in book we trust

​Ви вже бачили довгі списки «Книги року ВВС»? В категорії «Есеїстика» є книга «У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію» Максима Беспалова. Документальний роман вийшов у новому видавництві «Локальна історія». Оповідь починається із випадкової знахідки у місті-привиді Централія, що у штаті Пенсильванія (реальне місто, яке покинули мешканці ще в 1960-х через підземну пожежу, яка триває досі). Це могила жінки і дитини — українок Єви та Марії Ориняк, які померли 1918 року із різницею в два місяці. Автор починає детективний пошук історії: по крупинках збирає інформацію в архівах, генеалогічних сайтах, їде в Карпати з надією віднайти живих родичів, шукає зачіпки на трьох континентах. І врешті складає все у таку багатошарову мозаїку, де переплелися історія Першої світової війни, перших українських емігрантів і їхньої подорожі та долі у США, епідемії іспанського грипу (від якої і померли героїні та ще 50 мільйонів людей у цілому світі). І весь цей шлях, а автор працював над романом 10 років (!), описано на тлі сучасної пандемії ковіду і повномасштабної війни. Як химерно повторюється історія! Придбати можна в онлайн-крамниці видавництва можна ось тут. А тут ви можете прочитати уривок. #promo

🍤🌰🥪🍪🥪 Можливо, хтось знає або вже так сидів 😅Памʼятаєте, я публікувала какао, яке пила лише завдяки «Мемуарам лісу», де дуже багато уваги приділено гастрономії. А в коментарях ви ділились, що їжа з художніх книжок надихає вас готувати і є навіть улюблені страви. Так от, якщо ми зберемось, скажімо, на ВДНГ — там можна орендувати столик і стіл серед природи. І принесемо страви за своїми улюбленими рецептами з книжок. Потім це поїмо, спробуємо вгадати що з якої книги, поспілкуємось, пограємо в ігри на книжкову тематику. ❓Питання 1 — чисто теоретично, раптом хтось після такого зібрання отруїться — мене посадять? ❓Питання 2 — чи потрібно робити фільтр для того, щоб не прийшли рандомні люди? Не просто дати оголошення, написати куди приходити всі, хто хоче долучитись. А провести таку собі міні співбесіду. Я бачу це в нескладному механізмі — наприклад, потрібно буде заповнити невеличку ґуґл-форму про те, що подобається читати, а що їсти. Улюблений ресторан, страва, герой, страва з книжки тощо. Це покаже зацікавленість людини на цю подію. Як вам ідея? Чи прийшли б?На фото — салат «Мізерія». Не бійтесь, його я не планую приносити. Це зараз їм у своєму улюбленому кафе на озері, де зазвичай читаю)in book we trust

«Напрочуд кмітливі створіння»Я дочитала. В останній день дії нашого промокоду, що дає -15% на книжку. Дочитала, щоб впевнено сказати, що можете купувати — це хороша і добра історія. Про те, що «помилки», як нам здається, в майбутньому можуть стати перевагою. Можна сказати, що книга про те як з бага виходить фіча. Але це занадто грубо для такої щемкої історії. А ще про те, що це дуже важливо, коли в тебе хтось вірить. Розповідь почергове ведеться від:🧓🏻 70-річної Тови, в якої за незʼясованих обставинах загинув син. Вона все ж головна в цій історії. 🐙 Восьминога. 🚐 Юнака Кемерона, який шукає свого батька, про якого мама так і не розказала. Все відбувається в невеликому містечку, з дружнім комʼюніті, які хоч і дуже багато патякають і пліткують, усе ж піклуються і люблять одне одного. Восьминіг, якщо що, не розмовляє з Товою. Це не фантастика. Так, він дійсно допомагає їй розплутати дещо, але «природнім» шляхом. З нами, щоправда, таки розмовляє — розказує, що вміє і знає. І ці знання і вміння дійсно притаманні восьминогам.Тригери Ну так, у головної героїні помер син (давно), а нещодавно чоловік і брат. Це є в анотації. Але крім цього мене тригерить, що десь люди спокійно доживають до старості. Можуть пити Маргариту у свої 70 та збиратись у ресторані. Їздити на авто, мати забезпечену старість. Водночас нам усім дожити б до ранку. Але я не песимістка, колись таке життя буде і в Україні. Всі ми зараз на це й працюємо. Хто хоче затишної історії, яка легко читається — ось вона. Думаю, Netflix зможе показати її достойно. Екранізація готується. Її я бачу у вайбі фільму про те, як гінекологиня по пʼяні запліднила себе спермою свого колишнього, який зберігав біологічний матеріал у її лабораторії. Класний фільм і я чомусь бачу цей в такій же картинці. Я саме про візуальну частину. Не подумайте зайвого, тут історія геть інша. Так звикла до героїв, що навіть сумно прощатись. І зізнаюсь, що раніше восьминоги здавались мені непривабливими, навіть трохи огидними. Тепер зовсім ні. Література робить з нас дуже емпатичних людей. За це зокрема я її і обожнюю. Отже — shelby15 вводите в поле «промокод» на сайті Vivat і отримуєте приємну знижку на книжку. По факту виходить навіть більше, ніж 15%.Фото з X. Сподіваюсь, це ж не таксодермісти «постарались», а скульптори? Хто вже прочитав, як вам? in book we trust

Чому Харукі Муракамі завжди в претендентах на Нобелівську премію, але досі її не отримав?Завтра, 10 жовтня, оголосять, хто отримає Нобелівську премію з літератури. Серед основних фаворитів завжди називають Харукі Муракамі, але він досі без премії. Чому?Можна виділити кілька причин:1. Літературний стиль. Муракамі часто критикують за те, що його твори поєднують попкультуру та літературний сюрреалізм, що не завжди сприймається як «висока література» в академічних колах. Комітет Нобелівської премії, як правило, віддає перевагу авторам із більш «серйозним» і складним стилем, який часто не відповідає жанрові Муракамі, орієнтованому на ширшу аудиторію.2. Популярність. Його книги продаються мільйонами примірників у всьому світі й це може бути ще одним фактором, який працює проти нього. Комітет Нобелівської премії часто нагороджує менш відомих і більш «інтелектуальних» авторів, а популярні письменники, на зразок Муракамі, можуть вважатися занадто комерційними.3. Секретність процесу. Процес відбору лауреатів Нобелівської премії залишається конфіденційним, і ми не можемо бути впевненими, наскільки серйозно кандидатура Муракамі розглядається кожного року. Також важливо відзначити, що імена кандидатів і подробиці номінацій розкриваються лише через 50 років після номінації. Тому, можливо, його взагалі не розглядають, а всі розмови породжують фанати письменника та букмекери.На вашу думку, чи отримає Харукі колись Нобелівську премію та хто святкуватиме тріумф завтра?in book we trust

Зібрала добірку книжок з неперевершеним фіналомОдразу скажу, що не маю на увазі ті фінали, де шок, вау, що, ого. Як, наприклад, в «Сім смертей Евелін Гардкасл». Ні. Там (у більшості) цілком логічні, послідовні, причинно-наслідкові, якщо можна так сказати, фінали. Але дуже вражаючі, зворушливі, вічні. «Чотири вершники Апокаліпсиса», Вісенте Бласко Ібаньєс Я чітко уявляла і досі памʼятаю цю картину, яка змальована автором на останніх сторінках. Це тригерна книжка, вона про війну. Радше це сімейна сага і до вершників Апокаліпсиса має дуже мало стосунку, хай ця назва вас не спантеличує. «Свічки догоріли», Шандор Мораї Генерал в літах отримує листа. Відтепер його маєток готується до прийому гостя, з яким господар не бачився дуже багато років, проте весь цей час чекав. Бо тільки цей «гість» знає відповіді на запитання, що цілісіньке життя не дають Генералові спокою. В якийсь момент ти вже сама як той Генерал — чекаєш відповідей. «Довіра», Ернан ДіасПоки цього роману не буде в кожній хаті, я, як бачите, не вспокоюсь. Читаєш-читаєш, не розумієш, а потім як розумієш. А потім ще ходиш думаєш. Тут не тільки кінець цікавий, а вся книга. «Прощавайте, Ґабо і Мерседес», Родріґо Ґарсія Цеспогади про останні дні життя одного з найвизначніших письменників XX століття, лавреата Нобелівської премії Ґабріеля Ґарсія Маркеса. Розказує його син. Про те, як проходили похорони, як родина пережила цей день і загалом смерть глави сімейства.«Нікелеві хлопці», Колсон ВайтхедТут все ж, мабуть, кінець непередбачуваний, хоча може хтось і одразу зрозуміє що до чого. Я не змогла. Вкотре ловлю себе на думці, що тут геть немає веселих книжок, проте вони всі життєствердні. Але сміятись, звісно, не будете. Що з цього читали? Що сподобалось? Чи згодні, що ці тексти мають «хороші» фінали?in book we trust

Ви куди підете? Я на каліграфічний перформанс із експресивної каліграфії колапеном. Що пропонує нам Книжкова країна. ❗️Зауважте, що від сьогодні відновлюється Ⓜ️ метро на ВДНГ, де проходитиме фестиваль. Тому нарешті доїжджати буде зручно. Вже можна сказати традиційно, підготувала перелік тих подій, які цікаві мені і куди б пішла я. 🗓️ 26 вересня, четвер13:00 🍷 Граємо у настільну гру «Виноробство». У програмі є посилання на цю гру, до слова, коштує настолка в яку будуть грати 2770 гривень. Але — я почитала опис і там має бути щось дуже прикольне й естетичне. Цікаво, я б прийшла пограти. Залишаю посилання на опис гри, щоб ви почитали. Ось.14:00 Конкурс письменників-початківців. Задум такий — ви бронюєте слот і у визначений час зачитуєте уривок свого тексту. Публіка та інші учасники, зокрема і з видавництв, будуть оцінювати роботу (вкидати жетони в коробку). Для найкращих історій — можливість видати свою книжку, за найкращі критичні відгуки в соцмережі — призи. Ще будуть пригощати вином, але авторів строго після виступу. Слоти стануть доступні для вибору за 10 днів до події. 15:00 Майстерклас з принтмейкінгу. Ви отримаєте власний штамп, який створили самостійно, та зможете використовувати його нескінченну кількість разів. 16:00 Дискусія з блогерами на тему «як вийти з нечитуна». Там я одна із спікерок. Хто закинув читання, не може до нього повернутись, але хоче, приходьте — будемо позбавляти вас такої прикрості народними методами. 16:30 Встановлення рекорду по одночасному читанню віршів Василя Стуса. Якщо ви бачили одноголосні присяги військових, то розумієте наскільки це може бути потужно (вибачте за цей прислівник, але не можу підібрати інше). Такий собі егрегор. 17:00 Війна та політика: які інформаційні війни чекають нас в 2024-2025 роках. Цікаво почути прогнози експертів. 17:00 Але я в цей час буду на фіналі премії Книжкових блогерів. Приходьте слухати, як я буду казати, що «Невеличка драма» — це дуже крутий текст. 18:00 В цей час подія, яку ви навряд зможете виговорити, особливо якщо пили вино на другій події з цього переліку. Отже — каліграфічний перформанс із експресивної каліграфії колапеном. Зразу пишіть локацію — Простір майстеркласів.19:00 «Конотопська відьма». Зустріч із творчою командою горору. 20:00 Музично-літературний перформанс «Наші двадцяті. Слово. Музика». Проєкт присвячений музиці та літературі 1920-х років, які стали розквітом українського модернізму. Будуть актори фільму «Будинок “Слово”. Нескінчений роман», Ярина Цимбал та Олександр Островський спробують провести лінії взаємозвʼязків слова і музики цього періоду. Гратимуть струнні квартети Бориса Лятошинського. Прикольно, що деякі події декілька разів на день, але в різний час. Дуже багато майстеркласів і подій для дітей (кому актуально подивіться у програмі, бо я не виписувала, а там є цікаве). Вся програма фестивалю тут. in book we trust

Ви ж памʼятаєте, що в мене цілий випуск на Ютубі є про хвороби героїв у книжках? Що все не просто так. Якщо в людини хворе серце чи туберкульоз, то в більшості випадків автор «наділяє» ними не дарма. Тому мене і не відпускає питання однією з учасниць на Клубі — чому саме такий кінець має Гелен з роману «Довіра». Ну це не та книга, де воно просто так собі та й усе. До речі, багато кому може не вистачати американського контексту. Бо в книзі згадується «чорний четвер». Але наскільки він став руйнівним не пояснюється. Тому треба ґуґлити. І багато з учасників Клубу, казали, що так і робили. Тобто книга спонукала залізти в таку специфічну «математичну» тему. А ще серед учасниць була людина з мистецтва, яка пояснила, що насправді дуже математичною є музика. До чого це я ви зможете зрозуміти, коли прочитаєте книжку. Щоб не спойлерити. Не відпускає мене ця «Довіра», яку я нагадую назвала спочатку досить посередньою. Пора вибачитись) Знайшла поради, що для того, щоб краще зрозуміти «Довіру», то можна почитати Томаса Манна «Зачарована гора» (як раз щойно з друку українською у Видавництві Жупанського) та «Доктор Фаустус», а я від себе порадила б ще коротку новелу «Трістан» (є в збірці «Смерть у Венеції» від «Лабораторії»). А ще Теодора Драйзера і його “Free”. Поки не можу знайти як саме переклали українською.Роман «Довіра» на сайті Vivat ось.«Бог — найнецікавіша відповідь на найцікавіше запитання». «Візуалізація» пари — Katty Huertas/The Washington Post. in book we trust

Ви бідкаєтесь, що в нас корупція? То ось вам часи козацтва — Марко Проклятий задовбався вештатись по світі і хоче в пекло. Мотивація зокрема така «хоч буде гірше, та інше». Почав шукати дорогу. Одні кажуть, що вхід у пекло «от як птиці летять на зиму у вирій, тільки лівіше», інші, що треба знайти недалечко от Почаєва гору, «у тій горі є дупло, відкіля на наш світ вилазять з пекла чорти». Але, самі розумієте, то шлях довгий і непевний. Проте є превелика чарівниця, яка за жменю дукатів зробить так, що сама земля під людиною розступиться і опинишся в пеклі. Корупція?Ну так як є приказка про «товчеться, як Марко по пеклу», то ви здогадуєтесь, що Марко таки потрапив туди. І це один із найкращих поки моментів — чорти там такі смішні, жаліються, що їх козаки сильно ганяють і ображають. І оце там такі танцюльки (як на фото). Головне, ви цю книжку на ніч не читайте, бо мені пекло снилось. Клас, скажіть?А так то дуже цікава історія. Але сказати, що Марко грішний і ледачий, то трохи мʼяко сказано 😅in book we trust

Трилер з «джинсом» дочитано!І це було цікаво.Я давно хотіла його почитати, але знаєте що зупиняло? Назва. «Ніщо з цього неправда».І я собі думала, ага, ну ясно, буду читати, читати, а вкінці скажуть, що оповідач не надійний і все насправді було не так, а як — хто зна. А я хотіла чіткої розгадки, причинно-наслідкових звʼязків і правди. Так от заявляю, що не все там неправда, є правда. Читайте) Подкастерка Алікс щойно закінчила сезон розмов з жінками, які зробили себе самі, не зважаючи на проблеми чи навіть трагедії досягли висот. Але з ними все ясно, вони вже класні. А як щодо подкасту про жінку, яка тільки на початку свого селф мейд шляху? Джозі. Їй 45, вона в абʼюзивних стосунках (і вся в джинсовому одязі), але хоче змінити своє життя і нарешті стати щасливою. Цікаво спостерігати за таким розвитком? Вийде чи ні, що саме вона буде робити тощо. Але чим далі ведеться розмова для подкасту, то тим химернішими стають її розповіді. І я тепер думаю, що цілком могла б бути на місці Алікс. Я теж розпізнаючи брехню і деструктив не можу сказати малознайомій людині — все, досить, ти брешеш, кінець розмові. Я як мінімум дослухаю. В головної героїні хоч мотиви були, зокрема подкаст цікавий записати. А в мене які, хто зна. Трилер хороший, затягує, можу рекомендувати. Ось він на сайті видавництва. in book we trust

Якби ТРЦ DREAM був людиною, він би точно став тим другом, якого ти вряди-годи зустрічаєш на спільних святах, і завжди сідаєш поряд, бо не можеш відірватися від його захопливих історій. Ви всього рік не бачилися, а він вже завів собі 5 нових захоплень: скаче на перегонах із хобіхорсингу (нормально?), закохався в консультанта H&M, відкрив інклюзивну кав'ярню, прихистив 4 котиків і поставив собі величезного гумового динозавра у вітальні. Кожне його «А ще випадок був…» — то обов'язковий вибух сюру та гумору водночас. А іноді він бере й пише тобі: «Спиш? Тут таке…». І, звичайно, ти вже не спиш, тому що хочеш послухати, що ж там «таке». Напад НЛО на Березняки чи виявив алергію на горох?Телеграм-канал «СПИШ?» від ТРЦ DREAM — це саме ті історії від друга, які хочеться слухати. Про людей, страхи, комплекси, пошук себе, відпочинок та тугу. Історії, що на вушко тобі розповідає близька людина, аби інші не почули, і ти відчуваєш комфорт та спокій.«СПИШ?» питає телеграм-канал. І ти вже не спиш.#promo