Estadísticas de telegram channel - @churcher_info

Єпископ-помічник Архиєпархії Пресвятої Діви Марії в Астані (Казахстан) Афанасій Шнайдер заявив, що запропонував Папі Льву XIV оприлюднити апостольську конституцію для регулювання співіснування традиційної латинської меси та післясоборового римського обряду.14 січня єпископ Шнайдер заявив в інтерв'ю, опублікованому Братством Богоматері Фатімської, що він особисто запропонував Папі Льву I видати апостольську конституцію для встановлення стабільної правової бази для традиційної латинської меси з метою подолання обмежень, запроваджених motu proprio Папи Франциска 2021 року « Traditionis custodes» , та забезпечення мирного співіснування двох видів римського обряду.«Я б запропонував, і я вже звертався до Святішого Отця з пропозицією, коли зустрічався з ним , скласти більш урочистий документ, ніж motu proprio», – сказав Шнайдер. «Бенедикт XVI склав motu proprio, а Франциск – anti-motu proprio. Тому я думаю, що було б не так доречно знову скласти anti-motu proprio проти Франциска, а просто більш урочистий документ».В інтерв'ю, яке провів Крістофер П. Вендт, Шнайдер стверджував, що документ більшої юридичної та магістеріальної ваги був би більш доцільним для встановлення довгострокової ясності та стабільності в літургійному праві.За словами Шнайдера, апостольська конституція, оприлюднена Папою, стоятиме «вище» за motu proprio в ієрархії папського законодавства і тому може запровадити нову правову базу, що регулює відправлення Римського обряду.Заявленою метою такого документа було б те, що він назвав «урочистою регуляризацією» традиційної латинської меси, гарантуванням повної свободи її відправлення та забезпеченням того, що він назвав «мирним співіснуванням» між традиційною літургією та післясоборною формою без обмежень чи перешкод.Шнайдер також запропонував змінити спосіб опису двох форм Римського обряду. Виходячи за рамки термінології, введеної Папою Бенедиктом XVI у Summorum Pontificum , яка посилалася на «звичайну» та «надзвичайну» форми, Шнайдер стверджував, що обидві слід визнати звичайними формами Римського обряду. Згідно з його поясненням, ця зміна термінології підкреслить існування стабільного права священиків та вірних служити та відвідувати традиційну латинську месу. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

ШІ-огляд інтерв'ю митрополита ЕлпідофораВід Churcher: Прямі та ясні меседжі. По суті він прямо заявив - хочете залишитися в канонічній сім'ї, відреклися від рпz, молодці. Але далі то куди? Не хочете в ПЦУ - ну тоді давайте в екзархат. Але спочатку покажіть, що ви гідні цієї пропозиції. В принципі по факту, якщо не думати про те, що екзархат для України нічого гарного не принесе. Митрополит Елпідофор прямо вказує на канонічний парадокс УПЦ під Онуфрієм: ієрархи критикують патріарха Кирила за благословення війни, але не припинили його поминати (або роблять це неоднозначно). Водночас вони відмовляються поминати патріарха Варфоломія, хоча після відкликання грамоти 1686 р. Київська митрополія формально повернулася до юрисдикції Константинополя. «Як можна бути канонічною церквою, якщо ти нікого не поминаєш? Як очікувати статусу від Вселенського патріарха, одночасно заперечуючи його авторитет?»Поминання патріарха Варфоломія — мінімальна умова для будь-якого діалогу. Без цього заяви УПЦ про «незалежність від Москви» лишаються риторикою.🔸 Чи існує «третій шлях»? Про екзархат і автономіюНа питання про можливість надання УПЦ особливого статусу (автономії чи екзархату під омофором Вселенського патріархату) митрополит відповідає:«Церковна історія довела: завжди є шляхи вирішення через діалог. Але передумова — визнати авторитет того, хто має допомогти».Він наводить аналогію: «Як хтось може просити моєї допомоги як архієпископа Америки і водночас сказати: „Ти не маєш наді мною влади"?»Можливість екзархату існує, але лише за умови:- припинення поминання Кирила на 100% (якщо дійсно засуджують його позицію);- початку поминання Варфоломія;- щирості у бажанні діалогу.🔸 Непослідовність УПЦМитрополит критикує подвійність ієрархів УПЦ:«З одного боку — засудження Кирила, з іншого — російський пропагандистський механізм (державний і церковний) вас підтримує. Як бути переконливими для світу?»Він також згадує прихований тиск під час надання томосу ПЦУ: багато ієрархів не приєдналися через шантаж російських спецслужб (особисті справи, погрози).Поточний статус УПЦ: «Єдине визнання — від РПЦ та церков-сателітів Росії».🔸 Позиція Вселенського патріархатуНа відміну від РПЦ, Вселенський патріархат не розривав євхаристичної єдності навіть після вторгнення:«Єдність, причастя, тіло і кров Христа не можуть бути засобом політичних причин».Але РПЦ стала інструментом просування військових інтересів держави — «дуже небезпечний шлях». Без цих кроків «третій шлях» залишиться теорією. Як наголошує митрополит: «Ми всі — одна родина. Не існує християнського вчення, яке могло б виправдати агресію».CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

“Те, що священник приїхав у підрозділ, не значить, що всі біжать сповідатися. Довіру треба заслужити”, – отець Костянтин Холодов▪️Керівник Служби військового капеланства ГУР МО України, підполковник капеланської служби отець Костянтин Холодов, в інтерв’ю LB.UA розповів про шлях капелана у війську та про те, чому справжня довіра народжується не зі слів, а з дій.Свій шлях капеланського служіння отець Костянтин розпочав ще під час Революції Гідності — у час, коли люди особливо потребували духовної опори. Тоді й прийшло усвідомлення: бути поруч із тими, хто бореться за свободу, — це не випадковість, а покликання.Сьогодні він очолює Службу військового капеланства ГУР МО України й наголошує: капелан — не гість у підрозділі й не сторонній спостерігач. “Не думайте, що як священник приїхав у підрозділ – відразу всі побігли до нього сповідатися. Ні, довіру треба заслужити. І це може статися під час бою чи обстрілу, в якому священник перебуває разом зі своїми солдатами, або у відрядженні в зону бойових дій, де він живе поруч із ними, проводить служби в бліндажах, їсть те, що вони їдять, спить там, де вони сплять”, – сказав отець Костянтин. Говорячи про взаємодію фронту і передової, Костянтин Холодов підкреслює: під час війні немає “чужих” проблем.“Ми маємо дбати один про одного у цій війні. Це наше спільне випробування. Тільки так ми поставимо крапку зазіханням цього вічно голодного кривавого ворога, який із півночі суне сюди кожні 100 років. Треба просити в Бога, щоби дарував нам силу вистояти в цій війні”, – наголосив Костянтин Холодов. 👉Більше про капеланське служіння в ГУР читайте в інтерв’ю за посиланням.ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok

Українська громада Перемишля протягом століть боролася за збереження своєї ідентичності. У другій половині XIX — на початку XX століття місто переживало свій «золотий вік»: українці становили майже третину населення, діяли культурні, освітні та церковні інституції. Саме в Перемишлі 10 березня 1865 року вперше публічно прозвучав гімн «Ще не вмерла Україна». У 1904 році був відкритий Народний дім — символ українського життя, де у листопаді 1918-го проголошували приєднання міста до ЗУНР.Однак ХХ століття приніс катастрофу. Після Другої світової війни, під час операції «Вісла» 1947 року, сотні тисяч українців Закерзоння були примусово депортовані. У Перемишлі, хоча місто формально не підлягало етнічним чисткам, українська громада майже зникла. Люди ховали свою ідентичність, мова зникла з вулиць, а культурне життя звелось до мінімуму. Єдиним осередком спільноти довгий час залишалася Греко-католицька церква.Особливо символічною є історія Архикатедрального собору Святого Івана Хрестителя. Цей храм, зведений українцями, був розібраний у XV столітті, а з його каменів, згідно з місцевою легендою, побудований католицький собор. У ХХ столітті греко-католики втратили свій головний храм — після війни його передали кармелітам, а українська громада на десятиліття залишилася без власного собору. Лише у 1991 році, після падіння комунізму, почалася боротьба за повернення церкви. Папа Римський Іван Павло II мав офіційно передати храм УГКЦ, але монахи разом із частиною місцевих жителів заблокували вхід. Тоді понтифік передав українцям інший храм — гарнізонний. Лише через роки, після тривалих переговорів, греко-католики змогли відновити контроль над історичним собором, який сьогодні знову є духовним центром української громади.Повернення українців до Перемишля почалося ще в радянські часи, але справжній відродження стався вже в незалежній Польщі. У 1991 році відкрили українську школу, а в 2011-му — після багаторічних зусиль — Народний дім був офіційно повернутий громаді. Сьогодні це не просто культурний центр, а «Дім для всіх» — простір, де зустрічаються різні покоління, мігранти, біженці, місцеві жителі. Тут працюють бібліотека, коворкінг, консульство України, проходять майстер-класи, концерти, кінофестивалі, допомога переможцям війни.Перемишль — місто на кордоні, але не лише географічному. Це місце, де зіштовхуються й зливаються історії, мови, ідентичності. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Вийшло нове інтерв'ю з о. Говоруном. Зробили стислий огляд українською, бо на фрідомі отець віщав кацапською. У інтерв’ю розкриваються паралелі між теократичним режимом Ірану та політичною роллю Московського патріархату. Говорун прямо заявляє: патріарх Кирилл особисто казав йому, що Іран — це «ідеал теократії». Він бачить себе не просто духовним, а національним лідером Росії — за зразком аятоли. Тому образа папи Франциска, який назвав його «алтарником Путіна», глибоко вразила Кирилла: він вважає, що саме Путін має бути його «алтарником».Хоча в Росії офіційно проголошують «візантійську симфонію» церкви й держави, насправді Кирилл прагне повної теократичної влади — просто розуміє, що в російських реаліях це неможливо.Говорун також розповідає про «Нову Москву» в Африці — колонію, засновану у XIX столітті в Джибуті за благословенням обер-прокурора Синоду Константина Побєдоносцева. Там третина поселенців були в рясах — монахи, диякони, священики. Мета — «канонізувати Ефіопію» та конкурувати з Італією. Французи швидко вигнали їх, але це доводить: Росія раніше намагалася колонізувати Африку, попри сучасні заяви Путіна про «неколоніальний характер».Під час своїх візитів в Африку Говорун пояснював, що російська агресія проти України — це постколоніальна війна, аналогічна тим, що пережили африканські народи. Багато африканців сприймають Росію як «друга», бо вона активно використовує антизахідну риторику, але насправді повторює колоніальну модель. Україна, яка переживає подібне до африканських трагедій, може стати мостом між Глобальним Півднем і Заходом.Новий папа Лев — перший понтифік, який народився після Другої світової війни. На відміну від емоційного Франциска, він представляє «північноатлантичні цінності»: солідарність Заходу, чітку моральну позицію щодо війни в Україні. Його перша зустріч з іноземним лідером — із Зеленським — символічна. Як знавець Августина, він чітко розрізняє добро й зло — що критично в умовах російської агресії.Щодо України: після надання Томосу 2019 року Київська митрополія фактично повернулася під юрисдикцію Константинополя, бо Москва лише тимчасово отримала право хіротонії предстоятеля в 1686 році. Отже, всі приходи УПЦ (колишньої церкви МП) канонічно належать Вселенському патріархату, хоча де-факто цього не визнають. Для тих, хто не може залишатися в УПЦ, але й не готовий до ПЦУ, пропонується екзархат Константинополя — як у Литві, де такий екзархат уже успішно функціонує.Напевно треба щось прокоментувати, але чесно кажучи вже втомилися повторювати. Ніц не змінюється, кожен залишається на своїх позиціях, ще й питання сенсу існування ПЦУ випливає знову, бо навіщо в країні 2 структури, які підпорядковуються Константинополю і ще 2, які не підпорядковуються? Ну ок, навіть якщо ПЦУ після того, як Філарет відійде до Господа, поглине УПЦ КП, залишиться УПЦ МП. Її, припустимо, забороняють врешті решт повністю. Але всіх же ж загнати в екзархат не зможуть. Хтось піде на підвал квартири служити. І що тоді? Екзархат + ПЦУ + залишки УПЦ КП + залишки УПЦ МП? Але отцю Говоруну це озвучувати невигідно зі зрозумілих причин. А так інтерв'ю цікаве. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

https://t.me/risu_ukr/5188Можливості, загрози... і де, за якими критеріями й кому тут знайти справедливість...#відчитачівЦікаво, що згідно зі статтею 201-1 Кримінального процесуального кодексу («Скасування запобіжного заходу») для обміну взагалі-то достатньо вже обвинувачення (ну й письмової згоди особи на обмін як військовополоненого), причому коло статей обвинувачення не обмежується.Навіть можна не доводити провину, аби запропонувати такий сценарій. Замість цього потрібно тільки щоб обвинувачений зізнався у згоді на обмін в московію, мов для цієї особи росія це ок - і все, вільний, "валі", якщо заберуть. Звичайно, це моральна провина та клеймо перед українською нацією, бо в такому сенсі тягне на державну зраду - але чи має це будь-які додаткові юридичні наслідки: чи стає підґрунтям для позбавлення громадянства, конфіскації майна, заборони в'їзду тощо (пам'ятаємо, що вину в судовому порядку ще не доведено)?Тобто будь-хто, якщо може зацікавити ворога в плані обміну та, мабуть, якщо його передання ворогу не спричинить загрози для нацбезпеки України, може уникнути покарання або розслідування щодо себе через рішення, відповідно, уповноваженого органу або прокурора.Одних ухилянтів вже тисячі набереться... І, з одного боку, навіщо нам такі, ще тримати їх під вартою та годувати, тоді як ворогу з них теж багато користі не буде, крім можливості назнімати купу тупих та вже фактично недієвих (бо це ж не гроші або покарання, щоб ризикувати життям/подальшим погіршенням матеріального стану) пропагандистських соціальних відео, мов є такі українці, які добре ставляться до росії та путіна, тому є "велика місія"... зробити так, щоб таких за кордонами московії вже точно не було. З іншого боку, питання справедливості щодо інших все одне залишається відкритим...Крім того, комусь з наших можновладців, що полюбляють гроші більше ніж Батьківщину, обмін може здаватися гарним способом уникнути покарання, а мабуть, і зберегти під контролем майно, отримане нечесним шляхом - і невже цим не користуються?Ось тобі й обмінний фонд...CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

З нагоди 7-ї річниці вручення Томосу про автокефалію Православної Церкви України розпочався візит делегації ПЦУ на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм до Вселенського Патріархату.Предстоятеля Помісної Церкви супроводжують Головний секретар Священного Синоду митрополит Вінницький і Барський Симеон, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків митрополит Рівненський і Острозький Іларіон та інші клірики.4 січня 2026 р. в аеропорту м. Стамбул делегацію зустріли офіційні представники Вселенської Патріархії та дипломати України на чолі з Генеральним консулом в Стамбулі паном Романом Недільським. Також цього дня з благословення Всесвятійшого Патріарха Варфоломія відбулися зустріч і вечеря у Халкидонській Митрополії (район Кадикьой міста Стамбул, Туреччина), організовані старцем–митрополитом Халкидонським Еммануїлом.5 січня 2026 р. Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, ієрархи та клірики ПЦУ, які його супроводжують, прибули до резиденції Вселенського Патріарха на Фанарі (м. Стамбул, Туреччина). У Патріаршому храмі святого Георгія Блаженнійший владика та члени делегації поклонилися святиням та молилися під час звершення чину Великого освячення води. На завершення відвідання храму Предстоятель ПЦУ благословив присутніх богомольців.Від імені Православної Церкви України Блаженнійший владика Епіфаній тепло подякував Всесвятійшому Вселенському Патріарху Варфоломію за ухвалене сім років тому ним і Матір’ю Великою Христовою Церквою в Константинополі історичне рішення про надання Томосу про автокефалію для Церкви в Україні.«Ми разом з братами прибули в сьому річницю тих історичних подій, які відбулися тут, на Фанарі, щоби в молитві, в богослужінні та в спілкуванні ще раз засвідчити вдячність нашої Церкви до Церкви-Матері, до Вселенського Патріархату, засвідчити нашу духовну і молитовну єдність та попросити у Господа в цьому священному центрі Православ’я у велике свято Богоявлення перемоги правди і утвердження справедливого миру для України. Також ми знову і знову засвідчуємо, що прагнемо утверджувати церковну єдність в Україні та щиро відкриті до конструктивного діалогу на засадах Томосу про автокефалію», – зазначив у своєму слові Предстоятель ПЦУ. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

2026-й Здається, що він не принесе нам багато щастя і буде все так, як і було. Бажаємо звичайно миру, хоча й поняття "мир" в контексті його потенційних умов виглядає вельми саркастично. Дякуйте Богу і бережіть один одного, розумійте, пробачайте завждиМи заїхали до мами нашого брата. Передали трішки гостинців, грошей. Думали, щоб вам такого сфотографувати. Альбоми з монетами? Не цікаво (?) Дитячі фото? Ну це ж не особистий блог... І тут побачили такий скромний кут з фото (таких в хаті розвішано 5-7 точно), де його мама поклала милі дрібнички. Тут і шеврон, який ми намагалися відмити, монетки з Блаженнійшими Йосифом і Любомиром, пустий ріжок, що знайшовся в його речах, якась гільза, горілка (трофейна?) і дві картки з молитвами, які йому свого часу подарував один друже-католик. Додали стікеру. Фото в хаті багато, але оцей кут, нас чомусь зачепив.За блюр вибачайте, всі питання до доброзичливців.Бережіть себе. Сподіваємось, що ваше свято радісне. Побачимось у 2026. CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв

Різдвяна Служба Божа ― Кирило Буданов взяв участь у спільній молитві з капеланами та бійцями ГУР 🎄 25 грудня 2025 року в військовому храмі Миколая Чудотворця відбулося Різдвяне богослужіння ― для спільної молитви зібралися командири та воїни ГУР МО України.Участь у богослужінні взяв очільник воєнної розвідки України генерал-лейтенант Кирило Буданов ― він прибув до церкви разом з дружиною Маріанною.☝🏻 Службу Божу звершували військові капелани ГУР МО України, зокрема керівник Служби військового капеланства ГУР, підполковник капеланської служби отець Костянтин Холодов.Воєнні розвідники помолились за Україну, її захисників і захисниць, бойових побратимів, тих, хто нині перебуває в полоні, за усіх загиблих під час російсько-української війни, а також за справедливий мир.🙏🏻 Усі охочі мали можливість пройти обряд сповіді та святого причастя. Цією нагодою скористався й начальник ГУР МО України.Різдвяних колядок у храмі заспівали учасники ансамблю ГУР МО України “Оберіг”.Молимося за Україну разом!Слава Україні!ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok

​​Христос народився! Славімо Його!Зі Святом Різдва Христового, браті і сестри, наші улюблені читачі. Нам важко, нас вбивають, нас катують і намагаються забрати нашу землю. Але ми - українці, ми нащадки тих, хто пережив Голодомор, ГУЛАГ, радянську окупацію. Ми нащадки тих, хто воював з москалями в лісах і молився в підпіллі. Ми ті, хто відстоює Україну з 2014 року зі зброєю в руках і Христом у серці. Сьогодні, коли ми святкуємо народження нашого Спасителя Ісуса Христа, ми мусимо пам'ятати, Чим є Христос для нас. Це - Надія. Тому вітаємо вас від усього серця, закликаємо триматися, вірити і зберігати Надію. Надію на щасливе майбутнє, заради якого ми маємо зберігати нашу християнську ідентичність та українськість. Ми кожного з Вас обіймаємо і бажаємо миру над головою і в серці. Ми дякуємо усім нашим воїнам, нашим побратимам, що відстоюють незалежність і цілісність, дякуємо усім нашим людям, що працюють задля Перемоги Світла над темрявою. Обіймаємо кожного українця і молимось за тих, хто зараз перебуває на окупованих територіях і в полоні. Згадуємо наших полеглих Героїв і мріємо про те, аби їхні душі зараз були разом з Господом. Зі Святом Народження нашого Спасителя! З Різдвом Христовим, друзі! Ми обов'язково переможемо! Нехай важкі обставини не послаблюють нашої віри. Ми знаємо, що кожен, хто покладає надію на Бога, не буде посоромлений.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв