Я не вірю і ніколи не вірив, що у Московії можлива революція європейського типу: за свободу, за права, за вольності, за честь. Як було не раз у нас. Московський історичний досвід – це смута та кривавий кримінальний бунт, а також багата історія палацових переворотів. Царів і генсеків душили шарфами, їм розбивали голови табакерками, їх розстрілювали у підвалах, їх лишали кілька діб конати у калюжі власних нечистот. Коли сьогодні черговий зет-воєнкор чи ще вчора абсолютно лояльний Кремлю пропагандист останніми словами поносить Путіна – він висловлює загальну думку цього середовища. Середовища вчорашніх лоялістів. Вони зневажають і ненавидять царя, вважають його винуватцем жалюгідного провалу, слабаком, дурнем і мудаком. І це почуття зневаги настільки сильне, що стає сильнішим за страх. Це важливий етап на шляху до табакерки. Незадоволення, тихий ропот і навіть ненависть хоч всього насєлєнія, від зеків до олігархів – це ніщо. Загальна зневага і відчуття того, що цар слабак і дурень – це зовсім інше. Це вже грунт для лютого 1917 року. Але все ж не варто чекати швидкого падіння Путніа. І не варто сподіватися, що йому на зміну прийдуть «хорошиє русскіє». Скоріш за все прийдуть абсолютні відморозки з вайбом прігожинщини. До речі, як тут про цю саму прігожинщину не згадати, це пролог-фальшстарт того самого процесу, який ми бачимо зараз. Але смута в Московії – це завжди наш шанс. Смута буде.
Починаючи з 1991 Україна, українська влада та більшість українців були дуже покладистими, розуміючими та ввічливими.Віддали ядерну зброю, бо нас дуже попросили. І як взагалі ми могли не віддати, якщо поважні партнери нас просять. Нам і не треба було, щоб ми з нею робили, з тією зброєю, це ж взагалі дорого і небезпечно. Ми ж маленькі та дурні, воно ще вибухне, давайте просто віддамо все дорослим дядям. Тим більше вони ж хороші, вони ж хочуть нам тільки добра, он навіть меморандум підписали цілий про добрі наміри. Стратегічну авіацію порізали та ракети віддали Москві, бо теж нас попросили. Та і навіщо нам воно, ми ж ні з ким воювати не збираємось. Захотіли наші сусіди щоб ми вибачились за якісь давно минулі історичні події — то ми і вибачаємось, бо що ж нам лишається, мусимо вибачатися, що ж ми зробимо. І так роками, десятиліттями, у дрібному та у великому. Психологія бідного родича та готового на все вічного прохача, який постійно виправдовується і боїться когось зачепити, аби чого не вийшло.І до чого нас привела ця покладистість, а насправді погано замаскована слабкість та невіра в себе? До мирного і спокійного життя? Все з точністю до навпаки — привела до війни на знищення. І якби вчасно не спамʼяталися і не почали битися — то вже би знищили нас остаточно. Я не хочу покладисту та розуміючу Україну з ідеєю «відчепіться від нас». Не відчепляться. Такою Україна вже була. І така Україна не виживе. Я хочу Україну, яку будуть поважати і навіть трохи боятися. І яка сама зможе «причепитися» до когось, якщо буде вважати, що її інтерес порушено. Така Україна виживе, бо сваритися із нею — собі дорожче. Краще одразу врахувати її інтерес. Не ми придумали правила, за якими функціонує цей світ. Ми щиро хотіли бути хорошими для всіх. Вийшло дуже боляче для нас. Ми засвоїли урок.
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. Здається, немає нічого неможливого. Ось вже кава в Ялті, ось вже українські полки на Дону. Велична, незабутня мить. Лишалося зовсім трохи. І ми мали б Україну. Болбочан головнокомандувач. Король України Василь Перший. Гаразд, панове республіканці, хай не король, а пожиттєвий сенатор. Головне є Україна. Нема Голодомору. Мільйони українців живі. Нема терору. Нема Розстріляного Відродження, бо воно не розстріляне і не згноєне в сибірських концтаборах, а вільно творить модерний український кінематограф, літературу, театр, музику, архітектуру. У світовому масштабі. Українське фермерство не знищене і не оголошене куркулями, а захоплює світові ринки. Українська промисловість і українські банки дивують весь світ своїм креативом і новаторством. Українська Академія Наук на чолі з академіком Вернадським від теорії ноосфери першою переходить до практичних розробок у сфері всесвітньої інформаційної мережі, згодом відомої як Інтернет. Українське військо — головна сила і гарант безпеки Європи проти більшовицького хаосу. Весною 1918 до всього цього було дуже близько. Лишалося лише не опустити рук, не підняти руку на свого брата і вистояти на день довше, ніж ворог.
Чергова ганебна історія про несправедливість у судах. Влітку 2022 року в селі Сулимівка під Борисполем група п’яних придурків напала на військовослужбовця Василя М. та його батька-пенсіонера Валерія. Напад стався після того, як Василь зробив п’яному бидлу зауваження за хамську та агресивну поведінку в публічному місці. У результаті нападу пенсіонер втратив око, а військовий отримав тяжку черепно-мозкову травму, після якої йому довелося вставляти титанові пластини. Пройшло довгих три з половиною роки тяганини, і нарешті Бориспільський суд виніс вирок: троє нападників отримали по 5 років умовно, один – взагалі проходив як свідок. Ще раз. За вибите око старшої людини та важкі травми голови військового – умовний строк. Тобто всі нападники лишаються на волі без реального покарання. Про цей ганебний випадок мені стало відомо, бо постраждалий – мій однокласник. Я знаю Василя і його батька багато років – це порядні та адекватні люди. Але вони вирішили іти по закону, нікому не заносити і нічого не «вирішувати» - і закон виявився не на стороні чесних громадян, а на стороні офігівшої гопоти з мутними зв’язками. Апеляцію подано, тому ще є шанс виправити цю ганьбу і відновити справедливість законним шляхом.
Зараз у нашій смузі інтенсивні бойові дії та просто критична потреба у нічних дронах. Обдзвонюю усіх, хто може допомогти, бо погодні умови вкрай складні, багато дронів втрачаємо, а без них моніторити величезну сіру зону неможливо більшу частину доби. Зокрема, набрав Ігоря Кривецького, народного депутата 7 скликання від «Свободи». Він системно допомагав різним підрозділам Сил Оборони ще з 2014 року, зокрема неодноразово підтримував і наш батальйон необхідним для бою обладнанням. Ігор повідомив, що за його недавнє інтерв’ю Яніні Соколовій порушене кримінальне провадження за статтею… про перешкоджання діяльності ЗСУ. Звучить все це як повний абсурд, бо Ігор допомагає Силам Оборони багаторічно і системно. Тому «перешкоджання ЗСУ» - це якась маячня, тим більше в контексті інтерв’ю, в якому є лише підтримка ЗСУ.Сподіваюсь, це якась помилка або чиясь бздура, бо такими серйозними звинуваченнями про «перешкоджання» не варто розкидуватися. Нагадую, у нас промосковська наволоч далі спокійно собі живе і голосує у ВР, і в РПЦ ФСБ загалом теж все норм. Варто там пошукати «перешкоджання ЗСУ».
Ми справедливо обурюємося лицемірству та подвійним стандартам чиновників МОК. Але не варто забувати, що у виконкомі МОК сидять двоє громадян України – Валерій Борзов та герой України і кавалер ордену Свободи (того самого, яким на днях був удостоєний за свою позицію Владислав Гераскевич) Сергій Бубка. І коли всі світові медіа обговорюють вчинок Гераскевича і його дискваліфікацію, коли про це говорять іноземні політики, зірки шоу-бізнесу та спортсмени — все, на що спромоглися ці двоє носіїв усіх можливих державних регалій України — це мовчання Бубки та коментар Борзова, що Гераскевич сам винен, бо не «узгодив усе завчасно». Це дуже показова ситуація. Вона не лише про великий спорт. Це про хвороби нашого суспільства і держави, які не зникли навіть попри війну. Політика, економіка, спорт, культура, шоу-бізнес – все це нерозривно пов’язано і все працює на країну або працює проти неї. P.S. Повністю підтримую ініцативу народної депутатки від «Свободи» Оксани Савчук, яка пропонує позбавити Бубку та йому подібних звання Героя України. Було би добре взагалі переглянути всі списки подібних «героїв», особливо серед політиків та чиновників, щоб врешті очистити це звання від колаборантів та іншого непотребу.
Квітень 2014 року. Країна ще не встигає оговтатися від розстрілів на Майдані та анексії Криму, а на Сході вже починається російсько-українська війна.Далеко від епіцентрів усіх цих процесів, у тихому провінційному Корсуні на Черкащині живе журналіст та небайдужий громадянин Василь Сергієнко. У нього давній конфлікт з народними депутатом-регіоналом від корсунського округу Геннадієм Бобовим, який одночасно є великим місцевим латифундистом. Це у Києві – перемога революції та зміна влади, а на місцях, навіть у цілком промайданівській Черкащині – розклади інші. Одного дня Василя Сергієнка викрадають прямо з його помешкання, жорстоко катують, вбивають і викидають тіло в лісі неподалік. Попри всі намагання зам’яти справу – резонанс стає загальноукраїнським. Василю Сергієнку посмертно дають звання Героя України та символічно долучають до Небесної сотні – бо він був активним майданівцем та загинув від рук тих самих регіоналівських катів приблизно у той самий час. Підозрюваних швидко знаходять – усі вони з орбіти Бобова. Здається, скоро буде справедливе рішення суду.Січень 2026 року. Пройшло майже 12 років від тих подій. Не просто 12 років, а ціла історична епоха, а то і декілька епох. А вироку в справі про жахливе вбивство Василя Сергієнка досі немає. Справа тихо вмирає. Спочатку у черкаських, а потім у київський судах. Усі підозрювані на волі. Племінник Василя Сергієнка, Сергій Русінов – у 2014 році іде добровольцем на війну. У 2022-му стає добровольцем вдруге. Воює. Потім списується за станом здоров’я та доглядом за близьким родичем. І повертається додому. А вдома у нього починається (продовжується?) конфлікт з іншим депутатом, тепер вже Корсунської міськради – таким собі Віталієм Сторожуком. Політична кар’єра якого почалась у 2011 році не де небудь, а на озері Сєлігєр у Росії, де він на «форумі юних путінців» уважно слухав промову не кого небудь, а самого Владіміра Владіміровіча. Фото цього «історичного моменту» легко знайти в мережі. І ось саме цей депутат з таким яскравим проросійським бекграундом, на 12 році війни з Росією, подейкують, має чималий вплив, зокрема, на земельні питання. Це коли ветерану війни спочатку виділяють його законні, кров’ю зароблені сотки, а потім до нього приходять «серйозні люди» з депутатськими мандатами та пропозицією, від якої неможливо відмовитися. Суть пропозиції – віддати свою ділянку в довгострокову оренду. Серйозним людям. Років так на 40. За ціною, яку назвуть серйозні люди.Чимало погоджується з пропозицією. Підозрюю, що часто навіть саме рішення ради про виділення землі відбувається за попередньою згодою на участь у схемі. Але час від часу трапляються принципові правдоруби. Яким набридло боятися. І яким набридло, що поки вони проливали свою кров і віддавали здоров’я – вдома далі керує нахабна мразота. Ще і з селігєрським душком. Я не знаю, чи дійсно Сергій Русінов хотів убити депутата Сторожука, підірвавши його машину. Чи це була спроба вбивства, чи псування майна. Погодьтеся, різниця велика. Чи взагалі інсценування. Тепер це – більш ніж принципове питання. Бо якщо кваліфікація цих подій неправомірна, або ж Русінов не мав стосунку до цієї історії взагалі – то питання про моральну та юридичну відповідальність за смерть п’ятьох людей постає у геть похмурій площині.Все, що сталося потім – жахливо. Убивати людей не можна. Виправдовувати вбивства не можна. Можна лише ліквідовувати ворогів та працювати по цілях на фронті. Але зрозуміти механізми, які призвели до загибелі п’ятьох людей – необхідно. Найпростіше у цій ситуації – оголосити Русінова психом і закрити таким чином усі питання. Русінов вже мертвий. Максимально можливу у цьому грішному світі відповідальність за свої вчинки та рішення він уже поніс. А от як бути з усім іншим та усіма іншими у цій страшній історії – питання відкрите. Непокаране зло вертається. Напевно це – головний висновок.
Про НАТО, США і Європу.Європа після Другої світової війни. Окупована та розділена Німеччина являє собою купу тліючого будівельного сміття. Франція розорена та принижена попри формальний статус переможця війни. Британська імперія вичерпала всі свої сили та вже готується до розпаду і виплати колосальних боргів, бо боротьба зі всесвітнім злом – це одне, а оплата воєнних поставок – це інше. Уся Східна, значний шмат Центральної та Південної Європи просто окупована сталінською Московією, за погодженням і розумінням партнерів по коаліції. І в цій ситуації виникає НАТО. Чудова організація, яка мала (і досі має) три основні цілі (одну цілком благородну, а от щодо інших двох є нюанси):1. Стримувати подальшу експансію Московії в Європі.2. Тримати американську військову присутність у Європі.3. Тримати Європу (перш за все Німеччину) під контролем. І ось, здається, ми на порозі того, що США відмовляються від першого пункту, який легітимізовував і давав їй право на два насутпних. Вони більше не хочуть стримувати Московію в Європі. Хоче Америка чи ні, але відмова від першого пункту автоматично знімає два наступних пункти з порядку денного. І ось уже Європа постає перед епохальним вибором: остаточно зійти з геополітичної арени чи взяти свою долю у свої руки та стати не лише економічною, але і мілітарною суперсилою. Хочеться вірити, що буде обрано другий шлях. Україна потребує Європи, а Європа потребує України. P.S. Орбан на днях жалівся, що «Європа знаходиться під контролем німецької військової машини». Дуже оптимістично і явно передчасно, але дай же Бог! Українсько-європейська військова машина —звучить ще краще.
Цей 36-річний колишній прокурор Миколаївської області з оформленою інвалідністю у 2024 році звільнився з посади та виїхав за кордон. Після цього він через суд домігся оформлення собі пенсії у сумі 156 тисяч 700 гривень. Але 36 річному інваліду екс-прокурору дуже важко живеться у Швеції, тому він там шукає роботу. Помолимся за нього! 156 тисяч 700 гривень – це суттєво більше, ніж отримує солдат за повний місяць перебування у зоні бойових дій і співмірно з тим, скільки отримує за повний місяць піхота на нульових позиціях. За що українська держава платить такі гроші цьому 36-річному гівнюку, який звалив за кордон? Вибачте за пафос, але мені здається що посада прокурора прифронтової області у час війни за існування – це посада для представника еліти нації, готового покласти своє життя за вільну Україну. А це гівно було на цій посаді і вершило людські долі, відповідало за закон і справедливість у ключовому регіоні. Поки не вирішило звалити за кордон і вимагати собі від держави 3 тисячі євро пенсії. Капець.І ще. Як виявилось, Дмитру Казаку (так воно називається) не треба проходити додаткову медекспертизу та підтверджувати свою інвалідність. Тобто моїм побратимам, яким відірвало ноги та повибивало очі на війні – потрібно, а цьому гівнюку не потрібно, бо він у Швеції, йому незручно. Я правильно розумію?Байдуже, що це все формально «законно». Значить гівняні ці закони. Їх треба змінити. Негайно. Бо такого дуже багато. І це задовбало.
Понурий зимовий ранок. Четверо ворожих солдат кидають автомати і біжать за нашим дроном. На дроні динамік, з якого їм було запропоновано здатися. На трансляції ми бачимо – погодились. Чотири темні фігури з піднятими руками біжать по брудному снігу до наших позицій. Розрив! Влучання. Одна фігура опиняється в епіцентрі вибуху. Дим розсіюється, і на місці вогненної кулі ми бачимо лише чорно-багряну пляму. Інші три точки подають ознаки життя – двоє швидко встають і йдуть далі, один намагається повзти. Всі все розуміють, але черговий про всяк випадок перепитує наших фпвішників та суміжників. «Мінус», «не ми», «вкурсі, по них не працюємо». Це далеко не вперше таке – русскіє знищують фпв-дронами своїх, які здаються в полон. У Другу світову були заградотряди з кулеметами, а зараз з дронами. Що ж, ми свою частину домовленостей виконуємо. Але на вікові традиції русскої армії ніяк не вплинемо. Пощастить увернутись русскому від рідного русского дрона і добігти до наших позицій – буде жити. Не пощастить – що ж. Така вона, матушка Расія. Вбиває своїх нелюбих дітей. На жаль, не лише своїх.Один плюс – дрони використали не по наших. До речі, в останні дні модно говорити про міжнародне право. Я от вірю в міжнародне право. А ви? Але чи вірить воно в нас? Не впевнений.Двоє русскіх таки добігли до рятівного полону. Навіть відносно цілі. Обмінний фонд поповнено.
TGLIST.COM.UA
