Іщук Юрій Миколайович «Фермер»10.01.1977 — 22.03.2025Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць 3-го батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж», Юрій Іщук.Юрій був людиною з добрим серцем, завжди готовий прийти на допомогу друзям. Кожен, хто його знав, згадує чудові людські якості Юрія. Водночас, це був справжній воїн, солдат української нації, безжальний до окупантів. Фермер бився з ворогом до останнього свого дня. Побратими згадують: «Юрій був відважним воїном і справжнім побратимом. Навіть після важкої операції та поранення, отриманого при відбитті ворожого штурму, він повернувся до побратимів! Для нас і всієї України це непоправна втрата. Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!».Прощання з Юрієм Іщуком відбудеться 26 березня о 10:00 у с. Бегета Володимирського району Волинської області.Картка для фінансової підтримки родини Героя 4314 1401 1053 9480 (Іщук Андрій Миколайович, брат).Вічна Слава Герою!На щиті!
Ракетні удари та атаки шахедів по всій країні через півгодини після путінської «згоди не бити по енергетиці та інфраструктурі» — у цьому вся суть і ціна домовленостей із цим психопатом. Шановне панство, я не Нострадамус (як і ніхто з нас) і я не знаю, що буде далі та до чого врешті приведе вся ця історія з Трампом, перемовинами та перемирʼями (мені здається, що за великим рахунком ні до чого). Але я точно знаю:1. Проти нас моральні дегенерати, якими керують криваві психопати. Брехня — їхнє друге імʼя. Перевірено тисячу разів. 2. Вся ця війна не мала і немає жодних інших причин, окрім божевільного бажання психопатів і дегенератів знищити нас, бо ми заважаємо їм свої існуванням. Намагання раціоналізувати це криваве багаторічне божевілля та пояснити його причини «складною геополітикою», «розширенням НАТО», «українською впертістю», «корисними копалинами» — це просто успіх пропаганди психопатів і дегенератів, яка за цим химерним потоком слів прагне замаскувати єдину причину війни — бажання знищити нас, бо вони так захотіли. 3. Як би не йшло все це далі, в стратегічній перспективі ці психопати і дегенерати не відмовляться від своїх цілей. Бо це і є їхня суть, природа, вища насолода і сенс існування. Це зміниться тільки в результаті повного розгрому, деконструкції, демонтажу державності та розпаду цього утворення. І то будуть нюанси. 4. Сьогодні у світі є дві великі регулярні армії, морально і тактично готові до сучасної війни великих регулярних армій. Це українська і московська армії. Без України і української армії у нинішніх умовах Європа беззахисна перед путінською військовою машиною. Ми потребуємо Європи, а Європа потребує нас. Написати можна значно більше, але часу, на жаль, нема. Довіряйте своїм, плюйте в очі ворожій брехні, знищуйте ворога, допомагайте знищувати ворога.
14 березня ми відзначаємо День українського добровольця — день, коли вшановуємо тих, хто без вагань став на захист нашої Батьківщини. Саме добровольці є опорою нашої оборони, проявляючи неймовірну мужність та самовідданість.У 2014 році, попри невизначеність та страх, вони першими взяли до рук зброю, щоб боронити Донбас. 24 лютого 2022 року з самого ранку вони стояли під військкоматами, розуміючи, що ніхто, окрім нас самих, українців, не прийде на допомогу нашій країні. Багато хто повернувся з-за кордону, обмінявши успішне та безпечне життя на можливість захистити майбутнє нашої держави.На жаль, багато з них повернулися додому з передової на щиті. Ми пам'ятаємо їх і ніколи не забудемо їхній подвиг. Багато хто зазнав поранень, втратив кінцівки — ми дякуємо їм за відвагу та силу.Сьогодні ми низько вклоняємося кожному добровольцю. Ваша рішучість та самопожертва є прикладом для всіх нас. Ви — справжні герої, на яких тримається незалежність України.🔗Повне відео дивіться на нашому YouTube-каналі
Українські війська відбили кілька хвиль активних штурмів російської армії на Сіверському напрямку, ЗСУ знищили та пошкодили 24 одиниці бронетехніки9 березня війська Росії активно штурмували на Сіверському напрямку. Про це повідомив речник оперативно-тактичного угруповання «Луганськ» Дмитро Запорожець.За його словами, окупанти застосували понад 24 одиниці бронетехніки.«16 одиниць бронетехніки знищені, вісім – пошкоджені. Були задіяні три танки, два з яких знищені, один – пошкоджений. Ворог використовував багі та легку автомобільну техніку. Загалом минулої доби лише на Сіверському напрямку втрати ворога – близько 150 військових убитими та пораненими», – розповів Запорожець.Речник ОТУ «Луганськ» зазначив, що так активно вже давно не було на Сіверському напрямку.«І ось ворог, накопичивши сили, вдався до таких зухвалих штурмів. І відповідно у шевченківський день «отримав на горіхи». Техніка знищувалася плюс-мінус рівномірно. Штурми починалися з 06:00 до 08:00 – така активна фаза була протягом двох годин. Потім після обіду ще в деяких місцях противник штурмував виключно піхотою. Техніка рухалася в деяких місцях у дві хвилі, в деяких - по одній. Якщо говоримо про Білогорівку, там 6 одиниць техніки рухалися по одній лінії, щодо Верхньокам'янського та Спірного, то там були дві хвилі техніки. І вона активно знищувалася», – додав він.P.S. від себе додам: не лише ЗСУ, але й НГУ.
Війна в розпалі, але все більше вкидів на тему «Україна повинна прийняти 3 мільйони мігрантів з Бангладешу, Індії, Африки та Близького Сходу, інакше нам кінеееець!!! Іншого шляху немаааа!!!».Запамʼятайте кожного чиновника, депутата чи «експерта», хто штовхає (і ще буде штовхати) подібні тези.В Західній Європі масова міграція з тих самих регіонів світу призвела лише до катастрофи, з якою не ясно що робити. Там асимілювати та змусити працювати нікого не вийшло, але у нас все вийде, звичайно ж. Сплеску етнічної злочинності, релігійного екстремізму, тероризму, появи небезпечних для корінного населення районів у великих містах, реальної загрози втрати своєї ідентичності цілими країнами внаслідок міграції — такого ж ніде у світі немає, де ви таке бачили! Тому і в понівеченій війною Україні цього не буде! За це ж ми і боремося, за мільйони мігрантів! Іншого шляху нема!Цікаво, а чому в Ізраїлі ніхто ніколи не завозив мігрантів не-євреїв? Там людей завжди не вистачало, але чомусь все робилося і робиться для того, щоб до Ізраїлю їхали лише євреї. Як думаєте, чому? Сила ж у багатоманітності! Хм, цікаве питання, є над чим подумати. А, зрозуміло! Але нам так не можна! Чому — бо тому. Іншого шляху нема, давай 33 мільйони з Африки і Бангладешу.
Витримав паузу в добу.Перша реакція на вбивство ублюдком українського військового в тилу була такою, що все ж вирішив видихнути, перед тим як щось писати. Перше. Покидьок, який це зробив, має бути показово і максимально жорстко покараний. Як і всі подібні виродки, які чинять подібне. Друге. За моїми спостереженнями, співвідношення лайків і коментарів, які підримують вбивство українських військових у тилу, приблизно таке: 95% відверті московські боти (порожні сторінки, закриті акаунти), 5% реальні дегенерати та вороги.Третє. Я не вірю, що наш народ настільки збожеволів та здеградував, щоб підтримувати вбивство своїх військових і бажати собі поразки, окупації та геноциду. Так, гірка правда у тому, що і серед наших співгромадян є відверті дегенерати і моральні виродки. Але їх абсолютна меншість. Ворог робить все можливе, щоб нам здавалося, що їх багато. Але це не так.Якби було інакше — ми вже були би знищені. Звичайний український солдат — найкращий у світі солдат — це і є син того самого народу, який поколіннями знищували, але у ньому є природне відчуття воїнської честі, чоловічого обовʼязку, розуміння справедливості. Попри все, наш народ в основі зберіг цей етос. Це неможливо заперечити. Попереду ще багато випробувань.
Комарніцький Вадим Олександрович «Гудвін»27.04.1989 — 02.11.2024Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць 3-го батальйону «Свобода» Бригади наступу НГУ «Рубіж» Вадим Комарніцький.Вадим був командиром відділення протитанкістів. Мав величезний авторитет серед побратимів через свою сміливість та спокійний характер. Завдяки його майстерності та героїзму було знищено багато ворожої бронетехніки та відбитий не один механізований штурм наших позицій. Побратими згадують: «Гудвін був душею взводу. Безкорисливий та щирий, майстерно володів протитанковою зброєю. Підкорював усіх своєю легкою посмішкою. Приклад в бою показував тим, що ішов першим на надскладні задачі, знищив дуже багато ворожої техніки. Був поранений, рятуючи життя побратима. Після лікування знову повернувся на фронт. Для роти вогневої підтримки батальйону «Свобода» його загибель – непоправна втрата. Писати про його вчинки, його бої можна довго... Будемо пам’ятати завжди!».Прощання з Вадимом Комарніцьким відбудеться 6 листопада об 11:00 за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Оріховець, вул. Польова, 5. Після прощання відбудеться похованняна місцевому цвинтарі. Картка для фінансової підтримки родини Героя 4149 4991 4499 7184 (Яна, дружина).Вічна Слава Герою!На щиті!
Тимчак Павло В’ячеславович «Пакістан»07.10.1982 — 22.07.2024Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж» Павло Тимчак.У кожному підрозділі є люди, на яких тримається бойова робота. Одним з таких бійців для своєї роти був Павло Тимчак. Він заряджав усіх навколо своїм оптимізмом, енергією та готовністю до дій. Завжди готовий до будь-якого завдання, завжди готовий прийти на допомогу друзям, вмілий та досвідчений воїн, чудова людина.Побратими згадують: «Павло був справжнім патріотом та вірним сином України. Навіть після важкого бойового поранення, повернувся у стрій, мотивуючи своїх побратимів особистою мужністю та вірою в перемогу. Ніколи не втрачав оптимізму, був відкритим та життєрадісним. Допомагав адаптуватися новим бійцям свого підрозділу та користувався повагою та безумовним авторитетом серед досвідчених бійців.Будемо пам’ятати завжди!».Прощання з Павлом Тимчаком відбудеться 01 листопада о 13:00 у київському крематорії (вул. Байкова, 16).Картка для фінансової підтримки родини Героя 5168 7451 1108 9238 (Вікторія, дружина).Вічна Слава Герою!На щиті!
14 жовтня 2005 року був мій перший Марш УПА.Вже майже рік як переміг помаранчевий Майдан, але той самий Майдан того дня був захоплений натовпом комуністів і рускомірців. У них стояла велика дорога сцена з потужним звуком, з якої грали пєсні ваєнних лєт, а депутати від КПУ закликали «давіть жовто-блакитною бандєровскую гадіну»У них були гроші на десятки автобусів для зведення масовки з «рускоязичних рєгіонов» (та і місцевої київської вати вистачало), і на спорстменів з київських бійцівських клубів, найнятих на охорону. Місцева влада, суди, міліція — ясне діло, на 100% на стороні українофобів. Якщо чесно, націоналістів того дня було рази в три менше. Можливо в чотири. Ніякого організованого підвозу людей не було, бо грошей на це не було. Київський актив був дуже нечисельний. Єдиного штабу і командування акції теж не було. Але все одно була відчайдушна спроба прорватися на Майдан, яка завершилася кількома розбитими носами комуністів, розтоптаною трофейною червоною ганчіркою та сучтичкою з «беркутом».Наступного року (фото якраз тодішнє, 2006 рік) ми звечора захопили плацдарм на Майдані до підходу основних наших сил вранці, у нас вже був єдиний штаб і пару тисяч баксів на підвіз людей, київський актив за рік зріс і загартувався у вуличних протистояннях. Нас вже було більше за противників. З того моменту це стало тенденцією — щороку наша перевага 14 жовтня ставала все очевиднішою, контекст протистояння все більше переходив у контекст свята. Але все одно, особливо до 2014 року — кожен Марш УПА це був вихід на бій за Україну. Честь усім, хто виходив 14 жовтня у середмістя Києва як на бій. Це відбірне українське лицарство. Майже всі зараз на війні, багато хто вже у Небесному воїнстві. З нашим днем!Ще пройдемося Києвом 14 жовтня!
Бубновський Андрій Петрович «Буба»31.10.1979 — 02.09.2024Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць батальйону «Свобода» 4 бригади наступу НГУ «Рубіж» Андрій Бубновський.З початком ворожого вторгнення Андрій взяв до рук зброю. Долучився до батальйону «Свобода» з перших днів. Розпочинав як піхотинець, з часом перекваліфікувався в оператора БПЛА мінометної батареї. Як старожил підрозділу, користувався в батальйоні загальною повагою та авторитетом.Кожен, хто знав Андрія, відзначав його відданість справі та вірність друзям по зброї. Добрий, справедливий, з глибоким почуттям обов'язку, але безжальний до ворога. Побратими згадують Андрія як безстрашного воїна та людину з великим серцем, яка завжди підтримувала бойовий дух свого підрозділу, була прикладом і зразком для всіх.Прощання з Андрієм Бубновським відбудеться 5 вересня об 11:00 на міському цвинтарі Києва (Берковці).Картка для фінансової підтримки родини Героя 4029 6100 5345 7458 Тетяна (дружина).Вічна Слава Герою!На щиті!
