Огляд на "Короткий путівник по Всесвіті : планети, раси, технології" від Uageek😎«Короткий путівник по Всесвіті» як спроба енциклопедичного видання фантастичних термінівКожна галузь людської діяльності, з часом все більше розширюючись, обростаючи новими знаннями і досягненнями потребує певної систематизації й регламентації. Для формування загального уявлення про те чи інше явище, особу чи науку людство вже давно винайшло формат енциклопедичних статей, вибудуваних за певним єдиним принципом, написаних у строгому, хоча й загальнозрозумілому стилі. Фантастика, як і література загалом, не є виключенням у цьому сенсі; творів даного жанру, авторів, понять та іншого роду даних про фантастичне за більш ніж століття розвитку накопичилося вже стільки, що словники, довідники, а то й енциклопедії просто не встигають за обширом накопиченої інформації.На жаль, в Україні фантастикознавство, як літературознавча дисципліна розвинута ще не на достатньо високому рівні. Узагальнюючих фантастикознавчих праць у вигляді монографічних досліджень у нас критично мало, а якщо говорити про формат довідникових видань, то доводиться констатувати їх практично повну відсутність. Відтак поява довідника/словника/енциклопедії, виданої в Україні українською мовою можна лише вітати, адже це за визначенням справжня подія у вітчизняному фантастикознавстві.Саме на таку сенсаційну подію претендує вихід у світ «Короткого путівника по Всесвіті: планети, раси, технології» Бориса Щавурського. Тож спробуємо розібратися, що це за книга, що вдалося автору-укладачу, а що залишилося поза його увагою.Повна стаття 👉: https://uageek.space/kppv-iak-sproba-entsyklopedychnoho-vydannia
Що ж до самих Семкаїла та Діанни, то їхні стосунки теж не стоять на місці. Вони дедалі більше перетворюються на справді міцну пару, яка вчиться на власних помилках. Герої опановують мистецтво довіряти один одному і працювати разом. Проте без періодичних сварок не обходиться — їхньою причиною, як і раніше, стають глибокі страхи Діанни та гірке відлуння минулого Семкаїла, які ніяк їх обох не відпустять. Це додає їхній динаміці потрібного реалізму та щирості 🫶⠀В історії не обходиться без дуже милих поворотів, від яких ваше серце буде танути як бурульки навесні. Це, напевно, найприємніший та наймімімішніший епізод за всі книги до цього. Герої справді на це заслуговують. І це було чудово, хоча й не ідеально, зважаючи на обставини 🥹А от дивуватися доведеться часто, і не тільки чомусь захопливому і прекрасному, а й досить дивним і моторошним епізодам. Без бридких сцен, від яких у декого виникатимуть дуже неприємні образи в голові, також не обійдеться. Жорстокість з величезною кількістю трупів, відірваних кінцівок та річок крові теж нікуди не поділася. З кожною книгою цього стає тільки більше 🩸⠀Є в мене, звісно, і зауваження до деяких рішень авторки. Занадто все іноді гладенько виходить. Я розумію, що це тільки третя книга величезного циклу, але скільки можна піднімати ставки, а потім різко їх знижувати? Хочеться наголосити їй: «Тут або ва-банк, або ніяк!»😐Але сподіваюся, що протягом розвитку історії письменниця ще пояснить усі ці, на мій погляд, дивні сюжетні ходи 🤞⠀Загалом, це було круто! Не завжди логічно, але приголомшливо! Іноді занадто солодко та райдужно, а іноді — до біса криваво і занадто жорстоко. Амбер В. Ніколь вміє знаходити баланс у складних стосунках та вражаючих сюжетних перипетіях. Кожен герой отримує свій зірковий час і арку розвитку, яка розкриває його глибше, показуючи внутрішніх демонів та боротьбу із ними 😈⠀Моя оцінка — 9 помаранчевих очей 🔥 із 10. Я балдію від цієї серії. А фінальний поворот просто вибиває землю з-під ніг і змушує дихати уривчасто 😲⠀Скільки можна так знущатися!?😫Невже ЦЕЙ персонаж також повернувся з мертвих? Чи це просто ПРИМАРА? А ВОНА звідки взялася? Невже їх можна було ТАК ПРОСТО звільнити? 😵⠀Питання. Питання. І ще раз питання! Майже без відповідей, але як же хочеться дізнатися, що буде далі 🤩@bohdan_books, поспішіть, будь ласка, з випуском наступної книги! Немає сил вже терпіти. Авторка дійсно має вибухову фантазію і доводить це з кожною новою книгою на всі 💯 відсотків 🤩#відгуки_від_вира #СвітанокПроклятоїКоролеви #АмберНіколь #БогиІМонстри #Богдан #фентезі #роментезі
Відгук Олега Сіліна❤️"Впусти того, хто потрібен" Йон Айвіде ЛіндквістЗакінчується час, коли (не) треба читати цю книжку. Холодну, тягучу, немов ніч за полярним колом, коли лише поодинокі вогники освітлюють безмежну темряву.Стокгольм, пізня осінь 1981 року, сніг і темні ночі вже поруч, радянський підводний човен сидить на мілині біля берегів Швеції, і життя у героя не дуже складається.Оскару дванадцять, в школі з нього знущаються, кличуть Свинею і змушують рохкати і верещати. Друзів у нього немає, бо ті, хто є, вони або старші, або якось перестали бути близькими, коли підросли. Найбільша мрія Оскара - стати серійним вбивцею, таким про якого пишуть в газетах. Він, власне, і збирає газетні вирізки, присвячені вбивцям, й мріє нарешті розібратися з Йонні та його бандою.І десь у такому стані самотності з ним трапляється диво на ім'я Елі.Елі дванадцять «вже дуже давно». В неї дивний запах, дивна вимова та й дорослий поруч із нею теж дивний. Проте Елі раптово стає для Оскара рятівним містком до рішучості й самоповаги, а також його першим незграбним коханням.Треба сказати, що в цій книзі ще треба пошукати позитивного героя. Оскару співчуваєш, але розумієш наскільки він близький до того, аби перетворитися на звіра. За Елі стоїть страшна історія, проте скоєних вбивств ніхто не відміняв. Ліндквіст дає змогу зазирнути в темряву Гокана, її дорослий постачальник, цілковитого маніяка, якщо вже по-чесному.Дорослий друг Томмі більше зацікавлений як вивести з себе нове кохання його матері - поліцейського Стаффана, і збутом вкраденого.Компанія старших, що засідають у китайському ресторані, також далеко не взірцеві. Хоча саме серед них знаходиться найпозитивніший персонаж - Лаке із його простою і відчайдушною мрією про будиночок, де він може бути щасливим із коханою. Саме він, мабуть, той вогник, що освітлює безмежну ніч.Ліндквіст не цурається страшних епізодів (і страшних відбивок курсивом а-ля Стівен Кінґ). Звісно, запам'ятовуються епізоди із прогулянкою на змерзлому озері, бійка в підвалі або що відбувається з вампірами (це вже не спойлер, правда ж?), якщо їх не запросити. Але найстрашніша сцена, як на мене, зовсім інша. Оскара перехопив Йонні зі своїми дружбанами і збирається заподіяти йому якусь шкоду. Оскар не сам, з ним його друг-з-пісочниці Йохан. І Йохан в момент суперечки сідає зав'язувати шнурки, й робить це увесь час, аж поки Йонні не йде. (Хто сказав «Будапештський меморандум»?)Повна назва «Впусти того, хто потрібен» значно точніша і важливіша, ніж коротка «Впусти мене», що наслідує американський фільм. Бо Оскар має визначитися, кого він впускає до своєї душі - звіра чи друга?Також у виданні від «Богдана» є нова авторська передмова і післямова, обидві прекрасні і самоіронічні.
Фух… Я пережила цю добу, і готова до вас повертатись з відгуком на #СвітанокПроклятоїКоролеви Буду намагатись максимально оминути всі спойлери до серії, залишаючи для вас тільки емоційний відгук. Тож, що ми маємо — це вже 3 книжка серії #БогиіМонстри і якщо перша і друга частини це було щось абсолютно нове, вау, неочікувано, який сетінг, яка драма… то #СвітанокПроклятоїКоролеви для мене виявилась трошки слабшою, Але це все одно 5/5💊Спробую пояснити чому: Я побачила логічні дірочки. Вони маленькі, на них можна закрити очі, але якщо ти їх бачиш, можеш на них звернути увагу, то навіть виправдовуючи ці прогалини, це все одно вже певний мінус. В цій частині я зустріла якісь відсилки на інші відомі роментезі, зокрема на ДШІТ, чи погано це? Ні! Я люблю відсилки, але я на них звернула увагу, тому і вам розказую. Далі наведу декілька поінтів, де ситуація 50/50. Наче і сподобалось, а наче ні. POV і короткі розділи. В цілому це моє улюблене. Люблю коли від різних осіб розказується історія, ти ширше бачиш світ, глибше поринаєш в сюжет. Тут навіть були ті, яких я не очікувала. Алеееее… коли тебе переривають на моменті супер важливому і відправляють в інший шматок всесвіту для 2 сторінок які не впливають прямо зараз на події!! Нуууу камоооон! Короткі розділи я теж дуже люблю. Але не розумію, нашо робити 3 розділи під ряд від однієї особи на 3 сторінки, які послідовні, враховуючи, що в деяких розділах навпаки додають «через тиждень…» Секс. Боже, зараз буде драма року. Я обожнюю відверті 18+ в роментезі. Прям обожнюю! Люблю коли багато напруги і тілесності. І тут це все є! І от наче усюди це доречно. Алееее… в деяких моментах хотілось вже сказати: можна вони вже прокинуться зранку і без подробиць😂 Ця частина в основному розвертається навколо стосунків Семкаїла і Діани. І це не погано! Загалом для мене ця частина про відкриття і розкриття персонажів, їх болів, страха, мотивацій. З усіх однозначно негативно я ставлюсь тільки до 1 персонажа. Є прям сірі-сірі, які мене підбішують, але я за всіх переживаю. Місцями навіть плакала. І хоч в якийсь момент я підтомилась від цих драм,страждань і плотських бажань — декілька поворотів по ходу і останні 50 сторінок книги — розвалили мій мозок. Кількість теорій 10000000, нічого не ясно, звідки, як, чому, для чого. Вже на низькому старті до 4 книжки.5/5💊@bohdan_books
— А тепер, пане, — повів я, — чи не могли б ви оповісти мені, що саме бачили.— О, панночку, бачив я чимало.— Однак ви ж були тут раніше цієї ночі? — мій протокол чітко наказував не зводити свідків на сторонні розпитування. Інформація мусила текти лише в одному напрямку.— Я тут нічно, денно, ранно й вечірньо, — відказав Ніколас, що вочевидь отримав іншу науку.— Якщо ви щось помітили, — сказав я, — можливо, ви могли б дати свідчення.— З цим був би певний клопіт, — мовив Ніколас, — позаяк я мертвий.Я спершу подумав, що його не розчув:— Якщо ви маєте побоювання щодо своєї безпеки…— Я вже більше ніц не боюся, паночку, — сказав Ніколас. — Бо є-м мертвий останні сто й два десять літ.— Якщо ви мертві, — не встиг я себе спинити й випалив, — як же ви тоді розмовляєте?— На вас відбиток цього місця, — мовив Ніколас. — Дещиця старого Палладіно, — він пильно придивився до мене. — Може, ця дещиця від вашого батька? Хто він був: портовий, моряк — хто такий, що від нього вам дісталась така зацна чуприна й вуста?— Ви можете підтвердити свою смерть? — спитав я.— Як забажаєте, паночку, — згодився Ніколас і ступив крок у світло.Він був прозорий, як голограми в кіно. Тривимірним, однозначно справді присутнім на тім місці й, курва, прозорим. Просто крізь нього я міг бачити білий намет, поставлений медичними експертами, щоб відгородити ділянку навколо тіла.«Гаразд, — подумав я, — ти збожеволів, та це не означає, що вже не треба поводитися, як поліціянт»…»
#читаю_розповідаю#Завжди й довіку. Книга 1. Приспаний принцАвтор - Стелла ТакВидавництво #БогданСторінок - 568Жанр #фентезіОцінка 10/10⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐Перша частина фентезійної серії «Завжди й довіку» — переказ популярної казки братів Грімм."Щоб створити новий світ, спочатку потрібно знищити старий".
«Завжди і довіку. Приспаний принц» — це історія, яка огортає туманом, пахне магією і змушує серце битися частіше. Це не просто фентезі про принца, це глибока подорож крізь час, де межа між коханням і самопожертвою майже зникає.✨Неймовірна атмосфера, в яку занурюєшся з перших сторінок.✨Герої, чиї почуття відчуваєш як власні.✨Сюжетні повороти, які змушують затамувати подих.Сюжет: Райн Вайт- сподкоємиця роду самої Білосніжки. Їй випала часть, розбудити сплячого принца. І не те, щоб Рай не вірила у всі ці казки, чи дуже хотіла цього. Але факт є факт - поцілунок відбувся, принц прокинувся. Почалась боротьба. Дальше усім нащадкам чарівних родин потрібно пройти випробування, яких буде аж сім. А сама героїня має виконати почесну місію - стати дружиною принца, тобто новою королевою.
Випробування:✨Кожне випробування - це одна з казок братів Грімм.✨Першою була "Червона шапочка", після - "Румпельштільцхен", "Щурячий король" та "Стоптані черевички" (сподіваюсь останню я вгадала правильно).✨Новий світ досить сучасний, а в поєднанні з казковим - просто захоплює. ✨Сама ідея нащадків казкових родин (нащадок Попелюшки чи Червоної шапочки) досить незвична, а тому захоплива. ✨ Поєднання елементів епічного світоустрою, магії, інтриг і романтики. ✨Чудово прописані персонажі, серед яких воїтельки, вчені, маги та принци зі складними долями — кожен із них має свою правду.✨Найкраще прописана головна героїня - вона така прекрасно саркастична. ✨ Ця історія не має єдиного вайбу - одна подія може розсмішити до сліз (як от сам процес поцілунку), в інша налякати. Саме таке поєднання дуже захоплює та не дозволяє відірватися від тексту. Я не очікувала, що «Приспаний принц» так сильно влучить у самісіньке серце. Ця історія про те, як важливо боротися за своє «назавжди», навіть коли весь світ проти вас.Читаючи, я то посміхалася, то ледь стримувала сльози. Авторці вдалося створити настільки живих персонажів, що вони стають майже рідними. Це історія про вибір, про силу духу і про те, що справжнє кохання — це найсильніша магія.Книжка буде цікава для тих, хто шукає щось нове у жанрі магічного реалізму та темного фентезі.Не можу не похвалити неймовірно стильне оформлення з кольоровим ілюстрованим зрізом. Книгу просто приємно тримати в руках. Вона скидається на стародавню книгу казок. В я чекатиму продовження. У видавничих планах "видавництва Богдан" на 2026 рік я вже знайшла другу і третю частину цієї історії. Залишається лише чекати 😉Про авторку: тут#рекомендую#фентезі@bohdan_books
* * *Роман розповідає про долю дивовижної жінки, яка ще з юності не захотіла миритися з відведеною їй роллю, та завдяки власному розумові, вроді й неймовірним збігам життєвих обставин зуміла піднятися зі соціального дна на найвищі щаблі аристократичної ієрархії своєї епохи. Вона була підданою трьох монархів, дружиною двох графів і коханкою багатьох видатних чоловіків останньої третини ХVIII — початку XIX століття, але завжди діяла лише на власний розсуд.Разом із нею в романі постають двоє найкращих друзів — пан Ігнацій і пан Тадеуш — українець і поляк, православний і католик, простолюдин і шляхтич. Вони — наче Д’Артаньян і Казанова на службі польської корони, такі собі Джеймси Бонди галантного століття, воїни, авантюристи, дуелянти, гравці та ловеласи, а водночас — безстрашні міжнародні агенти останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського, який символічно назвав їх пазурами Білого Орла — геральдичного символу Польщі.Карколомна гонитва на конях, влучна стрільба з будь-якої зброї, відчайдушне фехтування, отрута, кинджал й любовна спокуса — усе це в ім’я кохання та відданості, заради порятунку життя близьких, а також на славу Батьківщини — Речі Посполитої, що тоді об’єднувала поляків, литовців та українців.Атмосфера роману — це галантна епоха, освічені монархи, відчайдушні авантюристи, фатальні красуні й усюдисущі шпигуни. Бали, романи, адюльтери, дуелі, страти. Любов і війна, зради й подвиги, шляхетність і підлість.Яскраві пейзажі України, мальовнича строкатість Константинополя, велична архітектура Варшави та Відня, залита світлом позолота палацових залів і безпросвітний морок катівень — на цьому тлі розгортаються захопливі перипетії відчайдушної і смертельно небезпечної боротьби агентів короля Речі Посполитої зі шпигунами імператриці Російської імперії, через які червоною ниткою проходить доля незвичайної жінки, яка просто мріяла бути щасливою.
Відгук Оксана Харламова❤️📖 "Жовті цеглини" Мира Бо🖨 Видавництво Богдан , 2024📃 464 с.А живеш-живеш, так по інерції, і день за днем... життя минає. Оглянешся: а куди поділися роки? І де я був? Що робив? Точніше, що не робив? Знайомо, правда? Отож і авторка вирішила підняти тему "зручного" життя, яке пролітає вмить, а чи було там щастя...Він зустрів янгола, який змінив все його життя. І ні, це не той янгол, що небесний з крилами, а звичайний хлопчисько у шкіряній куртці з саркастичною усмішкою. Доволі дивний вчинок для Антона - допомогти зовсім незнайомій людині, вийти з зони комфорту, а проте це був початок великих змін не лише у житті, а у самому чоловікові та його характері.Це доволі об'ємна книга, вона вміщує величезний шмат життя людини, яка наважується змінитися. А відомо, що це не за один-два дні відбувається, для цього потрібен не лише час, а й причини, стимули, бажання - і все це дуже детально, щиро, добротно розписано у книзі.З перших сторінок я зрозуміла, що це дуже "моя" книга, я прониклася нею, розуміла, сприймала. Мені дуже подобалося бачити зміни, спроби, втілення в реальність думок головного персонажа. Книга справді має досить спокійний і розлогий вступ, проте далі набирає динаміки, середина взагалі дає відчуття, наче справді їдеш на байку з головним героєм, а вже ближче до кінця сюжет знову повертається до спокійного викладу. Загалом, книга не дає нудьгувати, мені не хотілося її відкладати.Роман перш за все порушує тему особистості, розуміння власних бажань, змін у собі, відваги на вчинки. Мені здається, це найважче в житті - зрозуміти себе, визнати недоліки, помилки і спробувати змінитися. Пробували? Та це ж збіса складно! Правда? Саме тому я так сильно вболівала за Антона. Перед нами також ситуація, дуже знайома та болюча, - неблагополучна сім'я, де батьки не просто не дбають про дитину, а завдають їй психологічних і фізичних травм. А потрібна лише одна людина на цьому світі, щоб протягнути руку допомоги такій дитині. Авторка показала нам ще один світ, про який ми не думаємо, не згадаємо - це життя неповнолітніх у колоніях. Ми не знаємо їх вину, проте за кожним з тих хлопців є історія, яка не цікавить нікого...Якщо ви не були в Америці, то разом з головним героєм маєте можливість два місяці мандрувати дорогами далекої країни. І це буде справді ще та пригода!Книга дуже насичена, дуже класна, дуже потрібна. Вона дає оте правильне розуміння, що життя одне, і не варто витрачати його на пасивне споглядання з вікна, а вибігати на вулицю і танцювати під дощем! Звільнитися з ненависної роботи, піти на курси, поїхати туди, куди давно хотів. Життя таке крихке, треба рухатися до себе, віднайти свій шлях, як зробив Антон. Дякую авторці за чудову історію! #відгук_OKharlamova#сучаснаукраїнськалітература#психологічнийроман#Жовтіцеглини
«— У вас справді склалося таке враження?— Ви ж самі сказали, що китоподібні можуть бути ближчими до нас, ніж ми думали досі.— А чому ви не слухали краще, міс…— Делавер. Алісія Делавер.— Міс Делавер. — Анавак зосередився.— Я сказав, що китоподібні і люди можуть бути ближчими між собою, ніж ми думали.— Де ж тут відмінність?— У точці зору. Ми не хочемо довести, що китоподібні тим ближче до людей, що більше паралелей ми з’ясуємо. Не йдеться про те, щоб вважати людей за ідеальний образ, ідеться лише про принципову спорідненість…— Але я не вірю, що самоусвідомлення тварини можна порівняти з самоусвідомленням людини. Просто головні передумови лежать надто далеко одні від одних. Починаючи з того, що люди мають постійне усвідомлення Я, завдяки якому…— Неправда, — урвав її Анавак. — Люди теж формують постійне самоусвідомлення лише за певних умов. Це вже доведено. У віці від півтора року до двох малі діти починають упізнавати своє відображення в дзеркалі. Доти вони нездатні міркувати про своє Я. Вони ще менше здатні усвідомлювати свої психічні стани, ніж білуга, яку ми щойно бачили. І припиніть посилатися всякчас тільки на Ґеллапа. Ми тут намагаємось зрозуміти тварин. А чого, власне, прагнете ви?— Я хотіла лише…— Ви хотіли? А знаєте, як вплинуло б на білугу те, якби вона бачила, як ви розглядаєте себе в дзеркалі? Ви фарбуєте собі обличчя, — що вона з цього виснує? Виснує, що ви можете ідентифікувати особу в дзеркалі. Усе інше видаватиметься їй ідіотичним. Дивлячись на те, як ви відповідно до своїх уподобань міняєте одяг та макіяж, вона навіть засумнівається, що ви можете впізнати своє дзеркальне відображення. Засумнівається у стані вашої психіки.Алісія Делавер почервоніла. Збиралася щось відповісти, але Анавак не дав їй такої змоги:— Звичайно, ці тести — тільки початок, — казав він. — Кожен, хто поважно досліджує китів і дельфінів, не буде воскрешати міфи про веселого друга людини. Кити й дельфіни, ймовірно, не мають великої цікавості до людини, саме тому, що вони існують в іншому життєвому просторі, мають інші потреби і є продуктом іншого процесу еволюції, ніж ми. Але якщо наша праця сприяє ставленню до них із більшою повагою і завдяки цьому змозі краще охороняти їх, це варте будь-яких зусиль»
❗️📢 Друзі та читачі! Наші проєкти для дітей та дорослих успішно пройшли технічний відбір у мистецькому конкурсі від Український інститут книги. Щоб ці книги з'явились у бібліотеках по всій Україні, потребуємо вашої підтримки🤗Підтримайте проєкти, які вам сподобались своїм голосом, заповнивши відповідну форму☑️ Щоб проголосувати, вкажіть у формі код проєкту та напишіть кілька слів, чому ця книга варта того, щоб з'явитись у бібліотеках 👇🔸 18-001 "Королівські казки" Сергій Свириденко🔸18-002 "Про друзів уявних і справжніх" Тетяна Рубан, Аліна Касілова🔸18-003 "Дітожер" Сергій Куцан🔸18-004 "Таємниця Галатеатауми" Василь Трубай🔸18-005 "Підліткові оповідання" Оксана Сайко🔸18-006 "ЕкспИрЕмент" Мар’яна Лелик🔸18-007 "Моя співуча сестра Саломея" Ірина Мацко🔸18-008 "Тато мій Кравчук" Віктор Полянко🔸18-009 "Іван і Юрій Липи" Ігор Стамбол🔸18-010 "Розколяда" Іван Андрусяк🔸18-011 "Полудниця" Мар’яна Стефак🔹18-012 "Пороги між світами" Дмитро Бєляєв🔹18-013 "Чорна вівця" Валентина Булік🔹18-014 "Відчайдухи" сірої зони" Ніна Фіалко🔹18-015 "Шаблезубі тигри" Олег Клименко🔹18-016 "Соборні норни" Софія Гудовсек🔹18-017 "Непропаща сила Івана Пулюя" Ірина Власенко🔹18-018 "Сад райських яблінок: антологія-мозаїка. Стежками минувшини у пошуках слова жіночого пройшов Борис Щавурський" Борис Щавурський (упорядник)🔹18-019 "Невсипуща книга" Микола Закусило☑️ Голосування відкрите до 18:00 год. 3-го березня 2026 року📌📑 Повний перелік проєктів та інформацію про них можна переглянути за посиланням
