Нотатки креадира 🏴‍☠️

Якщо дуже спростити, то є чотири великі території пошуку цінності продукту або послуги. Усі інші так чи інакше дотичні до однієї з них.1. Інновації. Ви пропонуєте щось помітно нове й привабливе, чого ще не бачила категорія, у якій є лише один продавець — ви.2. Відносини. Ви будуєте настільки сильні й унікальні стосунки з покупцями, що вони ігнорують інших продавців. Це можуть бути особисті стосунки, сервіс, бренд чи будь-які інші способи роботи з емоціями.3. Зручність. Ви задовольняєте потреби ринку найпростішим способом, який максимально відповідає очікуванням покупців. Ви економите їхній час, гроші, нерви та емоції, перебуваючи у потрібному місці, у потрібний час із тим, що відповідає їхнім невирішеним бажанням.4. Ціна. Ви інвестували в актив (технології, інструменти, інформацію), що забезпечує ефективність, якої немає у конкурентів. Якщо ви все ще можете пропонувати свої продукти за ціною, прибутковою для вас, але нижчою за ту, яку можуть собі дозволити інші постачальники, це можна вважати тимчасовою перевагою.P.S. Головне — бути чесним із собою під час пошуку цінності. «Наш сік ще натуральніший, ніж у конкурентів» — це не інновація, а порівняльна характеристика, на яку покупці взагалі не звертають уваги. А «індивідуальний підхід» — це не про відносини, а must have у будь-якій сервісній категорії.P.P.S. Ціна залишається найпростішим (і тому найризикованішим) способом створення цінності. А ще — найлінивішим, коли не хочеться нічого вигадувати.🏴‍☠️ Нотатки креадира

2014 рік. У медіа ширяться чутки: Apple готує новий гаджет. Ймовірно, годинник. Плітки розганяються. Ринок готується. Конкуренти — напружуються. Особливо Samsung, який ставить перед собою мету обійти Apple у всіх категоріях (живий приклад нереалістичних цілей). У прагненні випередити конкурента Samsung пришвидшує виробництво та 28 серпня, за два тижні до презентації Apple, анонсує смарт-годинник Gear S. Випускає майже мільйон пристроїв і до кінця листопада, напередодні Різдвяної лихоманки, заповнює полиці магазинів. Маркетологи святкують. Яблоко нокаутовано. Оплески. Шампанське. Happy end.От тільки людям було плювати. Вересень 2014. Тім Кук виходить на сцену щоб презентувати світу Apple Watch. Він описує переваги пристрою. Показує смачні ролики. Отримує овації на MacWorld. Все як завжди. Але Тім розуміє, що для решти світу це буде першим поглядом на продукт, тому відношення буде дуже скептичним. Він знає це напевно, бо у нього був час побачити слабкі відгуки на Gear S і зрозуміти, що ринок ще не вирішив, чи потрібен йому новий гаджет на руку.Тому Тім сповільнює кампанію з запуску продукту й діє поступово. Спочатку Apple розміщує офіційні прес-релізи з анонсом виробництва. Потім випускає відео, в яких ікони моди діляться своїм досвідом використання годинника. Далі - реклама годинника у Vogue поряд із преміум-брендами. Трохи згодом - партнерство з Hermés.Квітень 2015. Apple нарешті відкриває… ні, не продажі. Лише попередню реєстрацію. Навіть через місяць після запуску продукту покупці не можуть просто прийти в магазин і купити годинник. Спочатку треба записатися онлайн, приміряти пристрій і тільки після цього отримати можливість придбати його.Й люди стають в чергі.Лише наприкінці 2015 року Apple Watch з’явилися в магазинах і на сайті. В перший рік було продано 4 мільйони смарт-годинників у 2015 році. За п’ять років продажі перевищили 40 мільйонів одиниць. Samsung продав усього 800 000 годинників по всьому світу, частина яких була повернута через дефекти. Що робив Samsung, щоб програти перегони попри первенство у виробництві? Поспішав. В погоні за первенством Samsung перенаситив продуктом ринок, який ще не мав попиту на продукт. Який через поспіх ще й виявився недостатньо якісним. Що робив Apple, щоб завоювати категорію? Делікатно балансував попит і пропозицію, витративши рік на створення ринку для продукту, перш ніж нарощувати поставки. Тім з командою розуміли, що людям потрібен час, щоб дізнатися про новий пристрій, побачити його цінність і захотіти ним володіти. Спочатку Apple створив ринок, а потім розпочав продажі.Багато разів від знайомих підприємців чув «Виграє той, хто рухається швидше». Ну таке, друзі, ну таке. 🏴‍☠️ Нотатки креадира

Це не перша історія про дорослішання підлітка. І не перша кіноісторія, що повна інсайтів із життя хлопців. І вже точно не перший фільм без чіткої драматичної арки, де просто показується життя — буквально. Але це перший фільм у своєму жанрі, 143 сцени якого були зняті протягом 12 років. Сценарій якого змінювався щороку. А дорослішання героїв відбувалося по-справжньому, без заміни акторів на схожих, але старших. Разом із хлопчиком зростала (і старіла) вся команда. Проєкт був настільки ретельно продуманий, що на випадок, якщо режисер Річард Лінклейтер помре під час зйомок, його місце мав зайняти Ітан Гоук, один із головних акторів. Здавалося б, для чого у 21 столітті настільки ускладнювати процес? Адже цю історію можна було б зняти за допомогою кількох десятків схожих акторів, ігор з гримом і CGI. Але все це навіть близько не дало б того ефекту, тих емоцій, того проживання кожної сцени разом з акторами. Бо все, що відбувалося у кадрі, було реальним. Люди зростали разом із фільмом, приносячи на знімальний майданчик свій справжній досвід, який впливав на кожну сцену. Можливо, саме тому Крістофер Нолан назвав Boyhood найкращим фільмом 2014 року.Чи можна було б зняти цю історію швидше і простіше? Так, можна. Чи передав би такий фільм ті самі емоції? Навряд. Чи дозволив би він не просто подивитися, а прожити життя хлопчика разом із ним? І чи викликав би таку ж повагу до професійної відданості команди? Точно ні. 9/10

Бізнес - система обміну цінностями. За тисячі років в цій формі взаємодії між людьми суттєво нічого не змінилося. Ми все ще займаємося бартером. Обмінюємо одну цінність (іноді - гроші) на іншу (завжди - закриття потреб). Чим сильніша потреба та чим краще її закриває продавець, тим вища цінність та тим більше ми готові віддати. В цьому танці є дві сторони. Одна з них - покупці. На щастя, наш ринок вже почав потроху звикати до думки, що їх потреби доведеться якось досліджувати. Щоб потім їх задовільнити. Через продукт, через сервіс, через комунікацію. А от з продавцем все не так очевидно. Особливо в сфері послуг. Чомусь досі вважається, що єдина цінність, яка цікавить продавця - це гроші. Й через це між компаніями постійно відбувається непорозуміння, конфлікти та передчасна смерть відносин. Бо насправді у продавців може бути безліч потреб, значно більш пріоритетних, аніж гроші. Це може бути визнання. Статус. Вплив. Виклик. Можливості для розвитку. Просто інтерес. Якщо ваша задача - отримати сильних партнерів/постачальників/продавців, вам доведеться їх зацікавити. А для цього - вивчити їх потреби та дізнатися, що а) вони теж люди, в яких є б) купа значно більш глибоких потреб, аніж гроші. Найефективніші й найприємніші відносини між людьми та компаніями зʼявляються тоді, коли обидві сторони розуміють якими насправді цінностями вони обмінюються. А гроші стають всього на всього результатом цього взаєморозуміння.

«Мій акумулятор майже розряджений, і стає темно». Такими були останні слова марсохода Opportunity. Марсохід, ніжно прозваний “Оппі”, замовк у червні 2018 року після того, як потрапив у масивну пилову бурю. Команда NASA надіслала сотні запитів маленькому марсоходу, просячи його зв’язатися з Землею, але безуспішно. У лютому 2019 року Opportunity офіційно оголосили мертвим. Твіт «Мій акумулятор майже розряджений, і стає темно» став вірусним, викликавши медійну сенсацію по всьому світу. Його згадала більшість світових ЗМІ. Дизайнери на Etsy швидко підхопили тренд, почавши продавати футболки, кружки та підставки з останніми словами Оппі. Люди почали робити тату з цими словами. Але ось у чому проблема: Оппі ніколи не надсилав цих слів. Прямо перед тим, як замовкнути, він відправив на Землю набір рутинного коду, який серед інших даних містив інформацію про рівень заряду та показники освітленості. Автор першого твіта, - журналіст Джейкоб Марголіс, - узяв невелику частину цього випадкового коду, перефразував її та додав драми, написавши, що це були останні слова марсохода.Чому ж люди, журналісти та ЗМІ так широко рознесли цю «новину»? Чому ніхто не подумав поставити під сумнів твіт невідомого журналіста? Чому десятки тисяч людей просто тицяли на кнопки ретвіту? Бо вигадка красива. Бо в ній стільки драми, стільки емоцій! Бо перед очима стоїть робот Валл-і, який прощається з життям, сумно дивлячись на Землю та згадуючи своє життя. Наші соціальні стрічки та заголовки новин наповнені такими історіями марсоходів. Красивими, драматичними, вигаданими. То й що, все тепер ставити під сумнів? Та ні, так можна дуже швидко попрощатися з кукухою. Достатньо ловити себе в ті моменти, коли новини викликають в нас сильні емоції (позитивні чи негативні). Особливо зараз, коли наша чутливість викручена на максимум. Бо це - гарний сигнал про те, що варто поставити собі декілька перевірочних питань. Наприклад, чи це правда? Звідки репортер знає, що сказав марсохід? Як марсіанський ровер взагалі комунікує із Землею? Чи він говорить повноцінними англійськими реченнями? Як ми дізнаємося, що робить ровер у будь-який момент? Ну а потім вже тицяти на ретвіт, бо історія ж красива.

Неприємне дослідження для шанувальників революційних продуктів та проривних ідей. Вчені порівняли долі компаній-піонерів, які першими почали освоювати ринок, і «послідовників», які прийшли на ринок слідом за піонерами. Спираючись на дані пʼятисот брендів у пʼятдесяти товарних категоріях, вони виявили, що майже половина піонерів зазнала невдачі, проти 8% послідовників. Піонери, що вижили, зайняли в середньому 10% свого ринку, проти 28% для послідовників. Вихід на ринок на ранній стадії був дійсно важливим, бо «ранні лідери ринку мають набагато більший довгостроковий успіх». Але ці «ранні» лідери «зʼявляються на ньому в середньому через 13 років після піонерів». В результаті науковці зійшлися на думці, що так, вихід на ринок першими може дати переваги за певних обставин, але за цей вихід доведеться платити ціну - неможливість вчитися на чужому досвіді. Тож більш гармонійним виглядає шлях Apple, який всю дорогу робив красивий синтез з найкращих винаходів, створених іншими, здебільшого - вже мертвими брендами.

«Нам подобається багато говорити про те, як бути крутим стратегом. Але здається ми ніколи не питали про це в людей, чия думка має найбільше значення». Повна версія дуже цікавого дослідження Алекса Моріса, який провів опитування серед сотень креативників про те, ким для них є стратеги, якої допомоги вони від них потребують та чого від них очікують. Залишу тут головні думки креативників для тих, кому не вистачить часу на читання (ліньки тобто). Але краще подивіться самі, це дійсно цікаве чтиво. ———- Будь ласка, робіть креативні брифи, які не тільки дають розуміння бізнес-задачі, але й надихають на пошук креативних рішень. Для нас це одночасно інструмент для організації роботи і джерело натхнення та глибоких інсайтів, які можуть стати поштовхом для мозкового штурму. - Круто, коли ви, стратеги, берете участь у креативному процесі та пишете брифи у співпраці з креативною командою. Це допомогає краще інтегрувати вашу стратегію з нашим креативним баченням та разом досягати більш високих результатів.- Нам дуже важливо, щоб ви, стратеги, розуміли як виглядає наш креативний процес. Взаємозв’язок між стратегією та креативною роботою є симбіотичним, тому ті з вас, хто розуміє креативників, вміють надавати чіткі, практичні інсайти замість того, щоб перевантажувати інформацією.- Часто з процесу брифінгу креативної команди ви повністю виключаєте культурний контекст, що може перешкоджати креативній команді створювати більш гострі рішення. - Одна з ваших, стратеги, задач в роботі з нами - синтезувати інформацію так, щоб креативна команда могла сфокусуватися на найголовнішому. Майже всі ми воліємо, щоб стратеги зосереджувалися на спрощенні та уточненні напрямку замість того, щоб ускладнювати процес великою кількістю ідей або даних.- Будь ласка, залишайтеся залученими на всіх етапах проєкту, від дослідження до фінальної реалізації. Це допомагає нам бути впевненими, що на кожному етапі ми рухаємось у вірному напрямку. - Памʼятайте, що найкращі результати досягаються в проєктах, в яких неможливо точно визначити, де закінчується стратегія і починається креатив.

Фрэнк Заппа, справжній рокер та один з найвпливовіших музикантів минулого століття, про те, чому музика була цікавішою та різноманітнішою у 60-70-х:«У той час усі працювали з товстими дядьками з сигарами в зубах. Вони нічого не розуміли в музиці й навіть не намагалися вдавати, що знаються на ній. Ми приходили до них із новими записами, і вони казали: “Мені це не подобається, як і все ваше музикальне лайно. Але давайте спробуємо. Якщо її почнуть купувати — працюємо. Якщо ні — відправимо до смітника”. Так з’являлася велика кількість експериментальної музики та нових звуків, яких раніше ніхто не чув. Але згодом ці товсті дядьки почали наймати випускників музичних коледжів, яким здавалося, що вони знають про музику все. Коли ми приходили з чимось новим, вони говорили: “Мені не подобається ваша музика, і в ній я розбираюсь. Ми цього не випустимо. Ідіть і зробіть щось, що нам сподобається”. Це й зруйнувало музичну індустрію. Ви починаєте працювати з людьми, які вважають себе експертами. А вони вбивають усе, що не відповідає їхній думці. Ось чому сьогодні довкола так багато однакової музики».Якщо уважно вчитатися в текст, можна побачити смішні паралелі з нашою індустрією сьогодні.

Друзі, привіт! Памʼятаєте наприкінці травня ми анонсували великий збір на чотири мільйони на Харківський напрямок? Разом з вами ми зібрали вже 2,1 мільйони й сьогодні нарешті можемо розповісти про покупку й передачу найдорожчої частини збору.Тоді, два місяці тому, серед купи іншого, ми збирали на екскаватор для спецпідрозділу «Kraken». Але, як всі ми знаємо, потреби на фронті постійно змінюються. Так екскаватор був замінений на евакуатор важкої техніки Volvo FM 12.420 з причепом, який витягує на собі 16 тонн. Вартість цього монстра - 1 252 000 грн. Цей евакуатор дозволить витягувати як нашу, так й ворожу техніку з лінії зіткнення. Тож він не тільки буде суттєво економити наші ресурси, але ще й залучати нові :) Дякуємо вам, неймовірні! Не будемо пояснювати як сильно впливає кожна ваша дія на нашу спільну перемогу, ви це самі знаєте. Тож просто попросимо вас не зупинятись, бо збір триває, потреби не зменшуються, ворог не зупиняє свої спроби зламати нас у всіх сенсах. Не дамо йому такої можливості. Долучайтесь до збору будь-яким способом. Посилання на монобанку тут.А ще зараз це найкраща подяка нашим бійцям за всі ті дива, яки вони роблять.

Short termism (очікування швидких результатів) – хронічна хвороба не лише маркетинг-директорів та їхніх директорів. Ми всі з вами чекаємо швидких результатів не лише в бізнесі, але й у спілкуванні з іншими.Наприклад, ми хочемо когось у чомусь переконати. Або змусити подивитись на ситуацію під іншим кутом. Або в чомусь запевнити людину. Чомусь одразу ми налаштовуємося на те, що людина одразу має прийняти нашу точку зору. І якщо цього не відбувається тут і зараз, так щоб ми своїми очима побачили, як людина змінює свої переконання, вважаємо діалог невдалим. Іноді все відбувається швидко. Але в більшості випадків комунікація працює "на довгострокову перспективу". Вона закладає в голову співрозмовника зерно, яке може прорости у ґрунті майбутніх роздумів людини наодинці із собою. Іноді таких зерен потрібно кілька, іноді достатньо й одного. Це вже залежить від складності теми, твердості ґрунту та його сумісності із зернами. Неодноразово спостерігав за собою та за іншими цю магію: сьогодні людина в діалозі вважає все сказане опонентом абсолютною нісенітницею, а завтра приходить до подібних із ним тверджень. А змінилося лише те, що людина подумала про розмову самостійно, в зручній для себе формі, без соціальних бар'єрів, комплексів і масок.Комунікація не повинна працювати швидко. Вона повинна працювати. І, в більшості випадків, - із відкладеним ефектом. Варто просто набратися терпіння і трохи почекати.