🕯 Із глибоким сумом повідомляємо про загибель Захисника Сабата Олексія Олеговича.Олексій Сабат народився 8 квітня 1998 року в Бориславі. Навчався в ЗЗСО №3, закінчив Бориславський професійний ліцей.У 18 років після навчання добровольцем пішов на службу в АТО в 2016 році. У лютому 2023-го року добровільно вступив до лав 420-го окремого стрілецького батальйону. Олексій був відданим, мужнім та хоробрим воїном, який за покликом серця став на захист українського народу. 26 березня 2024 року зв'язок із Захисником обірвався, його було визнано зниклим безвісти. Проте надійшла страшна звістка, що того дня Герой загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області. Олексій до останнього подиху боровся за свободу та майбутнє нашої держави. Це непоправна та болюча втрата для нашої громади.У Героя залишилися мама, тато, син, сестра та брат. Складаємо щирі співчуття рідним та близьким.🕯Розклад прощання:Зустріч - 31 грудня о 13.00 год, Перехрестя Героїв. Траурна колона прибуде до Поминальної каплиці при парафії Зіслання Святого Духа в Бориславі о 14.30 год.Парастас - 31 грудня о 19.00 год, Поминальна каплиця при парафії Зіслання Святого Духа.Похорон відбудеться 1 січня в місті Львові.Вічна слава Герою!
✨Дорога громадо! Прийміть щирі вітання зі світлим Різдвом Христовим та прийдешнім Новим роком!Різдво для українського народу завжди було, є і буде Величним святом. Як і яскрава зірка, що вела мудреців до Вифлеєму, Різдво щоразу вказує нам шлях до добра та вселяє у наші серця непохитну віру в те, що ми здолаємо будь-які труднощі. Силу цього свята бережуть наші звичаї, які ми дбайливо передаємо з покоління в покоління: колядка, що несе радісну звістку у кожен дім; кутя, що пахне на всю хату; перша зірка, яка кличе до Святої вечері, - це все єднає нас, де б ми не були...І кожен такий момент нагадує нам про велику любов, яку приніс у цей світ маленький Ісус. Сьогодні любов українців одягнена в піксель та берці. Вона звучить у простому, але такому важливому запитанні: «Як ти?». Вона - у голосі матері, що вчить дітей співати колядки. Вона - у кожному слові, що лунає рідною мовою. У цінностях, які ми бережемо.І ми боремось сьогодні за головний символ свята - за цю любов. Не всі з нас вдома, на жаль. І не всі, на жаль, з нами. Але кожен - у наших серцях, у наших молитвах, у світлі свічок, які ми запалюємо, щоб вшанувати і подякувати.Нехай Господь береже кожну родину. Нехай Господь береже нашу Україну.Щиро вітаю всіх з Різдвом Христовим та прийдешнім Новим Роком! Нехай у ваших домівках завжди панує злагода, любов та добробут. Нехай серця будуть наповнені вдячністю за те, що маємо, і вірою в те, що все буде добре. Христос Рождається! Славімо Його!
Міський головаІгор Яворський
🏢 Сьогодні, 18 грудня, Бориславська міська рада прийняла історичне рішення, затвердивши Статут Бориславської міської територіальної громади. 💪 Затвердження Статуту стало важливим кроком, оскільки Бориславська громада є однією з десяти перших громад в Україні, які затверджують свої статути на основі оновлених рекомендацій Міністерства розвитку громад та територій у рамках Програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні».🌟 Новий Статут суттєво розширює інструменти прямої демократії та зменшує бюрократичні бар'єри.▪️ Інтеграція ВПО: Документ офіційно закріплює статус внутрішньо переміщених осіб як повноправних жителів громади для використання інструментів місцевої демократії.▪️ Участь молоді: Молодь має право ініціювати та брати участь у більшості формах участі вже з 14 років.▪️Зниження бар’єрів: Суттєво зменшено вимоги до кількості підписів, необхідних для ініціювання процедур.🔗Детальніше про новий Статут - в публікації.🌐 Офіційний сайт БМР | Telegram | Instagram | Facebook
Дорогі Захисники і Захисниці України!У цей День Збройних Сил України ми з безмежною вдячністю та шаною звертаємось до кожного з вас. Ваша мужність, сила духу та незламна віра в перемогу роблять можливим те, що сьогодні ми маємо право жити, мріяти та будувати майбутнє.Ви — серце й опора нашої держави, ті, хто щодня боронить нашу землю від ворога, стоїть на захисті життя та свободи українців. У дощ і сніг, у холод і втому ви продовжуєте тримати небо над Україною. Ваш героїзм знає весь світ, а ваша відвага стала символом незламності українського народу.У цей особливий день, що співпадає зі святом Святого Миколая, нехай Чудотворець знайде кожного з вас — де б ви зараз не були. Нехай принесе здоров’я, силу й тепло у ваші серця, а вашим рідним — спокій, надію та радість. Бо навіть у найтемніші часи завжди є світло, яке не здолати нікому.Схиляємо голови перед пам’яттю Героїв, які віддали життя за нашу свободу. Пам’ятаємо кожного. Дякуємо кожному.Слава Збройним Силам України! Слава Україні!Міський головаІгор Яворський
🕯Із сумом повідомляємо про те, що підтвердилась загибель Захисника Войтовича Ореста Павловича. У ці важкі дні ми знову переосмислюємо ціну свободи, яка вимірюється життями найкращих синів України. Саме на таких людях тримається наш народ — на тих, хто став між рідним домом і ворогом. Ми навіки в боргу перед тими, хто віддав власне життя за усіх нас. Орест Войтович народився 1 вересня 1968 року в Бориславі. Навчався в 7-ій школі, здобув фах зварювальника в Бориславському професійно-технічному училищі №7. Служив у Німеччині в танкових військах та отримав звання старшого сержанта. Рідні згадують, що Орест дуже любив автомобілі, тому половину життя працював водієм автобусів та возив екскурсії по Україні. Він часто розповідав туристам про певні місця краще ніж екскурсоводи, оскільки сам дуже добре знав історію. Також Орест працював в Пожежній частині від НГВУ "Бориславнафтогаз".8 листопада 2024 року став на захист України, служив у 5-й окремій важкій механізованій бригаді. Там, у холодних окопах і спалених степах Донеччини, вирішується доля нашої держави. І саме там Орест виконував свій військовий обов'язок востаннє. Герой загинув 23 січня 2025 року в районі селища Андріївка Волноваського району Донецької області. З того часу вважався зниклим безвісти, та днями прийшла страшна звістка, яка обірвала надію рідних. Його смерть — це болюча втрата для громади, для родини і для всієї України.У воїна залишилися донька та син. Нехай Господь дарує їм сили пережити непоправну втрату.Розклад прощання:Зустріч - 1 грудня, 13.00 год, на Перехресті Героїв.Похорон відбудеться того ж дня, 1 грудня, орієнтовно о 14.00 год, в Богослужбовій каплиці при парафії Зіслання Святого Духа.Поховають Захисника на міському кладовищі в с. Попелі, на Алеї Героїв.Вічна слава Герою!
День автомобіліста та дорожника - це свято тих, хто щодня долає кілометри доріг, хто дбає про безпеку та комфорт мешканців. Ви — ті, хто забезпечує злагоджену роботу транспорту, розвиває дорожню інфраструктуру, підтримує життя громади у безперервному русі.Завдяки вашій праці працюють маршрути, сполучаються міста і села, розвивається економіка, а мешканці щодня мають можливість безпечно й зручно діставатися до місця роботи, навчання чи домівки.Сьогодні, у час випробувань, ваша праця набуває особливого значення. Дякуємо водіям-волонтерам, саме ви допомагаєте доставляти гуманітарну допомогу, медикаменти, продукти, паливо та все необхідне тим, хто цього потребує найбільше. Особливі слова вдячності — військовим водіям, які сьогодні виконують надважливі завдання у лавах Збройних Сил України. Саме ви доставляєте боєприпаси, техніку, харчі, евакуюєте поранених і рятуєте життя, часто під обстрілами, ризикуючи власним життям.Бажаємо автомобілістам та дорожникам міцного здоров’я, безпечних поїздок, наснаги та добробуту. Мирного неба і найскорішої Перемоги!
🕯Із невимовним болем повідомляємо про загибель Захисника Головчанського Миколи ВасильовичаМикола народився 24 січня 1996 року в селі Попелі. Закінчив Попелівський ЗЗСО, продовжив навчання у Бориславському професійному ліцеї за фахом електрика. У 2016 році служив у строковій армії. У 2018 році розпочав новий етап життя — одружився та створив родину.З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Микола добровольцем пішов захищати Україну. Він не зміг сидіти вдома, коли на рідну країну сунув ворог. Воїн служив спочатку у 703 окремій бригаді підтримки, потім - у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді.На жаль, 7 березня 2025 року Захисник загинув поблизу населеного пункту Нікольський Суджанського району Курської області.У воїна зилишились дружина, дочка, мати, тато, бабуся, брат та сестри. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Героя. Схиляємо голови перед подвигом та жертвою Миколи. Він віддав своє життя за свободу всього народу, за майбутнє наших дітей. Пам'ять про нього ніколи не згасне у наших серцях.Розклад прощання повідомимо згодом.Вічна слава Герою!
🕯Сьогодні, 12 серпня, Бориславська громада попрощалася із відданим воїном, Захисником Олегом Губановим. Чин похорону відбувся в Богослужбовій каплиці при парафії Зіслання Святого Духа. Багатолюдна скорботна громада зібралася, аби помолитися за упокій душі Захисника та віддати йому шану. Траурна колона рушила центральними вулицями міста до місця останнього спочинку воїна. З державними прапорами люди вийшли до дороги, аби висловити вдячність Герою за його подвиг.Поховали Олега на Алеї Героїв на міському кладовищі в селі Попелі з усіма військовими почастями.Олег народився 1 червня 1978 року в Бориславі. Тут закінчив 4 школу та продовжив навчання в Професійно-технічному училищі №7 за фахом слюсар-монтажник контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Служив у строковій армії. Потім працював водієм в МКП “Дана” та в КП “Бориславводоканал”.У 2015 році він добровольцем пішов служити у 128 гірсько-штурмову Закарпатську бригаду та брав участь у бойових діях. Потім перевівся у 24 окрему механізовану бригаду імені короля Данила. В 2019 році демобілізувався та працював на водопостачальному підприємстві. Проте, коли почалося повномасштабне вторгнення, Олег добровільно повернувся в ЗСУ та виїхав на фронт.29 квітня 2022 року воїн отримав важке поранення та довго проходив лікування. Після цього Захисника перевели до Старосамбірського районного територіального центру комплектування, де Олег був водієм. Від грудня 2024 року служив у складі 33 окремої механізованої бригади. 4 серпня серце Захисника раптово зупинилося.Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Захисника.Вічна слава Герою!
🕯 Сьогодні, 28 липня, Бориславська громада зустріла домовину з тілом загиблого Захисника Леськіва Володимира Михайловича.Володимир віддав своє життя за незалежність і майбутнє України. 21 липня 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нова Січ, що на Сумщині. Сьогодні Захисник повернувся до рідного Борислава на щиті. Це ще одна велика втрата, яка знову нагадує, яку високу, страшну ціну доводиться платити українському народу за свободу.На Перехресті Героїв, у скорботній тиші, з похиленими в жалобі головами, рідні Захисника, представники влади та мешканці громади зустріли свого Героя. Під час короткої жалобної служби раптово почався дощ — здавалося, навіть небо не стримало сліз…Після панахиди траурна процесія рушила до Церкви ПЦУ Святої Тройці. Уздовж шляху колони майоріли державні прапори на знак скорботи, шани та вдячності за подвиг Захисника. Колона на хвильку зупинилася біля ЗЗСО №7, де Володимир навчався, а також біля рідного дому Героя — щоб віддати останню шану там, де починалося його життя.Парастас відбудеться сьогодні, 28 липня, о 19:00. Чин похорону відбудеться завтра, 29 липня, о 13:00. Поховають Захисника на Алеї Героїв у селі Попелі. Перед тим траурна процесія ще раз проїде повз будинок, де проживав Володимир, зробивши символічне прощальне коло вулицями Петлюри, Міцкевича, Івасюка та Січових Стрільців.Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Розділяємо біль вашого горя.Вічна слава Герою!
🇺🇦 Сьогодні, 12 липня, Борислав провів в останню дорогу Володимира Рентюка — нашого Захисника, який загинув, боронячи Україну.У поминальній каплиці при парафії Зіслання Святого Духа зібралися рідні, побратими, друзі, колеги, вихованці та мешканці громади, щоби схилити голови перед Людиною, яка віддала життя за нашу свободу.Після заупокійної служби траурна колона рушила вулицями міста до храму Вознесіння Господнього. Люди, ставши на коліна, проводжали Героя, зі смутком, зі сльозами, з молитвою… На хвильку траурний кортеж зупинився біля Бориславської ДЮСШ, де Володимир Романович понад 25 років пропрацював тренером з волейболу. Його вихованці та колеги зустріли процесію з волейбольними м'ячами в руках — як символ поваги, вдячності й прощання з наставником, який був для них більше, ніж викладачем. Він був для всіх прикладом мужності, доброти, справедливості та любові до України.Поховали Захисника на кладовищі в мікрорайоні Потік з усіма військовими почестями: військовий оркестр виконав Державний Гімн України під триразовий збройний залп. Державний Прапор України, як знак вдячності від усього народу, було передано брату полеглого Воїна.Володимир Рентюк загинув 1 липня поблизу населеного пункту Нова Січ Сумської області. Він назавжди залишиться в пам’яті громади як щирий, добрий, справедливий, сильний духом чоловік — воїн, педагог, патріот.Дякуємо за життя, віддане за наше майбутнє. Вічна пам’ять і вічна слава Герою! Щирі співчуття рідним і близьким…
