Книжковий дворф

📖 «Буремна вись»✍🏻 Емілі Джейн БронтеМої стосунки з класичною літературою доволі складні. Я не з тих людей, які захоплюються книгою зокрема саме тому, що вона написана 150 років тому й пережила кілька поколінь читачів. Мені потрібен контакт із текстом, і далеко не з кожною класикою він трапляється. Цю книгу я взяла тому, що мені сподобались інші книги серії «Мара» від видавництва «Небо», тож Надія була саме на готичну складову історіїУ підсумку, це роман який виявився значно темнішим, жорсткішим і, на диво, цікавішим за мої уявлення про нього Так, тут є Кетрін і Гіткліфф. Є сильний зв’язок між двома людьми, який важко назвати здоровим чи навіть, нормальною любов’ю. Є розлука, шлюб Кетрін з Лінтоном, повернення Гіткліффа й величезна кількість стражданьАле любов тут дуже швидко перетворюється на одержимість, образу й бажання помсти. А от це я обожнюю досліджувати як в літературі так і в кіно/трукрайміГіткліфф — людинка, яку, на правду, дуже легко романтизувати, якщо знати про нього лише поверхово. Хлопчик-сирота, якого забрали в родину, принижували, позбавляли нормального становища, а потім він утратив Кетрін. Звучить як чудова передісторія для трагічного романтичного героя.От тільки дорослий Гіткліфф вирішує не лишити минуле позаду. Він присвячує роки тому, щоб зробити боляче всім, кого вважає винними. І не тільки їм. Нарцисичненько, та?Його помста переходить на наступне покоління.І от це мені сподобалося найбільше. Роман поступово виходить за межі історії Кетрін та Гіткліфа й показує наслідки їхніх рішень для дітей. Люди, які взагалі не були причиною старих конфліктів, отримують у спадок чужу ненависть, образи й сімейний звиздецьЩо до Кетрін — яскрава, сильна, харизматична, але водночас егоїстична й дуже суперечлива. Її рішення мають наслідки, і точно не безневинна жертва великого коханняГіткліф десь місцями може і викликав співчуття, та чим далі, тим складніше його виправдовувати. Він пережив жорстокість — і сам став жорстоким. дещо іронічно, що це саме класичний розвиток зламаних дітей. Вони або стають такими як ті, хто кривдив їх або ж дзеркально інакшими. І от цей хлоп обрав першеЩе атмосфера тут кайфова. Пустки Йоркширу, два маєтки, вітер, холод, самотність, смерть, привиди ну прям максимум готичності. І я? До речі, із задоволенням жила б в таких умовах)І ще одна річ, яка мене приємно здивувала: ця книга зовсім не така романтична, як я очікувала.Я навіть рада, що не знала про неї занадто багато перед читанням. Бо свідомо уникала всіх сестер БронтеА тут кохання є лише однією з частин величезної історії про образу, класову нерівність, приниження, владу, спадок, помсту й те, як легко чужа травма може перетворитися на травму для наступних людейЧи сподобалися мені персонажі? Та ні, господи. Деяким однозначно дорога в терапію. Дуже така довгу.Чи хотіла б я жити в цьому романі? Боже збав. В атмосфері саме — так. Поруч з цими всіма… ну я ж не на стільки пацієнт їх категорії Чи не шкодую, що прочитала? Однозначно не шкодую.Бо в результаті «Буремна вись» стала для мене приємним відкриттям. І, одним із тих випадків, коли класика не змушує мене переконувати себе, що вона класна бо так вже заведено Видавництво Небо 🌟

А це мої книги від Букшеф 🌟Розгулятися є де) і більшість з усього цього читане. Якби ще я одразу писала відгуки, а не маринувала їх в нотатках, ціни б мені не було Букшеф видає багато годноти. Від хороших трилерів до фентезі. Ну і даркроманс не можу оминути, бо саме вони видають мій guilty pleasure — «Розпусні загублені хлопці». Даркроманс в якому окрім еротики є і дуже цікавий сюжет, як на мене.Не відходячи далеко від дарку, нагадаю про дилогію «Гра в кота і мишу»…Аделіночка, сонечко ясне. До речі, планують екранізувати. І я боюсь уявити як втілять культову сцену з пістолетом Ну і, на завершення розпусти, придивіться до циклу «У темряві». Нещодавно вже друга частина зʼявилась, тож не треба буде чекати.Взагалі дарку в них ще багато є, і все, що на сайті з позначкою «в наявності» можна спокійно замовляти, спалене, на щастя, не всеНеможливо оминути серію «Благословення небесного урядника», тимпаче лишилось видати ще одну книгу і таїть буде завершений. Я зізнаюсь, що якби не азійський сетинг і не даньмей я б навряд прикипіла б до серії, але тут є все, що любо моєму серцю в рамках романтичних стосунків і гарного тла.Ну про «Грлодні ігри» довго розписувати не бачу сенсу. Всі пʼять книг є. Всі однакового розміру 😁Далі Клюн. Я нині прочитала тіко дві його книги, з циклу «Зелений струмок», і це точно один з найкрмфориніших для мене авторів. Якщо хочете затишку — беріть, насолоджуйтесь.Далі відкриття минулого року для мене. Гранже. Я про нього чула давно та все не доводилось познайомитись з творчістю особисто. А потім стався спільночит, і «Лонтано» і «Конго Реквієм» зайшли як в суху землю, дуже ДУЖЕ добре пише, той випадок, холи жанр «психологічний трилер» абсолютно виправданий. І Букшеф має ще багато його видань, до яких я з часом доберусь Я ще довго можу розповідати про те, що читала. І рекомендувати цикл «Той птах, що пʼє сльози», дуже красиве і незвичне фентезі. Серію «Цей химерний світ», читаючи який можна і на сміятися і по співпереживати. Серію дуже красивого фентезі — «Фейрі та алхімія». Заходьте на сайт і замовляйте. Там точно є щось для вас. А якщо бажані книги відсутні, через притрушеного сусіда, трохи чекаєм і обовʼязково буде друкЧитайте українське. Підтримуйте своїх💛💙

Це моя полиця де живуть книги видавництва «Жорж» 🌟На стільки різний і цікавий видавничий портфель в них, що навіть не знаю з чого почати розповідати)Певно з улюбленого. Лицем до нас стоять:найкраща, на мою думку, видана «Жоржем» сучукрліт — «Залишена» Оксани Ковальчук. Якщо ще не читали… я вам заздрю,щиро. Те, як Оксана володіє словом і як створює атмосферу — неймовірно .Найкраще, на мою думку, перекладене видання від Жоржа — «Вавилон» Кван. Пройшло кілька років, як я його прочитала, та ця історія лишається в моєму серденьку і спонукає, як бачите, читати все, що перекладають з доробку Кван. Нині маю всі видання. І днями хочу прочитати «Катабазис», бо довго тягнула просто щоб «не закінчилось»)Не менш мною улюблений Девід Мітчелл і його іменитий «Атлас хмар», котрий я перечитуватиму, певна, не один раз. Як і «Тисячу осеней Якоба Де Зута». А от «Кістяні годинники» ще відкладаю до моменту, коли видадуть наступні його книги)Ну і ще дуже ДУЖЕ рекомендую всі книги Кінгфішер. Вони за обʼємом маленькі, що зручно і з собою возити, і цікаві«Нефритове місто прочитала», і маю що про нього сказати, трохи пізніше. Дуже незвичне фентезі сучасний сетинг якого мене здивував)Більшість книг Жоржа, що маю на полиці, я прочитала. І так щиро тішусь, що це видавництво тільки набирає оборотів. Прекрасна команда, чудовий видавничий портфель.Я так не хочу щоб через притрушеного сусіда всі плани відмінились. Тож купуйте українське. Купуйте видання Жоржа через дірект або телеграм. У магазинах-партнерах. Рекомендуйте видання, які вже прочиталиОбіймаю всю команду видавництва, і зичу скорішого відновлення 🫂

«Забута»✍🏻 Ханна БекерманНа початку трохи введу вас у справу.Історія починається з того, що Анна приходить до тями після автомобільної аварії. Вона не пам’ятає ані себе, ані свого життя, ані чоловіка, який сидить поруч і переконує, що вони були щасливою парою. Паралельно ми знайомимося з Лівві — молодою мамою, яка намагається повернутися до звичного життя після народження дитини. Згодом у її житті з’являється свекруха, яка буквально кількома фразами змушує засумніватися в людині, з якою Лівві прожила багато років.Мені сподобалося, що авторка зробила цю історію неспішною. Тут немає купи несподіваних поворотів кожні кілька сторінок, і саме в цій історії мені було доречно. Сюжет йде повільно, майже непомітно «підкручує гайки». З кожним розділом дивних дрібниць стає більше, і запитань накопичується все більшеВдало створена атмосфера постійного сумніву. Протягом усього твору, з голови не виходять питання: кому можна довіряти? Чи справді пам’ять Анни її підводить? Чи, можливо, хтось дуже зацікавлений у тому, щоб вона нічого не згадала? А що приховує чоловік Лівві? Книга постійно підкидає нові підозри, і я кілька разів була впевнена, що вже все зрозуміла. Ага, звісно. (Ні)Потішило те, що це дійсно психологічний трилер. Без екшену чи нескінченних сцен насильства. Напруга будується на маніпуляціях, недомовках, газлайтингу й тому моторошному відчутті, коли людина вже не впевнена навіть у власних спогадах. А я, як читачка, і у власних😁 Фінал я не спойлеритиму. Це один із тих випадків, коли останні розділи змушують подумки повернутися на початок і сказати: «а щоб тебе шлях трафив». Багато деталей, які здавалися випадковими, виявляються зовсім не випадковими. Загадкові загадки. Таємні таємниці)Для мене це була історія не стільки про втрату пам’яті, скільки про те, як легко людиною маніпулювати, коли вона перестає довіряти самій собіЄдине, про що варто мені сказати вам: якщо ви любите трилери, де вже на першій сторінці знаходять труп, а далі починається безперервна гонитва, ця книга може здатися занадто повільною. Але якщо вам подобається розбиратися в персонажах, підозрювати всіх підряд і до останнього не розуміти, кому вірити — це ваша чашка чаю, беріть, і не пошкодуєте Видавництво Chitarium

📖 «Грай чемно»✍🏻 Джейсон ШраєрЯ не очікувала, що книга такого формату виявиться настільки динамічною. Зазвичай документалістиці потрібен час, щоб розігнатися, але тут історія буквально затягує з перших сторінок. І це, мабуть, найбільший комплімент, який можна зробити нонфікшну, за моїми особистими міркамиШраєр крок за кроком показує, як невелика команда ентузіастів перетворила Blizzard на студію, яка десятиліттями була символом якості, а потім так само детально розбирає, чому цей образ почав руйнуватися. Автор показує, наскільки складними були процеси всередині компанії: творчі конфлікти, боротьба за незалежність студії, корпоративний тиск після злиття з Activision, скасовані проєкти, кадрові втрати та рішення, наслідки яких відчувалися роками. Усе це складається в цілісну історію, де одна подія закономірно веде до наступноїПро людей. Це, на диво, не перелік прізвищ і посад, а історії програмістів, дизайнерів, сценаристів, керівників і всіх тих, хто десятиліттями будував Blizzard. Відчувається, що автор провів величезну роботу: книга заснована на сотнях інтерв’ю з нинішніми й колишніми працівниками студії, тому події часто показані з різних точок зору, а не через призму однієї людиниНавіть якщо ви не грали в кожну гру Blizzard, книга все одно може вам «залетіти». Це історія не тіко про ігрову індустрію, а й про те, як народжуються культові проєкти, як бізнес поступово починає впливати на творчість Єдине, до чого варто бути готовими, — велика кількість імен, команд і внутрішніх процесів. Подекуди доводилося трохи пригальмовувати, щоб не загубитися в усіх цих людях. Та так як я так-сяк вже була знайома з компанією мені це все було зікаво«Грай чемно» — це чудовий приклад того, що документальна література може бути не менш захопливою за художню. Це книга, яка не намагається створити міф про Blizzard чи остаточно його зруйнувати. Вона показує, як народжувалася легенда, що допомогло їй вирости і які рішення зрештою призвели до її занепадуЗ чистою совістю раджу всім, кому цікаві історії і «нутро» гігантських компаній, бо тут саме про таку. Ну і, звісно, прихильникам проектів Blizzard, тут правда багато цікавого)Видавництво Mal’opus 🐙

📖 «Ніч, коли згасли зорі»✍🏻 Нін Ґорман, Марі АльгіньйоЦе емоційна історія про втрати, травму, дружбу, пошук себе та людей, які здатні стати «світлом» навіть у найтемніші моменти життяПерсонажі тут не ідеальні, помиляються, роблять дурниці, тікають від власних почуттів і поступово вчаться жити далі. Саме за їхніми стосунками хотілося спостерігати найбільше. Особливо вдало, на мою думку, авторам вдалося показати, що відновлення після психологічних травм не відбувається за одну розмову чи одне правильне рішення. Тому персонажам вірила, і співпереживала, адже колись була такою ж)Зазначу, що роман не обмежується лише любовною лінією. Тут багато уваги приділено дружбі, родині, почуттю провини та прийняттю себе. І мене це тішить, так як ці теми завжди актуальні, тимпаче коли це new adult.Майже 500 сторінок — це відчутний обсяг, і ближче до середини історія місцями сповільнюється в темпі. Деякі емоційні сцени повторюють одна одну за настроєм, через що виникає відчуття, ніби авторки трохи затримують розвиток сюжету. Деякі окремі моменти ну вже занадто мелодраматичні, та я думаю, що це особисто мої вподобання і відчуття, так як я це все пережила досить давно, і зараз сприйняття дещо інше. Та на правду, якщо згадувати мене у віці персонажів, то драми в житті було ну ніяк не менше) Цей твір більше про те, як люди поступово вчаться довіряти, відкриватися і знаходити сили жити далі, навіть коли здається, що всередині давно «згасли всі зорі»Якщо любите сучасні емоційні романи з акцентом на персонажів, повільний розвиток стосунків і важкі теми — ця книга цілком вам сподобається. Особливо радила б читати її старшокласникам, і студентам також. Бо тут точно є подібні відчуття до тих, які ви зараз проходите, і я певна, що ви переконаєтесь, що не одні з цими проблемами і питаннями 🫂Видавництво ТАК

📖 «Серця в Атлантиді»✍🏻 Стівен КінгЦе, мабуть, один із найменш «кінгівських» Кінгів. Особливо, якщо читач звик до моторошних готелів, демонів, клоунів чи чудовиськ із темряви, то тут усе зовсім інакше. Найстрашніше чудовисько цієї книги — час. А ще війна. І людська пам’ять, яка не дозволяє остаточно залишити минуле позаду.«Серця в Атлантиді» складаються з п’яти історій, але назвати їх просто збіркою важко. Це роман, розділений на окремі частини. Кожне оповідання живе власним життям, але водночас є частиною значно більшої картини. Герої переходять із однієї історії в іншу, хтось повертається лише на кілька сторінок, хтось стає центральною постаттю вже в наступному творі. Кінг настільки природно переплітає людські долі, що навіть не помічаєш, як окремі шматочки починають складатися в єдине полотноІ те та, інша сторона Кінга, яку я полюбила ще раніше, читаючи «Розу Меддер», «Долорес Клейборн» чи «Казку»Бо життя ж саме так і працює. Ми випадково зустрічаємо людей, прощаємося з ними, губимо їх на десятиліття, а потім раптом розуміємо, що вони все одно залишили слід у нашій історії. А ще цікавіше, коли вони знову зʼявляються в, подумати б, геть іншій сторінці твого життя. У мене, доречі, таке було в рамках книжкового блогу. Коли я випадково(?), повторно «познайомилась» з людиною, у якої, як і у мене, геть вже інше життя, далеке від періоду нашого «першого знайомства», от прям кардинально. (Рома привіт)у книзі Кінг особо не акцентує увагу на цих перетинах. Він ніяк не тикає читача носом у пояснення «а памʼятаєш це ж та, що була дівчиною ось того з першої оповідки?». Він просто дозволяє життю текти так, як воно тече насправді. І саме тому всі ці зв’язки здаються такими природнимиОкремо хочеться сказати про тему війни.Хоча безпосередньо бойових дій у книзі майже немає, війна присутня буквально всюди. Вона живе у страху молодих хлопців отримати повістку до В’єтнаму. У студентських протестах. У втраченій юності. У людях, які повернулися додому вже зовсім іншими. У тих, хто вижив, але так і не зміг залишити пережите позаду.Кінг не намагається пояснювати, хто мав рацію. Він показує значно важливішу річ: війна майже ніколи не закінчується тоді, коли закінчуються постріли. Вона продовжує жити всередині людей. У їхніх страхах, мовчанні, почутті провини, випадкових рішеннях і навіть у долях тих, хто ніколи не був на фронті.Для мене це один із найемоційніших романів Кінга. Тут майже немає потреби когось лякати. Автор б’є по пам’яті, ностальгії, дорослішанню, втратам і тому болючому усвідомленню, що назад уже нічого не повернешПри цьому книга зовсім не здається похмурою. Вона дивовижно тепла. Особливо перша історія, де дитинство показане саме таким, яким воно запам’ятовується через багато років: із довгими літніми днями, першими дружбами, маленькими відкриттями й тим особливим відчуттям, коли здається, що попереду ціле життя. І на правду трохи боляче бачити, як час повільно забирає цю безтурботність.Мені ще дуже сподобалося, що навіть містика тут прописана дуже обережно, залишаючи на першому плані людей. Їхні вибори, помилки, любов, страх і спогадиТак, Кінг, безумовно, король жахів.Але.Він насамперед неймовірний автор людських історійПро те, як ми впливаємо одне на одного, навіть якщо давно розійшлися різними дорогами.Про те, що дитинство ніколи не повертається, але ніколи й не зникає остаточно з памʼяті Про те, що найміцніші нитки між людьми часто залишаються невидимими, навіть коли здавалися б розірваними І про те, що серце завжди пам’ятає те, що розум давно намагався забути) Видавництво КСД 🌟

📖 «Спіраль»✍🏻🎨 Джюнджі ІтоНі для кого з тих, хто підписаний на цей канал вже певний час, не секрет, що я обожнюю творчість Джюнджі Іто. І сьогодні відгук на одну з його найвідоміших робіт — «Спіраль»Події відбуваються у маленькому містечку Куроудзу, яке поступово опиняється під впливом загадкового прокляття, пов’язаного зі спіралями. І якщо спочатку все здається просто дивним, то з кожною наступною главою ситуація летить кудись у таку безодню абсурду й жаху, що полишаєш спроби передбачити, що буде далі, і куди приведеВласне, за це я обожнюю Іто. У нього майже неможливо вгадати якісь сюжетні повороти, і що б ти не придумав, у підсумку буде значно дивніше, значно моторошніше і логічне саме для фантазії і манери самого Іто. Він змушує сумніватися у найбуденніших речах. Після цієї манґи я кілька разів ловила себе на тому, що автоматично звертаю увагу на спіралі навколо. Дякую, Джюнджі. Дуже допоміг моїй буденній тривожності відволіктись на щось свіже😁 І, на правду, це одна з причин, за що я люблю горори, трилери і містику)Малюнок. Він просто неймовірний. Це той випадок, коли хочеться не перегортати сторінки швидше, а навпаки зависати над кожною панеллю, роздивляючись усі деталі. Іто фантастично працює з композицією, контрастом і дрібницями. Його боді-горор водночас викликає огиду, захоплення і моє щире здивування щоразу. Причому він майже ніколи не спирається лише на шок. Страх народжується через неприродність того, що бачишДуже подобається й те, що автор не намагається розкласти все по поличках. Він залишає місце для невідомого, а невідомість у горорі часто страшніша за будь-яке пояснення. Це не та історія, де наприкінці розкажуть, чому сталося кожне явище. І, на правду, мені це подобається, бо атмосфера не розсипається навіть після закінчення тайтлуВарто зауважити ще одну особливість. Тут багато розділів працюють майже як окремі історії, але поступово складаються у дедалі масштабнішу картину занепаду міста. Тому манґа постійно підкидає нові ситуації. Коли здається, що гірше вже не стане… стає. Причому щоразу якимось абсолютно новим способом. Чи не дивовижно?)Без перебільшення — одна з найсильніших горор-манґ, які я читала. Абсолютно заслужена вже класика. І ще один доказ того, що Джюнджі Іто — людина, яка здатна зробити кошмар буквально з будь-чого. Чекатиму наступних видань в не перестану захоплюватися талантом цього митцяВидавництво Mal’opus 🌟

📖 «Ти знаєш що ти накоїла?»✍🏻 К.Т.НгуєнЦе психологічний трилер, котрий більше лякає не подіями, а тим, що відбувається в голові героїніРазом з Енні (головною героїнею) я дещо сумнівалась буквально в усьому: у власних спогадах героїні, у людях поруч і навіть у тому, що є реальністю. Тому напруга у творі майже не спадала, при тому, що якихось супер-різких екшен поворотів сюжету не булоВарто зазначити, що багато уваги приділено обсесивно-компульсивному розладу, міжпоколінній травмі, досвіду родини в’єтнамських біженців та складним стосункам між матір’ю і донькою. Важливо те, що це прописано досить правдоподібно, і дає змогу так чи інакше розуміти персонажів Темп на правду досить повільний, також повторюваність нав’язливих думок героїні місцями може виснажувати. Для мене це виглядало виправданим, адже це, як я зрозуміла, спосіб авторки передати психічний стан. Та розумію, що частині читачів може бути затягнуто.Що до фіналу. Його є «пережовувала» якийсь час є, кидаючись від думки про те, що «все логічно ж», до думки «занадто передбачувано». Зупинилась на тому, що передбачуваність тут таки ліпше, ніж якщо в кінці був геть висмоктаний з пальця твіст. Але із задоволенням почитаю якось думки інших читачів що до цьогоУ підсумку. Це психологічний трилер (Кеп на місці🫡), радше конкретно про людську психіку, аніж спроба шокувати нескінченними сюжетними поворотами. Якщо вам подобаються ненадійні оповідачі, сімейні драми, теми психічного здоров’я та історії — читайте. Оце воноВидавництво КСД 🌟

У Чернівцях проведуть одноденний літературний фестиваль: як потрапити та що очікує на відвідувачів11 липня у Чернівцях відбудеться фестиваль “Лабораторія літератури”, створений у партнерстві книжкового клубу "Пере(ПРО)читання" та ГО "Лабораторія культурних досліджень".Фестивальні заходи проходитимуть на двох локаціях. Перший блок (11:00–16:30) – в Чернівецькій обласній бібліотеці імені Михайла Івасюка (вул. О. Кобилянської, 47):◾️11:00. Креативне письмо з Мариною Горбатюк. ◾️13:00. Минуле в майбутньому. Як ми зберігаємо традиції, самі того не знаючи: розмова та презентація книжки “Діло діточе” // Катерина Дудка, Остап Українець.◾️14:15. Презентація артбуку «Чекання» // Софія Сіренко, Ольга Деркачова, Христина Кухарук, модерує Олеся Дибовська.◾️15:30 – Нове небо і нова земля: презентація пригодницького роману «Українець Джонатан і 27 мерців» // Віктор Шепелєв, модерує Павло Коробчук.Другий блок (17:00–20:00) – у фоє кінотеатру «Чернівці» (вул. Університетська, 10):◾️17:00 – Віднайдення голосів: літературна децентралізація. Дискусія// Ростислав Семків, Світлана Вардеванян.◾️18:45 – Розмова про сучасне українське фентезі та презентація книжок “Лазарус. Змій”, “Батьковбивця” // Світлана Тараторіна, Олена Кузьміна, модерує Анастасія Ревега.Вхід на усі події вільний за попередьою реєстацією: https://forms.gle/AhURHCgd97buGoc88#реклама