Лечу до вас із науковою новиною (це як підтвердження, що з наукових кіл насправді мене не списали попри мої декрети та море популяризаторських проектів😅)Любий "Локус" запросив поговорити про межі й місце антропології в українському дискурсі. Від себе додам, що насправді всім нам прийшов час відверто позізнаватися, чого ми виписуємо поруч з власними іменами "антропологиня", а хто не виписує, тих часто приписують за них.Ось вам анонс. Приходьте, буде зізнавально-розмірковувально-цікаве:Яке місце антропологія займає в українському академічному й інтелектуальному середовищі? Як антропологічна оптика працює в різних галузях знання — соціології, історії, економіці, політології та культурних студіях? Які дослідницькі ідентичності формуються у складних інституційних та дисциплінарних ландшафтах?Про ці питання ми поговоримо на дискусії “Дисциплінарні межі антропології” разом з дослідницями, які працюють в антропологічному підході, або доповнюють ним свою практику. У дискусії візьмуть участь: Тіна Полек — антропологиня, кандидатка історичних наук, викладачка Київської школи економіки, співзасновниця ГО «Центр прикладної антропології». Сфера інтересів: прикладна антропологія, бізнес антропологія, антропологія війни.Наталія Отріщенко — соціологиня, дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи. Працює з темами усної історії, пам’яті та соціальних трансформацій.Дар’я Анцибор — фольклористка та антропологиня, наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Дослідницький фокус: сучасний фольклор, зокрема гумор часів війни, чорнобильський та епідемічний фольклор.За модерації Галини Герасим — соціологині, PhD candidate (University College Dublin). Досліджує нерівності, маргіналізацію та соціальне виключення у сфері практик, інституцій і інфраструктур, пов’язаних зі смертю.📎 Формат: онлайн, безкоштовно, година дискусії та обговорення з учасниками. 📎 Дата та час: середа, 18 березня, 18:00-19.30. Вам надішлють нагадування в день події.Реєстрація тут: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd0b6iwWtuFkQHUJo9ABscjGGF_pe36HKgo88qx6hDdu5qdgw/viewform
Чому образ міського хулігана так привертає увагу? Як із маргінала народжується яскравий культурний герой — дотепний, стильний, “свій”, такий, якого хочеться наслідувати?У новому випуску «Пороблено» говоримо про романтизацію маргінальних спільнот у міській культурі початку ХХ століття. З’ясовуємо, як створюється та еволюціонує образ батяра, махабунди, марвіхера чи інших представників вулиці. Розбираємо, за яких обставин їхній гумор, фольклор і жаргон стають частиною міської традиції та чому неоднозначні персонажі з часом стають мало не секс-символами епохи.Вмикайте новий епізод «Пороблено» — і спробуймо дізнатися:⏳ чому ми так любимо романтизувати тих, кого насправді боялися,⏳ якими були київські маргінальні угрупування та чим вони вирізнялися,⏳ коли батяри стали сприйматися як символ Львова та що на це повпливало;⏳ яку роль у популяризації образу відіграли фольклор, арґо, жарти і сфера туризму;⏳ чому після Другої світової війни романтизація старого Львова лише посилилася;⏳ як сьогодні медіа та популярна культура продовжують працювати з образом “оспіваної шпани”.Цей випуск про феномен привабливості маргінальних спільнот і те, як археологія міської пам’яті допомагає зрозуміти справжнє обличчя цієї субкультури. Адже за стильним кашкетом, дотепною балакою й ностальгійною піснею часто стоїть значно складніша історія — історія бідності, насильства, виключення і великого бажання прикрасити власне минуле:https://www.youtube.com/watch?v=GhAR-frlj7IА серед коментарів ми розіграємо книгу Дар'ї Анцибор "Дреди, батли і стіли: два століття субкультур в Україні" з автографом.
5 випусків «Пороблено», присвячених українському фемінізму (і +1, присвячений сьогоднішньому імениннику Тарасу Шевченку)Епізоди, після яких захочеться вкотре подякувати всім жінкам, які боролися за права. Бо те, що для сучасних жінок — буденність, ще 100 років тому було майже недосяжним.1. «Жіночі голоси історії: як мріяли, діяли, боролися і гуртувалися українські жінки 100 років тому»Хто став першою українською лікаркою? Яка видатна українка вперше сіла за кермо власного автомобіля? А хто насмілився одягнути штани на публіку?Мілена Рудницька, Ольга Ціпановська, Софія Окуневська-Морачевська, Ярослава Музика, Теодозія Бриж та інші. Разом з історикинею і гідесою Ганною Гошко розповідаємо про жінок, які змінювали історію і формували нашу реальність.2. «Скандали, інтриги, переписки: хто і як творив український жіночий рух»Скандали, про які не розказують у підручниках: залаштунки створення Товариства руських женщин та «Першого вінка» цілком тягне на «українських Бріджертонів XIX століття». Чому Олена Пчілка жорстко критикувала перші вірші своєї доньки та навіть сумнівалася в її таланті? За що сучасне суспільство могло б закенселити Івана Франка? Чому твори Ольги Кобилянської так і не потрапили до альманаху?Вмикайте минулорічний епізод з літературознавицею Іриною Ніколайчук про те, як зароджувався український жіночий рух, які суперечки точилися між його учасницями і як жінки гуртувалися, щоб відстоювати свої права.3. «Ганна Барвінок vs Марко Вовчок: перші українські письменниці, складнощі життя та предтечі фемінізму»Про справжніх бабусь фемінізму — Ганну Барвінок та Марко Вовчок.Літературознавець Михайло Назаренко розповідає, як жилося жінкам-письменницям у чоловічому літературному середовищі ХІХ століття.Чому твори Ганни Барвінок можуть зацікавити сучасного читача. І чи правдиві чутки, що Марко Вовчок нібито писала свої тексти не сама.4. «Жіноча (не)доля в традиційному суспільстві: вагітність, материнство, аборти, дитяча смертність»Епізод про те, як жилося звичайним жінкам у традиційному суспільстві: без романтизації та прикрас.Чи було жіноче тіло її власним ділом? Коли з’явилося сучасне бачення материнства? 5. «І шлюб не вберегла!»: розлучення — історія, причини та альтернативні рішення»За яких умов розлучалися наші пра-пра-пра? Чому це було майже неможливо? І як іноді замість розлучення жінок просто відправляли у монастир?+1 випуск на честь іменинника «Легенди про Тараса Шевченка: зцілення, портрети у трактирі та закопані ножі»Розмова з літературознавцем Михайлом Назаренком про те, як фольклоризувався образ Тараса Шевченка ще за життя, які міфи поширювалися довкола його викупу, як у народі канонізували Чернечу гору та чому так сталося, що Шевченко завжди актуальний для народу і завжди пліч-о-пліч з нами у боротьбі.
Пам’ять про загиблих — одна з найболючіших і водночас найважливіших тем.У новому випуску «Пороблено» говоримо з Антоном Лягушею – істориком, кандидатом історичних наук, дослідником публічної історії та пам’яті, викладачем Київської школи економіки – про те, як держава й суспільство вчаться говорити новою мовою пам’яті у часи війни.У цьому епізоді Дар’я Анцибор і Антон Лягуша прагнуть з’ясувати:🔸Як вибувати діалог у суспільстві довкола військових меморіалів?🔸Які етичні проблеми постають довкола Аскольдової могили та Національного військового меморіального кладовища?🔸Чому з’являються стихійні місця пам’яті на кшталт Майдану?🔸Чому нам усім потрібні щоденні практики пам’ятання?🔸Про що насправді щодення хвилина мовчання?🔸Якою є політика пам’яті щодо безвісти зниклих і цивільних загиблих?🔸Яких підтримуючих ритуалів нам конче не вистачає?Це глибока розмова про біль, турботу, відповідальність і гідність, що підтверджує, що пам’ять — це не лише меморіали з каменю, а щоденна робота та етика нашого співжиття:https://www.youtube.com/watch?v=4Y5pIICFlHM
У мене зараз дуже авральний період (бо треба еквілібристськи встигати все від материнства і подкасту до написання книги про Геловін і викладання в КШЕ). Тому з лекціями все дещо обмежено поки що. Втім, заруби довкола Масляної-Колодія я пропустити не могла. Тому:22 лютого у book.ua space говоритиму про цей чудовий тиждень в українській традиції, що ж ми насправді святкували і як змінювались маркери свята з часом.Лекція так і називається: «Що таке Масляна і як її насправді святкували наші предки».✔️ що насправді святкували на Масляній і чи існує її «єдиноправильна» назва?✔️ як це свято працювало в українській традиції — і чим відрізнялося від практик сусідніх народів?✔️ хто такий Колодій і навіщо вішати колодку: які ритуали й вірування супроводжували цей період і що саме вони означали?⏱️Коли? 22 лютого, 13:00📍Де? book.ua space (ВДНГ, 6 павільйон)Лекції організовані проєктом «Витоки» від Zagoriy Foundation (нагадую, що на vytoky.com можна скачати чудові путівники народним календарем).Реєстрація через гугл-форму отут
День Валентина не за горами, тож ми цього разу вирішили підійти до теми серйозно. Розповідаємо, як саме натякали (тонко і дуже товство) на близькість раніше.Що насправді означає “впіймати облизня” і як “тече” сковорідка? Навіщо товчуть мак, розтирають коноплі й “замочують фартух”? Чи може сороміцький фольклор обходитися без матюків та як зчитувати не завжди прозорі натяки в народних піснях і обрядах?У новому епізоді подкасту «Пороблено» говоримо про те, що довгий час лишалося на маргінесі досліджень — сороміцький фольклор. Наш гість — Михайло Красіков, фольклорист, етнолог, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ». У цьому випуску розбираємо:🌾 Що стоїть за дитячими піснями про журавля і дударика? 🌾 Чому “ступа з товкачем”, “сковорідка печеться” чи “мак розтирають” — це не лише про господарство? 🌾 Коли і хто “стрибав у гречку”? 🌾 Як поїдання і обробка конопель натякають на близькість? 🌾 Коли й чому в фольклорі з’являється відверта лайка?Це розмова про мову натяків, про гру між дозволеним і забороненим, про сміх як спосіб говорити про найінтимніше. Бо традиційна культура була значно сміливішою — і водночас тоншою — ніж ми звикли думати. Вмикайте новий епізод «Пороблено» — і спробуйте почути знайомі пісні по-новому:https://www.youtube.com/watch?v=8h1ZhyK-b6Y\
Трошки відволічу вас від холодів КРЕМ'ЯХАМИ.Все почалося з того, що у 2021 році я тут постила гру калашських дівчат із північного заходу Пакистану. Тоді я сама вперше побачила, як у неї грають. Потім я зачиталася монографіями Марії Пошивайло та Анатолія Гейка про цю гру. Виявилося, що вона — одна з найдавніших у світі, і взагалі є навіть ігрові примовки, і назв лише по Україні є дуже багато, як і назв етапів гри. Почитайте цей допис тут, а далі обов'язково перейдіть на нове відео від любих ЕГЕ films: https://www.youtube.com/watch?v=c3a7BNDSX0AВони якраз зазняли весь процес, як жінки з 1940 і 1942 років народження згадують крем'яхи і розповідають, як у них правильно грали на Сумщині.У часи мого дитинства (це кінець 90х-початок 2000х) ми у школі найбільше бавилися в кепси, 3-15 , "Земля горить", квача, вибивного і "вожатий-вожатий, подай піонера" (крута гра, але на той момент, як бачите, була явно не декомунізована)). Класики різних рівнів складності і резиночки теж були, але не так азартно.
Завдяки наводці Вадима Назаренка знайшовся відчутно давніший варіант "морквяного ляшка". Цю сатиричну пісню (вона дещо розлогіша, ніж варіант вище) опубліковано в книзі "Давній український гумор і сатира (16-18 ст.)":Їхав ляшок морквяний,Коник буряковий,На нім шапка з пастернаку,Жупан лопуховий,Кожушина оріхова,Пояс з кукурудзи,А чоботи із редьки,Пов’язки з гарбуза,А сіделце капустяне,Стремена з берези.Як нап’ється лепетухи —Стане нетверезий.Пістолети з качана,Кулі з бараболі,А шабелька з пастернаку,А піхва з квасолі.Іде ляшок з-під Варшави,Під ним коник пляше.Надибали його свині:«Злізай, вражий ляше!»Він вихватив пістолета,Став свині стріляти,Свині кулі похватали —Нічим воювати!Вихватив він шабельку,Став свині рубати,Свині шаблю ізгризли —Нічим воювати!Під ним коник розгулявся,Став хвостом вертіти,Бачить ляшок, шо не жарти,Та й став їх просити.Стягли ляшка свині з коня,Стали тузувати,Прийшла ляшку, прийшла нужда —Треба пропадати.Ідуть люди, ідуть люди.Ідуть край дороги:Зовсім ляшка з’їли свині,Тільки видно ноги.(с. 359-360)
Читала оце "Київську старовину" в пошуках козиних (це у нас зараз постійна тема з Вадимом Назаренком та Ігорем Ходжаніязовим, просто лейтмотив наших переписок))) та гастрофольклорних і знайшла дуже цікаву пісню з ХІХ ст. Записана у Волинській губернії Володимиром Корниловичем.У ній висміюється польський вояк, який вертається після невдалого походу. Фішка пісні — у численних їстівних метафорах:Був ляшок морков'яний,Коник буряковий,Шапка з маку,Жупан лопуховий.Кутушина огуркова,Пояс з кукурузи,Чобота єму зь ржи,Шлязь гарбузова.Пістолети зь качана,Пулі зь бараболи,За плечима пшенаІз тичок фасолі.А сидіннє коноплянеСтремя зь берези,Їде ляшок із ВаршавиП'яний і не тверезий.«Помогай Бог, біла гусь,Научила ваша Русь —Ях шляхтич знать,Помогай Бог, Русью дати!»Іде ляшок із Варшави,Щадить ним коня пяше;Свиня єго перехрестила:«Зачикай-но, ляше!»Виняв ляшок пістолет,Тай начав стреляти,Свині дуло ухапали —Нічим воювати.Виняв ляшок шабелечку,Тай почав рубати;Шабля ему зломилася —Нічим воювати.Обступили свині,Зовсім пана з'їли, —Осталася лишь стременаЗ березовій цапи.(кутушина — головний убір, шлязь — шлея, пяше — пішки)На початку ХІХ ст. для українського селянського середовища образ поляків часто асоціюється з одного боку з панством/зверхністю/нерівністю, з іншого — з військовими контекстами, особливо щодо поразок після поділів Речі Посполитої і невдалих повстань. Тут цікаво, що традиційні символи воїна (кінь, шабля, пістоль, та й навіть зовнішній вигляд) зображені як бутафорний непотріб.Тож тут у нас дуже показовий приклад фольклорної інверсії, символічного спротиву (така собі психологічна компенсація за соціальну несправедливість через висміювання у пісні) та очевидного бурлеску. А ще свині!Показала цю пісню Аллі Пустовіт, і вона зразу почала казати про свинячий патруль😅 І щось у цьому є. Свині заступаються за українців і дають відсіч на той момент чужому елементу.
Дуже чекала, щоб нарешті показати вам цей наш випуск з дорогою Наталею Зіневич. Для мене він має особливий трепет, бо він про ромські традиції. А ще він знімався, коли Наталя саме повернулася до Києва після трирічного перебування у Швеції. Це, до слова, ще одна з причин, чому ромську тему ми раніше не знімали. Я дуже хотіла дочекатися саме Наталі:)) У моєму роду є ромське коріння, і воно таке давнє, що я вже сьоме покоління. Пам'ять саме про ромську гілку надміцна. Історія мого прапрапра пов'язана з бабусею, простигосподи, Лєрмонтова, її садибою, служницею і любов'ю до коней. Можливо, колись тут розкажу детальніше. В цьому ж епізоді ми багато говорили про:✨ ромські "президентські" імена, які дивують зовнішнього спостерігача, але мають свою логіку й символіку;✨культ дітей, ранні шлюби і багатодітність;✨ традиційний розподіл ролей між жінками й чоловіками та як він змінюється сьогодні;✨ у чому секрет ромських весіль і звідки любов до «диснеївських» суконь;✨зв'язок гастрономічної культури ромів і релігії: від височезних пасок до порятунку реліквій тоді, коли інші не наважувалися;✨ і звісно ж - про поминальні звичаї після Великодня і несподівані паралелі з українською традицією.Отут посилання: https://www.youtube.com/watch?v=vL8exZlAjWY і обов'язково підіть лайкніть епізод і напишіть нам щось хороше під відео, бо так ютюб буде знати, які ми всі класні. Дякую!⭐️
TGLIST.COM.UA
