Я поважаю поляків, які підтримують Україну. А особливо польських братів і сестер по зброї, які воюють за нашу і вашу свободу проти спільного московського ворога. Але останнім часом вже не вперше якісь польські політикани і борці з «бандеризмом» приїзджають до України та записують гнівні відео на фоні пам’ятника Бандері. В останні дні прямо загострення. Та і польський президент знову заявив про «невирішені історичні питання» з Україною. Чесно, це вже трохи набридло.Що ж, у зв’язку з цим продовжимо історичні екскурси з метою подолання подвійних стандартів. (Внизу давній мій текст)Давайте згадаємо про національного героя Польщі Юзефа Пілсудського. У 1887 році Юзеф Пілсудський заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, засуджений до сибірського заслання. Потяг до атентатів на керівників окупаційного режиму зовсім як у молодого Бандери.Після повернення із заслання Пілсудський був організатором бойової школи у Кракові. За рапортами начальника Варшавського охоронного відділення (таємної поліції Росії) П. Заварзіна, школа "масово готувала вбивць та грабіжників". Приблизно так само польська влада трактувала дії ОУН по підготовці озброєного підпілля.Пілсудський керував бойовими групами, які вчиняли терористичні акти проти окупаційної влади та здійснювали експропріації (грабували банки та державні установи в інтересах визвольної революції ). Зовсім як оунівці та їх бойові групи на Заході Україні в 1930-ті.Під час Першої світової війни воював на чолі польської бригади на боці Німеччини та Австро-Угорщини. Тобто з точки зору Російської імперії та її союзників з Антанти був "колаборантом" і "зрадником", адже Пілсудський був народжений у окупованій Варшаві та був підданим Російської імперії. Бандера так само грав на протиріччях імперіалістичних держав та використовував їх конфлікти заради створення української держави. Так само воював з окупантами і так само був оголошений ними "зрадником".Будучи на чолі Польщі, Пілсудський спочатку війною знищив Західно-Українську Народну Республіку, а потім за спиною українців домовився з більшовиками про новий поділ України. Бандера на чужі землі ніколи не претендував і чужих держав не ділив. Тим більше ніколи не мав жодних угод з Москвою.У 1926 Пілсудський вчинив державний переворот в Польщі, після чого був встановлений жорсткий авторитарний режим. Були проведені каральні акції проти українців (так звана "пацифікація") та інших національних груп. Бандеру важко змалювати прихильником ліберальної парламентської демократії, але як бачимо і Пілсудський ним теж аж ніяк не був. У 1934 році завдяки Пілсудському відбулося підписання угоди з Гітлером, яка була одним з перших дипломатичних успіхів Третього Рейху та давала можливість німцям вільніше почувати себе на інших напрямках своєї політики. На знак особливої поваги Адольф Гітлер особисто був присутнім на панахиді за Пілсудським у 1935 році. Нагадаю, керівництво ОУН на чолі з Бандерою майже всю війну просиділо в німецькому концтаборі, а бандерівці під німецькою окупацією були оголошені поза законом.Так в чому проблема з Бандерою?
Це просто незбагненно, що в кінці 2025 року українські соцмережі знову обговорюють Булгакова. Ще раз.Булгаков відкрито, системно, послідовно зневажав українців, українську мову, ідею української незалежності. У цьому плані він нічого нового не придумав — це було до нього і це є зараз, називається «русскій мір».Це зрозуміло кожному, хто мав хоч поверхневе знайомство з його творчістю («Бєлая Гвардія», «Я убіл», «Кієв-город» і т.д.). Заперечувати це може лише той, хто:1. Нічого з вище переліченого не читав. 2. Знаходиться у тотальному запереченні очевидного і просто на чорне говорить біле. 3. Погоджується з ідеями Булгакова. 4. Всі три попередніх пункти одночасно. І ще раз. Ніхто не «забороняє» читати Булгакова. По-перше, це неможливо. По-друге, недоцільно. Для кращого розуміння предмета читати можна кого завгодно, хоч Адольфа Гітлера, хоч Сталіна, хоч Булгакова. Я от читав усіх цих трьох і нічого страшного зі мною не сталося. Але читати і публічно вшановувати — це абсолютно не одне і те ж. Памʼятник — це публічне вшанування. Це немає жодного стосунку до приватних оцінок і смаків, це елемент державної політики памʼяті. І ніяким боком, під жодним соусом українофоб Булгаков не може бути частиною української державної політики памʼяті. Бо це просто смішно — настільки це абсурдно. Але досі треба пояснювати очевидне.
Питання конфіскації та передачі Україні заморожених у ЄС російських активів на загальну суму 210 мільярдів євро — це один з поворотних моментів цієї війни. Європейські політики мають зрозуміти — логіка процедур мирного часу завершилася. Якщо це не стало ясно у 2014 чи 2022 році в Україні, то мало би стати ясно зараз — коли російська військова розвідка проводить спецоперацію по залякуванню європейських чиновників, а російські бойові дрони над територією ЄС перестали бути новиною. Настала логіка воєнного часу. Світоглядна, політична, мілітарна, економічна, юридична.Вже який рік іде найбільша з 1945 року війна в Європі. Війна вже не стукає, а ломиться в двері ЄС. Частково вона вже на території ЄС. Єдине, що стримує російську машину смерті від вторгнення вглиб континенту — Сили Оборони України. Європа все одно прийме цю реальність, зараз чи пізніше. Зараз — на своїх умовах, з меншими втратами і величезним шансом на успіх. Пізніше — на умовах ворога, з великою кровʼю та з туманними перспективами.Вибір потрібно робити тут і зараз.
Революція почалась 1 грудня 2013 року.Так, 21 листопада на Майдані зібрався стихійний мітинг проти рішення уряду скасувати підписання угоди про асоціацію з ЄС, на який зібралося спочатку кілька сотень, в перспективі декілька тисяч людей. Цей мітинг переріс у серію акцій протесту, найбільш масштабна з яких відбулася 24 листопада, коли вже були десятки тисяч і перша сутичка з беркутом перед Кабміном. Мало хто зараз згадує, що у ті дні було два Майдани — «громадський» власне на Майдані Незалежності та «політичний» на Європейській площі, організований опозиційними партіями. Це сталося через те, що лідери «громадського» Майдану тоді виступали проти партійної символіки та «політичних» гасел, у тому числі гасло «геть Януковича» теж вважалося «політичним», бо акція заявлялася як суто за підписання угоди про асоціацію з ЄС, а не проти влади як такої. Ще менш відомо, що після того як Янукович у Вільнюсі не підписав угоду, жодного плану дій в жодного з Майданів не було, ситуація не відчувалася як революційна, а протест поступово затухав. Станом на вечір 29 листопада відбувся по суті «фінальний» мітинг, «політичний» Майдан на Європейській був згорнутий, а «громадський» продовжував існувати лише тому, що кілька сотень активістів, в основному студентської молоді лишилися на ньому, і буквально сотня лишилися на ніч. У всіх було відчуття, що народ не піднявся на масовий протест, а радикальне крило, теоретично готове до «прямої дії» — не відчувало суспільного запиту на такі дії та не сприймало відмову від підписання угоди тим приводом, який потребує ставити все на кін та йти на пряме фізичне протистояння з режимом. Тому те, що сталося в ніч з 29 на 30 листопада, а саме максимально жорстка, нахабна і абсолютно неадекватно жорстока зачистка беркутом Майдану від невеликої групи майже дітей — стало шоком для всіх і тим самим спусковим механізмом, який запустив по справжньому незворотні процеси. Янукович і його відверто русняво-кримінальний режим невблаганно вів Україну або до поглинання Москвою, або до революції, яка мала б це поглинання зупинити. Це була справжня, глибинна причина. Але при незмінній причині — приводом до початку революції стало саме побиття студентів на Майдані. 1 грудня тектонічні плити історії почали рух, центр Києва був суцільним людським морем. Революція почалась. Про той день можна написати не те що пост, а книжку. Було відчуття, яке буває тільки у такі переломні моменти, коли історія починає рух — що можливо все. І так, на Банковій 1 грудня були ніякі не провокатори, а козаки, які перші вирішили не чекати поки нас розстріляють, а діяти, хай і стихійно. Чимало з них уже навічно в строю, а дехто вже має майорські та полковничі погони і командує батальйонами та полками на фронті.Хто один раз відчув себе частиною Нації — залишиться з цим відчуття назавжди.
Виглядає що чергова серія «мирних перемовин» стрімко перетворюється на фарс. Особливо після вчорашнього зливу розмов Уіткоффа з його московськими друзями. Хто переживав (справедливо) що нас зливають, і хто сподівався (наївно) що якимось магічним чином Московія перестане хотіти знищити нас і «скоро все це завершиться» — усім варто повертатися у нашу реальність, якою вона є. Треба зміщувати фокус суспільної уваги з перемовин, які скоріш за все як завжди ні до чого не призведуть — до реалій на фронті та в тилу. Перше залежить від нас лише дуже частково, а от друге — повністю. Покровськ, Мирноград, Костянтинівка, Сіверськ, Купʼянськ, Гуляйполе — ось наш порядок денний на найближчі тижні й місяці.Проблеми все ті ж: справедлива мобілізація і поповнення бойових підрозділів, вирішення проблеми СЗЧ (у тому числі змога оперативного повернення на фронт після СЗЧ), покращення управління та взаємодії, знищення пʼятої колони, чортів та рішал у тилу. Поки тримаємо у руках зброю — ми творці, а не жертви історії.
Міцний тил — це не просто слова, а конкретні вчинки тих, хто разом з нами бореться за майбутнє країни!Висловлюємо щиру подяку:- Міському голові Хмельницького Олександру Симчишину та громаді славетного міста за 2 дрони Matrice 4T;- громаді та меру міста Рівне Шакирзяну Віктору Володимировичу за 2 дрони Autel 4T;- нашим друзям з Головного управління статистики міста Києва за збір коштів, з котрих ми змогли придбати 3 точки доступу MikroTik; - ГО «Mėlyna ir geltona» Blue/Yellow for Ukraine за: дрон DJI Matrice 4Т, 2 супутникові системи Starlink, потужний генератор Daewoo та 30 антитепловізійних маскувальних плащів; - ТОВ "УЗЛІССЯ" за 6 систем супутникового зв'язку Starlink;- Івану Кравчуку ГО "ЕНЕРГІЯ ПЕРЕМОГИ" за чергову допомогу: кабельні пігтейли RG-8 N-male/N-male 30 метрів, комплект окулярів та пульту DJI Goggles 2 Motion Combo та інверторний генератор Vitals Master;- нашому побратиму Олександру за постійну підтримку та газові балони для плиток;- Денису за чергове забезпечення потужними батареями до радіостанцій;- діткам, батькам і вчителям Кагарлицького ліцею №3 за смаколики і маскувальні сітки.Батальйон «Свобода» у соціальних мережах:🔸Мерч🔸TikTok 🔸Instagram 🔸Facebook🔸YouTube🔸Сайт
Чубатюк Олександр Віталійович «Лимон»26.04.1984 — 05.10.2025Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць 3-го батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж», Олександр Чубатюк. Побратими згадують: «Олександр був людиною, яку неможливо забути. Дружній, щирий, відкритий до кожного, він умів підтримати словом і ділом, знаходив підхід навіть у найважчі моменти. Якщо поруч Лимон — усе буде добре.У службі Олександр проявляв себе, як воїн високої відповідальності та честі. Він ніколи не стояв осторонь, коли потрібно було допомогти підрозділу чи окремому побратиму. Завжди першим ставав до роботи, брався за складні завдання, не уникав ризику і не дозволяв собі лишити когось у біді. Йому можна було довірити будь-яку справу і бути впевненим, що він виконає її сумлінно та до кінця.Для підрозділу він став більше, ніж солдатом, він був підтримкою, прикладом дисципліни і людяності. Олександр об’єднував, надихав та давав сили продовжувати боротьбу.Його загибель - це болісна рана для всіх, хто знав Олександра та служив із ним. Ми втратили героя, але пам’ять про нього залишиться в серцях назавжди, у наших розповідях, у наших думках, у кожному кроці вперед на шляху до перемоги.Він виконав свій обов’язок до кінця. Він стояв за Україну, за життя своїх побратимів. За це ми схиляємо голови і зберігатимемо його пам’ять навічно».Прощання з Олександром Чубатюком відбудеться 19 листопада у місті Буча (Київська область). Картка для фінансової підтримки родини Героя 5457082506342901.Вічна Слава Герою!В строю!
Шановне панство.Прогнозів зазвичай не роблю, але сьогодні виключення.1. Перемовини у Будапешті (якщо вони все ж відбудуться, це велике питання) завершаться так само нічим, як і перемовини на Алясці. Путін знову намагається затягти час перемовинами в надії на те, що ось-ось ми посиплемося. Але ми не посиплемося. 2. Дуже імовірно, що після цього нам дадуть Томагавки. 3. У такому разі будуть удари Томагавками по Москві і не лише. Це не означатиме перемогу у війні. Але це важливо символічно, психологічно та з точку зору наших можливостей для ударів відплати. 4. Путін розуміє, що без того, що він може продати як свою перемогу у війні — все його правління та спадщина — абсурдне криваве лайно. А збереження мілітаризованої та незалежної України — це що завгодно, але не перемога для нього. Московити обожнюють тиранів і садистів, якщо вони виграють війни. Як Сталіна. І зневажають та розстрілюють у підвалах правителів, які війни програють. Як Ніколая ІІ. Путін це добре знає. Тому нічого не зміниться — він вже зробив свою фінальну ставку. 5. Сьогодні непоганий ранок у нашій зоні відповідальності. Більше 10 лише підтверджених знищень ворожої штурмової піхоти. Працюємо далі.
Історія циклічна. Все повертається, все повторюється, нічого не наступає остаточно. Кінця історії не буде ніколи. Людська природа незмінна. Змінюються декорації, але людина не змінюється. Почитайте Одісею, почитайте Біблію, почитайте Бхагавад-Гіту. Нічого не змінилося у природі людині. І ніколи не зміниться.Все суспільне зло — це проекція зла, закладеного у людську природу. Зло — це не якась зовнішня сліпа сила. Зло — це частина людської природи. Лінь, дурість, страх, заздрість, брехня, зрада, жорстокість, байдужість — це все частина нашої природи. Добро — це теж частина нас. Але добро перемагає не завжди. І головна битва — не зовні, а всередині. Завжди в середині себе.Не треба «бути собою» — треба перемогти у битві всередині себе. Переможи свою слабкість, свою лінь, свою дурість, свою гординю, свою жалість до себе. І тоді є шанс прожити гідне життя. Спокою не буде. Не варто шукати його. Прийняти трагічний хаос буття і далі йти за своїм призначенням посеред бурі — ось вища краса і сила людини. Це і є любов, вища форма любові. Коли ти втратиш усі ілюзії, але при цьому не зійдеш зі свого шляху, коли ти прийняв трагізм буття та зберіг здатність любити усім серцем — тоді ти станеш вільним.
У Лондоні колосальні протести проти імміграційної політики. Навіть ліберальні медіа пишуть про 150 тисяч учасників — тобто реальна цифра значно більша. Можна і далі дивитися виключно з ліво-ліберальної опитики і вважати, що це все «маргінали», але реальність така — Захід стрімко правішає і це прямий наслідок божевільної культурної та міграційної політики останніх десятиліть. Це правішання можна сприймати чи ні, можна шукати там вигадану чи реальну присутність проросійських елементів (ніби серед західних лівих нема проросійських) — але це факт. І якщо ми не хочемо програти — нам треба з ним працювати. Інакше ми дійсно без бою віддамо це поле Московії. Яка працює і з правими, і з лівими, і з ким завгодно. Для цього потрібно просто:1. Почати говорити із західними правими. Напряму. Бажано посилати на розмову правих військових (їх не треба відшуковувати вдень з вогнем, їх десятки тисяч, серед них десятки топових інтелектуалів і готових спікерів національного рівня), капеланів, церковних лідерів.2. Акцентувати не лише на тому, що ми жертви колоніального гніту — а і на воїнському етосі, на героїзмі, на спільній європейській спадщині, служінні, на тому що українська армія сьогодні — це найбоєздатніший загін європейської цивілізації, який протистоїть новітньому більшовизму, що ми чітко асоціюємо себе з воїнською традицією Заходу. 3. Що Україна — це консервативна і християнська європейська країна, що тут не палять церкви і абсолютна більшість не сприймає агресивного антитрадиціоналізму.4. Перестати жити виключно в лівій повістці, яка усіх в міжнародній політиці, хто правіше Барака Обами — важає фашистом.5. Зрозуміти, що є така думка (і вона не безпідставна) що європейські цінності — це Бог, нація, традиція, честь, а не woke-фанатизм з лівих кампусів. І це не лише питання ідеологічних вподобань. Це прагматичний розрахунок.
TGLIST.COM.UA
