Estadísticas de telegram channel - @churcher_info

​​«З нами Бог» веде героїчно боротьбу за краще Завтра цілої Европи, а тим самим і України. А сьогодні, що ми робимо? Як віддячуємося Великому Фюреров, за те, що він повідкривав нам зачинені большевиками наші церкви, за те, що не карає нас Казахстаном та Сибіром тільки за те, що називаємо себе українцями-націоналістами? Ми вступаємо в ряди ворогів ладу і порядку, утруднюючи лицарському німецькому війську прискорення побіди пад червоним демоном. Промовляє до вас український архипастир, вірний син Неньки-України. Звертається до Вас відданий українській справі єпископ недомучена жертва кривавого НКВД, з закликом: не давайте втягати себе в сіті червоних агентів, що акти саботажу хотять використати тільки на те, щоб наново поневолити Україну. Не вірте большевицькій пропаганді, що вже починає обдурювати легковірних «релігійною свободою» в большевії. Пригадайте собі, яка доля зустрінула тих українців, що їх застали червоні терористи в Харкові після тактичного відступу німецьких військ. Чому ми не хочемо допомогти, німецькій армії, знищити раз на все ворога Церкви Христової ,і цивілізації? Чому большевицьким агентам так легко збаламутити нас? Подумайте, скільки народів, як наприклад: Бельгійці, Голянці, Французи, Норвежці, народи Балканського півострова і ін. працюють рука-об-руку з німецьким народом у свідомості, що після знищення нашого спільного ворога вони будуть мати право зайняти належне місце на карті Европи. А ми як поступаємо? Пам’ятаймо, що хто із нас сьогодні проти німців, той про ти своєї батьківщини. УКРАЇНЦІ! Співпрацюймо чесно з німецьким народом, щоб Господь прискорив хвилину побіди Великонімеччини і над ворогами, що дасть і нашій батьківщині можливість віддихнути після воєнних хуртовин!— Єпископ УАПЦ Волинський і Ковельський Мануїл. 13 вересня 1943 р.

Щодо нещодавніх заяв Керівника Офісу Президента генерала Кирила Буданова Наскільки нам відомо, ці миролюбні заяви щодо майбутнього УПЦ МП (ми залишаємо за собою право вважати її частиною МП, хоча й пан генерал заперечує), викликані у першу чергу фактом перемовин генерала Буданова з митрополитом Онуфрієм, які відбулися в березні. Обговорювали питання мобілізації священників УПЦ МП, передачі (захоплень) храмів, а також майбутнього УПЦ МП в контексті потенційних змін в українській політиці. Подейкують, що Керівник Офісу Президента сказав, що він співчуває, але поки не готовий обіцяти допомогу. Принаймні у найближчий час.Генерал вже давно дистанціювався від МП, на Великдень святив пасочки у митр. Епіфанія, але конфесійна приналежність в цьому контексті напевно ролі й не грає. Якщо Герой України генерал Буданов дійсно і є компромісною фігурою, яка очолить Україну після президента Зеленського, він грамотно почав набирати електоральні бали у громадян, що відносять себе до УПЦ МП.У будь якому випадку, кейс цікавий. Генералу Буданову бажаємо успіхів і сподіваємось, що проблеми релігійних протистоянь таки вдасться вирішити. Бажано, правда, щоб ПЦУ при цьому не постраждала, а УПЦ МП не отримала занадто багато свободи. Спостерігаємо.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

​​Ми сердечно вітаємо вас зі Святом над Святами – з Пасхою Господньою, зі Світлим Христовим Воскресінням! Це Свято – про життя, про перемогу, про надію і непохитну віру. Сьогодні, коли Україна разом із Христом проходить свій хресний шлях, коли Спаситель страждає в тілі наших воїнів і полонених, ми закликаємо вас вірити у нашу перемогу над ворогом так само впевнено, як Христос переміг смерть. Ми переконані: як гробові кайдани не втримали Життя, так і жодна темрява не зупинить нашої свободи. Наша віра – це не лише духовна опора, а й внутрішня зброя, що робить неминучою велику українську Перемогу.Ми благаємо Воскреслого Господа пройти крізь замкнені двері нашого страху, розірвати колючий дріт полону та увійти до кожного українського дому – чи то на вільній землі, чи на окупованій території, чи далеко за кордоном. Ми просимо, щоб Він дарував втіху тим, хто чекає, силу тим, хто захищає, і натхнення всім, хто попри випробування йде вперед. Ми закликаємо вас не втрачати цієї віри, адже саме вона відкриває нам нові перспективи на краще майбутнє і перетворює наші спільні страждання на джерело незламної стійкості.Ми бажаємо вам миру у душі, твердості духу, смачної паски та яскравого світла у ваших домівках. Нехай радість Воскресіння наповнює ваші серця, а віра у нашу спільну Перемогу буде такою ж живою і непорушною, як і віра у перемогу Христа над смертю. Молимося за нашу Єдину Соборну Вільну Україну. Обіймаємо кожного. Христос воскрес! Воістину воскрес!CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Гуманітарка гуманітарочкаЗнову від небайдужих читачів. Трішки затримали публікацію, але вирішили, що таки треба підсвітити.Люблять в УГКЦ говорити про жертовність, служіння людям і підтримку фронту. І справді, священників охоче показували в поїздках, на волонтерських місіях, у звітах про допомогу і в красивих новинах про церковне життя.20 березня 2026 року ZAXID.NET повідомив, що Ужгородський міськрайонний суд оштрафував священника УГКЦ Романа Дутчака на 170 тис. грн за незадекларовану гуманітарну допомогу на 9,5 млн грн. Йдеться про 2226 упаковок італійських дієтичних добавок, а також про те, що в суді він визнав провину.Складається враження, що проблема не в одній людині. Проблема в системі, яка функціонує в єпархії за лаштунками. Не через відкритість, не через порядок, не через відповідальність, а через тихі домовленості, внутрішні зв’язки і мовчазне покриття своїх.Саме тому такі історії й не виникають на порожньому місці.Бо коли в єпархії роками все вирішується кулуарно, коли одні отримують підтримку не за принциповість, а за лояльність, коли незручні питання не розглядаються, а гасяться, тоді рано чи пізно з’являються справи, від яких потім усі дружно відхрещуються.Зручно сказати: є конкретний священник, є конкретна справа, хай суд розбирається. Але це надто легке пояснення.Бо якщо в єпархії все здорове, якщо там працюють контроль, відповідальність і реальна дисципліна, то такі історії або не виникають, або на них одразу є чітка реакція. А коли у відповідь — тиша, то це означає, що система впізнала саму себе.Окрема тема — атмосфера всередині самої єпархії. Бо від священників часто вимагають мовчання, покори і лояльності. Їм дають зрозуміти, що краще не ставити зайвих питань, не коментувати. Багато хто боїться щось сказати, бо знає, як у церковній системі карають не за гріх, а за нелояльність.Але при цьому самі ж ті, хто вимагає дисципліни від інших, дуже часто чинять зовсім по-іншому.І саме це люди бачать найбільше.Бо одне діло — вимагати від священників послуху, скромності і порядку. І зовсім інше — самим жити за подвійними стандартами, коли для одних суворі правила, а для своїх — тиша, прикриття і домовленості.Якщо вже одна історія дійшла до суду і стала публічною, то цілком логічно запитати: а що було з іншими вантажами, іншими поставками, іншою допомогою, яка заходила в єпархіальні чи парафіяльні структури? Хто це контролював? Як це обліковувалося? Кому і на яких підставах передавалося? І чи не ховається за красивими звітами значно більше, ніж хотіли би показати вірним? Тим більше, що це не перша публічна історія. Раніше ZAXID.NET писав про конфлікт навколо будівництва 10-поверхового житлового будинку біля церкви Пресвятої Трійці у Тернополі, де замовником вказували саму парафію. Тим більше, що митрополит Теодор Мартинюк на цій посаді зовсім недавно. Тож тепер дуже цікаво, чи він справді не бачить, що діється в єпархії, чи просто нове обличчя має прикрити старі правила — кулуарність, мовчання і домовленості. І тут постає головне питання: чи взагалі митрополит скаже щось публічно? Публічно — так, щоб це почули священники, парафії і вірні.Поки що виглядає так, що в єпархії і далі працює старе правило: усе, що можна, треба вирішити за лаштунками. Якщо скандал — перечекати. Якщо питання — не коментувати. Якщо є загроза репутації — прикритися мовчанням.Але саме мовчання тут і є найкращим доказом, що проблема значно більша, ніж один священник.Бо парафії все бачать. Люди все читають. І дедалі більше розуміють, що в єпархії все функціонує не так, як це мало би бути в Церкві, а так, як це зручно вузькому колу людей, які звикли домовлятися між собою.Тому питання сьогодні вже не лише до Романа Дутчака.Питання до цілої системи, яка створила атмосферу, де подібні історії стають можливими.І питання до митрополита: він справді цього не бачить, чи просто така модель управління всіх влаштовує, доки скандал не виходить назовні?Бо якщо і цього разу все зведеться до тиші, то це означатиме лише одне:Проблема в єпархії не випадкова.Вона системна.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Роздуми про семінарію УГКЦ в ЛондоніУ нас тут сформувався певний альманах :♦️2019 рік і продаж храму♦️2026 - доповнення скрізь роки♦️2026 - зловживання в єпархії♦️2026 - про владику Кеннета, читаємо разом із Блаженнішим та Дикастерією СЦ♦️2026 - прохання створити аудиторську комісіюПродовжуємо інформувати. В кінці березня вірні з Єпархії Пресвятої Родини почули радісну звістку про те, що єпископ засновує семінарію, базуючи рішення на зростанні кількості вірних та потребі посилення душпастирської опіки. Здавалося б, єпархія росте — і настільки, що вже потребує власної семінарії. Звучить як справді хороша новина. Чи ні? Спробуємо разом розібратися.Для початку варто визнати факт збільшення кількості українців у Великобританії. Станом на 2026 рік кількість оцінюється в межах 200–260 тисяч — якщо брати тих, хто живе постійно. Логічно припустити, що і кількість греко-католиків серед них теж немала. Отже. як якісно забезпечити духовну опіку?На це владика відповів звільненням священників, які служили роками у єпархії, а натомість — запрошенням нових, бажано з ІФ архиєпархії, ще й таких, щоб знали один одного і, бажано, були непрямими родичами. Фактично, кількість нових священників близька до кількості звільнених, підсилення не відбулося — лише заміна.Добирати нових священників проблемно - не кожен відповідає критеріям отця Віталія Федуна. Виглядає, що владику не цікавить можливість шукати якісних кандидатів в Україні поза межами ІФ. Цікавіше займатися непрозорими проектами, наслідки яких важко визначити вже зараз. У таких ініціативах завжди можна «намалювати» кілька грантів під реалізацію. Шкода, що це може завершитися подібно до курсів англійської для нових священників: кошти вкладені, а результатів немає.Церковне управління вирішило: а чому б не заснувати семінарію? Серед новоприбулих точно знайдеться хоча б десяток бажаючих стати священниками. І справді — зібрали всіх вівтарників, прикинули і вирішили відкривати семінарію. Але тут є багато «але».Найпростішою проблемою для вирішення є відсутність приміщення. Його і справді немає, але для невеликої кількості можна щось придумати в катедральних будівлях. Паралельно можна організувати збори на черговий ремонт та переобладнання. Про любов семінарій УГКЦ до грантів із західних фондів ходять легенди.Найскладнішою і водночас найважливішою проблемою є те, що в єпархії немає достатньо науковців, які могли б самі забезпечити навчальний процес. Так, є ректорат ІФ семінарії, але якщо вони, крім адміністрування, візьмуться за викладання, то про якість підготовки нових священників можна забути. Теоретично можна залучити гостьових лекторів з України або запросити з Риму. Та це все дорого і складно.Варто пам’ятати, що суть семінарії — це не заочні курси для формального начитування матеріалу, а глибокий формаційний процес, який передбачає розвиток кандидата як у духовному, так і в науковому сенсі. Отже, цього, швидше за все, не буде. Можливо, і з’явиться група професорів, яка дасть певні знання, отці приглянуть за поведінкою — та й усе. Адже відбір відбуватиметься не за тим, хто що вміє і знає, а за рівнем лояльності. Проблема лише в тому, скільки молодих хлопців зневіриться протягом років такої формації.Плюс для тих, хто переживе роки формації, постає питання, яке вже зараз мають багато семінаристів в Україні — куди йти далі? Парафії ж не гумові. Адже навіть якщо перший випуск буде не більшим за 10 осіб, одночасне висвячення такої кількості священників стане проблемою через необхідність їх матеріального забезпечення. У результаті клірики почнуть шукати роботу, поки управління шукатиме, куди їх призначити і як утримувати.Звісно, це не стосуватиметься тих кількох, які знайдуть підхід до потрібних людей — їх швидко висвятять і призначать туди, де потрібно.От і виходить, що на словах усе «ура», а на ділі — як буде. Звичайно, можемо лише припускати і молитися, щоб вищезгаданий сценарій не повторився в цій єпархії. Але тенденції показують, що, на жаль, усе може бути саме так.Бережіть себе. Наша пошта - [email protected]CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

​​Щодо заборони о. Богдана Мурованого в УГКЦ за співслужіння з представниками ПЦУБачимо, що обговорення не втихають, та й нам пишуть, питають, чому так сталося, якщо глобальний екуменічний рух набирає обертів.По-перше, давайте не будемо отця Мурованого вважати ображеним - він нормально почувається в ПЦУ. Його не кинули і прийняли, що викликає повагу до архієпископа Матфея. По-друге, заради справедливості, Кодекс Канонів Східних Церков нам прямо говорить:Кан. 702– Католицьким священикам забороняється співслужити Божественну Літургію разом з некатолицькими священиками або служителями.Кан. 705 – § 1. Католицький священик може правити Божественну Літургію на престолі будь-якої католицької Церкви.§ 2. Для того, щоб священик міг правити Божественну Літургію в церкві некатоликів, потрібний дозвіл місцевого Ієрарха.Він це порушив, тому апріорі мав бути покараним хоча б заради збереження ієрархічності і легітимності вертикалі влади в УГКЦ. По-третє, карали його так жорстко не тільки, аби продемонструвати вертикаль влади, але й тому, що він в цілому сам висловлював і виказував занадто міцну прихильність ПЦУ, що підривало авторитет УГКЦ.Ну і по-четверте. Листопадові заходи, де Папа разом із Патріархом Варфоломієм співслужив (давайте не будемо займатися софістикою і розповідати, що це не було співслужіння, бо не мало якихось там ознак) і благословляв вірників - це, не для простих священників. Хто служить в Церквах, або працює в ієрархічних великих структурах, той розуміє, що керівництво може робити те, що окремому священнику (працівнику) без офіційної імплементації в повсякденну діяльність, робити зась. Між Папою і отцем Мурованим стільки рівнів ієрархії, що на Папу навіть спосилатися соромно. Там інші матерії, інші мотиви та інші наслідки. Тому, заборона отця цілком очікувана. Скасовує це все фактів певної несправедливості на рівні людина-людина? Не скасовує. Але тут у першу чергу стосунки рівня людина-Організація. А значить, інші засади і принципи.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

І ще одне доповнення що ситуації у Великій Британії з УГКЦЗнову з пошти.У зв’язку з поширенням новин, які негативно впливають на духовний стан вірних Єпархії Пресвятої Родини, просимо Його Блаженство Патріарха Святослава створити незалежну комісію для аудиту адміністративних і фінансових рішень, ухвалених єпархіальним єпископом Кеннетом Новаківським протягом його служіння в єпархії.Ми не живемо в середньовіччі, не є сліпими чи глухими. Ми — ті, для добра яких було утворено Єпархію Пресвятої Родини. Потребуємо щирого і справедливого проводу в особі єпископа та священників курії. Саме ми є тими, хто фінансує життєдіяльність єпархії та потребує духовного збагачення.Ми просимо також владику Кеннета не ігнорувати закиди, які лунають, а щиро відповісти на них. Зокрема, оскільки протягом його каденції відбулося чимало фінансових операцій на значні суми, просимо звіту: чому було продано те чи інше майно, чому були витрачені певні кошти, а також просимо пояснити або спростувати наявність грошових переказів до Франківської архиєпархії УГКЦ.Також серед інших адміністративних питань просимо надати пояснення вірним, чому було зміщено пароха катедри отця Миколу Матвіївського, а на його місце тихо, без оголошення декрету, призначено отця Віталія Федуна. Чому священник, який лише декілька років перебуває в «оренді» з Франківської архиєпархії, займає таку високу посаду? Чому не було проведено розгляду серед інших священників єпархії, які роками служать і добре знають потреби та виклики вірних?Також просимо пояснити доцільність перебування в єпархії отця Ігоря Сачкова, отця Івана Харевича, отця Тараса Бойчука.Просимо також надати інформацію про те, де перебувають єпархіальні семінаристи, де вони навчаються і чому ті, хто вже завершив студії, не були висвячені, чи залучені до праці на користь Єпархії, з огляду на кошти, витрачені на їхню освіту. Чому за останній рік з’явилися нові семінаристи, знову ж таки з Франківської архиєпархії? Чи збирається єпархія їх утримувати і висвячувати? До слова, один із них, як не дивно, є кумом отця Ігоря Дячика.Насамкінець просимо пояснення, чому, за збігом обставин, більшість священників і семінаристів, які потрапляють до єпархії, є або з Франківської архиєпархії, або кумами чи друзями один одному, що, у свою чергу, викликає сумніви щодо якості кандидатів.Цікавить також, яку кількість коштів єпархія витратила на підготовку священників і семінаристів щодо знання англійської мови. Оскільки доконаним фактом є те, що ніхто з останніх призначень не володів англійською мовою на рівні, достатньому для відповідності візовим вимогам. Зокрема, вищезгаданий священник Віталій Федун, який займає адміністративну посаду в єпархії, через невідповідність рівню знання мови не може обіймати посаду пароха.З огляду на все вищесказане ми закликаємо до розповсюдження цього звернення до Архиєреїв.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Нас тут просять прокоментувати перфоманси глави УПЦ КП патріарха (?!) Никодима, який то висвячує ноунеймів на єпископів, то гроші клянчить на семінарію, то ноунеймів ставить керувати справами патріархії, бути секретарем синоду та патріаршим вікарієм. Як коментувати це ми чесно кажучи не знаємо. Перспектив у релігійної організації немає в принципі. Юридична особа УПЦ КП припинена, грошей немає, замість того, аби отримувати спонсорську допомогу від меценатів (як це роблять усі церкви), Никодим-патріарх збирає гроші як волонтер - постить реквізити в телеграмі, що доказує абсолютну істину - нормальних спонсорів немає. Ліквідувати цю організацію будуть поступово. При чому комплексно - в Україні та поза її межами. Ми вже писали про парафії за кордоном, які дуже хочуть забрати в ПЦУ (залишилося тільки віднайти механізм, бо обмеження томосу то ніхто не скасовував). Враховуючи той факт, що ПЦУ як би то не було, церква напівдержавна, тримати ще одного антагоніста, який має на меті псути атмосферу в Помісній, ніхто не буде. Митр. Епіфаній домовиться таки з відповідними особами та й ліквідують рештки. Це мабуть і боляче для частини вірників УПЦ КП, але залишати в країні ще одну церкву, що сіє розбрат - ну то таке. Тому спостерігайте за діяльністю цього патріарха, пам'ятаючи, що це просто ще один елемент історичних подій - завершення історії УПЦ КП, яка спочила разом із Патріархом Філаретом. Никодим намагається влізти в сторінку підручника історії хоча б на один абзац. Що тут можна сказати. Напевно про нього і напишуть. Але не факт, що там буде щось позитивне.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Папа Лев XIV напередодні Великодня отримав українську паскуЗ ініціативи Посольства України при Святому Престолі та Суверенному Мальтійському Ордені до Ватикану 2 квітня були доправлені паски з України, зі Львова. Посол Андрій Юраш з дружиною Діаною ними привітали Папу та Святий Престол, а також - духовенство, братство, сестринство та дипломатів при Святому Престолі зі світлим Воскресінням Господнім, яке цьогоріч святкується 5 квітня за західним календарем.Про це у ФБ повідомила Діана Юраш."Ми презентувати українські паски Святому Престолу як частину нашої духовної культури, традицію, без якої неможливо уявити Великодні свята в Україні. … Українська паска стане одним із перших подарунків нашої країни для Папи Лева XIV у перший Великдень Святого Отця після обрання Його у травні 2025 року", - йдеться у дописі.Паска для Папи була виготовлена за класичним рецептом з додаванням цукатів, родзинок та ванілі і була прикрашена не лише весняним цвітом та гілками розквітлої верби, але й пташками з випеченого тіста, - як етнічний елемент української паски, короваю, хліба, як символ відродження життя та духовного пробудження.За словами Діани Юраш, крім пасок з пташками, були доправлені до Рима ще й паски, декоровані фігурками голубів, розквітлих гілок лози, весняних квітів, а також особливі, традиційні для Західної України та Європи, - фігурки Великодніх баранців, як символу жертовності, невинності, чистоти, зрештою, символу перемоги життя над смертю, що є важливим елементом нашого «дипломатичного великоднього кошика». І для України, і для Святого Престолу, і для цивілізованого світу.

У Почаївській лаврі УПЦ МП продає книжки з молитвами за спасіння РосіїМолитви за спасіння держави Російської, за спасіння Росії, за російський народ, молитви за воїнів — такі тексти містить видання «Повного православного молитвослова на всяку потребу», який вийшов у 2018 році у друкарні Свято-Успенської Почаївської лаври УПЦ МП і зараз вільно продається, у тому числі онлайн на сайті лаври.Фото сторінок цього видання поширив у соціальній мережі о. Іван Дутка, священнослужитель УГКЦ з Волині, якому днями передали цей молитвослов з Почаєва.«Отаку цікаву книжечку днями передали мені одні люди. Видавництво Почаївської Лаври, за благословенням Почаївського митрополита Володимира.2018 рік. Війна з московитами триває вже чотири роки, з 2014 року, а тут пропонують молитися о спасєнії дєржави російской, каятися за убієніє царской сємьї і віддавати жизнь за вєру, царя і атєчєство.Жодного слова про Україну, жодного слова українською мовою.Ніхто ні за що досі не відповів, ані не покаявся. Sapienti sat», — звертає увагу священик.Він також зауважує, що це видання у вільному доступі продається на сайті Офіційної церковної крамниці Почаївської лаври, а також на сайті кафедрального собору УПЦ МП в Києві, де воно серед хітів продажу. Фото і деталі