Уболівати за збірну Грузії не буду, авжеж, але за неї хочеться вболівати більше, ніж за цю збірну України.Мова не про її силу, гайповість чи про те, що це найкраще покоління в історії післясовкового періоду. Команда з 90-х з Кобіашвілі, Арвеладзе, Кінкладзе, Деметрадзе, Кецбаєю, простигосподи Каладзе та іншими за іменами було цікавішим.Але у цій збірній Грузії є те, чого не було ніколи раніше: гарний командний дух, дисципліна та характер. У грузинів зазвичай є тільки одна людина, яка здатна об'єднати усіх до купи та змусити їх виконувати всі забаганки - мати.Зірки - це одне. Академії Динамо та Сабуртало (віднедавна клуб має назву Іберія 1999) дуже добре працюють останнім часом. Утім наявність талантів ніяких успіхів не обіцяло.Коли почали грати молоді Кварацхелія та Мамардашвілі (останній, до речі, більш популярним зараз видається), Давіташвілі та Чакветадзе, вдалося залучити до команди Мікаутадзе та Цитаїшвілі, то шанси на успіх стали вищими.Та жоден з них не є улюбленцем фанів з досвідом, а не дітлахів та нових фанів. Улюбленцями є ті, хто склелює цих зірок докупи: 37-річний капітан Кашия, іспанський грузин Кочораїшвілі, зірка австрійської ліги Кітеїшвілі та нападник Зівзівадзе, який зараз є глибоким резервістом за спинами Хвічі та Зуріко. Ніхто з них не був майбутньою зіркою, але всі вони пройшли шлях до теперішнього статусу. У них чудова репутація. Таких люблять, такі створюють душу команди.І таких немає в збірній України. Самих зірок, самого найкращого покоління в історії замало, аби бути успішною командою.У збірній Грузії зірки та не зірки допомагають один одному, без кожної з груп не було б успіху.Чи фаворит Грузія? Ні, звичайно, але й так, звичайно.