У середині 20 століття психолог Реймонд Кеттелл, одна із суперечливих постатей у науці, намагався зробити психологію того часу наукою із емпіричним методом. Одна з його важливих теоретичних ідей стала концепція інтелекту.Він запропонував розрізняти його на два типи плинний та кристалізований.Концепція плинного інтелекту (fluid intelligence (gf) стосується здатності людини мислити логічно, розв’язувати нові, незнайомі завдання та знаходити закономірності без спирання на попередній досвід, наприкладКоли ми бачимо абсолютно нову логічну задачу і без підказок починаємо шукати закономірність між фігурами, числами чи словами, намагаючись вивести правило.
Це прояв плинного інтелекту. Ми не спираємось на пам’ять або досвід безпосередньо, а створюємо нову стратегію прямо в процесі мислення.Напротивагу цьому концепція кристалізованого інтелекту (crystallized intelligence (gc) описує іншу здатність використовувати уже накопичені знання, досвід і навички для розв’язання задач.Якщо плинний інтелект допомагає створювати нові стратегії, то кристалізований дозволяє ефективно застосовувати те, що вже відомо, простий приклад:Коли людина розв’язує приклад на множення 4×4, вона не думає логічно, як це зробити, вона просто пригадує таблицю множення, тобто використовує набуту систему знань.
Коли лікар ставить діагноз, спираючись на знання з підручників і попередні клінічні випадки це теж кристалізований інтелект.
Ці дві концепції взаємопов’язані: нові знання, здобуті завдяки плинному інтелекту, з часом перетворюються на кристалізований, утворюючи базу для подальшого мислення.Таким чином Кеттел створив концепцію, яка показувала багатогранність інтелекту на противагу тогочасній популярній думці, що інтелект притаманний виключно певним освіченим або індустріальним суспільствам.Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Fluid_and_crystallized_intelligence#Matrix_Reasoninghttps://en.wikipedia.org/wiki/Raymond_Cattell#Innovations_and_accomplishments
Вчора подивились цікавий мінісеріал Царство падальників.Він розповідає історію загадкової планети на яку випадковим чином потрапили люди. На перший погляд, може здатися що все досить банально, але є одне але, яка заховане в філософському контексті цього мінісеріалу.А щоб простіше було його пояснити ми з вами розділимо погляд на людину та світ довкола людини на три різні історичні епістемологічні рамки.
Епістемологічна рамка це спосіб, у який людина пізнає світ і визначає, що вважати істинним. Вона задає межі мислення, визначаючи, звідки походить знання (від Бога, розуму чи системи) та кому належить право його створювати.
Перша рамка теологічна, яка існувала до пізнього середньовіччя. У ній людина мислиться як творіння, а світ, як божественний порядок. Все має сенс лише в межах задуму Бога\Творця, а пізнання природи є формою служіння Богові. Істина ототожнюється з божественною волею. Людина в ній не є самостійним суб’єктом пізнання, а існує як продовження божественного задуму.Друга рамка гуманістична, що почала формуватися у добу Відродження. Людина в ній стає центром власного всесвіту, джерелом сенсу та пізнання. Раціональність, право, наука і мистецтво замінюють релігійні догми. Саме тут народжується віра в прогрес і у можливість повного контролю над природою. Це час, коли людина вперше наважується створювати світ на свій образ і подобу без потреби у Богові. Світ стає антропоцентричним: знання, істина й сенс тепер виходять не з Божественного/одкровення, а з людського досвіду та розуму.
А третя рамка виникає в кризі гуманістичного світогляду та антропоцентричного світу. Коли людина починає розуміти, що її знання, технології й досягнення більше не служать їй самій, а виходять із під контролю. Коли створене нею починає мислити, діяти й еволюціонувати без її участі.Це постгуманістична рамка. Вона народжується у другій половині 20 століття, коли наука стикається з власними межами, а технології стають автономними системами. Тут людина більше не центр, а лише одна з форм життя серед багатьох інших: поруч із машинами, штучним інтелектом, генетично зміненими організмами й складними біотехнологічними структурами.
І от саме в цій третій постгуманістичній рамці побудований світ Царства падальників. Це світ де природа виконує функцію технологій, створює, стабілізує, урівноважує, без моралі, без етики, без мети та без людини. Світ настільки органічно вибудований, що небезпека, смерть та звичні нам страждання в ньому не мають ніякого кольору, форми чи емоцій. Все відбувається так, як відбувається.Рекомендую до перегляду, якщо хочете спробувати відчути, на що схожа постгуманістична рамка.
Тут така думка промайнула... цікава.Контекст:Пам’ятаю, як від деяких людей чув звинувачення на адресу християнської релігії, яка призвела до мільйонів смертей: інквізиція, середньовічні вакханалії і так далі.І це завжди звучало в контексті протиставлення цього факту науці та її гуманному методу, який, навпаки, звільняє нас від релігійних догм і просвітлює.І от зараз я закінчую випуск про рабство, імперіалізм і колоніалізм XIX століття й можу з упевненістю сказати, що наука, точніше, ті, хто її сповідував, так само вбивали сотнями тисяч, використовуючи соціальний дарвінізм, расову теорію і так далі.Тут важливо: я не ставлю релігію і науку в один ряд, це кардинально різні дисципліни, методології та світогляди. Але в контексті страждання: Наука може з легкістю перетворитися на метод легітимізації вбивства мільйонів і в цьому вона нічим не краща за релігію.
ВАЖЛИВО: Я не оцінюю, що з цього є добром чи злом. Я лише вказую, що будь-яка система, навіть із гуманними намірами, може перетворитися на інструмент легітимізації насильства.
А найцікавіше знаєте що:В російському середовищі, де діє російська політика і функціонують російські інституції та російська мова, як і в минулому радянському середовищі, подібні думки та подібний аналіз, як вище були і залишаються неможливими. В Радянському Союзі, як і в сучасній Росії, не існувало і не існує мови, здатної проаналізувати і репрезентувати власний колоніалізм та власну експансію як проблему.І я не лише про цензуру чи заборону окремих висловлювань, а про відсутність самої поняттєвої рамки, у межах якої імперія могла б бути осмислена як імперія, а не як природний історичний стан або цивілізаційна місія.Мова і поняття, які в принципі дозволяють таке осмислення, ніколи не були частиною російського інтелектуального поля. А з цього вже утворюється інша цікава закономірність:Я можу інтуїтивно щось відчувати, насильство, приниження, страждання, але щоб це проаналізувати мені потрібні слова, щоб вони сформували понятійну рамку, мені потрібна мова, як система, що дає змогу виражати сенси.Без такої мови інтуїція не перетворюється на знання, а досвід не стає аргументом.
Цікавенько...
Мені 33 роки й сьогодні я зрозумів наскільки я наївна людина та зарозуміла людина.Я думав та був переконаний, що іншій людині можна пояснити будь-що, якщо це буде аргументовано, послідовно і побудоване за правильною логікою. Я істинно вважав, що мій власний погляд на певні процеси є правильним тільки через те, що я можу це раціонально, аргументовано, послідовно пояснити із правильною не суперечливою логікою і саме тому це правильний погляд, бо він узгоджується із моїми переконаннями, фактами, науковим методом і тд. Я не думав про те, що можливо кожне переконання є причиною того, як саме ми його раціоналізовуємо та собі пояснюємо, але водночас саме переконання є набором культури, досвіду, емоцій і всього того, що в першу чергу немає логіки та раціональності:Переконання не є раціональним лише тому, що ми можемо його собі раціонально пояснити
О всесвіт наскільки ж я був обмеженим та самовпевненим, я вірив, що те що є раціональним в моїх очах є правильним для всього світу. Такої підстави я навіть від самого себе не очікував. Виявляється, що люди в основі своїй не раціональні агенти й це не тільки економіки стосується, а і мислення та переконань.А якщо бути точнішим, раціональність не є священним граалем, Богом чи істиною істин.Раціональність це продукт життєдіяльності людини, так само як і страждання та щастя, індустріалізація, сміх та музика є продуктом людської життєдіяльності й тому моє власне раціональне ні чим не вище, краще, точніше чи правильніше ніж раціональне іншого, вони не рівні тільки за своїми наслідками для живих людей і саме це стає єдиним осмисленим критерієм оцінки:Наслідки, а не ідеї
Тому я прошу вибачення у тих кого вважав хибним та помилковим у своїх поглядах на світ. Прошу вибачення за свою зарозумілість, я просто не розумів: те що хтось відрізняється від мене не робить його автоматично хибним чи не раціональним для мене та світу. Це лише означає, що ми рухаємося різними траєкторіями досвіду.Ідеї та погляди є внутрішньо вірними для того, хто їх сповідує, у сенсі психологічної переконаності, а не об’єктивної правильності.Це не релятивізм і не заперечення критики, а визнання того, що переконання не обираються з таблиці абсолютних істин, а виростають із досвіду, культури та емоцій. Саме тому вони потребують не ієрархії, а аналізу наслідків. Не існує нічого та нікого кращого, існують тільки наслідки від наших власних дій та страждання, відповідальність та методи множення страждання або зменшення.Саме тут для мене з’являється межа, яку я більше не хочу ігнорувати: Якщо не існує вищості думки як такої, це не означає, що зникає відповідальність за вибір. Навпаки, вона стає жорсткішою. Тепер я відстоюю свій погляд не тому, що він істинний, правильний чи раціональніший, а тому, що я беру на себе відповідальність за його наслідки. Не за переконання як такі, а за те, що вони роблять із живими людьми, з їхнім болем, свободою і можливістю бути собою.
Саме тому я більше не хочу переконувати. Я хочу прояснювати. Я не хочу доводити, що хтось помиляється. Я хочу чесно питати себе й іншого, до чого веде ця позиція, кого вона ранить, кого робить щасливішим, що вона знищує і що залишає після себе.
Нарешті я отримав пояснення, якого не міг знайти понад 10 років, і відверто вам признаюсь це щастя розуміти, що це таке російський ліберал, але давайте із самого початку.Досить давно я почав чути такий описовий термін, як російський ліберал і я інтуїтивно розумів, що це якась нісенітниця, яку я засуджую, бо не можливо відстоювати ліберальні цінності, якщо ти зростав на російському імперіалізмі, але пояснити це собі, свою ж інтуїцію я не міг, бо не мав знань.Але сьогодні сталось чудо і я знайшов такий цікавий термін:Ліберальний імперіаліст
Цей термін походить з кінця 19 століття та британської імперії:
Ліберальний імперіаліст це людина або політична позиція, яка підтримує ліберальні цінності всередині держави, але водночас виправдовує або не ставить під сумнів імперське домінування цієї держави над іншими народами та територіями.Свободи, права і демократія в такому підході вважаються допустимими лише в межах імперії і можуть навʼязуватися назовні як цивілізаційна місія або інша вигадана ціль. Якщо узагальнити:Імперіаліст каже- Ми маємо право панувати, поневолювати і вбивати, бо так влаштований світ і так діє сила та той хто сильніший.Ліберальний імперіаліст відповідає- Ми маємо право панувати, поневолювати і вбивати, якщо це подається як окультурення, модернізація, прогрес, захист цінностей або навчання відсталих народів жити правильно.І у деяких з вас може виникнути запитання:То до чого ж тут це і російські ліберали, які проти війни, які виїхали, вони ж проти Путіна!??
І саме в цьому заховане моє сьогоднішнє прозріння.Російські ліберали, які проти війни і проти Путіна, у своїй більшості не є проти імперії як такої.Вони виступають проти конкретної форми її реалізації, але не проти самої імперської логіки.Для них імперія не є проблемою, бо вона сприймається як природна форма існування держави. Проблемою стає лише те, хто і як цією імперією керує.Саме тому критика спрямована на Путіна як на неефективного, грубого і токсичного менеджера імперського проєкту, а не на сам проєкт.У цьому мисленні імперія залишається нормою, яку не ставлять під сумнів. Саме з цієї причини вони є не запереченням імперського мислення, а його мʼякою формою. Їхня ціль:Імперія з ліберальною риторикою, чеснішими процедурами й привабливішим фасадом.
Але те що народжене на ідеї імперіалізму, ідеї сили та поневолення не може співіснувати з ідеями права на самовизначення, свободу в її широкому сенсі та на мінімальне втручання держави.Саме тому російська ліберальність закінчується там, де починається питання кордонів, колоній і підкорених народів.Вони легко говорять про свободу слова і чесні суди, але починають уникати прямої відповіді, коли мова заходить про право інших на вихід з імперського простору, про їхній власний погляд на деімперіалізацію Росії, в цей момент їх голоси замовкають.Я щасливий, що сьогоднішні пошуки дали мені чіткий та зафіксований термін і моя інтуїція стала зрозумілою. Тепер російський ліберал перестає бути загадкою, а стає тим самим імперіалістом тільки із гарними епітетами і що іронічно та жахливо: Він цього ніколи не зможе зрозуміти.
І як би тривіально це не прозвучало, найкращим методом діагностувати ліберального імперіаліста це задати йому до болю просте запитання:Чий Крим? На гравюрі поневолені люди в Конго, поневолені імперіалістом, який визначав себе філантропом, королем Леопольдом IIДжерело:https://en.wikipedia.org/wiki/Liberal_Imperialists
Як ви вважаєте, чи є атеїзм також вірою? Це релігія, яка вимагає віри в неіснування Бога?Я досить часто чув такі слова, що «атеїзм - теж віра».І досить довгий час я від незнання погоджувався з ними, поки сьогодні не зустрів цікаве та методологічне пояснення та розрізнення, між вірою, атеїзмом та будь-чим іншим. Виявляється, що віра це в першу чергу прийняття переконання без доведення, без скептицизму, незалежно від підтверджень чи доказів.Атеїзм, за класифікацією Річарда Докінза це заперечення існування будь-яких богів або відсутність віри в них, що ґрунтується не на емоції, а на методологічному підході, на вимозі доказів перед прийняттям будь-якого твердження.Віра існує в незалежності від підтверджень та доводів, і якщо прийняти це визначення віри, стає зрозуміло, що атеїзм не підпадає під категорію віри, тому що він не приймає жодного твердження без доведення, а навпаки, він виникає саме через відсутність достатніх підстав для прийняття релігійного твердження.Віра починається там, де закінчується аргументація, а атеїзм це позиція, що утримується від прийняття чогось, доки не з’являться переконливі аргументи.Це не віра в те, що Бога немає, а відсутність віри в те, що Бог є, і різниця між цими формулюваннями принципова, простий приклад:Дитина, яка ніколи не чула про Бога, не робить жодного вибору між вірити чи не вірити. У неї просто немає самої ідеї, у яку можна було б вірити або яку можна було б заперечити.Тому її ментальний стан це не віра і не невіра, а відсутність будь-якої позиції.
Саме таким чином атеїзм це в першу чергу метадологічна рамка, відповідь на питання про існування Бога або Богів. Це не релігія, не ідеологія, не світогляд, не рух в першу чергу. Простіше кажучи:Теїзм говорить- Бог існуєАтеїзм відповідає- Я не бачу підстав вважати, що це правда. Тобто атеїзм не проголошує, що Бога немає (це було б ствердження, яке теж потребує доказів). Він лише утримується від прийняття віри в надприродне.Саме тому атеїзм ніколи не був вірою і навіть якщо хтось і вірить в нього, то це можливо тільки від відсутності знать та розуміння правильної методології.Джерела:На створення тексту надихнув Метт Діллахантіhttps://medium.com/deconstructing-christianity/is-atheism-really-a-religion-that-requires-faith-in-the-non-existence-of-god-1587f139bf4chttps://www.youtube.com/watch?v=tFdGvQYKnZ8https://en.wikipedia.org/wiki/Matt_Dillahunty
Закон Брендоліні:Кількість енергії, яка потрібна, щоб спростувати нісенітницю завжди значно більша за ту що потрібна, щоб її створити.
У 2013 році на фоні зростання інформаційного шуму в інтернеті один італійський програміст сформував мем-закон, який невдовзі назвуть на честь нього:Закон БрендолініПередумови виникнення закону були пов’язані з двома ключовими змінами. Перша зміна полягала у різкому здешевленні процесу публікації інформації. Будь-яка людина отримала можливість миттєво поширювати будь-які твердження без внутрішнього фільтра якості.Друга зміна полягала у зміні екосистеми сприйняття: Аудиторія більше не потребувала глибокої уваги та критичного мислення, адже алгоритми соціальних платформ віддавали перевагу яскравим і простим формулюванням, які повинні швидко інформувати споживача.
Закон Брендоліні був інтуїтивним висновком: Для створення нісенітниці стало достатньо декількох секунд і бажання емоційно вплинути на читача, але для її спростування інтелектуальна ціна завжди значно більша. Це включає перевірку джерел, побудову логіки аргументів та пояснення контексту.
Відомим прикладом закону Брендоліні є історія про нібито зв’язок вакцин і аутизму. У кінці дев’яностих років лікар, на ім'я Ендрю Вейкфілд опублікував статтю в журналі Lancet з твердженням що вакцина ММР нібито спричиняє аутизм.Згодом було встановлено що його дані були сфальсифіковані, статтю відкликали, а самого автора позбавили медичної ліцензії, але цього вже було недостатньо щоб зупинити процес, який він запустив.Нісенітниця була створена за один текст і почала жити власним життям, тоді як тисячам науковців довелося витратити 10 років на великі клінічні дослідження які послідовно показали відсутність будь-якого зв’язку між вакцинами і аутизмом, але навіть сьогодні опісля 30 років з моменту публікації ще залишаються люди, які попри фактологічні спростування все одно вірять в нібито зв’язок вакцин і аутизму.Саме ця інформаційна асиметрія є чудовою ілюстрацією закону Брендоліні: Одна неправдива ідея породила величезні витрати енергії на її спростування та спричинила велетенську шкоду громадському здоров’ю, попри спроби її спростувати та викрити її неправдиве ядро.
Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Brandolini%27s_lawhttps://www.swissinfo.ch/eng/medicine-access/one-paper-twenty-years-of-damage/89422527
Продовження:Саме через це Україна не оголошує війну Росії, адже в сучасному міжнародному праві поняття оголошення війни втратило легітимний статус. Україна діє в межах права на самооборону, що чітко розрізняє агресію як злочин і захист як законну реакцію на напад.Але де ж захована не логічність? Все ж наче очевидно? І ось тут криється найбільша парадоксальність, яку створили відповіддю на друге запитання вище. Після поразки Німеччини сформувалася нова колективна історична рамка, яку назвали Друга світова війна. Цей термін став узагальненням і певним спрощенням, адже хоча бойові дії не охопили буквально весь світ, конфлікт мав справді глобальний характер: у ньому брала участь більшість провідних держав, а його наслідки торкнулися всіх континентів через колоніальні, економічні та політичні зв’язки.
Назва виконувала важливу ідеологічну функцію, бо допомагала створити зрозумілу морально етичну рамку, у якій жахи фашизму, нацизму та масового насильства отримали чітку інтерпретацію, а світ поділявся на агресорів і тих, хто чинив опір.Але нові пропагандисти війни, які стануться у майбутньому. Апологети насильства користувалися цією лазівкою для виправдання війни за мир, оборонної війни.Пропагандисти швидко зрозуміли, як можна поєднати два різних контексти, щоб виправдати свої злочинні дії й саме зараз росія робить те ж саме. Вона використовує стару схему: називає власну агресію обороною, а свій напад захистом миру
І метастази цих ідей буває поселяються в головах українських людей, які просто не розібрались у термінах.Росіяни та їх прихильники пробують дегуманізувати війну, подати її як те, що є нормальним та природнім, те чим на їхню пропагандистку ритору займається і Україна вчасності. Вони намагаються розмити морально етичні рамки, щоб вбивця здавався тим хто рятує, а той хто рятується здавався вбивцею заплямований кров'ю.Тому я вважаю, що потрібно знати, що саме термін війна означає та де і як його потрібно застосовувати. Бо якщо хтось прославляє священну війну він в першу чергу грає на руку Росії, а не Україні.
Який цікавий термін супремасизм.Це переконання, що певна група людей є вищою за всіх інших і повинна мати владу над ними. Вищість групи може бути визначена за незліченно великою кількістю різних причин: вік, стать, релігія, етнічну приналежність ...
Супремасизм є досить поширеним процесом і від країни та часу залежить те яку форму він має та визначення, яке йому надають. Наприклад:Російський шовінізм. Великоруський шовінізм, був терміном, який Ленін використовував для критики імперської політики, що затверджувала панування російської нації над іншими народами імперії, він виступав проти цієї політики. Проте, попри офіційну риторику, радянська влада відтворила ту саму імперську модель проти якої наче боролась.Під гаслами інтернаціоналізму проводилась русифікація, репресії, голод і централізація влади. Іншими словами це був супрематизм, який виражався в дискримінаційній політиці вже нової влади. Але те що радянська влада, як і будь-яка російська влада була кровожерливими вбивцями ідеалістами сьогодні це нікого не здивує, бо вони такими й залишились. А от що насправді мене здивувало, так це Японський супремасизм.Його ціль була проста, а ідея полягала в тому, щоб виправдати імперську експансію і закріпити ієрархію, де чиста японська раса Ямато нібито стоїть вище над іншими.Вони конструювали образ етнічної однорідності та культурної вищості японців над іншими Азійськими народами, яку через школу, медіа й культ імператора подавали як природну норму.Це давало моральне право на підкорення сусідів і дегуманізацію інших, перетворюючи пропаганду на інструмент раціоналізації насильства. Іншими словами японська влада маскувала дискримінаційну політику під ідею історичної місії.
І що мене вразило так це один із методів, який використовувала японська влада. У них були людські зоопарки. У цих людських зоопарках японська влада виставляла інших азійців як живі експонати, щоб показати їх відсталість і підкреслити вищість японців. Це була расова пропаганда, яка виправдовувала колоніалізм і насильство, зводячи людей до ролі демонстраційного матеріалу для імперських ідей.Таким чином супремасизм є дискримінаційним принципом, який використовується та застосовується щодо політики та відношення до цілих груп людей. Він має різні замасковані форми та назви, але зміст виражає завжди один і той самий:Ми вищі за інших
Джерела:https://en.wikipedia.org/wiki/Supremacismhttps://en.wikipedia.org/wiki/Yamato_peopleНа фото:Ота Бенга , людський експонат, 1906 рік.Виставлявся щодня після обіду протягом вересня, згідно з вивіскою біля вольєра для приматів у зоопарку Бронкса
TGLIST.COM.UA
