Уявімо трьох архітекторів.Перший — майстер лінійного мислення. Він розбиває світ на дрібні частини, аналізує кожну окремо та вибудовує лінійну послідовність. Як у кресленні (тут спальня, поруч кухня, ось ванна), так і в будівництві (спочатку фундамент, потім стіни, потім дах). Усе за планом, без відхилень і змін.Другий працює через дизайн-мислення. Перед тим як малювати план, він ставить собі питання: «А що потрібно майбутнім мешканцям?» Він уже провів інтерв’ю, проаналізував їхній побут і знає, скільки часу вони реально проводять на кухні, а скільки — на Netflix. Він враховує їхні звички: любов до рослин, бажання жити в екостилі та ненависть до маленьких розеток у незручних місцях. Тому перш ніж створювати класичний план кімнат, він запитує: «А чи вони взагалі потрібні?» І в результаті проєктує будинок без коридорів, але з ідеальним робочим місцем біля вікна, бо мешканці — письменники, і для них це важливіше за ще одну шафу-купе.Третій — системний мислитель. Він розглядає будинок як частину більшої системи. Бо він є частиною кварталу, квартал — частиною району, район — частиною міста. Він аналізує, як забудова впливає на середовище, вивчає потоки людей і транспорту між будівлями, визначає ідеальні точки для енергетичних хабів і ще годину пояснює, як вся ця екосистема має працювати.Кого з архітекторів варто наймати для реалізації складного проєкту? Усіх трьох.Системне мислення допоможе побачити проєкт як частину більшої системи з великою кількістю елементів і взаємозв’язків між ними.Дизайн-мислення допоможе почати з розуміння людей і дозволить створити рішення, що відповідає їхнім реальним потребам.Лінійне мислення сфокусує на деталях реалізації та перетворить складні ідеї на послідовність практичних дій.🏴‍☠️ Нотатки креадира