13 грудня (сб) о 17:30 відбудеться цікава лекція від Олени Чебанюк про зв’язок есеїстики і фольклору «Фольклорна картина світу і українська ментальність».Ця подія є частиною фестивалю «Дні есеїстики» 2025, який відбудеться у Києві у просторі PEN Ukraine. 🗣Олена Чебанюк — кандидатка філологічних наук, фольклористка, яка понад 40 років досліджує український народний календар.Фольклор є найдавнішою спробою концептуалізувати світ і місце людини у світі, її індивідуальність. Фольклорна картина світу безпосередньо відображає ментальність народу — яку, своєю чергою, аналізує згодом уже модерна есеїстика. У лекції Олена Юріївна покаже, як фольклор вплинув на формування жанру есею та його роль у нашій самосвідомості — іншими словами, як фольклор допомагає нам розуміти самих себе.📍Адреса: Київ, вул. Лукʼянівська, 14-а, простір PEN Ukraine. Кількість місць обмежена! Щоб відвідати, заповніть реєстраційну форму ⤵️ https://forms.gle/9xjzquswmrdySKsd8Тема крута, незаїжджена, дослідниця 🔥🩵 Біжіть реєструватися
Коли шукала деякі фото для вчорашнього відео, натрапила на статтю Дарії Денис про Миколу Боканя у "Локальній історії" — і вона мене прошибла остаточно. Він був фотографом з Батурина, який займався автофіксацією Голодомору, зображуючи трагічну долю своєї родини.Микола підписував фотографії розлого, детально, створюючи таким чином автобіографічний візуальний роман, і від усвідомлення цієї "непостановочності" все холоне і стає млосно.У статті подані окремі фото, а отут можна знайти більшу підбірку.Особливе місце займає комеморація Костянтина — 20-річного сина Миколи, який помер на колгоспному полі від зморення. Миколу та його сина Бориса заарештували 1937 року, звинувативши в антирадянській агітації та поширенні провокаційних фотографій.Вилучили 42 фото і 20 негативів, листи й нотатки. Окрім світлин, збереглися фотоколажі про життя родини, створені Миколою у 1931—1936 рр.Про світлини Миколи Боканя дізналися лише 2007 року, коли в архіві СБУ Чернігівської області розшукали його кримінальну справу.
Побачила щойно новину про словацьких учнів, які у знак протесту проти чергового антиукраїнського висеру Фіцо почали дзеленчати ключами й покинули залу.(Отут є відео: https://t.me/gruntmedia/60462)Я зразу пішла шукати, що там за символіка з тими ключами, бо — зізнаюся — вперше почула про такий акт спротиву. Отже, традиція ця дійсно локальна і тягнеться з часів Оксамитової революції (чеською вона sametová, словацькою — nežná) — повалення комуністичного режиму в Чехословаччині мирним шляхом в результаті вуличних акцій протестів з 17 листопада по 29 грудня 1989 року.Одним із символів Оксамитової революції був дзвін ключів на знак підтримки. Практика мала подвійне значення – вона символізувала відмикання дверей (як нового майбутнього) і була чітким натяком комуністам, що їхній час завершено: «До побачення, час додому».Ось цитата Джона Тальябюе зі статті "Upheaval in the East; From All Czechoslovakia, a Joyful Noise" для The New York Times, 12 грудня 1989 року:«Сьогодні рівно опівдні в Празі люди заповнили вулиці навколо Вацлавської площі, центральної торгової вулиці, брязкаючи брелоками та дзеленькаючи крихітними дзвіночками. Дзвін ключів — дія, що символізує, як відчиняються досі замкнені двері, — став звичним жестом на хвилі демонстрацій... На Юнгмановій площі сам пан Гавел стояв на балконі будівлі... Він жваво дзвенів зв'язкою ключів».2009 року Словаччина навіть випустила пам'ятну монету номіналом 2 євро на честь 20-ї річниці Оксамитової революції з дзвіночком і ключем (а була б у них така пошта, як наша, то і марку точно би зробили!)))Словом, вся круть цієї ситуації зараз з Фіцо і молоддю в тому, що нові покоління навіть після 36 років з часів революції пам'ятають і плекають цей звук і цей символ.
Що вам сказати, мої любі! Почуваюся, наче їду у світове турне!Ось моя перша закордонна лекція в Шотландії про наших зимових дарувальників.Якщо ви чи ваші знайомі раптом будуть 12 листопада в районі Единбурга, то дуже буду рада побачитися.Where:Fire Station CreativeCarnegie Drive, KY12 7AN Dunfermline, United KingdomStarts:7pm Nov 12Who really brings gifts to Ukrainian children? St. Nicholas, Did Moroz, or Santa Claus? And how did these beloved figures become part of Ukraine’s winter traditions?Join us for an evening exploring the fascinating world of Ukrainian Christmas and New Year customs, and how they’ve evolved over time. From ancient legends to Soviet-era reinventions, this talk looks at how festive traditions have changed — and how Ukrainians today are rediscovering their authentic cultural roots.Discover the stories behind St. Nicholas (Mykolai), the controversial figure of Did Moroz (Grandfather Frost), and the enduring power of celebration in times of change.Presented by Daria Antsybor, a folklore researcher and cultural anthropologist from Kyiv, this event offers an eye-opening look at the meaning behind the winter holidays and the characters that continue to shape them. This is sure to be a captivating talk!За фантастичну організацію дякую Наталі Безбородовій.Подія на фб: https://www.facebook.com/events/24877965518509829
Хто такі шамани — містичні провідники між світами чи звичайні практики з глибоким знанням людської психіки? Звідки походить саме слово «шаман» і чому воно стало універсальним для опису різних духовних практик — від Сибіру до Амазонії? 🌒 У новому випуску подкасту «Пороблено» говоримо з релігієзнавцем Віталієм Щепанським — кандидатом філософських наук і автором телеграм-каналу «Обранці духів» @obranciduchiv.🌒 Розбираємо, як шамани спілкуються з духами, чому для цього потрібні гриби, тютюн чи таємничі напої та як українські етнографи ще у XVIII столітті описували подібні практики.🌒 Чи можна наших мольфарів назвати українськими шаманами?🌒 Чому шаманізм став частиною політики й пропаганди?🌒 Навіщо тиранам криваві ванни з оленячих рогів і чи справді існують "відьми путіна"?Вмикайте новий епізод, щоб почути про острівці європейського шаманізму і дізнатися, в якому романі українського класика є описи шаманських ритуалів:https://www.youtube.com/watch?v=oz3MC1iAoNk 🌒 Серед коментарів під відео розігруємо книжку мандрівних нарисів польського письменника Фердинанда Оссендовського “Тінь похмурого сходу”, яку переклав Віталій Щепанський. У книзі розповідається про повсякденне життя росіян кінця XIX і початку ХХ ст. з численними описами релігійних рухів, ритуалів та уявлень про шаманів
Лишилося ще з тиждень часу податися на конференцію, яку організовує International Society for Folk Narrative Research і де нарешті так сталося, що я беру участь як співорганізаторка панелі разом з пречудовими Наталією Безбородовою та Іриною Коваль-Фучило.Де: Рейк'явік, ІсландіяКоли: 13-16 червня 2026 рокуФорма: змішана, можливо долучитися онлайн через зум.Останній день подачі заявок —1 жовтня. Подавати можна не лише тези (на 250 слів), але й постери чи інші види більш творчих презентацій. Головне встигнути до дедлайну.Наша панель "Healing landscapes and reshaped geography in wartime narratives" має на меті подивитися, як у контексті війни певні природні локуси стають динамічним середовищем для пам'яті, зцілення та символічного переродження.Далі детальніший опис:In times of war, sacred landscape narratives frequently re-emerge as powerful tools for navigating collective trauma and rearticulating identity. Since Russia’s full-scale invasion of Ukraine, multiple layers of myth, memory, and history have resurfaced and become associated with specific geographic sites, forming dynamic loci of cultural meaning. The Snake Mounds, ancient Scythian earthworks, have been symbolically portrayed as protectors of Kyiv after the failed Russian advance beyond this area in March 2022. Following the destruction of the Kakhovka Hydroelectric Station in July 2023, the Great Meadow, linked to Cossack-era history, was reimagined as the “Cossack navel,” functioning both as a site of cultural mourning and as a symbol of resilience. The Ukrainian Shield, a three-billion-year Precambrian geological formation, likewise acquired renewed metaphorical significance as an energetic substratum sustaining national perseverance amid an existential crisis.This panel examines how, in the context of war, geography becomes a dynamic medium for memory, healing, and symbolic regeneration. Drawing on Tim Ingold’s dwelling perspective (2000), we consider place as inherently relational and processual, where landscapes participate in the interplay of movement, memory, and material engagement. In Ukraine, this dynamic intensifies as physical geography, embodied suffering, and cultural remembrance recursively shape one another. Building on Bernhard Waldenfels’ phenomenology of injury and healing, the panel seeks to foster interdisciplinary dialogue on the entanglement of conflict, place-making, and the transformation of cultural geographies. It also examines how war reshapes sacred and symbolic landscapes and how it intersects with broader experiences of wounding, resilience, and cultural reconfiguration.Податися з доповіддю на нашу дискусійну панель тут: https://nomadit.co.uk/conference/isfnr2026/p/17196Посилання загалом на програму: https://isfnr.org/we-meet.../reykjavik-iceland/programme/ (подивіться й інші панелі, реально буде цікаво)
Тут щодня події одна стрьомніша за іншу, і я думаю, що це одна з головних причин, чому наша остання розмова на «Пороблено» лишається в тіні ютюба. Ми випустили спеціальний епізод, який присвячений болючим і таким актуальним темам, як особливості військової культури, питання рекрутингу та ветеранської політики.Знаєте, у нас з Анею є такий окремий список людей, яких ми мріємо записати обов'язково і підлаштовуємо графіки, щоб лишень все стало можливим. Тож скажу вам чесно, що ця розмова — одна з таких, про які ми мріяли понад рік. Надзвичайно вдячні Мирославу Борисенку за цю зустріч.Ті, хто хоча б трошки дотичний до етнології та антропології в Україні, знає пана Мирослава як надпотужного науковця, доктора історичних наук і професора. Сьогодні він — офіцер ЗСУ, який має досвід ще з 2014 року. Ми дуже хотіли розпитати людину, яка має антропологічну оптику, але при цьому тривалий час перебуває всередині військової спільноти, про те:✔️ Хто народжений для війни? Чи правда, що криза рекрутингу — не лише українська проблема?✔️ Як масова культура та ЗМІ впливають на формування образу українського військовослужбовця сьогодні?✔️ Яку роль відіграють військові традиції та як вони формуються?✔️ Як змінюється образ українського військового з 2014 року?✔️ З чим стикаються ветерани та що має змінитись у ставленні до них?Це та розмова, яку мені дуже хочеться, щоб почуло якнайбільше людей. Посприяйте цьому, будь ласка.Ось посилання на епізод про те, чому молодь не йде в армію, як формується культ героя та як українське військо будує свою ідентичність крізь випробування, зміни і формування нових традицій:https://youtu.be/HdRmJP26sj0?si=ypqTSmlk13ubBNue
І ще трошки моментів щодо кінофесту ОКО, щоб кому цікаво, то вже міг планувати свій розклад.📍КИЇВ:5 вересня — Артпричал. Вище вже написала про відкриття, на якому буде карнавальна частина з кукерами і маланкарями.6-10 вересня — основна частина програми в Будинку кіно в двох залах (синя і мала зала, майже щодня покази з 12:00). Всі дискусії теж щодня будуть там же. Дискусійні панелі, на яких буду я:6 вересня16:00 Народні маскаради різних народів світу: як народний театр зберігає культуру(до речі, тут буде і Віталій Щепанський з @obrancidukhiv)9 вересня16:00 Традиція та жіноча дискримінація (порівняльна характеристика в часі й між культурами та країнами на основі фільмів).Квитки можна брати тут.📍ОДЕСА:8-14 вересня — щоденні покази українських фільмів в кінотеатрі Cinema City. Квитки у касі кінотеатру.📍БОЛГРАД:12-14 вересня — безкоштовні паралельні покази у двох залах Центру культури та дозвілля, дискусії — у палаці "Кришталь". Деякі фільми дублюватимуть київську програму, деякі йдуть ексклюзивно для Болграда. Багато болгарських фільмів 🇧🇬 📍Онлайн програма буде традиційно на MEGOGO, велика кількість фільмів буде доступна протягом фестивального тижня з географічним обмеженням тільки для України.Вибирати собі фільми і події можна прямо на сайті фестивалю: https://www.okofilmfest.com.ua/
Я страшенно радію сучасним ініціативам зі збереження, усвідомлення цінності та переосмислення практик щодо об'єктів нашої культури.Те, що робить проєкту з порятунку давніх речей «Спільний спадок», — по-справжньому мотивує до роздумів і дій. На цих вихідних, 2–3 серпня, в Києві, на території простору КультМотив, у вас є змога подивитися артінсталяцію: «Спільний спадок» покаже, як зникає культура.На фестивалі True & Local вони розтоплять весільний восковий вінок, зроблений за традиційною технікою, щоб на конкретному прикладі показати: культура зникає, якщо її не зберігати.Центром артінсталяції «Пам’ять, що тане» стане вінок, створений майстринею Даною Вітковською за традиційною восковою технікою, внесеною до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини UNESCO.Але він тут не для збереження — а щоб розтанути просто у всіх на очах. Ідея артінсталяції — показати, як зникає наша культурна пам’ять — у всіх на очах і водночас непоміченою — якщо її не вписати в сучасність.З 12:00 2 серпня і до кінця фестивалю True & Local у КультМотиві віночок щогодини втрачатиме форму. Де й коли:З 12:00 до 17:00 суботи, 2 серпня, можна буде побачити віночок таким, яким його створила майстриня.З 17:00 суботи й до завершення фестивалю в неділю, 3 серпня, вінок буде танути, аж доки не зникне.3 серпня о 14:00 відбудеться панельна дискусія «Не дати культурі забутися», де запрошені експертки обговорять, як кожен із нас може долучитися до збереження спадщини й повернення її у наше сьогодення.Учасниці: Аліна Божнюк, кураторка проєкту; Мирослава Вертюк, заступниця директора НЦНК «Музей Івана Гончара» з нематеріальної культурної спадщини; Дана Вітковська, художниця, майстриня, що виготовляє воскові вінки за традиційною технікою. Модерує Мирослава Барчук, журналістка і документалістка. Локація: фестиваль True&Local в КультМотиві, вулиця Спаська, 36/31, Київ.Тож будете на Подолі — не проминайте.
Було це за царя Панька, як Земля була тонка… Зачувши саме лише слово “казка”, потрапляєш у вир дитячих спогадів і неймовірних сюжетів. Сьогодні в “Пороблено” про специфіку казок і їхній зв’язок з міфами розповідає Олександра Бріцина – справжня зірка української фольклористики, кандидатка філологічних наук, наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. 🌘Яку функцію казка виконувала раніше та яку виконує тепер? 🌘Як і для чого науковці створюють каталоги казкових сюжетів? 🌘Що приховує баба Яга і чому дурень одягає глечики на тин?🌘Який шлях казки від запису до публікації?🌘Навіщо дослідники 10 років їздять в одні й ті самі села записувати казки від тих самих людей?Дивіться наш 120-й епізод і пишіть, які казки вам розповідали на ніч:https://youtu.be/2rPNRN35hwsМожливо, ви і самі розказуєте їх своїм дітям? Переказуєте казки, відомі вам з дитинства, вигадуєте власні або читаєте з численних книжок? Напишіть детальніше: нам дуже цікаво дізнатися.
TGLIST.COM.UA
