, хто ж вони — ці українці. І звідки у нас Сила!#promo

Памʼятаєте Юлію Ніколаєнко? Ми з нею модерували зустріч з Мілою Смоляровою. Так от Юля разом зі своїми кицями Лав і Хоуп запрошують вас на презентацію та обговорення книжки «Мертва вода живого міста» Мар’яни Бекало. У тексті багато тепла, тонкого гумору і магія, що розливається сторінками, як світло у вікнах вечірнього Львова. А Львів у цій книзі — зовсім не музей і не листівка. Він дихає, бурчить, ховає таємниці в підворіттях і час від часу… кличе на допомогу. На щастя, в нього є свої герої: дівчина, яка мріє стати детективкою, балакучий кіт Йозеф Казимир І, чарівниця у відставці й навіть привид Івана Франка. І разом вони не дадуть цьому місту заснути назавжди.Модеруватимуть подію:🐾 Юлія Ніколаєнко — книжкова блогерка, дослідниця сучасної прози.🐾 Киці Лав і Хоуп — книжкові блогерки #кицікниголюбки. Запрошена гостя:🐾 Мар'яна Бекало — сучасна українська письменниця, журналістка, креативна копірайтерка та любителька котів.📅 Коли: 05 липня (субота)⏰ Початок: о 16:00📍 Де: книгарня Readeat, вул. Антоновича, 50 (станція метро Олімпійська)ℹ️ Як відбуватиметься подія?— презентація книги без спойлерів з можливістю поставити питання авторці;— обговорення книги з авторкою зі спойлерами.💬 Атмосфера буде саме така, як у книжці — з ароматом кави, легким безумством та жартами😺В кого є алергія на котів — зважайте, це справжні коти і вони будуть на події. Прохання зареєструватись за посиланням

«Я почав писати «Життя хлопця» без жодного плану, але з купою ідей. І раптом це полотно ожило. І не просто ожило — воно заграло якоюсь дикою силою, якої я майже ніколи не відчував у своїй роботі раніше. Я буквально летів під час письма».Це слова Роберта Маккемонна до одного з перевидань його культової книги «Життя хлопця», яка нещодавно вийшла українською у видавництві «Жорж».І це схоже на те, як читається книга. Я підходив до неї без якихось особливих очікувань, але з кожною сторінкою захоплення лише збільшувалось. При тому, що хоч тут і є основна сюжетна інтрига (хто скоїв вбивство?), сама історія дійсно виглядає як буквально життя хлопця. Корі грає з друзями, ходить в школу, не любить вчительку, грає з собакою, живе своє життя, і з ним трапляються різні пригоди. Без проблем можна робити серіальну екранізацію й розтягнути шоу на кілька сезонів. Цей текст можна назвати tour de force сторітелінгу. З французької це буквально перекладається як демонстрація сили. В літературі це досягнення майстерності й уяви, коли автор демонструє повний контроль над усіма аспектами оповіді — стилем, структурою, ритмом, тоном, персонажами і темами. Як це проявляється в «Житті хлопця»? Це багатошарова (тут відсилка до промови Шрека, в якій він пояснює Віслюку, хто такі оґри) історія, яка при цьому не втрачає цілісності оповіді. Це і детектив, і горор, і магічний реалізм, і соціальна драма, і глибока особиста історія дорослішання. А кожна глава майже окреме оповідання, але врешті-решт усе сплітається в одне полотно дитинства.Те саме стосується і тем роману. Життя й смерть, втрати, расизм, віра, страх та надія — усі вони не декларуються напряму, а проявляються у звичайних сценах: розмові з батьком, поїздці на велосипеді, страху темряви тощо. Роберт Маккемонн створив повноцінний світ і показав майстер-клас зі сторітелінгу, тому якщо ще не читали «Життя хлопця» — обов’язково зробіть це. Отримаєте приблизно 13 годин насолоди.in book we trust

— Гриби, виходимо!— Міль, заходимо!Заходимо до списку того, чого я відтепер побоюсь. Так, «Те, що бенкетує вночі» — це пряме попадання в мої страхи. Я повільно читаю, бо просто не хочу, щоб історія про Алекса Істона закінчувалось. В першу чергу, для мене — це текст про солдата. Зрештою серія так і називається «Клятвенний солдат».Мене мало що може насмішити, але гумор головного героя і в другій частині — 🔥— Що сталося з вашими штанами? — Бився з кабаном.Я знаю, що це не всіх насмішить 🌚, але я сміюсь сильно 😅І який же Алекс прагматичний. Щоб не спойлерити напишу віддалено — сниться Алексу сон, де до нього приходять моройки. І вони звичайної, пересічної зовнішності, середьностатичної) І він веде з собою діалог, що якщо вже моройка тебе мучить, то ти чекаєш, що це щось буде або дуже повторне і відразливе, або щось супер вродливе. А не обличчя одне із сотень, яке трапилось на вулиці сьогодні. Але ж логічно! Приходить щось типу страшне мучити тебе уві сні, а воно звичайне як сусід. Це обідно. in book we trust

Locus-2025, молода дружина, «Зайчик», «Печера ідей», задавнені таїни та «Вокзал Перпіньяна»! Анонси подій, на які я точно йду (не тільки, бо мої) або на які пішла б і вашу увагу звертаю 👇🗓️ Субота, 14 червня, 16:00, Київ, Redeat, вул. Антоновича, 50🐅 Письменник Володимир Аренєв і Дарина Мозгова, авторка каналу про навколофантастичні книжки, будуть говорити про премію Locus-2025 та про авторок Кінгфішер і Нґі Во, які обидві серед номінанток і обидві перекладені українською. Модерую я! Хто хоче прийти — прохання зареєструватись тут. 🗓️ Неділя, 15 червня, 12:00, місце повідомлять зареєстрованим 👰‍♀️ Обговорення гостросюжетної сімейної драми «Молода дружина» від Саллі Гепворт. Це той текст, про який я розказувала після Арсеналу, де у лікаря нова дівчина, практично однолітка доньок, а дружина в геріатричному пансіонаті з деменцією. Там виявилось багато цікавого поза цими данними. Форма для реєстрації. 🗓️ Вівторок, 17 червня, 19:00, kmbs, Київ, вул. Волоська 8/5, 4-й корпус, 4-й поверх🖼️ Презентація філософсько-драматичного роману з детективною лінією «Вокзал Перпіньяна», автор якого — письменник Олексій Геращенко, adjunct professor kmbs, фінансовий топ-менеджер, популяризатор економічної культури.Деталі тут.🗓️ 28 червня, субота, 13:00 Київ, Redeat, вул. Антоновича, 50🗻 Книжковий клуб in book we trust за романом «Печера ідей»,Хосе Карлос Сомоса.Модерую я, є місця. Реєструватись тут. 🗓️ 28 червня, субота, 16:00 Київ, Redeat, вул. Антоновича, 50🪓 Книжковий клуб з літературознавицею Серафимою Білою. Обговорюють «Зайчика» Мони Авад. Нагадаю, що маю з Серафимою записаний подкаст, де трошки й про «Зайчика» говорили. В контексті того, де народжуються монстри. Послухати його можна тут. 🗓️ 29 червня, неділя, 16:00 Київ, книгарня Vivat, вул. Петра Сагайдачного, 8👻 Це буде друга зустріч у межах проєкту «Засідання товариства опівнічників». Говоритимемо про задавнені таїни на основі двох текстів «Те, що бенкетує вночі» Т. Кінгфішер та «Дім Голлоу» Крістал Сазерленд. Реєстрація тут. Їсти гриби 🍄 🌚29червня в мене ще два Книжкові клуби за «Печерою ідей», але місць там давно нема, тому немає сенсу казати де і коли. Але знайте, що він є) Отакі будуть майбутні 2 тижні. І звісно це не все, куди я б хотіла піти. 📌 Діліться, куди ви йдете? Що класного будете бачити?in book we trust

В суботу в мене вже класично було два книжкових клуби, бо багато бажаючих і я розділила групи.Говорили про «Свічки догоріли» угорського письменника Шандора Мараї. Попри невеликий обʼєм — це все ж роман, в сюжеті якого — зустріч двох старих друзів: генерала та Конрада, які не бачилися 41 рік. Розмова при свічках — спроба дізнатись правду про той день, який змінив їхні життя назавжди. Але це не діалог двох людей, як можна подумати спочатку. Нам розказують про дитинство героїв, стосунки з батьками й жінками. Про світ генерала, якому ніколи не бракувало грошей, і його друга, що рахував кожну копійку. Один говорив про прочитане, інший про пережите.Теми піднімаються вічні — чи може існувати дружба між багатієм і бідним, що таке честь і гідність, про те, що час безжальний, але є те, що людина може пронести крізь роки. Особливо якщо це пошук правди, кохання чи помста.Чудові обговорення, чудові думки. Дійшли навіть до того, що дискутували — чи не придумав генерал усю цю зустріч. Наступною читаємо та обговорюємо — «Печеру ідей», Хосе Карлоса Сомоси. Українською, як і «свічки» є у видавництві «Апріорі». Повірте, нічого схожого на цей текст ви ще не читали.in book we trust

Якщо ви хочете почитати щось круте та незвичайне — «Печера ідей», Хосе Карлоса Самоси до ваших послуг. Українською у видавництві «Апріорі».Це — історичний детектив. Спочатку я дуже здивувалась, нащо одразу на перших сторінках така концентрація метафор, повʼязаних з волоссям. Часом доволі дивних. Але виявляється, це впало в око не тільки мені. А ще й перекладачу, який спілкується з нами. Він вважає, що в тексті, за який він взявся — ейдезис. Пояснює він цей термін так: це художній засіб, який винайшли давньогрецькі письменники, щоб лишати у своїх творах підказки або приховані повідомлення. Він полягає у повторенні певних метафор або слів, виокремивши які, проникливий читач отримає ідею або образ, не повʼязаний із основним текстом. Лишається тільки зрозуміти, «волосся», то про що? Загалом, розслідують вбивство юнака, який навчався в Академії Платона. До речі, свою школу останній відкрив у священному гаї, де за переказами була могила давньогрецького героя Академа. Гай і місцевість на честь героя називали Академією, назва поширилася на школу, ну і от дійшла до нас. Мені дуууже цікаво.Ось вона на сайті видавництва. І ціна як для такої якості та обʼєму прекрасна. in book we trust

Світ набагато цікавіший і складніший, ніж може описати реалізм, людський досвід виходить за його межі.Яким був візит солідарності Ольги Токарчук у столицю України.Скажу одразу, що такої насолоди від питань модератора, від відповідей авторки я давно не отримувала. Це щось надприродне. Зрештою нижче декілька питань-відповідей. Чи має фантастичне більший доторк до реальності, ніж простий реалізм? Світ багатший, щоб його можна було описати простими реченнями. Реалізму недостатньо. Людський досвід виходить за його межі, за межі простого віддзеркалення. Література дає можливість вийти за межі: ставити сумнівні питання, дивитись на світ очима тих, кого ми ніколи не зустрічали.Ольга ставить собі питання сама: «чи можу я в своїй ролі дати вам щось як письменниця?». Принаймні наразі вона хоче тілом бути тут. З нами. Авторка каже, що думає про війну в Україні щодня. Згадує як тільки почалось повномасштабне вторгнення курила біля готелю і не могла повірити. Бо звикла вважати, що «війна — це гріх минулого» і зараз це неможливо. Або ж дуже швидко закінчиться. Якби Ольга Токарчук писала про нашу війну, це був би…Погляд на світ жінки, яка втратила дім і рідних.Погляд пса, який не їв три дні й чекає порятунку в розбомбленому дворі.Погляд забрудненої річки.Погляд дітей, яких вивезли в росію і вони не розуміють, де вони. Це був би погляд очима малих речей, тоді світ більший, не такий як ми його звикли бачити. Це була б страшна книжка з різних перспектив.Писання — спосіб зрозуміти життя інших людей. Література — диво, яке ми маємо використовувати. Якщо це добра література, то вона завжди комунікує понад культурами.Як з’являються ідеї? Може бути щось почуте чи прочитане. Розуміння, що це буде книжка, приходить, коли стаєш одержимою, ідея заволодіває тобою повністю. Це може бути інтелектуальний гачок, щось незʼясоване, недосказане, нерозгадане. Або навпаки — історія, яку вже розказали, але в неї є подвійне дно.Українців переповнює гнів і ненависть до ворога. Чи може бути цей гнів праведним? Гнів — це те, що спричиняє розвиток. Закутане в пелюшки немовля, звільняється від них у гніві, що дає свободу й оборону своїх кордонів. «Ви, українці, маєте право на ваш праведний гнів».in book we trust

Навіщо росія скидає бомби на музеї? Чому так завзято руйнує місця нашої спадщини? ВчораTheUkrainian Publishing презентували свою першу книгу «Контурні карти памʼяті» — збірку есеїв, що дадуть глибше розуміння, чому окупанти так чинять з нашою культурою. Остання історія (всього їх девʼять), наприклад, про те, як росіяни грабували херсонський музей. Точніше про його співробітницю, якій довгий час вдавалось берегти колекцію.Ризикуючи життям, жінка вигадала, що через ремонт музею, цінні речі вивезено. Тягнула час, аби тільки росіяни не здогадались пошукати ретельніше. Адже насправді колекцію просто спустили у підвал ще до лютого. На презентації багато говорили про те, як ми мало знаємо себе. Регіони, де не були, та навіть ті, звідки походимо. Але краще пізно, ніж ніколи. А може ще й не пізно — дізнатись яким, наприклад, був Донбас до вторгнення, Крим до анексії, Херсонщина до окупації, берегти, що маємо і триматись за місця, що любі серцю. Наприкінці презентації кожен мав можливість відмітити на карті свої ❤️in book we trust