Нотатки креадира 🏴‍☠️

7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?Найчастіше я запитую себе: «Сажи чесно - чого ти насправді хочеш? Не в моменті, а в житті загалом?» І: «Чи те, що ти робиш зараз, наближає тебе до цього?» Це питання про справжні бажання і цінності: «Мішо, чого ти справді хочеш?» 8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Я не переймаюся обґрунтуванням сенсу своєї діяльності. У мене є теорія, що людська цікавість і є тим сенсом. Я йду за своєю цікавістю: усе, що мене цікавить, автоматично має сенс.9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік? Насправді, чітких точок зору в мене небагато — у більшості питань я тримаюся метапозиції. Мої знання обмежені, тож я уникаю категоричності. А ті позиції, що сформовані, напрацьовані роками роздумів, дискусій і рефлексії — вони не змінюються кардинально за рік. По суті, у більшості тем у мене просто немає фіксованої точки зору. При цьому я постійно використовую точки зору як прийом. У розмові я часто займаю якусь позицію й намагаюся її захищати — але лише для того, щоб її перевірити. Бо так цікавіше обговорювати щось: полярні погляди роблять дискусію динамічнішою й краще розкривають суть теми. Тому в публічних обговореннях я можу займати якусь позицію — але це зовсім не означає, що я справді нею керуюся. Це радше навчальний, сократичний прийом.10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?Мій особистий виклик — це питання, над яким я працюю вже чотири роки, і це одна з основних тем у роботі з психологом. Я хочу більше хотіти: формулювати справжні бажання всередині себе, не навіяні суспільством, родиною чи іншими. Знайти ту точку опори в собі, від якої можна будувати життя яке буде справді моім. Професійний виклик зараз спільний для всіх: вижити в цих випробуваннях і вийти сильнішими, ніж увійшли. Це непросто.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Багато років до повномасштабної війни Різдво та Новий рік для нас не починався без теплої щорічної традиції - Різдвяного Кінобагажу, перегляду найкращої новорічної реклами у компанії 200+ людей. На жаль, останні роки обставини не дозволяють нам зустрітися разом. Але це не означає, що ми не зможемо подивитися теплу й світлу різдвяну рекламу та наповнитися новорічним настроєм, якого зараз так не вистачає. Щоб були сили продовжувати допомагати нашим Силам оборони, завдяки яким ми зможемо провести ще багато Кінобагажів в наступні роки. А ще — віддячити їм та перерахувати всі зібрані гроші на придбання наземної станції управління дронами для ПБС 3 Армійського Корпусу Kraken 1654.Ми зібрали для вас Різдвяний Кінобагаж для перегляду вдома разом із коханими, друзями, свічками, гірляндами та чашкою гарячого глінтвейну. Віддаємо цю годинну підбірку найкращої та найяскравішої різдвяної реклами останніх років за донат від 400 грн. Отримати її можна за цим посиланням. Всі зібрані кошти будуть спрямовані на збір. Завдяки вашій підтримці у наших бійців буде наземна станція управління дронами, у вас — гарний вечір у колі близьких і різдвяний настрій, а в нас — безмежна вдячність кожному й кожній з вас за допомогу. Виглядає наче він-він. Різдвяний.Теплого вам перегляду та світлих свят. Обіймаємо!P.S. А ще ви можете пошерити допис в Інстаграмі, щоб в більшої кількості людей зʼявився новорічний настрій.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Головний ворог гарних стратегій - це сховище (стіл чи хмара), у якому вони вмирають. Однією з причин смерті часто є опір системи, який власник не зміг подолати.Сьогодні закінчив читати книгу Leadership on the Line: Staying Alive Through the Dangers of Change, яка потрапила мені до рук дуже вчасно - в момент значних змін в одній з компаній. Добра половина книги вкрита помітками, бо майже кожна її сторінка - це опис того, як і чому в організаціях та системах виникає опір новому, яких форм він набуває і що потрібно лідеру, щоб здійснити необхідні зміни.Я часто пишу про те, що розробка стратегії - це лише невелика частина всієї роботи. Далі йде довга, важка і кропітка реалізація. І що для втілення стратегії потрібні воля та витривалість власника або лідера. Щоб у процесі реалізації мати змогу проповзти кілометри лайна у вигляді опору людей і систем та залишитися притомним.Але є ще одна річ, якої часто бракує лідерам під час змін (які є наслідком будь-якої стратегії), - уміння слухати й розуміти людей. Їхні потреби, болі та страхи. Без цього лідеру щоразу доводиться буквально пробивати шлях головою, з напором і відвагою, що призводить до виснаження і втрати сил, необхідних для тих самих змін.Натомість, якщо уважно прислухатися до цих «покидьків, які не хочуть реалізовувати геніальну стратегію на благо компанії», можна побачити дуже людяні страхи й болі. В роботі з якими натиск і стиснуті зуби не працюють (або працюють недовго). А іноді в цих болях можна впізнати і себе, тільки в інших обставинах.Короткий список поширених болей, повʼязаних зі змінами, виглядає так:1. Втрата ідентичності. Зміни часто вимагають від людей відмови від звичок, цінностей і способів мислення, які є частиною їхньої ідентичності, навіть якщо вони хибні або неефективні.2. Втрата стабільності та передбачуваності.Статус кво складно відпустити, адже він дає відчуття контролю й безпеки. Зміни ж змушують людей стикатися з невизначеністю без гарантій покращення.3. Відчуття некомпетентності. Зміни викидають людей зі стану, в якому вони вже сприймали себе майстрами. Звичні навички тимчасово перестають працювати, досвід втрачає цінність, і це породжує сумніви у власній компетентності та професійній впевненості.4. Вираження нелояльності. Часто зміни вимагають відмови від поглядів і цінностей, отриманих від людей або інституцій, яких поважають. Загроза цим цінностям може сприйматися як нелояльність по відношенню до них.5. Фокусування на втратах, а не на потенційному прогресі. Хоча лідер може бачити світле майбутнє, люди з такою ж чіткістю бачать можливі втрати і прагнуть уникнути болісних пристосувань.Ці болі можна ігнорувати й реалізовувати стратегію через силу. А можна враховувати й будувати з людьми здоровішу комунікацію: розуміємо болі та потреби людей > формуємо повідомлення, які дозволяють подивитися на ситуацію під новим кутом > знижуємо барʼєри > отримуємо зміну поведінки.P.S. У книзі знайшов дуже влучну думку: «Роль лідера не в тому, щоб не розчаровувати людей своїми рішеннями, а в тому, щоб розчаровувати людей зі швидкістю, яку вони здатні засвоїти».🏴‍☠️ Нотатки креадира

Калькулятор коротко- і довгострокового впливу медіаміксу на розвиток бренду. Нарешті. Хтось. Це. Зробив. Олівер Осборн зібрав у зручну ексельку головні висновки з дослідження The Creative Dividend, яке було проведено Effie Worldwide та System1 і яке Марк Рітсон презентував у Каннах. Вбиваєш свої медіабюджети, бачиш, який вплив вони будуть мати в довгу і в коротку, радієш як дитя. Просто пушка. Дякую, Олівере.Декілька зауважень від авторів дослідження:1. Дані взяті з 1265 кампаній по Європі та США. Узагальнені для всіх брендів і кампаній.2. Довгий ефект — це середній рівень впливу на довгострокові бренд-метрики: диференціацію, довіру, впізнаваність тощо. Короткий — це здатність каналу приносити гроші протягом 6 місяців.3. Усі канали можуть працювати і на «довге», і на «коротке» — просто в різній пропорції.4. Це середні значення. Звісно, треба розуміти, як канали працюють саме у вашій категорії та з вашим брендом — але такі дослідження дорогі, тому подібні усереднені дані стають у пригоді. Не ідеальні, але корисні.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Недільна #надиханка від Івана Філіппова, директора зі стратегії та партнера banda. Людини, з якою я обожнюю теревенити про стратегію, бо Іван — найкрутіший челленджер серед моїх стратегічних бро. А ще Іван веде чудовий подкаст про стратегічне мислення «У чому виклик?». В одному з коментарів до нашої розмови про болі стратегів Івану дали таку характеристику: «Іван — молодий Майк Тайсон від стратегії. Швидкість. Енергія. Виклик». Can’t agree more.1. Які 1–3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно?Марк Аврелій «Роздуми наодинці з собою», Ніколо Маккіавеллі «Державець», Гюстав Лебон «Психологія народів та мас»2. Назви 1–3 людей, у яких ти чомусь навчився за останній рік. Чому саме вони тебе навчили?Олександр Філоненко «Дружба», Володимир Нікітін «Гра», Джордан Пітерсон «Карти сенсів» (я його раз на рік передивляюсь). 3. Яка в тебе є найдивніша звичка? Запамʼятовувати події в житті крізь предмети. В мене великий «алтарь» спогадів.4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?Усвідомлення, що ніхто не полюбить тебе за твої думки. Тільки дії формують буття.5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?Календар та щоденники майбутнього (коли ти просто періодично розписуєш бажані сценарії розвитку. Це допомагає приймати рішення, коли майбутнє наступає і треба обирати розвилку). 6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?Переключаюсь на ігрові світи і там мандрую та будую імперії.7. Яке запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?Навіщо?8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Концепція: Бог серед людей без супер сили. Так виникла задача всіх навчити стратегії від школяра до діда.9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік?Нажаль не було такого.10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?Як захопити світ, не привертаючи увагу санітарів. Воно смішне, але правда.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Винайшов свій рецепт утримання кукухи.Видалив у телеграмі усі до одного новинні канали. Без розбору.Разом із ними - усіх політичних блогерів і всіх прагнучих.Почистив стрічки соцмереж. Відписався від надто оголтілих авторів.Сенсу в їхній присутності - нуль. Можливості впливати на події - нуль. Забруднення мозку зайвою інформацією - на всі сто. Емоційне розхитування і виснаження від постійного скролінгу - на всю тисячу.За допомогою Freedom заблокував собі доступ до ФБ, Інсти, Threads до 10 ранку і після 18 вечора.Залишив платну підписку лише на одне новинне видання, яке тепер 20 хвилин читаю вранці, щоб бути в курсі головних подій і мати можливість зануритись у кожну з них, а не просто реагувати на суб’єктивні вигуки й надто емоційні точки зору. (Взагалі-то це окремий кайф - зранку з чашкою кави читати регулярні новини. Шкода, що на айпаді, а не на тих паперових полотнах А0 формату)Чим більше лайна несеться навколо, тим більшою стає амплітуда емоційних гойдалок, і тим важливішим для мене стає внутрішній спокій. Бо далі ще буде багато всього. Спочатку гімна, потім - роботи з прибирання його наслідків. Разом зі всіма проєктами, які потребують уваги. Гадки не маю, як все це вивезти без того, щоб зберігати внутрішній спокій усіма доступними способами.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Маршал Маклюен стверджував, що the medium is the message. Твітер (язик не повертається називати його Х) комунікує повідомлення про те, що світ можна й треба осягати крізь призму 280 символів. І що розуміти та інтерпретувати світ потрібно швидко й упевнено (я не погоджуюсь з цим твердженням, саме тому не користуюсь твітером). Інстаграм комунікує, що твоє життя існує для демонстрації його іншим, і ти маєш щодня показувати друзям відредаговані звіти про те, як ти з ним справляєшся. А ще - що твій друг це той, чиї ретельно вибрані пости ти регулярно переглядаєш, і хто регулярно лайкає твої.Я трохи перебільшую. Але лише трохи. Щоб проілюструвати твердження the medium is the message. Проте для мене воно недостатнє. Я впевнений, що everything is the message. Що б ми не робили (або не робили), як би не поводилися, що б не вдягали, що б не читали, як би не реагували на зовнішні подразники - і як бізнеси, і як люди - ми постійно щось комунікуємо назовні. Проблема в тому, що здебільшого ця комунікація нам не підконтрольна: ми відправляємо не надто усвідомлені повідомлення, які часто протирічать одне одному, а люди зчитують їх так, як зчитують.Відповідно наше завдання як комунікаційників, піарників, креативників - робити ці елементи комунікації більш керованими, щоб повідомлення, які ми надсилаємо, мали шанс бути сприйнятими близько до тих сенсів, які ми у них вкладаємо.Почати можна з простого - щоразу, ухвалюючи будь-яке рішення, ставити собі питання: яке повідомлення це рішення надсилатиме назовні, і чи є воно коректним.Можна цього й не робити. Але й це згодом стане повідомленням, яке ми відправимо у світ. Бо everything is the message, хочемо ми того чи ні.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Зайшов в Apple Store, дати ногам трохи відпочити та поспостерігати за людьми. Один із консультантів одразу впав у вічі. Поки інші бігали між клієнтами, він рухався повільно, бісяче неквапливо. У темних окулярах, які не знімав навіть під час розмови з покупцями. Та ще й постійно щось промовляв у телефон, тримаючи його близько до обличчя.Перша думка - або понторіз, або просто дивак. Придивляюсь уважніше. На екрані працює якийсь голосовий додаток. Придивляюсь ще. Помічаю, як він, підходячи до столів, обережно проводить рукою по краю. І розумію, що консультант незрячий. В залі, набитому людьми. На передовій продажів. Мурахи по шкірі. І від того, як впевнено він відчував простір, пересуваючись між рядків в набитому людьми приміщенні. Як природно і легко заводив розмову, відчуваючи настрій покупця ще до першого слова. Як терпляче пояснював функції пристроїв, які сам не бачив. І від того, як реагували покупці. Перші секунди - легке здивування, ледь помітна розгубленість на обличчі. І вже через мить - посмішки, активне спілкування і повна залученість. Без ніякової незручності чи показної делікатності. Просто приємна розмова з приємним консультантом, який добре знає свою справу. І від того, наскільки органічно бренд демонструє свою інклюзивну культуру - тихо, на ділі, а не в красивих маніфестах. Як і має бути. Мрію про часи, коли такі події перестануть вражати.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Блукання думками - один із найвпливовіших процесів у генерації ідей, що підтверджено великою кількістю досліджень. Головна причина - активація так званої default mode network, мережі мозку, відповідальної за інтеграцію досвіду, пошук сенсів і синтез старих знань у нові ідеї. Саме цей процес називають інкубацією ідей. А це означає, що втикати - корисно для розвитку креативного мислення. Гуляти без подкастів - корисно. Сидіти в офісі й пʼялитися в стіну - теж корисно. Втикати у вікно потяга - дуже корисно. Коли розум відпускає контроль, він дефрагментує інформацію і складає думки в нові структури. З яких потім народжуються інсайти, нестандартні рішення і несподівані відповіді. Маркус Райхл, нейробіолог, який понад 30 років вивчає дефолтний режим мозку, наводить гарну метафору про важливість блукань:Мислення - як симфонія. У вас є дві скрипкові секції, альти, віолончелі, супровід, дерев’яні духові, мідні духові, ударні - проте вони грають як єдине ціле. В одному ритмі. Іноді вам потрібен прожектор - фокус уваги на комусь одному з них, коли настає час його/її партії. Але якщо тримати цей фокус занадто довго - це буде мов спроба гобоїста самотужки зіграти Бетховена на порожній сцені. Доведеться поблукати думками, щоб активізувати інші інструменти й видобути з них найдивовижнішу музику. Тож якщо побачите як я втикаю у вікно в кав’ярні серед робочого дня не думайте, що я просто ледачу. Можливо, це я так активно працюю. 🏴‍☠️ Нотатки креадира

Знайшов у телефоні нотатку, яку написав під час своєї пішої подорожі по Ісландії. Пройшовши трохи більше тисячи кілометрів навколо країни, я думав про дороги більше, ніж за все своє життя, і, здається, пізнав дорожній дзен. А тепер дивлюся на неї, і розумію, що це була геть непогана метафора мого відношення до стратегії і роботи з цілями. Цікаву дорогу ніколи не видно повністю до горизонту. Вона звивається, петляє, зникає в тумані й за деревами, переходить із гравію в асфальт і назад, піднімається до неба й повертається до моря. Цікаві дороги дають можливість бачити напрям руху, але ніколи - передбачати, якою буде дорога через кілометр, сто метрів чи за поворотом. Саме це й робить шлях цікавим. Якщо тобі подобається напрям - просто йди й насолоджуйся краєвидами довкола. Якщо ні - обери іншу дорогу. Але, заради бога, не намагайся передбачити в деталях, яким буде твій шлях.З іншого боку, якщо дорогу видно повністю до горизонту - голову даю на відсіч, це буде найнудніша дорога з усіх можливих. Пам’ятаєш дорогу в Канзасі? Те місце, де ти прокляв свій велосипед, усі штати один за одним і той день, коли вирішив вирушити в цей велотріп. А все тому, що дорога була видна до самого горизонту - ти наперед бачив, якими будуть твої наступні кілька годин, і це вбивало будь-яке бажання рухатися. Ніякого азарту, ніякої цікавості. Туга.Якщо тобі потрібні гарантії, повний контроль над ситуацією й передбачуваність - обирай рівні, прямі дороги, які видно до горизонту. В усіх інших випадках обирай цікаві дороги. Можливо, ними ти не дійдеш туди, куди планував, але шлях точно буде цікавішим. 🏴‍☠️ Нотатки креадира