Виклик Івана Калюжного в збірну України ще раз вказує на велику проблему вирощення футболістів в Україні. Авжеж, на гравців Олександрії більше уваги через місце в таблиці, але, мені здається, що проблема в тому, що інших варіантів на цю позицію просто немає. Український футбол вирощує неймовірну кількість різноманітних вісімок, але практично не генерує шісток. У молодіжці, нагадую, на цій позиції грає Рубчинський. І коли Бражко та Степаненко обидва опиняються поза грою, то варіантів просто не залишається. Загалом Калюжний другий шостий номер після Степаненка, який вирощений в українському футболі для гри у те, в що мають грати команди з цієї моделлю гри та формацією, яку використовують збірна України, Шахтар та Динамо. Бражко для мене ще не сформована шістка. Якщо він не додасть в контролі простору за спиною, то не переросте Сидорчука. Він також, до речі, вісімка, з якого ліпили все життя шістку. У всіх трьох командах просто неймовірна кількість різноманітних профайлів для гри на позиції восьмого номера: класичні плеймейкери, роумінг плеймейкери, бокс-ту-бокси, але шістка - це зовсім інша професія, де треба бути досить успішним у грі в дві сторони та контролювати простір. Тому Криськів та Михайленко не шістки. В Україні такої ролі просто не існує в процесі формування, але всі команди хочуть мати таких гравців в дорослому футболі. Хіба, окрім Руха, тому Підгурський й далекий від збірної. Виходить, що повільний та через це розкритий на позиції центрального захисника Калюжний - єдиний варіант. Сумно.