Коли тільки 17-річний Ілля Забарний у першому матчі Динамо доторкнувся до мʼяча після передачі назад та спокійно віддав вперед, стало зрозумілим, що такого гравця в українському футболі давно не було.Нехай, це свідоме перебільшення, але наразі так і є. Розумний та спокійний в усіх фазах гри, технічний та з піднятою головою, швидкий та сильний.Однак при усьому своєму захопленні його вже наявними якостями, є один момент, який йому не дозволяє наближатися до елітного рівня: гра в повітрі.Писав про це нещодавно якраз. Й тут Забарний ідеально підходить під поняття класичного українського центрбека.У останньому матчі АПЛ проти Ньюкасла, коли суперника перехопив ініціативу та почав закидати штрафний майданчика суперника навісами, Забарний втратив контроль над ситуацією.Як би не змінювалися вимоги до центральних захисників стосовно дій з мʼячем, але неможливо знайти жодного топ-оборонця, який би не вмів вигравати боротьбу в повітрі. Мова не тільки про безпосередньо про гру головою, а про штовханину, допомогу плечами та ліктями, передбачення та вчасність дій.Щоб покращуватися та зростати, треба не просто час та досвід, вони можуть лише трохи покращити те, що в тебе вже є. Потрібно працювати над покращенням та вивченням нового.Сьогодні у Забарного буде гарна можливість повчитися, адже в матчі Кубка Ліги суперником Борнмута буде Вест Гем. А там Ніклас Фюлькруг в старті зіграє та ще точно знайдеться декілька сильних в повітрі гравців.Пряма трансляція о 21:45 на Setanta Sports та платформі. Почуємося.ПС. Забарний таки не в старті.
Я не любив Свена-Йорана Ерікссона, коли він тренував збірну Англії.Бо він, як тоді здавалося молодому емоційному чоловіку, зіпсував золоте покоління англійського футболу: знущався дуетом Лампард-Джеррард, вигнав із збірної Скоулза, зробив капітаном Бекема, замість того, щоб вигадити щось із Джо Коулом, вигадав з Емілем Гескі.Тоді я ще не знав, що збірна Англії - проклята. І я разом з ними. Тому шукав якісь винних серед земних, поцейбічних причин.Та я чудово памʼятаю сезон 1999/2000 в Серії А, головній лізі українського 13-літка в ті часи. До того ж я підтримував Ювентус та назавжди запамʼятав імʼя Алессандро Калорі. Точно не згадаю, хто це, як він виглядає та взагалі не знаю, що він робив після того дня. Але він забив за Перуджу , Ювентус програв і Лаціо стало чемпіоном.Із гарного стало те, що це було саме Лаціо. Я відверто симпатизував цій команді, де подобалися Неста (його 13-й номер став моїм улюбленим на футбольній формі), Михайлович та особливого шарму додавала ціла група дорослих лисих чоловіків.Тому зрадів, коли Ерікссона покликали зробити Англія великою знову хоч колись. У нього не вийшло.Англія - це була жахлива робота. Італія була його країною. На Джанлука Лападула сьогодні багато текстів про цього дивного шведа із дитинства. В Італії він на це заслуговував.
Чи скучили ви за футболом так, щоб дивитися матч Шеффілд Венздей - Плімут Аргайл, 20-ї команди минулого сезону проти 21-ї?Думаю, що ні. Хоча любителі футболу - ще ті збоченці. Багато з них упл закидаються другий тиждень, а хтось вчора дивився Каша Пія - Боавішта.Отже, матч Плімута цікавий тим, що Вейн Руні робить чергову спробу стати тренером. А взагалі, щоб не писати превʼю просто використаю шпаргалки стосовно цих команд зі свого превʼю сезону для підписників на патреоні та байміекофі.ПЛІМУТ АРГАЙЛВиступ в минулому сезоні: 21 місцеГоловний тренер: Вейн РуніПісля провалу в Бірмінгем Сіті, а до того не найбільших успіхів в Дербі та Вашингтон ДІСІ Юнайтед Вейн Руні все ще хоче бути тренером. Він сказав, що в нього не лежить душа до експертування на ТБ. А тому новий виклик - Плімут. У минулому сезоні цей клуб дивом врятувався від вильоту, а тепер знову буде серед претендентів. І це подвійний виклик і для Руні, і для клубу: показати, що вони можуть бути успішними.У центр захисту Руні покликав свого колишнього підопічного в МЛС Віктора Палссона, також лінію захисту мають покращити угорець Корнель Суч та Натанаель Огбета. В атаку додались орендовані Ібраїм Сіссоко та Мухамед Тіджані.Якщо говорити відверто, то посиелення не надто солідне та команді потрібно буде робити неймовірні речі для того, аби уникнути вильоту. Моргану Віттакеру забивати більше, ніж 19 голів в попередньому сезоні, наприклад. Усім бути кращими.На кого звернути уваги: Морган ВіттакерШЕФФІЛД ВЕНСДЕЙВиступ в минулому сезоні: 20 місцеГоловний тренер: Данні РьольПо-перше, варто зазначити, що вперше за 5 років на нас чекає шеффілдське дербі. Одне із дуже атмосферних та нервових, хоч і забутих дербі. У найвищому дивізіоні вони востаннє перетиналися в сезоні 93/94.Шеффілд Венсдей - це головна історія минулого сезону. Спочатку сварка власника клубу Деджфона Чансірі з головним тренером Дарреном Муром, який вивів команду до Чемпіоншипу. Потім провальне призначення Хіско Муньоса, який не виграв жодного матчу з 12-ти, а потім ризикована, однак виправдана ставка на 35-річного німця Данні Рьоля, який ніколи до цього не працював головним тренером.Венсдей врятувалися, а тепер зайнялися посиленням складу та підписання гравців, котрі мають допомогти. Чансірі хоч і довірився молодому тренеру, але гравців полюбляє підписувати досвідчених. Макс Лоу із ворожого Юнайтед, Джамал Лоу із Борнмута, Натаніел Чалоба із Вест Брома, колишній гравець Саутгемптона Ян Валері, голкіпер Бен Геймер - це гарне посилення на те, щоб зміцнити команду. Ніхто в ШУ не мріє про якісь неймовірні звершення, важливим є спокійно пройти сезон без зривів.Утім є й молодь як орендований у Брайтона голкіпер Джеймс Бідл чи вінгер Ентоні Мусаба.За розвитком команди була дуже цікаво спостерігати минулого сезону та тепер також є багато передумов для того, щоб звернути увагу на Шеффілд Венсдей.На кого звернути увагу: Джеймс Бідл.Початок матчу о 18:00. Пряма трансляція на каналі Setanta Sports.
Бундесліга 2 сьогодні повертається мегаматчем Кольна проти Гамбурга.Два клуби з топ-7 авдиторією та членами клубів в Німеччині (ще один із цього списку в цьому дивізіоні Шальке) та багатьма цікавинками.Гамбург після чергової невдачі змінив керівництво. При цьому головний тренер Штеффен Баумгарт залишився на посаді. Він очолив команду в лютому та не зумів шоковою терапією змінити сиутацію.Ще тоді легко можна було прогнозувати проблеми, тому що футбол Баумгарта занадто сильно відрізняється від футболу Тіма Вальтера. І хоча новий бос Штефан Кунц не був шанувальником Баумгарта, однак вирішив дати йому можливість збудувати свою команду.Таку, якою якраз був Кольн декілька років тому. Тоді Баумгарт зумів підняти команду в Бундеслігу, потім разом вивів до єврокубків.Гамбургу вдалося зберегти майже усіх найкращих. Пішов тільки Ласло Бенеш, його 13+11 минулого сезону були занадто неймовірними, щоб залишитися.Прийшли атакувальний хавбек Адам Карабець із Спарти, чудовий універсал Даніель Ельфадлі із Магдебурга, досвідчений Дейві Зельке, останнім клубом якого був якраз Кольн, а також ось-ось має бути оформлений фланговий захисник Сільвен Хефті із Дженоа.У старті очікується тільки Ельфадлі, дійсно дуже цікавий трансфер.Не буде травмованого найкращого бомбардира останніх років Роберта Глацеля. Але має бути новий Гамбург.У Кольна великими зміни не могли бути, тому що клуб й досі перебуває під санкціями та не може реєструвати нових футболістів.Були підписані повноцінні контракти з орендованими в минулому сезоні Расмусом Карстенсеном та Лукою Вальдшмідтом, а деякі гравці повернулися з оренди.Зокрема, голкіпер Йонас Урбіг та нападник Тім Лемперле, які грали в минулому сезоні за Ганновер, сьогодні очікуються в стартовому складі. Також варто чекати ще одного молодого гравця Юліана Паулі в центрі захисту.Втрат через трансфери не досить багато. Окрім Зельке, пішов тільки Джефф Шабо, який тепер гратиме за Штутгарт.Проблеми у Кольна наразі з травмами. Флоріан Кайнц, Лука Кілліан, Макс Фінгрефе та Якоб Крістенсен поза складом на цю гру. Марвін Швебе та Штеффен Тіггес програли боротьбу за місце в стартовому складі.Улітку Кольн призначив нового головного тренера Гергарда Штрубера. 47-річний австрієць має дивне уміння переконувати в тому, що він вміє добре тренувати. Він довго працював в системі Ред Булла, отримавши першу роботу поза межами системи у Вольфсбергері влітку 2019 року. Уже в листопаді його покликали в Англію в Барнслі, потім були Нью-Йорк РБ та Зальцбург. Не сказати, що у нього десь були великі досягнення.Та у Кольні вірять, що він швидко поверне клуб в Бундеслігу. Але приклад Гамбурга є ідеальним для того, щоб зрозуміти те, що це може бути надовго.ПС. Трансляція сьогодні о 21:25 на платформі Setanta. Але без українського коментатора.
Якщо Добвик на посвяті не заспіває пісню Олега Винника, то навіщо взагалі цей трансфер.Якщо говорити серйозно, усі три сторони мають бути задоволені, хоча незадоволених навколо залишиться багато.І мова не про Атлетико, які наразі перебувають всередині такої буремної трансферної кампанії, що вже й забули про те, що Довбик їм відмовив в останній моментДо того ж в Мадриді не приховувують, що українець був їхнім другим варіантом після Серлота із Вільярреала, якого тепер знову зʼявився шанс підписати.Незадоволені українські любителі футболу, які багато можуть розказати, що Довбик помилився з вибором, перейшовши в Рому, а не в Атлетико.Не зовсім розумію ось цього, що він відмовився від Ліги чемпіонів та перейшов в Лігу Європи чи де там буде грати Рома. Але ж попереду Довбик має не один рік карʼєри, може розраховувати на Лігу чемпіонів пізніше.Переконали Довбика, очевидно, два моменти. Один із них гроші, так.Рома точно буде платити більше, ніж Атлетико та точно комісійні легше знайде, ніж мадридський клуб.Та другий момент стосується відношення до гравця. Рома була більш переконливою. І це не просто ось це слово, яким часто зловживають коментатори у якості епітата чиїхось кращих дій на полі, а дійсно Рома більше переконувала.Рома зробила те, що свого часу зробило Лаціо, підписавши найкращого бомбардира Примери Крістіана Вʼєрі із Атлетико. Ситуація дещо різна, але сенс однаковий: клуб з великими амбіціями готовий до серйозних витрат та робить показовий трансфер.Ромі потрібно було переконувати Довбика та його агентів, залицятися, обіцяти та робити компліменти. Тоді як у Атлетико показав свій статус та Довбику мало бути цього досить.Романтичні комедії та твори класичної української літератури вчать, який вибір завжди правильний.Для Атлетико Довбик потрібен був, щоб замінити Морату. Але специфіка команди Дієго Сімеоне така, що там нема ключових гравців (крім Антуана Грізманна та майбутнього Грізманна - Хуліана Альвареса), а той же Мората в середньому за матч грав 60 хвилин.А Рома бачить в Довбику зірку.Та ще й в лізі, де тобі подобається. А навесні 2023-го Довбик в інтервʼю виділяв Серію А у якості турніра, за яким він особливо слідкує та де хотів би опинитися.І нехай набагато більше шансів бути успішним в Атлетико, ніж в Ромі, але ж так хочеться бути зіркою та особливим для когось.
Про таке не зізнаються, але навесні для покращення отриманих знань та навичок робив розбори дій усіх команд УПЛ.Виявилося, що найкращою командою за організацією гри, продуманістю та чистокровною аналітикою в усій лізі є Олександрія Руслана Ротаня.Моя думка, безперечно, скромна, але тільки під час перегляду матчів цієї команди точно розумів, що вона хоче, як вона хоче це робити та що йде за чим в кожній фазі.Пресинг Руха, контратаки Кривбаса, зАмок та замОк ЛНЗ - це все також варте особливої уваги, але Олександрія - хрестоматія.(Востаннє я це слово вживав ще в школі, ото воно сховалося в голові)Та як і в кожній команді Ротаня, окрім хіба тієї, що була рік тому на молодіжному Євро, є проблеми з виконанням цих задумів.Ротань вже досить досвідчений тренер, щоб зроузіти те, що він - догматик. Хто б не був у нього в складі, він хоче грати в такий футбол. Але тільки на тому Євро у нього був близький до ідеального набір виконавців, які потрібні для цього футболу: воротар - Трубін, центральний захисник - Батагов, опорний півзахисник - Бражко, 8/10 в різних фазах - Судаков та вінгери - Мудрик й Кащук.Якщо говорити про Олександрію, то з цього набору є тільки Судаков в обличчі Ковальця та прогрес Шулянського.На Олімпійських іграх були хіба були тільки Батагов та вінгери, але в центрі поля не вистачало потрібної якості, зважаючи на те, що Рубчинський мав бути Бражком, яким він не міг бути ніяк.Ротань не відмовився від того, щоб грати в той футбол, який він називає своїм. І це нормально та повністю вписується навіть не в сучасні тенденції, хоча їх легко помітити: Компані за наявність ідей, які не співпадають рівню гравців покликали в Баєрн, Мареску - в Челсі.Утім Ротаня та його команду хочеться порівняти з інших тренером, теж догматиком, але з попереднього покоління. Загалом у тренерів такої формації з великим акцентом на дотошність в діях завжди має бути розуміння, чому вони програють.З Іраком Україна програла через пенальті та якийсь ступор після пенальті. Із Аргентиною Україна програла через те, що суперник мав більший клас.Із точки зору аналітики - це не відповідь, навіть не відмазка.«Ми все робили правильно, але програли, бо суперник був кращий індивідуально».Реально, за таке б Ротаня могли покликати в європейський топ-клуб. Без жартів.Але поза межами книжок та дошок має робитися так, щоб команда вигравала. Бо інколи перемога - це зробити все правильно, але значно частіше перемога - це перемога.Так ось порівнювати Ротаня наразі хочеться не з Компані чи Марескою, а з тим, хто пройшов шлях догматика - Бренданом Роджерсом.І поразки в нього часто були такими ж. Які неможливо пояснити. Хоча якщо Ротань повторить карʼєру Роджерса хоча б українських масштабах - це буде велике досягнення.
Можна легко уявити, що Артем Довбик хотів би залишитися в Жироні.У нього все більш, ніж чудово. Усі ми вивчили та втомилися чути це слово, яке я спеціально не використаю.Попереду дебют в Лізі чемпіонів.Жирона також не проти залишити Довбика, про що говорили в клубі.Однак з економічної точки зору просто необхідно продавати 27-річного нападника з одним сезоном на цьому рівні за 40 мільйонів євро.Для гравця це можливість отримати великий контракт, значно більший за те, що він мав.Але не тільки контракт, тому що це не ж не Вест Гем, Фулем чи Ноттінгем.Для самого Довбика - це шанс потрапити в клуб, який точно буде на тому місці, де він був в минулому сезоні на відміну від Жирони. До команди, яка йому начебто підходить попри усю ротацію та до тренера, з яким треба, так, знайти спільну мову, але тоді може бути комфортно.Ось якраз комфорт гравця міг стати на заваді. Українські футболісти звикли не шукати щось краще за те добре, що вже є.І тому цікаво чи сам Довбик змінив рішення, адже раніше була інформація, що він хоче залишитися, чи в Жироні переконали?
