Виявляється існує цікава гіпотеза, що бажання вживати алкоголь з нами еволюційно і дуже, дуже давно.Ця гіпотеза має назву п'яна мавпа.Вона пробує пояснити, яким чином деякі види мавп використовували перестиглі фрукти, що містили алкоголь і як це допомагало їм виживати, а також вона пояснює чому в людському організмі існує процес перетворення етанолу у корисну енергію.Фермент алкогольдегідрогеназа, присутній у печінці людини, розкладає етанол на ацетальдегід, а далі на оцтову кислоту, яку клітини можуть використовувати як паливо.Це може означати, що для наших предків алкоголь був не лише "токсином", а й додатковим джерелом калорій у часи коли їжі було мало.
Тому потяг до алкоголю це не лише соціальний конструкт, а й можливо частина еволюційного процесу де за рахунок одних процесів ми змогли отримати інші.Якщо вірити цій гіпотезі, то головна проблема "сучасного алкоголю" не в ньому самому, а в тотальному маркетингу, велетенському виробництву в індустріальних масштабах та розладу вживання алкоголю.Джерелоhttps://en.wikipedia.org/wiki/Drunken_monkey_hypothesishttps://news.utexas.edu/2000/03/01/forbidden-fruit-understanding-alcoholism-in-the-context-of-evolution
І ось у 1979 році визначення болю набуло зовсім іншого сенсу в якому і природа людини стала іншою, бо до цього людина була більше редукована механістичними поглядами до складної машини, а після людина стала феноменом, як і біль в якому редукування від подразника до мозку стало тільки одним із атрибутів складного багато рівного процесу, який для кожного з нас індивідуальний саме тому Міжнародна асоціація з вивчення болю (IASP) у 2020 році доповнила визначення болю новими важливими зауваженнями:
Біль — завжди особистий пережиток, модульований біологічними, психологічними та соціальними факторами.Біль і ноцицепція — різні явища. Біль не можна однозначно вивести з активності сенсорних нейронів.Поняття “біль” людина вчиться через життєвий досвід.Звіт людини про біль повинен визнаватися як достовірний.Хоч біль зазвичай адаптивний, він може негативно впливати на функціональність, соціальне та психологічне благополуччя.Вербальний опис — далеко не єдиний спосіб вираження болю; навіть якщо людина не може говорити — біль усе одно може існувати.
Тому якщо у вас щось болить, зверніться за допомогою, бо це нормально.Джерела:https://www.iasp-pain.org/publications/iasp-news/iasp-announces-revised-definition-of-pain/https://bradfordsportsmed.com/pain-science-what-do-they-mean-when-they-say-all-pain-is-in-the-brain-2/https://www.verywellmind.com/what-is-gate-control-theory-2795208
Який простий та геніальний Закон ГудхартаЗакон каже:Будь-яка спостережувана статистична закономірність має тенденцію руйнуватися, щойно на неї починають тиснути з метою контролю.
Простими словами:Будь-яка метрика, перегляди, прослуховування, рівень зарплати, державна політика. Якщо вона перетворюється на самоціль, перестає бути надійним показником, який раніше відображав реальні зміни. Вона змінює свою природу і починає відображати лише методи, що штучно підвищують її значення.
Простий приклад:Перегляди на YouTube. Це метрика, яка показує, наскільки контент цікавий аудиторії. Але якщо зосередитися на контролі саме цього показника, він стане самоціллю. У результаті втрачається акцент на контенті, змісті й ідеях, а головною метою стає лише збільшення переглядів будь-якими способами.Кількість цитувань наукових робіт часто сприймається як показник авторитетності дослідження та його автора. Але коли основною метою стає збільшення цитувань, знижується реальна наукова цінність робіт: дослідження можуть штучно «просувати» або цитувати без суттєвого внеску в науку.Тести з високими ставками(це іспити, які мають важливі наслідки для того, хто їх складає, наприклад, атестат про повну загальну середню освіту, стипендія або ліцензія на професійну діяльність).Такі тести часто перетворюються на самоціль: учасники і викладачі починають оптимізувати процес лише під складання тесту, а не під реальне засвоєння знань.Закон Гудхарта описує суперечність, яка виникає, коли метрику роблять головною ціллю. У такому випадку початкова мета часто стає недосяжною або повністю спотворюється.
Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Goodhart%27s_lawhttps://en.wikipedia.org/wiki/High-stakes_testinghttps://en.wikipedia.org/wiki/Campbell%27s_law
Як ви вважаєте:Чи сприяють психоделіки, наприклад псилоцибін, творчому мисленню? Наскільки доцільний такий метод, чи може він мати позитивні наслідки, або негативні? але не поспішайте з відповіддю, бо тут важливо метод, яким ми будемо аналізувати - творче мислення людини.________Наприклад у деякій літературі можна зустріти два типи обробки творчого пізнання:НавмиснийСпонтаннийРежим навмисної обробки вмикається, коли людина зосереджена на виконанні чітких завдань, наприклад певний контрольований тест, який потрібно пройти.Такий тип завдання чітко формалізований, керований часом, який дається на розв'язок, він характеризується як більш вимогливий до уваги, пошуку структурованих та логічних послідовностей для досягнення мети.
Спонтанний режим має повністю протилежний механізм роботи. Він відбувається в психічному стані, що характеризується необмеженим пізнанням та розфокусованою увагою.Здебільшого ідеї в такому стані приходять випадково та не контрольовано, досить часто ці ідеї виглядають дуже значущими, можливо навіть осяяння.
Якщо це узагальнити:Навмисний режим, це коли ми розв'язуємо конкретну задачу, тест, головоломку. Нам потрібно багато концентрованої уваги для створення ідеї, яка б могла допомогти нам розв'язати задачу, яка перед нами стоїть.
Спонтанний режим навпаки вмикається, коли ми відпочиваємо від задач та тестів, просто насолоджуємось буденними справами, прогулянкою, відпочинком на природі.
Ці два режими, в першу чергу, допомагають нам бути креативними у подоланні різних труднощів з якими кожен з нас зіштовхується.Ці режими є атрибутами творчого мислення, бо творче мислення:Це можливість генерувати нові ідеї, для подолання старих завдань.
І ось тепер ви знаєте всі передумови для запитання:Чи сприяють психоделіки, наприклад псилоцибін, творчому мисленню? Наскільки доцільний такий метод, чи може він мати позитивні наслідки, або негативні? ПС. Свою відповідь я дам в наступному випуску
Чи можуть машини мислити?Саме таке питання є головним у статті Алана Тюрінга 1950, яка так багато змінила, але не була визнана широкою громадськістюВ ті далекі роки, коли обчислювальна техніка, комп'ютери тільки набирали оберти і були доступні не великому колу користувачів, ідея про те чи зможуть машини мислити? Була досить популярною, але Алан Тюрінг вирішив подивитися на це питання з іншого боку. У своїй статті він формулює питання по іншому:
«Я запропонував замінити питання "Чи можуть машини думати?" на інше, яке тісно пов’язане з першим і яке можна сформулювати більш точно. Нове питання виглядає так: чи є уявлення машини настільки добрим, щоб людині було важко відрізнити її відповіді від відповідей іншої людини?»Turing, 1950, р. 433 Це нове питання дало змогу обійти людський антропоморфізм та метафізичні питання про свідомість, бо те що запропонував Алан Тюрінг - виглядало зовсім інакше. Йому було неважливо чи може мати машина внутрішній інтелект, чи може вона виражати внутрішній процес, головне - це поведінковий патерн. Мислення, як поведінкова характеристика машини. Якщо машина зможе пройти тест Тюрінга, не важливо, яким чином вона це зробила і не важливо чи може вона мислити, так як це роблять люди.Таким чином Тюрінг перевернув все уявлення про мислення та машини. Його тест в першу чергу тест не на мислення, а тест на обчислювальні можливості машини
і якщо вона, машина може його подолати, ця машина є інтелектуальною.Алан Тюрінг хотів зняти питання людського мислення, бо вони виглядало розмитим та не чітким у рамках математики. Також нам можуть допомогти інші відомі слова Алана. У червні 1949 року лондонська газета «The Times» опублікувала статтю про проєкт Манчестерського університету, в рамках якого було створено електронний комп'ютер, який метафорично вчені називають «механічним розумом. Алан Тюрінг дав коментар:«Це лише передчуття того, що має статися, і лише тінь того, що буде.Нам потрібно мати певний досвід роботи з машиною, перш ніж ми дійсно дізнаємося про її можливості. Може знадобитися багато років, перш ніж ми звикнемо до нових можливостей, але я не бачу причин, чому вона не повинна увійти в жодну з галузей, які зазвичай охоплюються людським інтелектом, і зрештою конкурувати на рівних з ним».Джерела:https://quoteinvestigator.com/2019/10/12/ai-shadow/Це оригінальна робота Алана Тюрінга, рекомендую, якщо цікаво з чого все почалосьhttps://courses.cs.umbc.edu/471/papers/turing.pdf
В моєму житті цей механізм зник приблизно у 27\28 років, я майже повністю перестав його використовувати. Хоча певні поведінкові прояви ще можуть зустрічатися в моєму житті, я все ж зміг навчитися з ним жити та розуміти себе та цей механізм, щоб не руйнувати себе та близьким мені поруч.Але мені завжди було цікаво, що це за особливість така в мені, чому я так роблю, чому мені так важко перестати це робити, чому я так захоплююсь та так знецінюю і на той далекий час мені не вистачало сьогоднішніх підказок ❤️__________Якщо вас знецінюють через механізм "розщеплення" (ідеалізація ↔️ знецінення), рекомендую вам дотримуватися трьох правил:1. Визнайте емоції іншого, але не приймайте образу як істину.Їхні почуття реальні, але це не означає, що сказане про вас правдиве.2. Зберігайте межі та не вступайте в полеміку.Розщеплення живиться емоційною реакцією. Спокій ваша найкраща відповідь.3. Не захищайтеся ціною самоповаги.Ви не зобов’язані переконувати, доводити чи виправдовуватись. Ваша цінність не предмет торгу.__________ПС. Розщеплення це механізм, який присутній у більшості дитячих розумів, це нормальний процес мислення стосовно світу, але з певного віку цей механізм повинен змінитися іншим, якщо це не відбулось, тоді "розщеплення" може стати атрибутом іншого стану людини. ось тут цікаво:https://www.verywellmind.com/what-is-splitting-425210https://en.wikipedia.org/wiki/Splitting_(psychology)#History
Вчора знайшов ультра цікавий експеримент із квантової механіки Frauchiger–Renner thought experiment, але він настільки складний у поясненні, що я вагаюсь, чи зможу чітко та просто його вам описати. Наперед прошу вибачення, не дуже вірю, що я сам до кінця добре зрозумів йогоПочнемо з простого:У квантовому світі існує частинка, фотон, місце знаходження та положення якого початково перебуває у стані невизначеності, тобто він може існувати у всіх можливих положеннях та місцях одночасно. Це називається суперпозицією невизначеності.Ми з вами позначимо суперпозицію: ЧИСЛО 0, а різні СТАНИ після вимірювання: СТАН 1, 2, 3, 4, 5...І ми з вами поважні науковці, хочемо провести дослідження над квантовою системою. Ми будемо використовувати обладнання для вимірювання цієї квантової системи, наприклад, ця квантова система для нас буде монета, яка є квантом, що знаходиться у суперпозиції та залишається невизначеною, поки ми не зробимо вимірювання, наприклад, підкидання монети, щоб отримати результат: СТАН 1.Монета є квантовою системою(яка початково перебуває у стані невизначеності, тобто суперпозиції)Підкидання(це процес вимірювання, після якого монета, як квантова система, колапсує в один визначений: СТАН 1)Ми з вами дослідники в лабораторії(тобто спостерігачі, які здійснюють вимірювання, а лабораторія це замкнена система в якій здійснюється вимірювання)В цьому експерименті немає нічого складного, ми вже давно можемо вимірювати та розраховувати певні квантові процеси. Тобто те що описано зверху це "ПЕРШИЙ РІВЕНЬ ВИМІРЮВАННЯ", коли ми в середині лабораторії вимірюємо квантову систему й отримуємо певний результат.Далі починається найцікавіше:Ми з вами перебуваємо в першій лабораторії, де ми здійснили вимірювання квантової монети та отримали результат: СТАН 1. Усе узгоджується з нашими математичними та спостережуваними розрахунками, але тепер інші поважні науковці дослідники, назвемо їх другою парою, проводять експеримент над іншою квантовою системою, а саме над нами та нашою лабораторією.Вони не мають прямого доступу до результату нашого вимірювання, тому з їхньої погляду, ми з вами є "КВАНТОВА СИСТЕМА У СУПЕРПОЗИЦІЇ" і їхнє вимірювання дає їм інший результат: ЧИСЛО 0.Потім третя пара дослідників вимірює вже другу лабораторію та отримує: СТАН 2.А четверта пара вимірює третю лабораторію та отримує: СТАН 3.Тепер найголовніше:Для кожного з учасників експерименту результати вимірювання математично обраховані, логічно узгоджені в рамках своєї системи. Кожен з них має вірну відповідь стосовно свого вимірювання та стану квантової системи, але якщо ми поєднаємо всі ці результати разом у нас виникне суперечність:Експеримент 1 — СТАН 1Експеримент 2 — 0Експеримент 3 — СТАН 2Експеримент 4 — СТАН 3Ця суперечність і є парадоксом квантового світу, який вказує на декілька процесів, один, що зацікавив мене, що те що ми знаємо про нашу реальність на квантовому рівні "не просто" не узгоджується з нашими знаннями, звична логіка, якою ми користуємось у повсякденному житті перестає працювати там і як вказує цей експеримент, можливо кожна квантова система має свою окрему узгодженість щодо результату вимірювання і це може означати - що не існує універсального закону для всіх, що можливо наші знання щодо реальності є велетенською ілюзією нашого імпліцитного досвіду. ПС. Цей експеримент математично обрахований, тобто це не метафізика, а чітка структурована формалізована система, яку я постарався пояснити просто. Ось лінк на сам експеримент: https://www.nature.com/articles/s41467-018-05739-8Також ось лінк на чудове відео, з приводу цього експерименту:https://www.youtube.com/watch?v=v7kxWT_zI60
Цікаве запитання перед наступним випуском______Стіна ______Якщо уявити, що кожну цілісну систему визначають її кордони. Кордони формують явище, яке утворюється шляхом взаємодії окремих частин системи. Фізичні закони дають змогу взаємодіяти цим частинами створюючи зв'язок поміж ними, наприклад, візьмемо звичайний механічний годинник та час, який він показує, як явище, що має значення для нас.Сума частин годинника, які входять до його механізму формуються структурою годинника, яка визначена його кордонами, а фізичні закони допомагають взаємодіяти шестерням та пружинам і механізм починає працювати, щоб у кінцевому варіанті виникло таке явище, якому ми дали назву - годинник.Якщо ми пошукаємо головний закон, який формує годинник у своїх кордонах, то це буде сила гравітації, з якою взаємодіє механізм механічного годинника для вивільнення енергії. Гравітація дає змогу тримати компоненти годинника у власних кордонах, щоб ми з вами могли визначити його, як годинник та явище, яке він утворює. Якщо ця частина мисленнєвого експерименту вірна тоді у мене є цікаве запитання:Спробуємо уявити, що суспільство це годинник, який має власні кордони в яких визначається суспільство, воно має закони та права, які допомагають взаємодіяти кожній окремій людині, створювати зв'язок поміж іншими, щоб сума частин могла утворити явище, яке ми, люди, визначаємо - суспільством.І тут виникає запитання:Який головний закон формує суспільство у своїх кордонах, якщо годинник формує сила гравітації, то що утримує суспільство?
Я себе «ВАЛІДУЮ» смішно звучить, але добре працює_____Нещодавно був на прийомі у психіатра і дізнався цікаву техніку під назвою - валідація.Це досить різносторонній термін, розуміння якого залежить від контексту де він застосовується, але якщо прибрати складність: «Валідація це дозвіл на те що відбувається з людиною».Досить часто, при сильному тиску життя, ми самі того не усвідомлюючи можемо потрапити в ситуацію «когнітивного мінімуму». Стан в якому наш організм, наш мозок, працює за принципом - менше краще. Коли довкола стільки стресу, так багато речей, які вимагають твоєї реакції, твоїх емоцій, твоїх рішень в такому випадку наш «когнітивний максимум» буде зменшуватися і ми будемо відмовлятися від певних функцій, які вимагають енергії на їх реалізацію, якщо це узагальнити буде звучати ось так:Чим більше ти у стресі, чим більше інформації до тебе потрапляє, чим більше ти нервуєш, тим менше ти будеш відчувати себе, свої потреби, те чого хотів би саме ти. І саме в такому стані метод валідації стосовно себе допомагає краще почути:Власні потребиВласні емоції Власні почуття Отримати від самого себе дозвіл на відпочинокДозвіл на спокійДозвіл не розуміти світ Дозвіл побути з собою Сам метод добре описаний відомою американської професоркою Марша Лінехан. Я змінив його спрямованість, щоб застосовувати його до себе:Уважність: вияв щирою зацікавленості до себеУточнення: задавати питання для розуміння власних висновків Рефлексія: дозвіл собі бути незрозумілим Розуміння: спроба зрозуміти причинність власних емоцій Валідація: дозвіл собі мати ці емоції Прозорість: дозволити собі бути вразливим ти ці емоцХодити до психіатра чудова інвестиція у свій настрій, всім рекомендую! ПС. Чатом ЖПТ не користуюсь принципово, тому перевіряти помилки не буду.
Вигадати історію, де Гітлер живий, а нацистська влада та ідеологія захопила світ - не дуже то і складно. _________А от вигадати, що люди в цій вигаданій історії будуть читати книги з нашою з вами історією, тобто тим, що сталось в реальності ось це геніально.Це все про книгу «Людина у високому замку» Філіпа ДікаКнигу я особисто прочитав досить давно і вона справила на мене велике враження, те як автор створює зв'язок між читачем та його частиною справжньої історії та героями в книзі та їх альтернативною історією це було щось таке круте, що вчора на деяких моментах перегляду серіалу у мене мурашки були по тілу від здивування. _________Ми вирішили переглянути серіал по книзі від Амазон і перша серія захоплює і що головне на додачу до крутої книги та чудового серіалу це відчуття, що історія це наратив і він може змінюватися й ти, як глядач, через книгу чи серіал можеш побачити дві зовсім різні історії, відчути на що вони впливають, зрозуміти їх. _________Рекомендую, якщо не книгу, то серіал точно!
TGLIST.COM.UA
