Вкотре пропала, бо готуюся до чергової конференції, де буду розповідати про сакралізовані ландшафти у фольклорі часів війни. А поки паралельно несеться кілька інших проектів, то постійно треба освіжати традиційні фольклорні тексти на дуже різні теми. І ось бачу варіацію всім добре відомих "ладусь" з с. Геніївка Чугуївського району Харківської області, тільки зацініть закінчення:Ладки, ладки, а де були?— В бабки.А шо їли?— Кашку.А шо пили?— Бражку.Кашку поїли, бражку попили, і бабку набили!І бабку набили, на сніг положили.Сніг розтане, а бабка встане! (подивитися всі деталі про запис можна тут)Я періодично згадую то тут, то у "Пороблено" про символічні похорони зими як чогось старого, віджилого, які у нас часто були приурочені до Масляної. Ось це може бути щось рудиментарно збережено чи франкенштейно (як каже Тоня Віннік))) причеплено. Тут можна пригадати і похорони Савки. Цитну тут свій уривок з весняних "Витоків":Дослідник Юрій Пуківський зафіксував обряд «хованняСавки», що є подібним до ритуалу поховання колоди (Хмельниччина, Славутський район).У Масничний четвер жінки ловили чоловіка і закопували його у сніг. За Савку могли часом брати жінку, яку клали на лавку й оплакували. Раніше на Київщині «хованням діда» називалося гуляння жінок в масничний четвер, під час якого вони обіцяли «відкопати» старого до Великодня
Плюс не забуваймо про завивання Федора у гуцулів на першому тижні Великого посту (або у різдвяно-новорічний період, до речі), коли колоду пеленають і кладуть біля печі.Тож оця баба, яка знову встане після того, як зійде сніг, дуже мені перегукується з тим дідом з Київщини, якого до Великодня відкопають))
Повернути ріки вспак, створити чи висушити моря – це не лише фантастичні проекти столітньої давнини, але й експерименти, які втілювалися в радянські часи надвисокою ціною. 6 червня 2026 року минає три роки відколи росіяни підірвали Каховську ГЕС. Тоді чимало хто вперше за десятки років побачив землі, які колись були їхнім домом.Як пам’ять про ці місця може бути і формою спротиву, і психологічною підтримкою та як насправді водосховища впливають на нашу культуру? У гостях подкасту “Пороблено” – Ірина Коваль-Фучило, фольклористка, кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України, авторка монографії “Затоплені села: пам’ять наративу”. Вона розповідає: 💦Як радянська влада пояснювала необхідність будувати ГЕС і коли саме почали цей проект?💦Чим офіційний радянський наратив відрізнявся від реального досвіду людей, яких переселяли із зон затоплення?💦Які мотиви найчастіше з’являються у спогадах і фольклорі про затоплені села?💦Як змінюються поминальні практики, коли нема місця, де традиційно поминають?💦Які больові точки пам’яті оголив підрив росіянами Каховської ГЕС у червні 2023 року? Вмикайте новий епізод “Пороблено” і дізнавайтеся, як пам’ять про затоплені села сьогодні стає формою спротиву — поверненням історії, яку колись намагалися змити водою:https://youtu.be/X6TBV3B5qk4Серед коментарів під відео ми розігруємо книгу з автографом Ірини Коваль-Фучило про затоплені села.
А тепер про синхронічність. З Ляною мене познайомила свого часу Оксана Брошнівська, а з Оксаною мене звела любов до Куншта. І ось пару місяців тому Оксана з командою придумала запустити в окреме плавання подкаст "Екзистенція". Перший випуск був з генетиком і патофізіологом Віктором Досенком (я тут трошки вище писала), а другий, як ви вже, певно, здогадалися, — зі мною🤭І оце щоб ви не сумнівалися, ми (Оксана, Ляна і я), не зголошуючись, випустили відео з нами трьома в один час, хоча записували в дуже різних умовах і казна-коли.Тому після вінтажу переходьте до екзистенційного вінтажу: про уявлення про спілкування з померлими у традиційній культурі, потреба поминання, страшилки про відьом, які не можуть померти, фольклорні мотиви про гриби і русалок, про вже тут колись обговорювану землю з могил для судів та інші цікавинки, бо куди нас тільки не завело це спілкування про той світ!Дивитися і коментувати можна і треба (бо переглядів поки реально мало) тут:https://www.youtube.com/watch?v=akXHVO8Kli8П.С. І так — ми реально знімали цей епізод у природничому музеї, і це просто вау! Я побувала у печері і давала звідти інтерв'ю! Тому тепер у нас з Оксаною є внутрячковий мем про печерних людей))
Готуюся зараз до наступних записів подкасту і читаю роботу Ірини Коваль-Фучило "Українські голосіння: антропологія традиції, поетики тексту".Колосальна праця, дуже якісно і чітко структурована. Я би навіть сказала, що місцями тут не про антропологію традиції, а справжню археологію. Ірина згадує про всі жанрові різновиди української голосильної традиції, символіку та постать плакальщиць. З такого, що може здатися не всім очевидним, то йдеться тут не лише про похоронні, поминальні чи рекрутські голосіння, але й про пародійні та навіть сороміцькі. Звісно, ось вам цитата щодо останніх, бо я ж точно знаю, що вас це цікавить найбільше:)))«Формальною підставою для утворення сороміцького голосіння є відповідне еротично-сексуальне тлумачення певних реплік голосільниці, які вона начебто сказала під час оплакування. Основними ядерними темами для утворення варіантів цього жанрового різновиду стають мотиви непотрібних яєць, сумного коничка (зменшено-пестливе від кінь) і подертої діри:"Розказували всєкі. Такий плач, що до сміху доходило. Наймили, а жінка розказує, що він ще хотів їсц. “Я йому зварила їсц, а я поставила, тай на полици стоїт”. А ця голосит:Чо ти мене лишив,Єйця на полици, ти на лавици"...»або ось:«Чоловік розшив кусок хати, щоб підшити там, де протікало. Рано встав, натер табаки, щоб нюхати. Жінка зварила пару яєчок на сніданок. Чоловік ще до сніданку поліз хату вишивати. Впав з хати і вбився. Як вже нарядили чоловіка, поклали на лавці, то жінка плаче, аж вмиває:Чоловіче мій, зоря моя!А ти ж вбився й осталась дира твоя!І яєчка лежать і табачка стоїть ненюхана.А куди ж ти вибираєшся й на кого ж ти мене, молоду, покидаєш?А хто мене провчить, а хто мене порадить?А хто мені тепер диру залатає?А ти лежиш байдужий до всього й на мій плач не зважаєш.Чоловіченьку мій, голубе мій!»А я тим часом нагадую, що про сороміцький фольклор у нас на Пороблено теж був випуск з Михайлом Красиковим, але там ми тоді пропустили поговорити про такі евфемізми з нюханням табака.
Навколо ромів та їхньої культури досі існує надто багато міфів і упереджень — настільки стійких, що вони й сьогодні можуть обертатися переслідуваннями і мовчазною згодою суспільства на дискримінацію. У новому випуску «Пороблено» ми говоримо про ромів без екзотизації й без стереотипів — натомість із повагою до історії, пам’яті та реального досвіду громади.Гостя епізоду — Наталя Зіневич, кандидатка історичних наук, головна редакторка медіа «Погляд». Разом із нею розбираємося у найпоширеніших запитаннях про ромів в Україні:☸️Звідки походять назви «роми» і «цигани»?☸️Яку назву коректно вживати сьогодні? ☸️Коли й за яких обставин ромські громади з’явилися на українських землях? ☸️Як жили і чим традиційно займалися роми?☸️Як європейське і радянське мистецтво впливало на сприйняття ромської культури?☸️Які чинники історично впливали на закритість певних ромських громад сьогодні?☸️Які труднощі переживали роми спільно з українцями?Наталя та Анна говорять про історію, яка надто довго залишалася на маргінесі, геноцид ромів і пам’ять про нього. Вмикайте епізод, щоб розвінчувати стереотипи про екзотику ромів через обізнаність і вміння бачити в інших — своїх співгромадян.Дивитися за посиланням:https://youtu.be/K3BrQZ9vL0k
Лечу до вас із науковою новиною (це як підтвердження, що з наукових кіл насправді мене не списали попри мої декрети та море популяризаторських проектів😅)Любий "Локус" запросив поговорити про межі й місце антропології в українському дискурсі. Від себе додам, що насправді всім нам прийшов час відверто позізнаватися, чого ми виписуємо поруч з власними іменами "антропологиня", а хто не виписує, тих часто приписують за них.Ось вам анонс. Приходьте, буде зізнавально-розмірковувально-цікаве:Яке місце антропологія займає в українському академічному й інтелектуальному середовищі? Як антропологічна оптика працює в різних галузях знання — соціології, історії, економіці, політології та культурних студіях? Які дослідницькі ідентичності формуються у складних інституційних та дисциплінарних ландшафтах?Про ці питання ми поговоримо на дискусії “Дисциплінарні межі антропології” разом з дослідницями, які працюють в антропологічному підході, або доповнюють ним свою практику. У дискусії візьмуть участь: Тіна Полек — антропологиня, кандидатка історичних наук, викладачка Київської школи економіки, співзасновниця ГО «Центр прикладної антропології». Сфера інтересів: прикладна антропологія, бізнес антропологія, антропологія війни.Наталія Отріщенко — соціологиня, дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи. Працює з темами усної історії, пам’яті та соціальних трансформацій.Дар’я Анцибор — фольклористка та антропологиня, наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Дослідницький фокус: сучасний фольклор, зокрема гумор часів війни, чорнобильський та епідемічний фольклор.За модерації Галини Герасим — соціологині, PhD candidate (University College Dublin). Досліджує нерівності, маргіналізацію та соціальне виключення у сфері практик, інституцій і інфраструктур, пов’язаних зі смертю.📎 Формат: онлайн, безкоштовно, година дискусії та обговорення з учасниками. 📎 Дата та час: середа, 18 березня, 18:00-19.30. Вам надішлють нагадування в день події.Реєстрація тут: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd0b6iwWtuFkQHUJo9ABscjGGF_pe36HKgo88qx6hDdu5qdgw/viewform
Чому образ міського хулігана так привертає увагу? Як із маргінала народжується яскравий культурний герой — дотепний, стильний, “свій”, такий, якого хочеться наслідувати?У новому випуску «Пороблено» говоримо про романтизацію маргінальних спільнот у міській культурі початку ХХ століття. З’ясовуємо, як створюється та еволюціонує образ батяра, махабунди, марвіхера чи інших представників вулиці. Розбираємо, за яких обставин їхній гумор, фольклор і жаргон стають частиною міської традиції та чому неоднозначні персонажі з часом стають мало не секс-символами епохи.Вмикайте новий епізод «Пороблено» — і спробуймо дізнатися:⏳ чому ми так любимо романтизувати тих, кого насправді боялися,⏳ якими були київські маргінальні угрупування та чим вони вирізнялися,⏳ коли батяри стали сприйматися як символ Львова та що на це повпливало;⏳ яку роль у популяризації образу відіграли фольклор, арґо, жарти і сфера туризму;⏳ чому після Другої світової війни романтизація старого Львова лише посилилася;⏳ як сьогодні медіа та популярна культура продовжують працювати з образом “оспіваної шпани”.Цей випуск про феномен привабливості маргінальних спільнот і те, як археологія міської пам’яті допомагає зрозуміти справжнє обличчя цієї субкультури. Адже за стильним кашкетом, дотепною балакою й ностальгійною піснею часто стоїть значно складніша історія — історія бідності, насильства, виключення і великого бажання прикрасити власне минуле:https://www.youtube.com/watch?v=GhAR-frlj7IА серед коментарів ми розіграємо книгу Дар'ї Анцибор "Дреди, батли і стіли: два століття субкультур в Україні" з автографом.
5 випусків «Пороблено», присвячених українському фемінізму (і +1, присвячений сьогоднішньому імениннику Тарасу Шевченку)Епізоди, після яких захочеться вкотре подякувати всім жінкам, які боролися за права. Бо те, що для сучасних жінок — буденність, ще 100 років тому було майже недосяжним.1. «Жіночі голоси історії: як мріяли, діяли, боролися і гуртувалися українські жінки 100 років тому»Хто став першою українською лікаркою? Яка видатна українка вперше сіла за кермо власного автомобіля? А хто насмілився одягнути штани на публіку?Мілена Рудницька, Ольга Ціпановська, Софія Окуневська-Морачевська, Ярослава Музика, Теодозія Бриж та інші. Разом з історикинею і гідесою Ганною Гошко розповідаємо про жінок, які змінювали історію і формували нашу реальність.2. «Скандали, інтриги, переписки: хто і як творив український жіночий рух»Скандали, про які не розказують у підручниках: залаштунки створення Товариства руських женщин та «Першого вінка» цілком тягне на «українських Бріджертонів XIX століття». Чому Олена Пчілка жорстко критикувала перші вірші своєї доньки та навіть сумнівалася в її таланті? За що сучасне суспільство могло б закенселити Івана Франка? Чому твори Ольги Кобилянської так і не потрапили до альманаху?Вмикайте минулорічний епізод з літературознавицею Іриною Ніколайчук про те, як зароджувався український жіночий рух, які суперечки точилися між його учасницями і як жінки гуртувалися, щоб відстоювати свої права.3. «Ганна Барвінок vs Марко Вовчок: перші українські письменниці, складнощі життя та предтечі фемінізму»Про справжніх бабусь фемінізму — Ганну Барвінок та Марко Вовчок.Літературознавець Михайло Назаренко розповідає, як жилося жінкам-письменницям у чоловічому літературному середовищі ХІХ століття.Чому твори Ганни Барвінок можуть зацікавити сучасного читача. І чи правдиві чутки, що Марко Вовчок нібито писала свої тексти не сама.4. «Жіноча (не)доля в традиційному суспільстві: вагітність, материнство, аборти, дитяча смертність»Епізод про те, як жилося звичайним жінкам у традиційному суспільстві: без романтизації та прикрас.Чи було жіноче тіло її власним ділом? Коли з’явилося сучасне бачення материнства? 5. «І шлюб не вберегла!»: розлучення — історія, причини та альтернативні рішення»За яких умов розлучалися наші пра-пра-пра? Чому це було майже неможливо? І як іноді замість розлучення жінок просто відправляли у монастир?+1 випуск на честь іменинника «Легенди про Тараса Шевченка: зцілення, портрети у трактирі та закопані ножі»Розмова з літературознавцем Михайлом Назаренком про те, як фольклоризувався образ Тараса Шевченка ще за життя, які міфи поширювалися довкола його викупу, як у народі канонізували Чернечу гору та чому так сталося, що Шевченко завжди актуальний для народу і завжди пліч-о-пліч з нами у боротьбі.
Пам’ять про загиблих — одна з найболючіших і водночас найважливіших тем.У новому випуску «Пороблено» говоримо з Антоном Лягушею – істориком, кандидатом історичних наук, дослідником публічної історії та пам’яті, викладачем Київської школи економіки – про те, як держава й суспільство вчаться говорити новою мовою пам’яті у часи війни.У цьому епізоді Дар’я Анцибор і Антон Лягуша прагнуть з’ясувати:🔸Як вибувати діалог у суспільстві довкола військових меморіалів?🔸Які етичні проблеми постають довкола Аскольдової могили та Національного військового меморіального кладовища?🔸Чому з’являються стихійні місця пам’яті на кшталт Майдану?🔸Чому нам усім потрібні щоденні практики пам’ятання?🔸Про що насправді щодення хвилина мовчання?🔸Якою є політика пам’яті щодо безвісти зниклих і цивільних загиблих?🔸Яких підтримуючих ритуалів нам конче не вистачає?Це глибока розмова про біль, турботу, відповідальність і гідність, що підтверджує, що пам’ять — це не лише меморіали з каменю, а щоденна робота та етика нашого співжиття:https://www.youtube.com/watch?v=4Y5pIICFlHM
У мене зараз дуже авральний період (бо треба еквілібристськи встигати все від материнства і подкасту до написання книги про Геловін і викладання в КШЕ). Тому з лекціями все дещо обмежено поки що. Втім, заруби довкола Масляної-Колодія я пропустити не могла. Тому:22 лютого у book.ua space говоритиму про цей чудовий тиждень в українській традиції, що ж ми насправді святкували і як змінювались маркери свята з часом.Лекція так і називається: «Що таке Масляна і як її насправді святкували наші предки».✔️ що насправді святкували на Масляній і чи існує її «єдиноправильна» назва?✔️ як це свято працювало в українській традиції — і чим відрізнялося від практик сусідніх народів?✔️ хто такий Колодій і навіщо вішати колодку: які ритуали й вірування супроводжували цей період і що саме вони означали?⏱️Коли? 22 лютого, 13:00📍Де? book.ua space (ВДНГ, 6 павільйон)Лекції організовані проєктом «Витоки» від Zagoriy Foundation (нагадую, що на vytoky.com можна скачати чудові путівники народним календарем).Реєстрація через гугл-форму отут
TGLIST.COM.UA
