Estadísticas de telegram channel - @churcher_info

Одіозний піп Грищук - знову в кадріНагадуємо, що наш "отець" ♦️має психічні розлади (це виникає навіть не з довідки, а просто з поведінки)♦️плутає Діяння Апостолів ♦️ породив самозакоханого гея Романа Грищука-молодшого, що не зміг закінчити КПБА, напідпитку виступає у барах з проповідями і вдягає однострій ЗСУ для виступів на сцені, не маючи до ЗСУ жодного відношення. ♦️ на відкритій лекції у ВПБА заявив, що називати образ Ісуса Христа задротом - це ок, і взагалі "Ісус матюкався і це нормально".Відтепер виявилося, що Грищук веде підривну діяльність проти свого ж єпископа, молодого владики Феогноста Бодоряка. На сторінці у ФБ він постійно постить різні матеріали, де вигадує шизофренічні тексти про те, як вл. Феогност сидить після служби і переглядає записи з відеокамер і рахує кількість проданих свічок. І взагалі владику ніколи не бачили із книгою, а ось владика Даниїл завше мав з собою. Майже кожен допис на будь яку тему закінчується тейком про те, що вл. Даниїл - це найкраще, що було з єпархією, а ось цей гуцул Бодоряк... Це виглядає все смішно і водночас з тим однозначно неправильно. В такі часи зараз розхитувати єпархію, аби спробувати щось в неї змінити... ми не заперечуємо, що молодий владика не ідеальний, але в Хотинській фортеці наприклад почали молитися українською саме завдяки зусиллям вл. Феогноста, та й з канонізацією Є. Гакмана теж процес рухається. Плюс тут треба враховувати момент з румунами, які тільки раді будуть, якщо в єпархії щось почне хитатися. Захиталося в ПЦУ, стало краще для УПЦ МП, яка хоча й зазнає там певних репутаційних ударів (типу фільму про монастир), зв'язки із румунським урядом залишає міцні - писали тут:Місяць тому ось наприклад молилися за загиблих військових ЗСУ в румунському монастирі Путна, організатором виступив проросійський архімандрит Мелхиседек (Велнік) - настоятель монастиря, Чернівецько-Буковинська єпархія МП відправила туди майже 300 батьків загиблих, румунська сторона привезла хор румунської Академії сухопутних військ «Ніколає Бельческу» із Сібіу. Явно це не просто жест "підтримки пам'яті загиблих воїнів". Це прямий меседж і акт підтримки буковинського духовенства МП. Не тим "отець" Грищук займається. Абсолютно не тим. І не йому точно намагатися вчити свого єпископа. Не заперечуючи його заслуг на Майдані, та зборів на авто для наших Героїв.Про всяк випадок нагадуємо:Якщо хто з кліру образить єпископа: нехай буде вивержений. Бо не кажи лихого на начальника народу твого (Діян. 23:5).CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

‍Боже милосердний!Прославляємо Тебе за всю любов і підтримку, яку ми відчували протягом цих воєнних років. Дякуємо, що захищаєш нас, даєш витримку і сприяння нашому війську. Дякуємо за всіх європейських союзників, які продовжують стояти поруч з Україною, допомагаючи нам у боротьбі за свободу і справедливість. Небесний Отче, щиро вдячні Тобі за широкі можливості церкви впливати на наш народ, а також за свободу віросповідання в Україні.Господи, з вірою просимо про допомогу і сприяння нашому війську, особливо на південному напрямку. Боже, благослови Збройні сили України і підтримай їх, захисти від ворожих дронів і снарядів, допоможи у виконанні всіх бойових завдань і даруй особливі обставини для успіху на всіх напрямках фронту. Господи, молимо про запобігання можливим терактам і руйнування намірів ворога дестабілізувати українське суспільство. Ще молимо Тебе, даруй обставини для повернення додому всіх наших військовополонених. Благослови їхні сім'ї і підтримай кожного полоненого українця. Боже, лиш Тобі довіряємо наше майбутнє, віримо, що Ти можеш завершити цю війну та відновити справедливість. Амінь.Щоденна підбірка молитов вже доступна у застосунку Pray4UA. Не забудьте помолитися за Україну сьогодні!

Праця о. Романа Андрійовського - це практичний посібник для духовенства та мирян щодо налаштування міжконфесійних стосунків у повсякденному житті, бо спирається передусім на біблійно-літургійну мову, і водночас рідкісний комплексний аналіз екуменізму саме в українському контексті, включаючи статистичні дані та інституційний аналіз. Основою книги став семінарський підручник 2017 року, але висвітлюються й актуальні документи й обставини.З цікавого (ШІ-огляд):⚜️ У книзі визнається, що зусилля щодо єдності церкви перетинаються з національною ідентичністю, суверенітетом та опором іноземному впливу.⚜️ Автор аналізує обережну в рпц і критичну в рпцву позицію щодо екуменізму, протиставляючи її більш активній позиції Вселенського Патріархату.⚜️ Екуменічна концепція УГКЦ (2021) проаналізована у розділі 7:- підтверджує відданість діалогу, зберігаючи при цьому католицьку ідентичність,- прагне збалансованих відносин з обома православними юрисдикціями в Україні,- наголошує на «екуменізмі життя» та практичній співпраці.Формулювання про «одне хрещення» та спільне мучеництво можуть бути схвалені деякими православними, але поставлені під сумнів іншими.Заклик концепції уникати прозелітизму може бути сприйнятий деякими греко-католиками як обмеження євангелізації.Трактування питання ПЦУ/рпцву, ймовірно, не задовольнить жодну зі сторін.Мабуть, згодом проаналізуємо докладніше.Отець доктор Роман Андрійовський - протосинкел Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, виконавчий секретар Богословського відділу ПК УГКЦ. Народився 25 серпня 1980 у місті Дрогобичі. Після отримання середньої освіти у цьому місті у 1997–2002 рр. він навчався на Богословському факультеті Катехитичного інституту Пресвятої Трійці (Дрогобицька духовна семінарія). У 2002 – 2004 здобував освіту на Факультеті Східних церковних наук Папського Східного Інституту (м. Рим, Італія), отримавши ступінь ліцензіята східних церковних наук (дисертація: „Помісність та вселенськість у еклезіології Йоана Зізюласа”). У 2008 у цьому ж римському навчальному закладі здобув наукові титули доктора східних церковних наук (дисертація: „Іпатій Потій – представник богослов’я Київської Церкви кінця XVI – початку XVII ст.”), а у 2009 – ліцензіята східного канонічного права (дисертація: „Ecclesia particularis seu ritus і Ecclesia sui iuris: від ІІ Ватиканського Собору до ККСЦ. Еклезіологічний розвиток та канонічні норми (кан. 27 ККСЦ)”). 7 квітня 2012 р. отримав священничі свячення. Виконує служіння в різних церковних структурах. З вересня 2010 – редактор суспільно-релігійного часопису Дрогобицької духовної семінарії «Слово». У 2011 році випустив статтю "Новий Катехизм УГКЦ - новизна та виклики" ("Патріархат" 2011, №5).У 2021 році візитував Українську Католицьку Семінарію св. Йосафата у м. Вашингтон, США, відповідав за інтелектуальну формацію. Був проректором з навчання ЛДСУ 2024 році аналізував оновлену «Екуменічну концепцію УГКЦ» (див. також наш пост про документ 2021 року).CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

#пцу #угкц Щодо інтерв'ю о. Сергія Сіренка, керівника Капеланської місії ПЦУ в Варшаві⚜️ Такі місії діють у багатьох польських містах, а також у Німеччині, Австрії, Чехії, країнах Балтії тощо. Але найбільше місій діє саме в Польщі.⚜️ Це не парафії, які, згідно з Томосом 2019 року, ПЦУ не має права відкривати поза межами власної канонічної території. Це саме капеланські місії, і поки що йдеться про їхню роботу лише до кінця бойових дій."У випадку Польщі, якби Польська автокефальна православна церква визнала ПЦУ, то наші місії просто стали б парафіями та перейшли до ПАПЦ. Але якщо ПАПЦ і далі не визнаватиме ПЦУ й віряни нашої церкви потребуватимуть духовної опіки, гадаю, ніхто їх не залишить напризволяще", - каже о. Сергій."Митрополит Епіфаній уже написав кілька листів на ім’я предстоятеля ПАПЦ, митрополита Савви. Але, на жаль, ПАПЦ не йде на контакт. Проте варто розуміти, що ПАПЦ складається не лише з керівництва та вищих ієрархів, але також із рядових священників і вірян. У східній частині Польщі багато громад ПАПЦ складаються переважно з українців. Звісно, священники там лояльніші до нашої появи. У Варшаві також є священники ПАПЦ, із якими ми неформально підтримуємо контакт", - підкреслив капелан.⚜️ Посольство України не всесильно та не може змінити позицію ПАПЦ, навіть стосовно окремого питання служіння священників ПЦУ на православному цвинтарі, де поховано багато українців.⚜️ У групі місії на Facebook «Православна церква України у Варшаві» зараз вже майже 4 тис. українців, хоча не всі вони щонеділі ходять на службу. Приблизно 85% — це вимушені переселенці. Інша велика частина користувачів - це нащадки жертв операції «Вісла». Саме вони, власне, першими й звертались щодо духовної опіки в ПЦУ, коли ще не було домовленості про це з Фанаром, котра дозволила інституціоналізувати цю працю.За даними Польського економічного інституту та Управління у справах іноземців, у 2025 році в Польщі легально перебували понад 1,5 мільйона українців, з яких значна частина – це біженці від війни, працівники та студенти. Експерти зазначають, що реальна кількість може бути вищою через неофіційних мігрантів, але цифри дуже варіюються, зокрема й у меншу сторону, від 2,5 млн (включно з резидентами, сезонними працівниками та тими, хто подорожує через Польщу транзитом) до приблизно 1,2 млн та 0,97 млн осіб. Близько 40% мігрантів планують залишитися назавжди. Дія тимчасового захисту для українців у Польщі завершується 4 березня 2026 року. Після цього всі громадяни України повинні будуть легалізувати своє перебування через стандартні процедури — наприклад, отримання карти побиту, статусу резидента ЄС або сталого побиту. Хоча польська влада запропонувала механізм для спрощення переходу від тимчасового захисту до легального проживання: до 3 березня ще можна також податись на отримання карти CUKR (czasowy pobyt uchodźcy z Ukrainy).⚜️ Служби Божі також відвідують поляки, навіть католики, наприклад зі змішаних родин.⚜️ Більшість храмів, де відбуваються служіння капеланських місій, належать римо-католикам.До слова, УГКЦ в Польщі теж практично не має власних храмів і змушена фактично вибивати час поміж відправами в костелах. Зайве казати про якісь приміщення де б можна було збиратися окрім літургії.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Наприклад, сюжет "No Priests Left" - мабуть, таки не без рекомендацій з боку митр. Бориса Ґудзяка,- висвітлює історію греко-католицького священника о. Миколи з Мелітополя, який відмовився залишити парафіян навіть під тортурами ФСБ та ділиться своїм досвідом пастирського служіння під окупацією. Ці історії – не просто свідчення віри. Це докази воєнних злочинів, які стануть основою для трибуналів та зміцнять позицію нашої країни у перемовинах із партнерами.Відео красномовно наголошує:- в Україні налічується 3,6 мільйона католиків, а їхня щільність в окремих областях, наприклад на Львівщині, виділяється навіть серед багатьох європейських країн;- історичний характер переслідування, ще з часів російської імперії та радянського союзу, демонструє справжню особу та мотиви агресора, а також те, наскільки цінним є духовний фундамент опору, який ворог так послідовно намагається знищити;- отець Микола не залишив свою парафію, попри небезпеку - саме таке служіння священника в умовах, коли його брати по вірі зазнають репресій, відображає ясне призначення церкви у важкий час.Команда проєкту — це колишні офіцери-спецназівці ЗС США, конгресмени, радники Білого дому — об'єдналися заради однієї мети: донести до Америки та Європи правду про геноцид української віри. Сара Мейкін - працювала заступником помічника президента Трампа, старшим директором Ради національної безпеки та старшим радником Президента з питань міжнародної релігійної свободи. Вона також працювала директором зі стратегічної взаємодії та зовнішніх зв'язків при віцепрезидентові Майку Пенсу.Анна Швецова - операційний директор Ukraine Freedom Project, співпрацювала з більш ніж 100 представництвами Конгресу як експертка з політики США в Україні.Стівен Е. Мур - колишній глава апарату Палати представників США, який з п'ятого дня війни більшу частину свого часу проводить в Україні.Коли українські дипломати борються за військову допомогу, A Faith Under Siege (хоч і теж потребуючи їхньої допомоги, наприклад на Ватиканському напрямку) бореться за серце американського суспільства — особливо євангелістів, чий голос має велику електоральну та політичну вагу. Проєкт вже підтриманий більш ніж мільйоном глядачів на платформі Angel Studios та отримав схвалення Майка Помпео та провідних консервативних лідерів Америки.Ключовими факторами ефективності є також:- якість контенту, починаючи з відео та закінчуючи сайтом,- залучення реальних очевидців та учасників подій, які можуть із перших вуст розповісти про жахіття окупації та звірства росіян,- серія фільмів не віддає пріоритету одній з церков, а висвітлює важку ситуацію різних конфесій, що консолідує голоси всіх церков, які потерпляють від росіян,- платформа пропонує різноманітні форми участі: від поширення інформації та відеоконтенту до збору пожертвувань на підтримку України та підписання петиції, - це робить проєкт не лише інформативним, а й практично значущим.Вважаємо, що подібні ініціативи у релігійній та інших сферах здатні стати потужним голосом України на міжнародній арені для всіх, хто бореться за свободу та справедливість. Висвітлюючи важку реальність, проєкт не лише зміцнює моральний дух українців, а й сприяє формуванню розуміння ситуації на світовому рівні.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Нотатки щодо світових подій минулого тижня📝 Примітною подією Українського тижня в США постала зустріч заступниці керівника Офісу Президента України Олени Ковальської та голови ДЕСС Віктора Єленського із республіканським членом Палати Представників Конгресу від Каліфорнії Даррелом Айса (Darrell Edward Issa). Він є віцеголова Комітету із міжнародних справ, православний антіохійської традиції та у 2023 році був одним з найзаможніших конгресменів. Цікаво, що саме Айса був одним з американських парламентаріїв, котрі в листопаді минулого року прийняли скандальну міжюрисдикційну делегацію проросійських священнослужителів США.На нашу думку, цей крок є слушним та демонструє нашу впевненість у власній позиції щодо рпцву, бо не лякаємось контактувати, не уникаємо діалогу із прибічниками москви за океаном, а навпаки активно реагуємо, заперечуємо наклепи, роз'яснюємо та переконуємо стати на бік істини. Також це дає можливість дізнатись, що такого співають у вуха американським чиновникам пропоненти москви: які зовнішньо- або внутрішньополітичні аргументи (або інші) їм кулуарно висовують крім загальних публічних бла-бла-бла про "переслідування".📝 Також цікавою була промова Архієпископа Американського Елпідофора на щорічній конференції впливового греко-американського фонду Leadership 100 про те, що припинення війни нібито відкриє шлях для примирення Константинопольського патріархату й рпц.Цікаво, як він собі це уявляє?! Фанар зрадить ПЦУ? мАсква зрадить упц? Банкова зрадить курс на звільнення країни від духовної окупації та залишить рпцву діяти та ширитись поруч із ПЦУ під тим приводом, що країна-агресор зупинила свою агресію, наче в такому разі знов можна виховувати колаборантів?І воно Вселенському треба, це примирення з Гундяєвим? Навіщо? Якщо тільки щоб наочно "всеправославно" із Ватиканом дружити до спільної Чаші прямувати... І рпц погодиться, аби зберегти структуру Онуфрія, чи хто там буде за нього? Ось це буде шедевральне перевзування, навіть не уявити в якому шоку при цьому опиняться вірники рпцву, для котрих головний жупел створювали з екуменізму та єдності Київського Християнства.Втім, ми є схильними погодитись з Його Високопреосвященством у тому, що умови будь-якої мирної угоди в Україні матимуть визначну роль для майбутнього міжправославних відносин. Отже, і нам, і світу треба завжди пам'ятати, за що воює Україна: це не тільки власне існування.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Чи зможе ПЦУ побудувати свою структуру в Латвії? #інсайдиchurcher #церковнаборотьба Цікавий документ від знайомих, за що їм щиро дякуємо. Конгрес українців у Латвії звертається на ФанарГоловні пункти звернення:♦️У Латвії понад 75 000 українців, зокрема 35 000 біженців.♦️Для православних українців там немає альтернативи МП, який поширює ідеологію "русмиру" і підтримує рф.♦️Частина віруючих вже перейшла до парафії УГКЦ, але значна кількість православних українців залишилася без опіки.Прохання: Благословити створення місії під юрисдикцією Вселенського патріархату, долучивши до служіння священників з ПЦУ.Як цікаво. Ініціатива навіть не ПЦУ, а "цивільних". Виглядає нібито ПЦУ незручно звертатится напряму на Фанар, аби розширити свої парафії за кордоном (обмеження Томосу), тому така ось "проксі-схема". Є і варіант, що владиці Епіфанію це не цікаво, ось і запустили ініціативу "знизу". Але ми все ж віримо в "проксі-схему", яка відпрацює і місію запустять. Чекаємо. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Просять прокоментувати момент із апеляцією Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ МП, яка намагається скасувати рішення суду про передачу майна і безпосередньо Свято-Духівського собору. Що тут коментувати, чесно кажучи, не знаємо. Схема переходу була абсолютно стандартна, нового нічого владика Феогност не зробив. Держава оскільки перебуває на боці ПЦУ, усі рішення про передачу пройшли слушним чином (було б дивно, якщо б воююча країна продовжувала підтримувати щупальце агресора, але не про це зараз...). Але потім почалося те, чого молодий владика не боявся, але точно не хотів. Апеляція, спроби вирішити питання за лаштунками, гучні анонси від МПшних ресурсів...ми прогнозуємо, що владиці пощастить і нічого не вдасться МПшникам із собором зробити, врешті решт, вл. Феогност робив все так, як роблять всі, схема національної реституції вже відпрацьована і відполірована. Але є один нюанс. Буковина - це складний регіон, де перетинаються інтереси не тільки ПЦУ-УПЦ МП, а ще й румунів, за яких ми писали багато. Влітку їм дали відсіч, але наївно буде думати, що після втрати собору їхніми друзями МПшниками, вони це проковтнуть і далі буде так, як буде. Скоріш за все ні. Звичайно є можливість, що питання "захисту вірників УПЦ МП в регіоні чесними румунськими отцями-владиками" не вилізе, але щось нам підказує, що архієреї МП постараються зробити все, аби знову це порушити. Зв'язків із москвою румунами вистачає. Місяць тому ось наприклад молилися за загиблих військових ЗСУ в румунському монастирі Путна, організатором виступив проросійський архімандрит Мелхиседек (Велнік) - настоятель монастиря, Чернівецько-Буковинська єпархія МП відправила туди майже 300 батьків загиблих, румунська сторона привезла хор румунської Академії сухопутних військ «Ніколає Бельческу» із Сібіу. Явно це не просто жест "підтримки пам'яті загиблих воїнів". Це прямий меседж і акт підтримки буковинського духовенства МП. Сподіваємось, що владика Феогност усі ці нюанси таки почав розуміти і зможе захистити свою справу. Україні все ж таки потрібна українська церква. Це факт. Бажаємо успіху.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Трикутник виживання: хто визначає майбутнє українського православ'я? ч.2Перша частина#вартопрочитати #церковнаборотьба І цікаво, що саме Софійське братство в цій картині виступає каталізатором — їхня логіка «діалогу заради діалогу» ігнорує політичну реальність. Вони закликають до примирення в умовах, коли одна сторона (рпZ) сакралізує війну у тому числі за "УПЦ МП гонімую бандеравцамі", а інша (Україна) бореться за виживання. Сама ж УПЦ МП просто мовчки чекає на те, чим все закінчиться. Чи стане єдність результатом добровільного об'єднання навколо ПЦУ, чи — архітектурою під контролем Фанару, де українське православ'я залишиться розділеним між кількома юрисдикціями? Відповідь залежатиме не від богословських дискусій, а від балансу сил: чи зможе держава знайти точку рівноваги між безпекою та свободою, чи збереже ПЦУ внутрішню єдність під тиском змін, і чи готовий патр. Варфоломій піти на ризик повного визнання ПЦУ як єдиної церкви, втрачаючи інструмент впливу у вигляді екзархату.Українське православ'я опинилося на роздоріжжі, де кожен крок має геополітичні наслідки. Потрібен холодний розрахунок — хто і за яку ціну готовий платити за майбутнє. Бо в умовах війни релігійна свобода — це не абстракція. Це питання виживання. І ми вже не говоримо про договорняк, який нам активно пхають зараз. В цьому контексті МП взагалі має шанси на збереження більшості своєї структури. І усі їхні "засудження" путіна і кирила забудуться, бо найголовніше, що гаманець залишиться у кишені. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

​​5 травня 1945 року до генерала Павла Шандрука в штаб Української національної армії приїхали на нараду Андрій Шкуро начальник резерву козацьких військ Ваффен-СС та Семен Краснов начальник штабу ГУКВ (Головне управління козацьких військ) при РМО Альфреда Розенберґа. Після наради та спільної вечері, Андрій Шкуро мав розмову з генералом Михайлом Кратом, який після самогубства Фріца Фрайтага, згодом зайняв пост командувача 1-ої дивізії УНА. Під кінець розмови Шкуро попросив Крата висповідатися та причаститися в священика УАПЦ при штабі УНА. Крат пізніше так згадував ту зустріч:«..генерал Шкуро спитав мене, чи немає в дивізії православного священика? "Тяжкі дні надходять. Вам українцям нічого, бо ви не билися з англійцями та американцями, а нам попаде по ... (генерал був знаний як аматор "крєпких словечок"). "Хотів би я висповідатися та причаститись".Я відповів, що священик є, але він править українською мовою.Генерал не вважав цього за перешкоду до задоволення його релігійної потреби. В козацьких формаціях, звичайно були священики. Чому кубанський генерал схотів висповідатись перед священиком українцем-це назавжди залишиться таємницею.І ось у неділю вранці в маленькій готелевій кімнатці, моїй і підполковника Барвінського, отець Іов відправив пасхальну Службу Божу й запричастив генерала і його адьютанта».На фото генерал Андрій Шкуро крайній праворуч, посередині В'ячеслав Науменко Військовий отаман Кубанського козацького війська, за ним ліворуч позаду ротмістр Микола Назаренко командир сотні 1-го Донського полку  1-ої козацької дивізії Вермахту. 1944 р.