Чи чули ви колись ось таку думкуВживання канабісу досить часто стає причиною подальшої шизофренії для споживача.або такуЗростання кількості мігрантів автоматично спричиняє зростання злочинності.Відразу скажу, що обидві думки помилкові, але щоб це зрозуміти вам доведеться трішки почитати тексту. В нашому з вами житті існує такий процес, який називають причинністю. Вона відповідає на питання "що викликало це явище?", якщо простіше, то причинністю пояснюють, як одне явище виникає внаслідок дії іншого, наприклад куріння тютюну має доведений причинно-наслідковий зв’язок із раком легень.Причинно-наслідковий зв'язок означає, що одне явище викликає інше.
Але по при це існує й інший термін, який відповідає за зовсім інший процес. Він має назву Кореляція. Це коли дві речі змінюються разом: якщо одна зростає або зменшується, друга часто змінюється разом із нею.
ВАЖЛИВО це не означає, що одна є причиною іншої. Кореляція лише показує, що між явищами є зв’язок, але не пояснює, чому він виникає.Простий приклад:Влітку зростає і продаж морозива і кількість утоплень. Обидва показники збільшуються разом, але морозиво не є причиною утоплень.
Причина це спекотна погода, яка впливає на обидва явища одночасно.Ці два процеси, причинно-наслідковий зв’язок і кореляція, описують різні типи зв’язків між явищами.Причинно-наслідковий зв’язок означає, що одна подія безпосередньо викликає іншу, наприклад:велика крововтрата може призвести до смерті.
Кореляція ж показує, що два явища змінюються разом статистично, але сама по собі вона не доводить, що одне є причиною іншого. Кореляція лише вказує на можливий напрямок для подальшого дослідження.Ну і проблеми настають тоді коли ці процеси починають плутати та називати кореляцію — причинно-наслідковим зв’язок.В цьому випадку "Вживання канабісу досить часто стає наслідком подальшої шизофренії для споживача." Ця думка подана у вигляді причинно-наслідкового зв’язку, хоча насправді це тільки кореляція.Спостерігається статистичний зв’язок між вживанням канабісу і частішою маніфестацією психозів, але не доведено, що канабіс сам по собі створює шизофренію.У більшості випадків вирішальну роль відіграє попередня генетична або нейробіологічна схильність, а канабіс може лише підвищувати ризик або виступати тригером появи симптомів у вже вразливих людей.Те ж саме стосується думки про мігрантів та міграційну кризу це в першу чергу кореляція, прямого зв'язку між мігрантами та зростанням злочинності — немає.Таким чином можна здогадатися, що підміна причинно-наслідкового зв'язку кореляцією потрібна для збільшення авторитету думки, яку хтось пробує ствердити, але по факту, яка є простою маніпуляцією. Джерела: Кореляція та причинно-наслідковий зв'язокhttps://dovetail.com/research/correlation-vs-causation/Вплив вживання канабісу на розвиток психотичних розладівhttps://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4352721/
Як працює еволюція?Люди зазвичай мислять як інженери, вони спочатку уявляють бажаний результат, а потім намагаються знайти найкоротший шлях до нього, мінімізуючи помилки і коригуючи рух за допомогою обмежених спроб і виправлень.Еволюція працює інакше. Вона починається саме з помилки, з випадкової генетичної зміни, після чого природне середовище перевіряє, чи допомагає ця зміна виживанню і розмноженню.Якщо зміна дає хоча б невелику перевагу, вона поступово поширюється в популяції. Так виникає поступовий процес, який можна уявити як сходи: випадкові мутації створюють нові варіанти, а природний добір поширює ті з них, що виявляються корисними.
Цей процес не робить великих стрибків, складні структури формуються через величезну кількість малих змін, що накопичуються протягом тривалого часу.Швидкість поширення нової адаптації залежить від того, наскільки вона підвищує шанси на виживання. Навіть перевага приблизно у три відсотки може вимагати тисячі поколінь, щоб охопити всю популяцію.У видів з коротким поколінням це відбувається швидко, у людей це може зайняти десятки тисяч років.Важливо також, що самі мутації виникають без будь якого спрямування, вони не з’являються тому, що організму щось потрібно. Лише зовнішні умови визначають, чи стане конкретна зміна перевагою або недоліком. Те, що корисне в одному середовищі, може бути згубним в іншому.
Прикладом такої умовності є антарктичні риби льодяники. Вони живуть у воді, температура якої нижча за точку замерзання прісної води, і виробили білки антифризу, що запобігають утворенню кристалів льоду в їхньому організмі.Крім того, вони втратили червоні кров’яні клітини, оскільки у холодній воді густіша кров стала б перешкодою для циркуляції.Для більшості інших тварин така зміна була б смертельною, але в конкретних умовах Антарктики вона стала еволюційною перевагою. Еволюція створює не універсальні рішення, а рішення, які працюють лише у певному середовищі.З часом ізольовані популяції можуть накопичити настільки багато генетичних відмінностей, що перетворюються на окремі види. Це особливо добре видно на островах, де географічна ізоляція перериває обмін генами.Для великих тварин процес формування нового виду може тривати приблизно два мільйони років.Еволюція не є лінійною заміною старих форм новими, вона нагадує розгалужене дерево, у якому різні гілки продовжують існувати паралельно. Саме тому люди та сучасні людиноподібні мавпи існують одночасно, маючи спільного предка, але різні історії розвитку.Наші знання про еволюцію базуються на двох великих джерелах. Перше це викопні рештки, які показують, як змінювалися форми життя протягом сотень мільйонів років.Друге це ДНК сучасних організмів, у якій зберігається історія цих змін. Поєднуючи ці дані, біологи відновлюють поступові переходи, наприклад як плавці давніх риб поступово перетворилися на кінцівки перших наземних хребетних.Картина все ще неповна, бо більшість видів, що коли небудь існували, давно зникли, але накопичені докази з різних галузей науки узгоджуються між собою. Тому еволюція розглядається не як припущення, а як наукова теорія у строгому значенні слова, тобто узгоджена система фактів і незалежних доказів, які показують одну і ту саму закономірність: випадкові мутації створюють різноманітність, а природний добір поступово відбирає ті варіанти, що краще відповідають умовам середовища.
Саме цей безперервний процес і є тим механізмом, який протягом мільярдів років сформував усе різноманіття життя на Землі.Автор тексту еволюційний біолог Шейн Б. Керроллhttps://www.youtube.com/watch?v=iH60VHQtHrs
Чи чули ви колись про такий процес, як мережевий нейтралітет? Мені буде складно пояснити це просто і цікаво, але воно того варте.Виявляється інтернет, як великий простір для комунікації та кооперації, має над собою контроль, тобто провайдер, або компанія яка надає послуги інтернету, фактично може контролювати швидкість інтернету, швидкість на певних сайтах, може прискорювати одні ресурси і уповільнювати інші, може блокувати окремі сервіси, робити платні швидкісні лінії для великих компаній, або надавати пріоритет партнерським платформам.І все це може призвести до інтернет-автократії, коли провайдер визначає який сайт повинен бути в топі, а який потрібно уповільнити настільки, що туди ніхто просто не зайде.Те ж саме стосується і контролю над інформацією користувача, бо якщо доступ до певних ресурсів стає повільним або обмеженим, то фактично формується контроль над тим, що люди читають, дивляться і якими сервісами користуються.І от щоб не сталось автократії та тиранії, де сильні визначають як будуть жити слабші, існує таке правило як мережевий нейтралітет.Воно потрібне для того, щоб провайдер не мав права вибірково змінювати швидкість сайтів, блокувати їх або давати комусь платні пріоритети. У Європейському Союзі це правило працює на рівні законодавства, в Україні воно також в цілому діє, хоча поки що не так жорстко закріплене.Але існують і інші приклади. В Китаї держава централізовано контролює інтернет-інфраструктуру, блокує велику кількість міжнародних платформ і технічно визначає, до яких ресурсів громадяни можуть отримати доступ, а до яких ні. Але найцікавіше, що саме правило досить схоже на комуністичну рівність, яку критикують за негнучкість та відсутність конкуренції.Тому питання до тебе, щоб ти обрав:Рівний інтернет для всіх, де провайдер не може вирішувати, які сайти будуть швидші або повільніші, але розвиток інфраструктури буде повільнішим? (мереживний нейтралітет)Чи інтернет, де провайдер може керувати швидкістю сайтів і тим, що ти бачиш, зате розвиток технологій і конкуренція будуть швидшими? (пріоритетизація інтернет трафіку)Джерела:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%B9%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%82
Ви уявляєте виявляється існує 4 рівні читання і що мене найбільше здивувало, що в школі нас навчають тільки першому.Але спочатку трішки контексту. Виявляється читання є ознакою базової грамотності й воно дуже складне в плані навчання та опанування. Існує безліч різних технік навчання, які відповідали різним епохам. Сьогодні у світі приблизно 14 відсотків людей не вміють читати, а в 1961 році ця позначка була майже 41 відсоток.Тобто історично сама здатність просто розпізнавати літери і складати їх у слова вже вважалась досягненням цивілізації. Читання було інструментом виживання і доступу до інструкцій, законів, контрактів. Саме під це і побудована школа. Вона вирішує мінімальну задачу: зробити людину технічно грамотним користувачем тексту.Але що дуже цікаво, ми досить часто плутаємо вміння декодувати текст із вмінням мислити щодо прочитаного.Те, що людина може прочитати сторінку і переказати її зміст, не означає, що вона здатна оцінити аргументи, знайти логічні діри або співставити це з іншими джерелами. Виявляється це різні когнітивні операції. Перша це розпізнавання символів. Друга це аналіз. Третя це синтез. Школа майже повністю зупиняється на першій.Тому виникає дивний парадокс сучасності. Формально грамотних людей більшість. Але епістемічно грамотних, тобто тих, хто може критично працювати з інформацією, не так багато. Звідси й феномени масових маніпуляцій, популізму, дезінформації. Люди читають новини, але не вміють їх інтерпретувати. Читають книги, але не вміють порівнювати позиції. Читають дослідження, але не бачать методологічних обмежень.Саме тому існують різні рівні читання, які на кожному із рівнів по різному працюю із інформацією. Перший рівень це базовий\елементарний. Ти просто декодуєш текст. Бачиш слова, розумієш речення, можеш переказати зміст. Функціональна грамотність. Виявляється саме це більшість людей помилково називає я вмію читати.Другий рівень інспекційний. Тут ти вже не читаєш лінійно. Ти скануєш книгу як карту. Дивишся структуру, заголовки, передмову, висновки, швидко визначаєш про що текст і чи варто взагалі витрачати час. Це навичка декодувати книгу за малу кількість часу.Третій рівень аналітичний. Тут починається справжня інтелектуальна робота. Ти ставиш питання автору, виписуєш тези, перевіряєш аргументи, шукаєш припущення, помилки, суперечності. Ти вже не довіряєш тексту автоматично. Ти його розбираєш як механізм.Але четвертий рівень це просто хай левел якийсь і я буквально про нього ніколи нічого не чув:Синтопічне читанняТи більше не читаєш книгу, а формуєш запитання, в якому різні книги стають тільки джерелом інформації, але не відповіді.
Як це працює:
1. Ти береш не один текст, а десятки текстів та книг.2. Формуєш питання, наприклад не "що каже цей автор про демократію", а "які існують моделі демократії і які їхні слабкі місця".3. Далі ти змушуєш усіх авторів відповідати саме на твоє питання. Спочатку збираєш бібліографію. Потім швидко переглядаєш кожну книгу, щоб знайти релевантні фрагменти. Далі створюєш власну нейтральну мову термінів, бо кожен автор використовує слова по своєму. Потім формуєш список запитань, на які всі тексти мають дати відповідь. І тільки після цього починається порівняння позицій.Тобто ти більше не входиш у логіку автора. Автор входить у твою.Фактично це метааналіз різних книг у пошуках відповіді на запитання, яке поставив ти. Саме тому я так люблю ставити запитання.Джерела:Книга "Як прочитати книгу. Класичний посібник із розумного читання"https://leticiamooney.com/2019/04/syntopic-reading-what-it-is-and-how-to-do-it/
Чи бачили ви колись в інтернеті розмову, де один з учасників каже щось схоже на це:Я стверджую, що всі великі фармацевтичні компанії приховують ліки від раку. І мене за інформацію про це постійно банять, мої пости видаляють, мене висміюють. Але ж так само колись висміювали та відкидали Галілея, який виявився правим!Виявляється це досить частий метод аргументації в інтернеті, який має назву гамбіт Галілея, або аргумент переслідуваного генія.І що найцікавіше це не аргумент, а риторичний прийом, яким підміняють та створюють хибний аргумент.Будується це так:Хтось висуває твердження X.Воно виглядає абсурдним або не має доказів.У відповідь замість фактів з’являється історія про когось із минулого, кого теж не приймали і кому не вірили, але він виявився правим.І з цього робиться висновок, що X теж слід вважати правдою або принаймні дати йому кредит довіри.
Чому це хибно? Тому що переслідування не є критерієм істини чи доказу, це соціальна площина і сама соціальна реакція не дає жодної інформації про те, чи відповідає твердження фактам.Людей можуть критикувати як за правду, так і за нісенітницю і це не може бути фактом, бо істина встановлюється доказами, перевіркою і відтворюваністю.
Але саме так працює безліч конспірології. Замість запитання де докази з’являється апеляція до власної маргінальності чи маргінальності самої ідеї:Критика перетворюється на доказ.Модерація стає підтвердженням змови.Відсутність фактів компенсується відчуттям переслідування.
Але за логікою це нульТе, що когось банять, нічого не говорить про істинність його тверджень. В інтернеті щодня банять тисячі людей і більшість із них помиляються, а не відкривають нову фізику.А Галілей став символом правди не тому, що його переслідували, а тому, що в нього були спостереження, вимірювання і перевірювані докази.Переслідування було побічним ефектом, а не аргументом, чому він правий. Джерела:https://www.logicallyfallacious.com/logicalfallacies/Galileo-Fallacy
І тому це нас повертає до початку цього тексту, чи може дезінформація спотворити дискусію?І відповідь так, якщо ми з вами втрачаємо можливість розуміти, що таке перевірка, що таке знання і що таке факт.Ми втрачаємо реальність покладаючись на свою власну інтуїцію, яка стає повністю неправдивою, але психологічно виглядає чесною, якщо вона звучить впевненно та безапеляційно.І саме це створює дивний ефект, у якому перевірка фактів перестає бути моральною подією. Вона починає сприйматися як образа, як спроба принизити або заглушити іншу сторону. І саме в такому середовищі ми з вами занурені у постійні обговорення, які досить часто дискредитують науку, наукові теорії, перевірку та пошук істини за допомогою доказів. Науковці роками можуть пояснювати певну проблему, створювати інституції та методи, розробляти рішення, щоб саркастичний політик, блогер, письменник, журналіст або будь хто в інтернеті міг за один твіт або відео підірвати довіру до всієї цієї роботи, бо він емоційно це огорнув і люди повірили своїй інтуїції. Джерела:Дослідження epistemic drift, рекомендуюhttps://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2352250X2600001130 000 неправдивих заявhttps://www.washingtonpost.com/politics/2021/01/24/trumps-false-or-misleading-claims-total-30573-over-four-years/
Продовження👇🏻І тут з’являється ціль філософії: Ставити незручні запитання до нашої картини світу. Чому ми вважаємо це нормою. Чому віримо саме в такі причини і наслідки. Чому вважаємо щось правильним або неправильним.Філософія робить ці речі видимими і змушує нас перевіряти власні переконання, а не приймати їх на автоматі.І тому залишається останнє запитання. Чи чули ви колись історію про оливки і Фалеса?Колись давно жив чоловік на ім’я Фалес. Він виріс у світі, де реальність пояснювали міфами. Чому сонце рухається по небу. Бо бог Геліос їде у своїй колісниці. Чому трапляється буря. Бо боги розгнівалися. Світ працював як казка, у якій будь яку незрозумілу подію можна було списати на примхи надприродних істот.Фалеса це не влаштовувало. Він поставив просте, але радикальне питання: А що, якщо пояснювати природу не через богів, а через саму природу.
Що, якщо сонце рухається не тому, що хтось його тягне, а тому що світ влаштований саме так.Це був момент, коли народилась філософія, як спосіб мислення: пояснювати речі з точки зору самих речей.
Але люди дорікали Фалесу, що його філософія нічого не варта, бо він бідний і не стане багатим. Тоді Фалес, спостерігаючи за зірками, передбачив добрий урожай оливок. Узимку, коли ніхто не думав про врожай, він орендував усі оливкові преси в Мілеті та на Хіосі. Коли настав сезон збору оливок, усім раптом стали потрібні ці преси. І Фалес здавав їх за будь яку ціну. Він швидко розбагатів і довів просту річ:Філософ може заробляти гроші, якщо хоче. Просто це не його головна мета.У найширшому сенсі філософія це людська спроба пояснити світ з точки зору самого світу. Не через міфи, а через причини. Не через богів, а через структуру буття. Бо коли ми розуміємо, що є річ, ми можемо передбачити, як вона поводитиметься. А передбачення це перший крок до контролю над реальністю. Саме тому ми досі живемо в світі, який почався з одного дивного питання Фалеса: А що, якщо пояснювати світ не казками, а самим світом?Так колись і я особисто поставив питання, а якщо філософія це не те, що думають мої друзі про неї? І з того моменту на заводі я більше не працюю.Джерело:https://thehistorianshut.com/2020/05/06/thales-of-miletus-and-his-olive-press-monopoly/
Чи не здавалось вам дивним, як наші деякі медіа пишуть свої заголовки та назви, після прочитання яких з'являється відчуття помиральної ями або відважної відваги. Я певен, що багато людей чудово розуміють, що це спроба зманіпулювати, але що саме це за маніпуляція? Як виявилось вона має назву та пояснення.У 2005 році в часи зростання інтернет медійного буму один цікавий філософ, на ім'я Ніколас Шекел запровадив та описав термін fallacy Motte and Bailey, або аргументація через відступ у фортецю. Це логічна хиба, яка дозволяє створювати емоційний ефект вау з нічого, але давайте трішки контексту. В середньовіччі в Британії типова фортеця складалася з двох частин. Основне життя відбувалося в беїлі (Bailey) це був двір із будинками, ремеслами, складами, людьми.Але саме він був найслабше укріплений і стояв унизу на відкритій місцевості. А поруч була мотта (Motte) висока вежа на пагорбі добре захищена, але там ніхто не жив постійно.Коли нападали вороги люди кидали беїлі (Bailey) і тікали в цю вежу мотта (Motte), бо тільки там можна було реально втриматися і пережити атаку.Саме цей метод часто використовують у своїй риториці політики та медіа, це працює за тією ж логікою. Вони викидають гучну провокативну тезу, щоб привернути увагу і викликати емоцію.Наприклад росія занурюється в середньовіччя або Пекло в росії і тут ключове не в самій новині, а в розриві між заголовком і реальним змістом відео.Всередині відео описують тривіальну і банальну річ по типу перебоїв зі світлом, проблем інфраструктури або локальних криз.З цією внутрішньою тезою погодяться майже всі, навіть критики, бо це звичайний факт. Виходить класична схема Motte and Bailey: зовні радикальний наратив, всередині помірна і безпечна позиція, яка прикриває перебільшення та дає алібі, якщо хтось почне критикувати.
У результаті заголовок працює як психологічна зброя, а текст всередині як юридичне алібі:1. Емоційний захват уваги. Сильна метафора або радикальний заголовок створює образ, що продає.2. Когнітивне якоріння. Перший образ фіксується і задає рамку для всього подальшого сприйняття.3. Підміна рівнів опису. Метафору подають як фактичний опис реальності.4. Риторичний відступ. При критиці автори ховаються за банальною і безпечною тезою. 5. Нормалізація наративу. Аудиторія поширює вже не факт а емоційний образ який починає жити як шаблон мислення.Приклад з росією виключно тільки приклад. Цей метод аргументації можна часто зустріти коли знаєш, як він працює та як будується. Обізнанні, захищені! Джерела:https://nickasbury.substack.com/p/the-motte-and-bailey-fallacy-andhttps://en.wikipedia.org/wiki/Motte-and-bailey_fallacy
Цікавинка з книги:Розсудливість і мудрість, їх розрізнення.Оскільки багатий досвід – це розсудливість, то багатство знань - це мудрість (sapience). Бо хоча ми зазвичай маємо одну назву стосовно їх обох - мудрість, проте латиняни завжди розрізняли pnukntia й sapientia, приписуючи перше досвіду, друге - знанню.Щоб прояснити різницю між ними, наведемо такий приклад. Припустімо, одна людина має природний дар і чудову спритність у володінні своєю зброєю, а інша людина на додачу до спритності володіє й знанням того, як можна вразити супротивника й бути ним враженим у будь-якому положенні й за будь-якої форми захисту.Здатність першої людини стосуватиметься здатності другої як розсудливість стосується мудрості: обидві корисні, але друга несхибна.Але хто, довіряючи лише авторитетові книжок, сліпо йде за сліпим, подібний до того, хто, довіряючи хибним правилам вчителя фехтування, виходить проти супротивника, який або вб’є його, або осоромить.Як я це зрозумів:Розсудливість це коли ти вмієш щось робити завдяки досвіду. Ти багато разів пробував і навчився діяти правильно інтуїтивно.Мудрість це коли ти розумієш правила і причини. Ти знаєш не просто як робити, а чому саме так і можеш діяти правильно навіть у новій ситуації.З книги «Левіафан» Томас Гоббс
Цікавинка з книгиПро істину: Істинне і неістинне єатрибутами мови, а не речей. А там, де немає мови, немає ніістини, ні не-істини.Помилка може бути тоді, коли ми очікуємо те, чого не буде, або припускаємо те, чого не було, але в цих випадках людина не може бути звинувачена в неправді. Як я це зрозумів:Істина і хибність за Гоббсом не є властивостями самої реальності. Вони властивості наших висловлювань про неї.Реальність просто існує і відбувається, але не є істинною чи хибною сама по собі.Істинними або хибними можуть бути лише речення, судження, твердження, тобто мовні конструкції, які щось стверджують про світ.Якщо немає мови або системи репрезентації, то немає і критерію істинності, бо нема чого порівнювати зі світом. Якщо простіше:Істина це не частина реальності, а спосіб у який ми затверджуємо напрямок. Про помилку він має на увазі, якщо ми були на стороні істинної теорії, яка в силу часу стала помилковою і на заміну якій прийшла нова теорія, в такому випадку ми помилились, але не брехали. З книги «Левіафан» Томас Гоббс
TGLIST.COM.UA
